Постанова

від 09.03.2021 по справі 363/3856/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 363/3856/18

провадження № 61-14868св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна установа Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області ,

третя особа - Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року під головуванням судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєва Н. Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області , третя особа - Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області (далі - ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області ), в якому просить визнати її звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним та поновити її на роботі у ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області на посаді діловода; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Посилається на те, що 07 листопада 2015 року на підставі наказу відповідача № 1 о/с її було призначено на посаду діловода.

21 серпня 2018 року на підставі наказу відповідача № 124 о/с, підписаного тимчасово виконуючим обов`язків начальника ДУ Територіального медичного об`єднання МВС по Київській області ОСОБА_2 її було звільнено із займаної посади діловода на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вказане звільнення вважає незаконним та безпідставним. З наказу від 21 серпня 2018 року № 122 вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани було застосовано до неї 21 серпня 2018 року, а звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків відбулося в той же день 21 серпня 2018 року, за надуманим вчинком від 07 серпня 2018 року, а саме за те, що нібито ОСОБА_1 під час спілкування з представником адміністрації установи та медичного персоналу поліклініки проявила неповагу до співрозмовників та в грубій формі із застосуванням нецензурних слів, погрозами облаяла їх.

Крім того, позивач вказала, що в цьому наказі зазначено, що в даний час в Оболонському районному відділенні поліції м. Києва проводиться перевірка фактів її неправомірних дій та, як стало їй відомо порушено кримінальне провадження.

Для настання правової підстави для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, саме 21 серпня 2018 року позивач мала допустити в своїх діях порушення трудових обов`язків після винесення їй догани, проте накази не містять доказів того, що позивач після винесення їй догани порушувала трудову дисципліну. Позивач зазначила, що підстави її звільнення зовсім різні, із підставами, які зазначені в наказі № 123, а саме ніби-то за фальсифікацію протоколу зборів керівного складу трудового колективу за участю представника професійної спілки від 11 липня 2018 року, який дійсно складався, підписувався та направлявся до МВС України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ від 21 серпня 2018 року за підписом виконуючого обов`язки начальника ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області Сак Ю. А. за № 124 о/с По особовому складу про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді діловода ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області .

Стягнуто з ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 144 345,66 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року апеляційну скаргу ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року залишено без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано вимог чинного трудового законодавства при звільненні позивача з посади. ОСОБА_1 не було роз`яснено за який проступок її притягують до відповідальності, відсутні її підписи про ознайомлення з наказами від 21 серпня 2018 року про оголошення догани та звільнення, як і відсутні акти про відмову від підпису при ознайомленні з вказаними наказами. Після виявляння порушень ОСОБА_1 трудових обов`язків, які мали місце 13 липня 2018 року та 07 серпня 2018 року, роботодавцем жодних дій не вчинялося, а лише 20 серпня 2018 року проведено перевірку та 21 серпня 2018 року звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Крім того, звільнення позивача відбулось без погодження з профспілковою організацією, членом якої вона була.

Суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням трудових обов`язків і шкідливими наслідками, які спричинили або могли спричинити це порушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року представник ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області - адвокат Вітошко В. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судоми обох попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, що виявилось у не зупинення провадження у справі (не проголошена відповідна ухвала) та не зобов`язано відповідача погодити звільнення позивача з профспілковою організацією. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 408/1847/16-ц та у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 де зазначено, що без згоди виборного органу первинної профспілкової організації суд не вправі поновити працівника на роботі, якщо немає інших порушень трудового законодавства, які дають підстави для поновлення його на роботі.

Представник заявника зауважував, що судами не взято до уваги, що матеріали справи не містять жодного доказу перебування позивача у лавах профспілкової організації, проте оскільки встановлення цього факту відбулось в останньому судовому засіданні представник відповідача був позбавлений права спростувати таке твердження.

Доводом касаційної скарги є також те, що суди неправильно оцінили відомості надані свідками, а висновки судів не відповідають обставинам справи.

Вказував, що відповідач намагався довести до відома позивача накази про накладення дисциплінарного стягнення і зробив усе можливе для цього, проте позивач свідомо ухилялась від ознайомлення. Місцевий суд цю обставину не взяв до уваги та проявив надлишковий формалізм.

Аргументом касаційної скарги є також те, що, на думку представника заявника, спір у цій справі повністю не схожий на подібні судові спори, судові рішення мотивовані обставинами, які не підтверджені жодними доказами, а тому висновок Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах відсутній.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу подану представником ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області у якому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.

Вказує, що відповідач у поданій касаційній скарзі взагалі не бере до уваги законність та обґрунтованість накладення на позивача дисциплінарних стягнень незалежно від її членства у профспілковій організації.

ОСОБА_1 зазначає, що посилання представника на акти від 20 серпня 2018 року про відмову від надання пояснень за порушення, що мали місце 13 липня 2018 року та 07 серпня 2018 року є неспроможними, оскільки після виявлення цих порушень роботодавцем жодних дій не вчинялось, а лише 20 серпня 2018 року проведено перевірку, а 21 серпня 2018 року звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Вишгородського районного суду Київської області .

15 січня 2021 року цивільна справа № 363/3856/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до наказу від 07 листопада 2015 року за №1 о/с ОСОБА_1 прийнята на посаду діловода в ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області , що підтверджується копією трудової книжки.

З висновку по матеріалам службової перевірки по факту порушень правил документообігу та фальсифікації внутрішніх документів установи від 20 серпня 2018 року підписаного старшим інспектором з кадрів ОСОБА_14 та затвердженого т.в.о. начальника ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області ОСОБА_3 20 серпня 2018 року встановлено, що комісія в складі співробітників установи за результатами перевірки встановила факт складання протоколу позачергових зборів керівного складу трудового колективу ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області за ініціативою завідувача стоматологічного відділення поліклініки ОСОБА_4 з ознаками фальсифікації; встановила факт грубого порушення правил документообігу в установі з боку діловода ОСОБА_5 з метою дискредитувати керівника державної установи; направити висновок службової перевірки до Управління охорони здоров`я та реабілітації МВС України, до Департаменту внутрішньої безпеки НП МВС України для надання правової оцінки діям лікаря ОСОБА_4 та діловода ОСОБА_5 та притягнення їх до відповідальності згідно діючого законодавства; за результатами цієї перевірки та виявлення грубих порушень трудової дисципліни з боку лікаря ОСОБА_4 та діловода установи ОСОБА_5 клопотати перед вищестоящим керівництвом про звільнення останніх з займаних посад та неможливість в подальшому перебувати за це порушення трудової дисципліни на посадах в системі МВС.

З висновку по матеріалам службової перевірки щодо поведінки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 20 серпня 2018 року підписаного старшим інспектором з кадрів ОСОБА_14 та затверджений т.в.о. начальника ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області ОСОБА_3 встановлено, що комісія в складі співробітників установи за результатами перевірки вирішила: за грубе ставлення до керівництва установи та висловлювання нецензурними словами у бік головного бухгалтера установи, інших працівників закладу з погрозами, діловода установи ОСОБА_1 та секретаря-друкарку установи ОСОБА_6 притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану: направити матеріали службового розслідування до правоохоронних органів для надання правової оцінки діям ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Протоколом від 21 серпня 2018 року № 2108 засідання позачергових зборів керівного складу ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області , згідно порядку денного про ознайомлення з наказами було вирішено: по-першому питанню - ознайомити з наказом ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області від 21 серпня 2018 року № 122 о/с Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (наказ видано за результатами службової перевірки діловода установи ОСОБА_1 та секретаря-друкарки ОСОБА_6 ) діловод ОСОБА_1 (запрошена особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності) під час ознайомлення з наказом демонстративно вийшла з кабінету засідання, погрожуючи при цьому помстою всім присутнім. В усній формі відмовилася від ознайомлення з рештою наказів; по-другому питанню ознайомити з наказом ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області від 21 серпня 2018 року № 123 о/с Про притягнення до дисциплінарної відповідальності (наказ видано за результатами службової перевірки фактів підробки документації) - діловод ОСОБА_1 (запрошена особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності) в усній формі відмовилася від ознайомлення з даним наказом під час розгляду питання № 1, хоча їй було повідомлено, що їй необхідно ознайомитися з наказом № 123 о/с; по-третьому питанню ознайомити з наказом ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області від 21 серпня 2018 року № 124 о/с (наказ про звільнення згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України діловода установи ОСОБА_1 - діловод ОСОБА_1 (запрошена особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності) в усній формі відмовилася від ознайомлення з даним наказом.

Відповідно до наказу ДУ Територіального медичного об`єднання МВС України по Київській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 21 серпня 2018 року № 122, зокрема ОСОБА_1 було оголошено догану.

Відповідно до наказу ДУ Територіального медичного об`єднання МВС України по Київській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 21 серпня 2018 року № 123, зокрема, вирішено: Враховуючи те, що раніше за грубе поводження до керівництва установи діловоду установи ОСОБА_1 була оголошена догана, застосувати до неї захід стягнення звільнення .

Згідно наказу від 21 серпня 2018 року № 124 о/с діловода установи ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

У суді першої інстанції свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 пояснили, що з ОСОБА_1 знайомі тривалий час, остання понад 10 років працювала в установі, характеризується виключно як позитивна особа, яка дбайливо ставилась до своїх функціональних обов`язків. Стосовно факту висловлювання нецензурною лайкою в бік інших працівників установи або сторонніх осіб їм невідомо, вважають, що дані факти не відповідають дійсності та спрямовані виключно на дискредитацію позивача з метою її звільнення за вказівкою керівництва. Крім того, пояснили, що незважаючи на створення та дію профспілкової організації в даній установі, її представника не запрошували на збори та засідання комісій, які проводили службові розслідування стосовно дій позивача та не надавали згоди, щодо звільнення позивача з роботи.

Свідок ОСОБА_10 у суді першої інстанції пояснила, що з позивачем знайома тривалий час, у зв`язку із спільною працею в одній установі. Під час звільнення ОСОБА_1 поводилась дуже дивно та агресивно, а саме в бік ОСОБА_10 та ОСОБА_11 висловлювала погрози та образи, у зв`язку із чим ОСОБА_10 звернулась до керівництва з службовою запискою, у якій виклала вказані факти. В подальшому ОСОБА_10 було включено до складу комісії, яка проводила перевірку вказаних фактів та якою було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани.

Апеляційний суд вказував, що суду не було надано наказів або розпоряджень керівництва ДУ Територіального медичного об`єднання МВС України по Київській області про створення постійнодіючої, або тимчасової комісії щодо розгляду обставин вчинення дисциплінарних проступків, зокрема і тих, якими приймалось рішення щодо дій відповідача.

Представники відповідача не надали суду пояснень з приводу підстав включення до членів комісії, яка розглядала факт висловлювання нецензурними словами позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , за службовими записками яких взагалі проводилось таке службове розслідування, та яким чином було збережено принцип безсторонності та об`єктивності такого розслідування.

Місцевим судом встановлено, що відповідачем не було роз`яснено ОСОБА_1 за який проступок її притягують до відповідальності, а її підписи про ознайомлення з цими наказами відсутні, як і відсутні акти про відмову від підпису при ознайомленні з наказами.

Свідок ОСОБА_13 у суді першої інстанції пояснив, що працював в ДУ Територіальному медичному об`єднанні МВС України по Київській області , та саме йому було доручено ознайомити ОСОБА_1 з наказами за наслідками дисциплінарних проступків, але вона від ознайомлення відмовилась, у зв`язку із чим та на підставі вказаних документів ОСОБА_14 був підготовлений наказ щодо звільнення позивача з роботи, з яким вона також відмовилась ознайомлюватися.

Свідок ОСОБА_15 у суді першої інстанції пояснив, що працює у вказаній установі, та був свідком того, як ОСОБА_1 відправила протокол зборів до вищестоящої установи, в подальшому він дізнався, що позивач протокол зареєструвала та відправила до профспілкової організації.

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що він працює старшим інспектором з кадрів в ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області . Безпосередньо ним проводились службові перевірки щодо дій позивача, готувались висновки службових перевірок та накази щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення, але всі ці дії він здійснював безпосередньо за вказівкою керівника установи. Вважає, що звільнення позивача відбулось без погодження з профспілковою організацією, членом якого вона була.

З копії відповіді Головного управління Держпраці у Київській області, стосовно групового звернення від 29 грудня 2018 року встановлено, що було проведено інспекційне відвідування ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області та встановлено порушення законодавства про працю, зокрема звільнення працівників установи, які є членами профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України, без погодження з профспілкою.

Місцевим судом було встановлено, що згідно довідки про доходи від 12 лютого 2020 року № 6, розмір заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці роботи до звільнення становив: за червень 2018 року -7956,09 грн, за липень 2018 року - 7956,09 грн, кількість робочих днів у червні 2018 року - 20, у липні 2018 року - 22. Відтак середньоденна заробітна плата позивача становить 378,86 грн (7956,09 грн + 7956,09 грн/42 робочих дні).

Кількість робочих днів вимушеного прогулу позивача становить 381 робочих дні. Кількість робочих днів у 2018 році: серпень - 7, вересень - 20, жовтень - 22, листопад - 22, грудень - 20; у 2019 році: січень - 21, лютий - 20, березень - 20, квітень - 20, травень - 22, червень - 18, липень - 23, серпень - 21, вересень - 21, жовтень - 22, листопад - 21, грудень -21; у 2020 році: січень -21. Отже, сума середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у період з 22 серпня 2018 року по 27 лютого 2020 року (дата прийняття судом рішення) становить (378, 86 х 381 (робочі дні) = 144 345, 66 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 22 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 КЗпП України.

Зокрема, у справі про звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України суд повинен з`ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв`язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладений на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в пункті 23 постанови, за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положень або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Судами встановлено, що відповідно до наказу ДУ Територіального медичного об`єднання МВС України по Київській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 21 серпня 2018 року № 122, ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що сталося 07 серпня 2018 року.

Відповідно до наказу ДУ Територіального медичного об`єднання МВС України по Київській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 21 серпня 2018 року № 123, зокрема, вирішено: Враховуючи те, що раніше за грубе поводження до керівництва установи діловоду установи ОСОБА_1 була оголошена догана, застосувати до неї захід стягнення звільнення . В наказі зазначено, що подія, за яку позивача було звільнено мала місце 13 липня 2018 року.

Згідно наказу від 21 серпня 2018 року № 124 о/с діловода установи ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Таким чином суди виконали свій обов`язок по з`ясуванню, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв`язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладений на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З копії відповіді Головного управління Держпраці у Київській області, стосовно групового звернення від 29 грудня 2018 року встановлено, що було проведено інспекційне відвідування ДУ Територіального медичного об`єднання МВС України по Київській області та встановлено порушення законодавства про працю, зокрема звільнення працівників установи, які є членами профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України, без погодження з профспілкою.

Судами також встановлено, що після виявлення порушень ОСОБА_1 трудових обов`язків, які мали місце 13 липня 2018 року та 07 серпня 2018 року, роботодавцем жодних дій не вчинялося, а лише 20 серпня 2018 року проведено перевірку та 21 серпня 2018 року позивача звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Одночасно Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного суду про те, що твердження представника відповідача, що відносно позивача було порушено кримінальне провадження за фактом фальсифікації протоколу та погроз ОСОБА_16 та ОСОБА_10 місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки доказів на підтвердження своїх доводів, крім листа від 22 грудня 2018 року, з якого вбачається, що досудове розслідування триває, зокрема, щодо стадії кримінального провадження, чи здійснюються відповідні слідчі дії, чи прийнято відповідне рішення станом на 2020 рік, представник відповідача суду не надав.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пункт 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Таким чином з огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням трудових обов`язків і шкідливими наслідками, які спричинили або могли спричинити це порушення.

Тобто, доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження правомірності звільнення позивача з роботи представником відповідача суду надано не було.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Оскільки оцінка доказів у справі зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, а тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно оцінили відомості надані свідками, а висновки судів не відповідають обставинам справи.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що судами обох попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, що виявилось у незупиненні провадження у справі (не проголошена відповідна ухвала) та не зобов`язано відповідача погодити звільнення позивача з профспілковою організацією, адже вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 408/1847/16-ц та у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 де зазначено, що без згоди виборного органу первинної профспілкової організації суд не вправі поновити працівника на роботі, якщо немає інших порушень трудового законодавства, які дають підстави для поновлення його на роботі колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Частиною п`ятою статті 43 КЗпП України передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61-30894сво18) зроблено висновок: як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення при час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору .

Враховуючи те, що підставою для часткового задоволення позову та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 21 серпня 2018 року № 124 о/с було не лише звільнення позивача без згоди виборного профспілкового органу, членом якого вона є, а і те, що відповідачем не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, зокрема, вини, причинно-наслідкового зв`язку між порушенням трудових обов`язків і шкідливими наслідками, які спричинили або могли спричинити це порушення колегія суддів відхиляє цей довід касаційної скарги.

Інші аргументи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та їм надана належна правова оцінка.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної установи Територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький