Постанова

від 09.09.2020 по справі 160/1477/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1477/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (головуючий суддя у І інстанції - Ільков В.В., повний текст постанови виготовлено 11.03.2020 року) в адміністративній справі №160/1477/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Любимівка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просило, з урахуванням уточнень, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Любимівка від 25.09.2018 року № 5536-п.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що податковий орган при прийнятті наказу Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЛЮБИМІВКА від 25.09.2018 року №5536-п, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а отже такий підлягає визнанню протиправним та скасуванню, у зв`язку з тим, що ненадання товариством документів на запит відповідача №46344/10/04-36-14-20 від 02.08.2018 року, який, на його думку, складено з порушеннями вимог ПК України, не може розцінюватися як підстава для проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до п.п. 78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Любимівка задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.09.2018 року №5536-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Любимівка .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, відзиву на нього, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 09.10.2018 р. по 16.10.2018 р. на підставі направлення від 25.09.2018 року № 1516, відповідно до п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 25.09.2018 року №5536-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Любимівка , проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Любимівка з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Легіон-Охорона (код ЄДРПОУ 41189878) за період з 01.05.2018 року по 31.05.2018 року, з ТОВ Милавица (код ЄДРПОУ 41706750) за період з 01.05.2018 року по 31.05.2018 року.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного наказу про проведення документальної перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятого наказу від 25.09.2018 року №5536-п, що є підставою для його скасування.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому, приписи ПК України в цій частині встановлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 ПК України).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами 1-4 пп. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому, абзац 5 пп. 81.1 ст. 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

В свою чергу, положення ст. 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині 1 ст. 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

В свою чергу, п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно абз. 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Як свідчать встановлені обставини справи, за результатом проведеної документальної виїзної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2018 року №003113423, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2018 року на 868386,00 грн., яке було предметом оскарження у справі №160/921/19 та постановою Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.11.2019 року залишено в силі.

Відтак, в силу наведених правових висновків та встановлених обставин справи, спірний наказ було реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження в межах спірних правовідносин не є належним способом захисту права платника податків та зумовлює відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Аналогічні правові висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №826/17123/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного суду України, судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідачу-суб`єкту владних повноважень не відшкодовуються.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в адміністративній справі №160/1477/20 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Любимівка» про визнання протиправним та скасування наказу від 25.09.2018 року №5536-п.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 09.09.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай