Постанова

від 01.09.2020 по справі 363/3856/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/3856/18 Головуючий у 1-й інст. - Котлярова І.Ю.

Апеляційне провадження 22-ц/824/7838/2020 Доповідач - Рубан С.М .

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є.

при секретарі Букалов В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Котлярової І.Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області , третя особа: Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області , в якому просить визнати її звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновити її на роботі у ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області на посаді діловода; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Посилається на те , що 07.11.2015 року на підставі наказу відповідача № 1 о/с її було призначено на посаду діловода. 21.08.2018 року на підставі наказу відповідача № 124 о/с, підписаного тимчасово виконуючим обов`язків начальника ДУ Територіального медичного об`єднання МВС по Київській області ОСОБА_2 її було звільнено із займаної посади діловода на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Дане звільнення вважає незаконним та безпідставним . З наказу № 122 від 21.08.2018 року вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани було застосовано до неї 21.08.2018 року, а звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків відбулося в той же день 21.08.2018 року, за надуманим вчинком від 07.08.2018 року, а саме за те, що нібито ОСОБА_1 під час спілкування з представником адміністрації установи та медичного персоналу поліклініки проявила неповагу до співрозмовників та в грубій формі із застосуванням нецензурних слів, погрозами облаяла їх . Крім того, позивач вказала, що в даному наказі зазначено, що в даний час в Оболонському районному відділенні поліції м. Києва проводиться перевірка фактів її неправомірних дій та, як стало їй відомо порушено кримінальне провадження. Для настання правової підстави для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, саме 21.08.2018 року позивач мала допустити в своїх діях порушення трудових обов`язків після винесення їй догани, проте накази не містять доказів того, що позивач після винесення їй догани порушувала трудову дисципліну. Позивач зазначила, що підстави її звільнення зовсім різні,із підставами, які зазначені в наказі №123, а саме нібито за фальсифікацію протоколу зборів керівного складу трудового колективу за участю представника професійної спілки від 11.07.2018 року, який дійсно складався, підписувався та направлявся до МВС України.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково .

Скасовано наказ від 21.08.2018 року за підписом виконуючого обов`язки начальника ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області ОСОБА_5 за № 124 о/с По особовому складу про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді діловода ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області .

Стягнуто з ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 144 345 грн. 66 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду, Державна установа Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Посилається на те, що встановлення судом факту перебування ОСОБА_1 у профспілковій організації базується лише на свідченнях позивача та представника третьої особи, матеріали справи жодного доказу на підтвердження цього факту не містять. Залучення ОСОБА_3 - старшого інспектора з кадрів Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області в якості свідка вчинено з порушенням норм процесуального права, оскільки на момент його допиту судом, а саме 27 лютого 2020 року дія довіреності ОСОБА_3 , як представника скаржника припинилася. Судом свідчення ОСОБА_4 - свідка зі сторони відповідача спотворені та викривлені, а саме вказаний свідок ніколи не заявляв, що дані факти не відповідають дійсності та спрямовані виключно та дискредитацію позивача з метою її звільнення за вказівкою керівництва . Натомість вказаний свідок звертав увагу суду на те, що ніколи не ставив власний підпис у протоколі позачергових зборів керівного складу трудового колективу, який в порушенні функціональних обов`язків позивачем без погодження з керівництвом відповідача був зареєстрований в журналі вихідної кореспонденції та надісланий на ім`я секретаря МВС України ОСОБА_17 Суд не звернув увагу на те, що відповідач намагався довести до відома позивача накази про накладення дисциплінарного стягнення (догани) та подальшого звільнення та письмово зафіксував даний вчинок, проте позивач свідомо ухилялася від ознайомлення з вищевказаними наказами.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що скаржником в апеляційній скарзі з незрозумілих причин вказано різні підстави звільнення позивача. Скаржник безпідставно звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять жодного доказу перебування позивача у лавах Київської обласної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України і скаржник нібито був позбавлений права або підтвердити, або спростувати твердження суду, на якому грунтується оскаржуване рішення. При цьому скражник не доказує законність і обгрунтованість накладення саме дисциплінарного стягнення незалежно від того була чи ні позивач членом профспілки. Відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях позивача. Жодних доказів та аргументів на підтвердження правомірності звільнення позивача з роботи представником позивача суду не надано.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Позивач та її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що позивача звільнено з порушенням норм трудового законодавства, оскільки вона була членом профспілкової організації та її звільнення відбулось без погодження з профспілковим комітетом.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано вимог чинного трудового законодавства при звільненні позивача з посади.ОСОБА_1 не було роз`яснено за який проступок її притягують до відповідальності, відсутні її підписи про ознайомлення з наказами від 21.08.2018 року про оголошення догани та звільнення, як і відсутні акти про відмову від підпису при ознайомленні з вказаними наказами. Після виявляння порушень ОСОБА_1 трудових обов`язків, які мали місце 13.07.2018 року та 07.08.2018 року, роботодавцем жодних дій не вчинялося, а лише 20.08.2018 року проведено перевірку та 21.08.2018 року звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Крім того, звільнення позивача відбулось без погодження з профспілковою організацією, членом якої вона була.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до наказу за №1 о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_1 прийнята на посаду діловода в ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області , що підтверджується копією трудової книжки (т.1,а.с. 7-11).

З висновку по матеріалам службової перевірки по факту порушень правил документообігу та фальсифікації внутрішніх документів установи від 20.08.2018 року підписаного старшим інспектором з кадрів ОСОБА_3 та затверджений т.в.о. начальника ДУ ТМО МВС України по Київській області ОСОБА_5 20.08.2018 року вбачається, що комісія в складі співробітників установи за результатами перевірки встановила факт складання протоколу позачергових зборів керівного складу трудового колективу ДУ ТМО МВС України по Київській області за ініціативою завідувача стоматологічного відділення поліклініки ОСОБА_6 з ознаками фальсифікації; встановила факт грубого порушення правил документообігу в установі з боку діловода ОСОБА_7 з метою дискредитувати керівника державної установи; направити висновок службової перевірки до Управління охорони здоров`я та реабілітації МВС України, до Департаменту внутрішньої безпеки НП МВС України для надання правової оцінки діям лікаря ОСОБА_6 та діловода ОСОБА_7 та притягнення їх до відповідальності згідно діючого законодавства; за результатами даної перевірки та виявлення грубих порушень трудової дисципліни з боку лікаря ОСОБА_6 та діловода установи ОСОБА_7 клопотати перед вищестоящим керівництвом про звільнення останніх з займаних посад та неможливість в подальшому перебувати за дане порушення трудової дисципліни на посадах в системі МВС (т.1, а.с. 32-34).

З висновку по матеріалам службової перевірки щодо поведінки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 20.08.2018 року підписаного старшим інспектором з кадрів ОСОБА_3 та затверджений т.в.о. начальника ДУ ТМО МВС України по Київській області ОСОБА_5 вбачається, що комісія в складі співробітників установи за результатами перевірки вирішила: за грубе ставлення до керівництва установи та висловлювання нецензурними словами у бік головного бухгалтера установи, інших працівників закладу з погрозами, діловода установи ОСОБА_1 та секретаря-друкарку установи ОСОБА_8 притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану: направити матеріали службового розслідування до правоохоронних органів для надання правової оцінки діям ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (т.1, а.с. 35-36).

Протоколом № 2108 від 21.08.2018 року засідання позачергових зборів керівного складу ДУ ТМО МВС України по Київській області , згідно порядку денного про ознайомлення з наказами було вирішено: по-першому питанню - ознайомити з наказом ДУ ТМО МВС України по Київській області від 21.08.2018 року № 122 о/с Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (наказ видано за результатами службової перевірки діловода установи ОСОБА_1 та секретаря-друкарки ОСОБА_8 ) діловод ОСОБА_1 (запрошена особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності) під час ознайомлення з наказом демонстративно вийшла з кабінету засідання, погрожуючи при цьому помстою всім присутнім. В усній формі відмовилася від ознайомлення з рештою наказів; по-другому питанню ознайомити з наказом ДУ ТМО МВС України по Київській області від 21.08.2018 року № 123 о/с Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (наказ видано за результатами службової перевірки фактів підробки документації) - діловод ОСОБА_1 (запрошена особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності) в усній формі відмовилася від ознайомлення з даним наказом під час розгляду питання № 1, хоча їй було повідомлено, що їй необхідно ознайомитися з наказом № 123 о/с; по-третьому питанню ознайомити з наказом ДУ ТМО МВС України по Київській області від 21.08.2018 року № 124 о/с (наказ про звільнення згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України діловода установи ОСОБА_1 - діловод ОСОБА_1 (запрошена особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності) в усній формі відмовилася від ознайомлення з даним наказом (т.1, а.с. 39-41).

Відповідно до наказу ДУ Територіального медичного об`єднання МВС України по Київській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 21.08.2018 року №122, зокрема ОСОБА_1 було оголошено догану (т.1, а.с. 14).

Відповідно до наказу ДУ Територіального медичного об`єднання МВС України по Київській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 21.08.2018 року № 123, зокрема, вирішено: Враховуючи те, що раніше за грубе поводження до керівництва установи діловоду установи ОСОБА_1 була оголошена догана, застосувати до неї захід стягнення звільнення (т.1, а.с. 15).

Згідно наказу № 124 о/с від 21.08.2018 року діловода установи ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (т.1,а.с. 12).

Відповідно до статті 43 Конституції України , кожен має право на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 233 КЗпП України , працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Обов`язки, що визначені трудовим договором та встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку, становлять трудову функцію працівника. Для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у пункті 3 статті 40 КЗпП України , необхідними є такі умови: - належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків; - порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку (звільнення за порушення громадських обов`язків наприклад, нез`явлення на збори чи небажання вступити до профспілкової організації не допускається); - невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; - невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення); - до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках) - не мають юридичного значення і є чинними на момент звільнення працівника.

У суді першої інстанції свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 пояснили, що з ОСОБА_1 знайомі тривалий час, остання понад 10 років працювала в установі, характеризується виключно як позитивна особа, яка дбайливо ставилась до своїх функціональних обов`язків. Стосовно факту висловлювання нецензурною лайкою в бік інших працівників установи або сторонніх осіб їм невідомо, вважають, що дані факти не відповідають дійсності та спрямовані виключно на дискредитацію позивача з метою її звільнення за вказівкою керівництва. Крім того, пояснили, що незважаючи на створення та дію профспілкової організації в даній установі, її представника не запрошували на збори та засідання комісій, які проводили службові розслідування стосовно дій позивача та не надавали згоди, щодо звільнення позивача з роботи.

Свідок ОСОБА_11 у суді першої інстанції пояснила, що з позивачем знайома тривалий час, у зв`язку із спільною працею в одній установі. Під час звільнення ОСОБА_1 поводилась дуже дивно та агресивно, а саме в бік ОСОБА_11 та ОСОБА_12 висловлювала погрози та образи, у зв`язку із чим ОСОБА_11 звернулась до керівництва з службовою запискою , у якій виклала вказані факти. В подальшому ОСОБА_11 було включено до складу комісії, яка проводила перевірку вказаних фактів та якою було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани.

Суду не було надано наказів або розпоряджень керівництва ДУ Територіального медичного об`єднання МВС України по Київській області про створення постійно діючої, або тимчасової комісії щодо розгляду обставин вчинення дисциплінарних проступків, зокрема і тих, якими приймалось рішення щодо дій відповідача.

Представники відповідача не надали суду пояснень з приводу підстав включення до членів комісії, яка розглядала факт висловлювання нецензурними словами позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , за службовими записками яких взагалі проводилось таке службове розслідування, та яким чином було збережено принцип безсторонності та об`єктивності такого розслідування.

Згідно статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У постановах Верховного Суду неодноразово звернено увагу на те, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; щодо процедури застосування дисциплінарного стягнення працівнику має бути надана можливість дати письмові пояснення; для надання пояснень працівник повинен знати конкретно за який проступок він притягається до дисциплінарної відповідальності.

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше (постанова Верховного Судувід 19.12.2018 року у справі № 700/63/18, постанова Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 520/3689/16-ц).

При звільненні працівника відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України підприємство повинно навести у наказі конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, надає роботодавцю право розірвати трудовий договір за умови, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, застосувати п. 3 ст. 40 КЗпП України можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення.

Згідноп. 23 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року судам слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП України ), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

В даному випадку, до позивача застосовано і дисциплінарні стягнення і звільнення, що є порушенням норм трудового законодавства.

Згідноч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судом вірно встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 не було роз`яснено за який проступок її притягують до відповідальності, а її підписи про ознайомлення з цими наказами відсутні, як і відсутні акти про відмову від підпису при ознайомленні з наказами.

Свідок ОСОБА_14 у суді першої інстанції пояснив, що працював в ДУ Територіального медичного об`єднання МВС України по Київській області , та саме йому було доручено ознайомити ОСОБА_1 з наказами за наслідками дисциплінарних проступків, але вона від ознайомлення відмовилась, у зв`язку із чим та на підставі вказаних документів ОСОБА_3 був підготовлений наказ щодо звільнення позивача з роботи, з яким вона також відмовилась ознайомлюватися.

Свідок ОСОБА_15 у суді першої інстанції пояснив, що працює у вказаній установі, та був свідком того, як ОСОБА_1 відправила протокол зборів до вищестоящої установи, в подальшому він дізнався, що позивач протокол зареєструвала та відправила до профспілкової організації.

Свідок ОСОБА_3 повідомив, що він працює старшим інспектором з кадрів в ДУ ТМО МВС України в Київській області . Безпосередньо ним проводились службові перевірки щодо дій позивача, готувались висновки службових перевірок та накази щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення, але всі ці дії він здійснював безпосередньо за вказівкою керівника установи . Вважає, що звільнення позивача відбулось без погодження з профспілковою організацією, членом якого вона була.

З копії відповіді Головного управління Держпраці у Київській області, стосовно групового звернення від 29.12.2018 року вбачається, що було проведено інспекційне відвідування ДУ ТМО МВС України в Київській області та встановлено порушення законодавства про працю, зокрема звільнення працівників установи, які є членами профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України, без погодження з профспілкою (т.1 а.с.154-157).

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина 1 статті 149 КЗпП). При цьому якщо працівник відмовляється надати таке пояснення, це не буде перешкодою для застосування стягнення, у тому числі й у формі звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, за таких обставин складається акт.

Посилання представника відповідача на акти від 20.08.2018 року про відмову від надання пояснень ОСОБА_1 за порушення які мали місце, 13.07.2018 року та 07.08.2018 року відповідно до наказів від 21.08.2018 року суд вірно не прийняв як належні та допустимі докази, оскільки після виявляння порушень ОСОБА_1 трудових обов`язків, які мали місце 13.07.2018 року та 07.08.2018 року, роботодавцем жодних дій не вчинялося, а лише 20.08.2018 року проведено перевірку та 21.08.2018 року позивача звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України .

Посилання представника відповідача на доповідні записки написані працівниками ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області , як на підтвердження вчинення позивачем повторного порушення трудових обов`язків, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді, оскільки доповідні записки за своїм змістом та суттю не є належними та допустимими доказами, які б дійсно підтверджували порушення позивачем своїх трудових обов`язків.

Твердження представника відповідача про те, що відносно позивача було порушено кримінальне провадження за фактом фальсифікації протоколу та погроз ОСОБА_16 та ОСОБА_11 суд обгрунтовано не прийняв до уваги , оскільки доказів на підтвердження своїх доводів, крім листа від 22.12.2018 року, з якого вбачається, що досудове розслідування триває, зокрема, щодо стадії кримінального провадження, чи здійснюються відповідні слідчі дії, чи прийнято відповідне рішення станом на 2020 рік, представник відповідача суду не надав.

Відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням трудових обов`язків і шкідливими наслідками, які спричинили або могли спричинити це порушення.

Тобто,доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження правомірності звільнення позивача з роботи представником відповідача суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшовправильного висновку, що відповідачем не було дотримано вимог чинного трудового законодавства при звільненніпозивача з посади, при цьому, були грубо порушені її права на працю, у зв`язку з чим наказ від 21.08.2018 року за підписом виконуючого обов`язки начальника ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області ОСОБА_5 за № 124 о/с По особовому складу є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі на посаді діловода ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області .

Згідно ч. 1,2 ст. 235 КЗпП України , у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 32 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 вказаного вище Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Враховуючи розмір заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням, а також кількість робочих днів за цей період, розмір її середньоденної заробітної плати становить 378, 86 грн.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 144345, 66 грн. (378, 86 х 381 кількість робочих днів з моменту звільнення по день ухвалення рішення).

Доводи апеляційної скарги, що відповідач намагався довести до відома позивача накази про накладення дисциплінарного стягнення (догани) та подальшого звільнення, зафіксував даний вчинок, проте позивач ухилялась від ознайомлення з відповідними наказами, колегія суддів не приймає до уваги. Вказані доводи скаржник обґрунтовує актами від 20.08.2018 року про відмову від надання пояснень ОСОБА_1 за порушення, які мали місце 13.07.2018 року та 07.08.2018 року. Після виявлення порушень ОСОБА_1 трудових обов`язків, які мали місце 13.07.2018 року та 07.08.2018 року роботодавцем - відповідачем у справі жодних дій не вчинялось, а лише 20.08.2018 року проведено перевірку та 21.08.2018 року позивача звільнено на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Твердження скаржника про невідповідність висновків суду викладених у рішенні обставинам справи, колегія суддів не приймає, оскільки вказані доводи не підтверджені доказами відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 була членом Київської обласної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України, колегія суддів не приймає.

В судовому засіданні в апеляційному суді представник третьої особи -Київської обласної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України підтвердив той факт, що ОСОБА_1 була членом профспілки та вказав, що членські внески за неї сплачував сам відповідач вираховуючи із заробітної плати.

Крім того, на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у лавах профспілки позивач надала до апеляційного суду копію її заяви про вступ до профспілки та список членів Профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області Київської обласної профспілкової організації Професійної спілки атестованих працівників внутрішніх справ України.

Доводи апеляційної скарги про те, що залучення свідка ОСОБА_3 відбувалось за усним клопотанням представника позивача з порушенням норм процесуального законодавства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем було подано до суду клопотання про виклик свідків, зокрема ОСОБА_3 (т.1, а.с.60-62) та повідомлення про залучення свідків у справі (т.1, а.с.135-136).

Оскільки доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження правомірності звільнення позивача з роботи відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2020 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Заришняк Г.М.

Мараєва Н.Є.