Постанова

від 10.09.2020 по справі 910/81/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/81/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.04.2020

у справі №910/81/20 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш"

до 1.Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) "Київреклама";

2.Київської міської ради

про стягнення 200 620,76 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" з вимогами до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Київської міської ради про стягнення 200 620 грн 76 коп. збитків солідарно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні відповідачами демонтажу рекламних засобів позивача, їм було завдано пошкоджень, що завдало збитків позивачу у загальному розмірі 200 620 грн 76 коп., в тому числі: 187 476 грн 78 коп. збитків, які є реальною вартістю втраченого майна, які позивач просив стягнути з відповідача-1, та 13 143 грн 98 коп. збитків у вигляді витрат на демонтаж рекламних конструкцій та витрат на зберігання пошкоджених рекламних конструкцій, які позивач просив стягнути солідарно з відповідачів-1,2.

Також, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 10 000,00 грн. витрат на професійн правничу допомогу адвоката та 5 265,00 грн. витрат на проведення експертного будівельно - технічного дослідження.

Короткий зміст заперечень проти позову Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач-1 у відзиві на позов зазначає, що позивач не надав належних доказів факту заподіяння збитків, їх розмір, доказів невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Відповідач-1 зазначає, що станом на час подання позивачем позову наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.08.2016 № 276 "Про демонтаж рекламних засобів" - не скасовано. Крім того, відповідач-1 звертав увагу, що на момент здійснення демонтажу рекламних засобів, що належать позивачу, дозволи на розміщення зовнішньої реклами продовжено не було.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його постановлення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/81/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" - задоволено частково. Вирішено стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" збитки у розмірі 187 476,78 грн. та судовий збір у розмірі 2 812,15 грн. В іншій частині позову щодо заявлених вимог в частині стягнення 11 557,46 грн та витрат на зберігання пошкоджених рекламних засобів у розмірі 1 586,52 грн. - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивовано тим, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача-1 та сумою збитків у розмірі 187 476 грн 78 коп., які поніс позивач і що складає вартість пошкодження рекламних засобів, у зв`язку з чим присудив до стягнення спірну сулму збитків з відповідача-1, відмовивши в частині солідарного стягнення вказаної суми і з відповідача-2, вказуючи на відсутність солідарного обов`язку відповідачів.

Також, судом першої інстанції було відмовлено задоволенні вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів витрат на демонтаж рекламних засобів у розмірі 11 557 грн 46 коп. та витрат на зберігання пошкоджених рекламних засобів у розмірі 1 586 грн 52 коп., з посиланням на те, що відповідач-1 під час демонтажу, а також подальшого зберігання рекламних засобів позивача, діяв в рамках Закону та в межах своїх повноважень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач-1 (Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама") 21.05.2020 (згідно інформації відділення поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/81/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права та неправильно застосовані норми процесуального права, рішення суду першої інстанції було ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано, що позивач не надав належних доказів факту заподіяння збитків, їх розмір, доказів невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками, у зв`язку з чим обумовлені ст. ст. Крім того, скаржник наголошував на тому, що:

- на момент здійснення демонтажу рекламних засобів, що належать позивачу, дозволи на розміщення зовнішньої реклами продовжено не було, а тому рекламні засоби розміщувалися без належних документів дозвільного характеру, всупереч приписам Закону України Про рекламу , Закону України Про благоустрій населених пунктів , Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003№ 2067, Порядку розміщення реклами у м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, Правил розміщення рекламних засобів у м.Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/223/2445, Правил благоустрою м.Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, у зв`язку з чим дії відповідача-1 щодо демонтажу вказаних засобів - є правомірними;

- після здійсненого відповідачем-1 демонтажу рекламних засобів, позивачу були виставлені рахунки за компенсацію витрат за демонтаж від 13.12.2016 № 1001006/5 та від 23.12.2016 № 101031/5, № 575.6 за компенсацію витрат за зберігання рекламних засобів, які позивачем було оплачено. А також підписано Акт надання послуг № 575.6 від 30.12.2016 без будь-яких зауважень, і відповідно, безпосередньо після здійснення демонтажу рекламних засобів у позивача не було жодних претензій щодо їх стану;

- суд першої інстанції зобов`язаний був зупинити справу № 910/81/20 до розгляду пов`язаних справ № 826/20002/16, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, що не було здійснено і чим допущено порушення норм процесуального права;

- надані позивачем висновки експерта від 15.04.2017 № 10 та від 11.11.2019 № 10 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження - є неналежними доказами в підтвердження понесених збитків, оскільки при визначення розміру збитків експертом не було враховано експлуатаційні пошкодження рекламних засобів, обумовлене експлуатаційним зносом та умовами експлуатації, а висновки експерта ґрунтуються виключно на підставі балансової вартості рекламних засобів, визначеної позивачем;

- Київська міська рада не є суб`єктом спірних матеріально - правових відносин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020 для розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/81/20, розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/81/20 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 отримана відповідачем-1 (скаржником) згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення - 0407034359710; відповідачем -2 ухвала отримана згідно рекомендованого поштового відправлення 0104404999311, позивачу ухвала надіслана за адресою його юридичного місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте, ухвала не отримана з зазначенням причин неотримання інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Приписами ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В свою чергу, на момент проголошення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент проголошення вказаної ухвали), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

В подальшому, Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 17.07.2020.

Отже, з урахуванням пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з 17.07.2020, строк на подання учасниками справи додаткових заяв та клопотань,відзивів та заперечень на відзив - сплив, і станом на 10.09.2020 (з урахуванням часу на поштовий обіг) на адресу Північного апеляційного господарського суду відповідні документи від учасників спору - не надходили.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 07.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" (розповсюджувач зовнішньої реклами за договором), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство за договором) та Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган за договором) укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва № 00017/08, відповідно до умов якого робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (надалі "РЗ") на підставі оформленого (-их) належним чином дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами (далі - дозвіл), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його (їх) користування.

Відповідно до пунктів 2.2. договору місце (-я) для розміщення РЗ зазначається (-ються) в додаткових угодах до цього договору, які є невід`ємною частиною.

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації робочим органом та діє протягом строку дії пріоритету та/або дозволу (пункт 8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням з питань реклами міста Києва видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" дозволи на розміщення об`єкта зовнішньої реклами, а саме дозвіл № 03175-04-ЗМ-1 (узгоджувальна частина дозволу № 03175-04-ЗМ-1, адреса розміщення РЗ: Столичне шосе на розі з проспектом Науки); дозвіл № 03099-04 (додаток до дозволу № 03099-04, адреса розміщення РЗ: проспект Броварський, ст. м. Лівобережна, біля паркану будівництва по вул. Луначарського, 2).

18.08.2016 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано наказ "Про демонтаж рекламних засобів" № 276.

Як вбачається з додатку до наказу "Про демонтаж рекламних засобів" від 18.08.2016 № 276, до переліку рекламних засобів, що підлягають демонтажу, включено, зокрема, рекламні засоби Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" № 03175-04-ЗМ-1 (узгоджувальна частина дозволу № 03175-04-ЗМ-1, адреса розміщення РЗ: Столичне шосе на розі з проспектом Науки) та № 03099-04 (додаток до дозволу № 03099-04, адреса розміщення РЗ: проспект Броварський, ст. м. Лівобережна, біля паркану будівництва по вул. Луначарського, 2).

Позивач компенсував Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" витрати за демонтаж, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 27.12.2016 № 1120 на суму 5 778 грн 73 коп., від 27.12.2016 № 1123 на суму 5 778 грн. 73 коп., а також компенсував витрати за зберігання за щит дозвіл № 03175-04-ЗМ-1, адреса розміщення РЗ: Столичне шосе на розі з проспектом Науки та щит дозвіл № 03099-04, адреса розміщення РЗ: проспект Броварський, ст. м. Лівобережна, біля паркану будівництва по вул. Луначарського, 2, у розмірі 1 586 грн. 52 коп. з ПДВ, що підтверджується платіжним доручення від 27.12.2016 № 1133 на суму 12 265 грн. 02 коп.

Як стверджував позивач, при прибутті представників позивача до місця зберігання вказаних рекламних засобів було виявлено, що при здійсненні демонтажу Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" їм було завдано пошкоджень, які виключають їх подальше використання, у зв`язку з чим позивач відмовився їх отримувати та запросив судового експерта для проведення відповідних оглядів та надання висновку експерта за результатами проведення експертизи.

Відповідно до висновку експерта від 15.04.2017 № 10 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, наданого експертом Вецем В.В. (свідоцтво № 990), вартість завданої матеріальної шкоди (завданих збитків) при проведеному КП Київреклама : рекламної конструкції типу беклайт 4*8 № 03175-04-3М-1, придбаної 29.12.2014 згідно видаткової накладної № РН-104 та влаштованої за адресою: Столичне шосе, на розі с проспектом Науки, і рекламної конструкції типу призматрон 3812№03099-04, придбаної згідно видаткових накладних № ТА-0000019 від 28.02.2014 та № ТГ-0000007 від 14.03.2014 та влаштованої за адресою: проспект Броварський, ст. м. Лівобережна (біля паркану по вул.. Луначарського, 2) становить загалом 200 620,76 грн., з яких:

- реальна вартість втраченого майна (балансова вартість) становить 187 476 грн. 78 коп., що є прямим збитком;

- витрати на демонтаж рекламних конструкцій - 11 557,46 грн.;

- витрати за зберігання пошкоджених рекламних конструкцій - 1 586,52 грн.

У зв`язку із зміною вимог процесуального законодавства щодо оформлення висновків експертів, експертом Вецем В.В. було проведено повторне експертне будівельно-технічне дослідження, що підтверджується висновком від 11.11.2019 № 10 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, відповідно до якого вартість завданої матеріальної шкоди (завданих збитків) при проведеному КП Київреклама : рекламної конструкції типу беклайт 4*8 № 03175-04-3М-1, придбаної 29.12.2014 згідно видаткової накладної № РН-104 та влаштованої за адресою: Столичне шосе, на розі с проспектом Науки, і рекламної конструкції типу призматрон 3812№03099-04, придбаної згідно видаткових накладних № ТА-0000019 від 28.02.2014 та № ТГ-0000007 від 14.03.2014 та влаштованої за адресою: проспект Броварський, ст. м. Лівобережна (біля паркану по вул.. Луначарського, 2) становить загалом 200 620,76 грн., з яких:

- реальна вартість втраченого майна становить 187 476 грн. 78 коп., що є прямим збитком;

- витрати на демонтаж рекламних конструкцій - 11 557,46 грн.;

- витрати за зберігання пошкоджених рекламних конструкцій - 1 586,52 грн.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 11.11.2019 № 10, встановив, що його складено експертом Вецем В.В., який має вищу будівельно - технічну освіту, стаж експертної роботи з 2006 року, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 10.6 Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів та конструкцій та відповідних документів та 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд (свідоцтво № 990,, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України 09.06.2006, термін дії продовжений до 25.10.2022, стаж експертної роботи - 13 років); у висновку містяться застереження, що його складено для подання до господарського суду, і експерт обізнаний про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі

Відповідно частин 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з нормами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За правилами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за статтею 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В свою чергу, спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб`єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками).

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, оцінивши наявні у справі докази в сукупності, дійшов висновку про відсутність у діях відповідача-1 елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками), з огляду на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, на момент здійснення демонтажу рекламних засобів, дозволи на розміщення зовнішньої реклами продовжено не було, а тому рекламні засоби розміщувалися без належних документів дозвільного характеру, всупереч приписам Закону України Про рекламу , Закону України Про благоустрій населених пунктів , Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003№ 2067, Порядку розміщення реклами у м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, Правил розміщення рекламних засобів у м.Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/223/2445, Правил благоустрою м.Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, у зв`язку з чим дії відповідача-1 щодо демонтажу вказаних засобів - є правомірними. Крім того, після здійсненого відповідачем-1 демонтажу рекламних засобів, позивачу були виставлені рахунки за компенсацію витрат за демонтаж від 13.12.2016 № 1001006/5 та від 23.12.2016 № 101031/5, № 575.6 за компенсацію витрат за зберігання рекламних засобів, які позивачем було оплачено, а також підписано Акт надання послуг № 575.6 від 30.12.2016 без будь-яких зауважень, і відповідно, безпосередньо після здійснення демонтажу рекламних засобів у позивача не було жодних претензій щодо їх стану.

Стосовно збитків в розмірі 187 476 грн. 78 коп., позивач посилався на те, що їх розмір підтверджено висновком експерта від 15.04.2017 № 10 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, наданого експертом Вецем В.В. (свідоцтво № 990), а також у зв`язку із зміною вимог процесуального законодавства щодо оформлення висновків експертів, експертом Вецем В.В. було проведено повторне експертне будівельно-технічне дослідження, що підтверджується висновком від 11.11.2019 № 10 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, яким підтверджено вартість збитку в сумі 187 476 грн. 78 коп.

Частиною 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Частинами 5 та 6 статті 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 11.11.2019 № 10 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, вартість завданої матеріальної шкоди (завданих збитків) при проведеному КП Київреклама : рекламної конструкції типу беклайт 4*8 № 03175-04-3М-1, придбаної 29.12.2014 згідно видаткової накладної № РН-104 та влаштованої за адресою: Столичне шосе, на розі с проспектом Науки, і рекламної конструкції типу призматрон 3812№03099-04, придбаної згідно видаткових накладних № ТА-0000019 від 28.02.2014 та № ТГ-0000007 від 14.03.2014 та влаштованої за адресою: проспект Броварський, ст. м. Лівобережна (біля паркану по вул.. Луначарського, 2) становить загалом 200 620,76 грн., з яких реальна вартість втраченого майна становить 187 476 грн. 78 коп., що є прямим збитком.

Позивач вказує, що у Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" наявний обов`язок з відшкодування заявлених до стягнення збитків у розмірі 187 476 грн. 78 коп., що складає реальну вартість втраченого майна - об`єктів зовнішньої реклами.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, оскільки, як зазначалось вище, на момент здійснення демонтажу рекламних засобів, дозволи на розміщення зовнішньої реклами продовжено не було, а тому рекламні засоби розміщувалися без належних документів дозвільного характеру, всупереч приписам Закону України Про рекламу , Закону України Про благоустрій населених пунктів , Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003№ 2067, Порядку розміщення реклами у м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, Правил розміщення рекламних засобів у м.Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 223/223/2445, Правил благоустрою м.Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, у зв`язку з чим дії відповідача-1 щодо демонтажу вказаних засобів - є правомірними.

При цьому, встановлення обставин стосовно наявності або відсутності правових підстав для продовження позивачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами - не входить в предмет доказування в межах даного господарського спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять, а позивачем в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами того факту, що пошкодження об`єктів зовнішньої реклами, які зафіксовані у висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 11.11.2019 № 10, сталися саме внаслідок їх демонтажу відповідачем-1, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про те, що позивачем не було доведено і причинного зв`язку між діями відповідача-1 та понесеними позивачем матеріальними збитками.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що наданий позивачем висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 11.11.2019 № 10, відповідає приписам ст. 98, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проте, його оцінка як доказу, зокрема і в частині визначення розміру збитків, здійснюється судом апеляційної інстанції в сукупності з іншими обставинами справи.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, у вказаному висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 11.11.2019 № 10 міститься визначення реальної вартості втраченого майна в сумі 187 476 грн. 78 коп., яка визначена на підставі довідки ТОВ РА Краш № 03/04-02 від 03.04.2017 про балансову вартість об`єктів зовнішньої реклами станом на 01.12.2016, в якій балансова вартість вказаних об`єктів загалом складає 187 476,78 грн. При цьому, у вказаному висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 11.11.2019 № 10 не міститься відомостей та/або методики розрахунку відповідної вартості, а в основу розрахунку покладено сформовану позивачем балансову вартість, підтверджену виключно довідкою № 03/04-02 від 03.04.2017, без дослідження будь-яких балансових документів обліку основних засобів підприємства, їх постановки на відповідний облік та без зазначення алгоритму вирахування такої суми. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не було доведено в розумінні вимог процесуального закону розмір заявлених до стягнення збитків.

Крім того, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи встановив, що вони не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження належності позивачу вказаних вище об`єктів зовнішньої реклами на будь-якому майновому праві (як-то праві власності, оренди, тощо). При цьому, зазначення у висновку експерта певних реквізитів документів, на підставі яких відбулось придбання об`єктів зовнішньої реклами, - не спростовує обов`язку позивача підтвердити належними та допустимими доказами наявність у нього майнового права щодо об`єктів, стосовно яких ним пред`явлено майнові вимоги по відшкодуванню матеріальних збитків, що узгоджується з приписами ст. ст. 14, 76, 77, 78, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження належності позивачу вказаних вище об`єктів зовнішньої реклами на будь-якому майновому праві,а відтак, позивачем не доведено правових підстав для захисту відповідного права.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що позивачем не було доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача-1 та сумою збитків у розмірі 187 476 грн 78 коп., як не доведено розміру таких збитків, та протиправності дій відповідача-1 у завданні таких, а також не доведено і належність об`єктів зовнішньої реклами на будь-якому майновому праві, а відтак, позивачем не доведено правових підстав для захисту відповідного права, що в сукупності спростовує наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача-1, а відтак, доводи позивача стосовно наявності правових підстав для застосування до відповідача -1 відповідальності у вигляді заявлених до стягнення збитків - спростовуються як матеріалами справи, так і встановленими обставинами за наслідками апеляційного розгляду справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 87 476 грн 78 коп збитків - задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим доводи скаржника у наведеній частині знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, а тому рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 187 476,78 грн. збитків підлягає скасуванню на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за наведених у даній постанові підстав.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів солідарно витрат на демонтаж рекламних засобів у розмірі 11 557 грн 46 коп. та витрат на зберігання пошкоджених рекламних засобів у розмірі 1 586 грн 52 коп., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обумовлених законом підстав для їх солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача, оскільки наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про демонтаж рекламних засобів" від 18.08.2016 № 276 - чинний, не визнаний протиправним та не скасований, а тому відповідач-1 під час демонтажу, а також подальшого зберігання рекламних засобів позивача, діяв в рамках Закону та в межах своїх повноважень. У наведеній частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується.

При цьому, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції зобов`язаний був зупинити розгляд справуи № 910/81/20 до розгляду пов`язаної справи № 826/20002/16, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, що не було здійснено і чим допущено порушення норм процесуального права, а також доводи про те, що Київська міська рада не є суб`єктом спірних матеріально - правових відносин - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки наявність в провадженні суду адміністративної юрисдикції судового спору в межах справи № 826/20002/16 щодо оспорювання наказу № 276 від 18.08.2016 - не є підставою для обов`язкового зупинення провадження у даній справі з огляду на припис п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наявність відповідного спору не створює об`єктивної неможливості розгляду даного господарського спору в контексті спірних правовідносин сторін та їх оцінку з огляду на заявлені предмет та підстави позову у справі № 910/81/20. Також, визначення позивачем кола відповідачів, до яких ним пред"явлено позовні вимоги - є його правом з огляду на приписи ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, а саме на суд за результатами розгляду справи і покладено обов"язок щодо встановлення правовідносин сторін та їх оцінку з огляду на норми матеріального та процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції в частині присудження до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 187 476,78 грн. збитків ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (щодо наявності у відповідача-1 обов`язку перед позивачем щодо відшкодування заявленої до стягнення суми збитків), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, як суд першої інстанції визнав встановленими (протиправної поведінки відповідача-1, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками), висновки суду першої інстанції в наведеній частині не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права (ст. ст. 14, 76, 77, 87, 79, 80 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовані норми матеріального права, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 187 476,78 грн. збитків - підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за наведених у даній постанові підстав.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/81/20 -підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову - 3009,31 грн., витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн. та 5 265,00 грн. витрат на проведення експертного будівельно - технічного дослідження - покладаються на позивача, а судовий збір в розмірі 4 513,97 грн. за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/81/20- задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/81/20 в частині присудження до стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" 187 476,78 грн. збитків - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 у справі №910/81/20 - залишити без змін.

4. Судовий збір за подачу позову в розмірі 3009,31 грн., витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн. та 5 265,00 грн. витрат на проведення експертного будівельно - технічного дослідження залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" (вул. Прорізна, 16/2, м. Київ, 01034, ідентифікаційний код 21682506) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (Боричів узвіз, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 26199714) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 513 (чотири тисячі п`ятсот тринадцять) грн. 97 коп.

6. Матеріали справи № 910/81/20 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

О.В. Тищенко