Постанова

від 11.09.2020 по справі 908/317/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2020 року м.Дніпро Справа № 908/317/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Завод будівельно-опоряджувальних машин на рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2020 (суддя Федорова О.В.)

у справі №908/317/20

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Василівського міжрайонного району електричних мереж , Запорізька область, м.Василівка,

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин» , Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Василівського міжрайонного району електричних мереж звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин» про стягнення 48757,09 грн., які складаються з: 13340,15 грн. пені, 8133,75 грн. 3% річних та 27283,19 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.04.2020 позов задоволено та стягнуто з приватного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин» на користь публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Василівського міжрайонного району електричних мереж 13340,15 грн. (тринадцять тисяч триста сорок грн. 15 коп.) пені, 8133,75 грн. (вісім тисяч сто тридцять три грн. 75 коп.) 3% річних, 27283,19 грн. (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят три грн. 19 коп.) інфляційних втрат та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватне акціонерне товариство "Завод будівельно-опоряджувальних машин" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що в розрахунках про стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум, позивачем, у тому числі, включено періоди з 01.09.2017 по 04.11.2019, за які вже було стягнуто з відповідача на користь позивача суми пені, 3% річних та втрат від інфляції рішенням господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 у справі №908/2082/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та які сплачено відповідачем у повному обсязі. Таким чином заявлені до стягнення суми у даній справі є подвійним нарахуванням сум пені, 3% річних та втрат від інфляцій за той же період, що і у справі №908/2082/17. Окрім того відповідач зазначає, що про заборгованість, про стягнення якої заявлено позивачем у даній справі, відповідачу стало відомо з рішення суду. Будь-які платіжні вимоги не направлялися постачальником електричної енергії на адресу споживача.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" на рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2020 у справі №908/317/20 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги та подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 3 153,00 грн., а також докази надіслання на адресу позивача копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.

08.07.2020 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Завод будівельно-опоряджувальних машин" на рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2020 у справі №908/317/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній зазначає, що стягнуті з відповідача кошти рішеннями господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 та від 22.10.2018 по справі №908/2082/17 були сплачені відповідачем в примусовому порядку 16.08.2018 та 05.11.2019 в ході проведення виконавчих дій. Періоди нарахування сум пені, 3% річних, та втрат від інфляції було здійснено до моменту виконання відповідачем рішення суду та сплати заборгованості у повному обсязі. При цьому початкову дату періоду нарахування таких сум позивачем було здійснено з наступного дня після кінцевої дати визначеної в розрахунках по справі №908/2082/17. А тому посилання апелянта, що стягнення сум у даній справі є подвійним стягненням не відповідає дійсності. Окрім того, щодо посилання апелянта, що останнім не отримувалися вимоги про сплату боргу, позивач зазначає, що попереднє, до подання позову, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов`язковим.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за участю представника.

Відповідно до частин 1, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже з огляду на суму позовних вимог справа є малозначною та підлягає до розгляду тільки у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.ч.5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання апелянта не містить належних та достатніх доводів в обґрунтування неможливості розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

При цьому колегія суддів зазначає, що учасники справи не позбавлені права подавати суду свої пояснення, викладені в письмовій формі.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що заявлена до стягнення сума менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наявність необхідних доказів в матеріалах справи та характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що обставини не вимагають проведення судового засідання з повідомленням учасників справи та відмови в задоволенні клопотання.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 у справі №908/2082/17 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 84314,91 грн. та заборгованість за послуги з перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 2505,95 грн. за договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012, 4166,38 грн. пені за прострочення виконання договору реструктуризації № 9 від 31.03.2017, 496,13 грн. 3% річних та 666,03грн. інфляційних втрат.

Постановою Верховного Суду від 25.06.2018 рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 скасовано, справу в частині відмови у задоволені позовних вимог передано на розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 у справі 908/2082/17 з ПрАТ «Завод будівельно-опоряджувальних машин» на користь позивача стягнуто 9198,69грн. пені за прострочення виконання зобов`язання за договором реструктуризації № 9, 2863,32 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання за договором № 2 від 01.06.2012, 985,56 грн. 3% річних за договором № 9 від 31.03.2017, 340,20грн. 3% річних за договором №2 від 01.06.2012, 1899,67 грн. інфляційних втрат за договором № 9 від 31.03.2017, 2518,55 грн. інфляційних втрат за договором № 2 від 01.06.2012 та 570,18 грн. заборгованості за простроченні платежі за березень, травень 2017 за договором № 2 від 01.06.2012.

Вищевказані рішення судів вмотивовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №57327041 від 12.07.2019 наказ господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 у справі №908/2082/17 про стягнення з ПАТ Завод будівельно-опоряджувальних машин 93 531,64 грн. виконано у повному обсязі 18.06.2019.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №59485295 від 01.11.2019 наказ господарського суду Запорізької області від 27.11.2018 у справі №908/2082/17 про стягнення з ПАТ Завод будівельно-опоряджувальних машин 71 891,80 грн. виконано у повному обсязі 05.11.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже рішеннями господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 та від 22.10.2018 у справі №908/2082/17 було встановлено порушення відповідачем зобов`язання за Договором реструктуризації № 9 від 31.03.2017 та за Договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012.

Позивачем, з урахуванням дати погашення заборгованості, стягнутої вищевказаними рішеннями, нараховано відповідачу за прострочення платежу за договором реструктуризації № 9 від 31.03.2017 суму 3% річних у розмірі 4643,73 грн. за період з 01.09.2017 по 17.06.2019 та інфляційні втрати у розмірі 16913,53 грн. з 01.08.2017 по 30.06.2019;

Окрім того за Договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012 позивачем нараховано:

- пеню у розмірі 13340,15 грн. за період з 12.02.2019 по 04.11.2019 за прострочення оплати рахунків за березень 2017 та з травня 2017 по липень 2017 включно, за спожиту активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії;

- 3% річних у розмірі 3490,02 грн. за період з 01.09.2017 по 04.11.2019 за прострочення оплати рахунків за березень 2017 та з травня 2017 по липень 2017 включно, за спожиту активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії;

- інфляційні втрати у розмірі 10369,66 грн. за період з 01.08.2017 по 31.10.2019 за прострочення оплати рахунків за березень 2017 та з травня 2017 по липень 2017 включно, за спожиту активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд зазначив, що укладаючи договір кожна сторона приймає на себе певні зобов`язання щодо його виконання, проте відповідачем не виконано обов`язку щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з постачання електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012, що підтверджується рішеннями господарського суду прийнятими у справі №908/2082/17. З урахуванням викладеного, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги та періоди нарахування сум пені, 3% річних та втрат від інфляції за період прострочення по дату повного виконання судових рішень в межах виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно положень до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 4.2.1 договору про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012 за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» ) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п.5 додатка № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» ), Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Таким чином умовами договору, сторони погодили інший ніж передбачений ст. 232 Господарського процесуального кодексу України строк нарахування штрафних санкцій у вигляді пені.

Як вбачається з матеріалів справи згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №57327041 від 12.07.2019 наказ господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 у справі №908/2082/17 про стягнення з ПАТ Завод будівельно-опоряджувальних машин 93 531,64 грн. виконано у повному обсязі 18.06.2019. Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №59485295 від 01.11.2019 наказ господарського суду Запорізької області від 27.11.2018 у справі №908/2082/17 про стягнення З ПАТ Завод будівельно-опоряджувальних машин 71 891,80 грн. виконано у повному обсязі 05.11.2019.

Позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 13340,15 грн. за період з 12.02.2019 по 04.11.2019 за прострочення оплати рахунків за березень 2017 та з травня 2017 по липень 2017 включно, за спожиту активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми пені господарський суд дійшов висновку що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 13340,15 грн. за період прострочення з 12.02.2019 по 04.11.2019 за неналежне виконання зобов`язань з оплати рахунків за березень 2017 та з травня 2017 по липень 2017 (включно) є правильним та виконаним з дотриманням норм права та умов договору.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені нарахованої в порядку п. 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012 у розмірі 13340,15 грн. за період прострочення з 12.02.2019 по 04.11.2019.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 4643,73 грн. за період з 01.09.2017 по 17.06.2019 та інфляційні втрати у розмірі 16913,53 грн. з 01.08.2017 по 30.06.2019 нарахованих за прострочення платежу за договором реструктуризації № 9 від 31.03.2017, а також за Договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012 нараховані суми 3% річних у розмірі 3490,02 грн. за період з 01.09.2017 по 04.11.2019 за прострочення оплати рахунків за березень 2017 та з травня 2017 по липень 2017 включно, за спожиту активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії; інфляційні втрати у розмірі 10369,66 грн. за період з 01.08.2017 по 31.10.2019 за прострочення оплати рахунків за березень 2017 та з травня 2017 по липень 2017 включно, за спожиту активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 03.04.2020 у справі №920/653/19, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 06.11.18 у справі № 910/9947/15

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів зазначає, що наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/21050/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 20.06.2018 у справі №905/2135/17.

Отже чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а тому кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується що відповідачем сплачено суми стягнуті рішеннями господарського суду Запорізької області від 25.01.2018 та від 22.10.2018 у справі №908/2082/17 в межах виконавчих проваджень 18.06.2019 та 05.11.2019.

Таким чином з урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 4643,73 грн. за період з 01.09.2017 по 17.06.2019 та інфляційні втрати у розмірі 16913,53 грн. з 01.08.2017 по 30.06.2019 нарахованих за прострочення платежу за договором реструктуризації № 9 від 31.03.2017, а також нараховані за Договором про постачання електричної енергії № 2 від 01.06.2012 суму 3% річних у розмірі 3490,02 грн. за період з 01.09.2017 по 04.11.2019 за прострочення оплати рахунків за березень 2017 та з травня 2017 по липень 2017 включно, за спожиту активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії; інфляційні втрати у розмірі 10369,66 грн. за період з 01.08.2017 по 31.10.2019 за прострочення оплати рахунків за березень 2017 та з травня 2017 по липень 2017 включно, за спожиту активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії.

Посилання апелянта що заявлена до стягнення сума 48 757,09 грн., яка складається з пені 13 340,15 грн., 3% річних у розмірі 8 133,75 грн. та інфляційних втрат 27 283,19 грн., у зв`язку з невиконанням договору реструктуризації №9 від 31.03.2017 включає в себе періоди з 01.09.2017 по 04.11.2019, що є подвійним стягненням судом не приймаються за огляду на наступне.

Згідно позовних вимог у даній справі, по договору реструктуризації №9 від 31.03.2017 позивачем було заявлено до стягнення лише суму 3% річних у розмірі 4643,73 грн. за період з 01.09.2017 по 17.06.2019 та інфляційні втрати у розмірі 16913,53 грн. з 01.08.2017 по 30.06.2019.

Суму пені у розмірі 13 340,15 грн. стягнуто рішенням у даній справі за Договором про постачання електричної енергії № 2 за період з 12.02.2019 по 04.11.2019, при цьому пеня, яка стягувалася за рішеннями у справі №908/2082/17 була нарахована по 31.08.2017, тому у даному випадку відсутнє подвійне нарахування такої суми.

Щодо неврахування господарським судом права відповідача на подання відзиву на позовну заяву, ознайомлення з матеріалами справи, оскільки відповідачем не було отримано позовної заяви та додатків до неї, а також ухвали про відкриття провадження у справі у зв`язку з карантином, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд в постановах від 05.07.2018 у справі 44/227-б, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19, від 08.04.2020 у справі №909/747/18. Від 24.12.2019 у справі №909/359/19 вказав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно інформації наявній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адерсою місцезнаходження Приватного акціонерного товариства «Завод будівельно-опоряджувальних машин» є м.Дніпрорудне, вул. Степова, 10, Василівський район Запорізької області.

На зазначену адресу відповідача надсилалася вся кореспонденція в межах даної справи, яка останнім була отримана.

Як вбачається з матеріалів справи позовну заяву та додані до неї документи, які позивач направив на адресу відповідача цінним листом №7160101390708, було отримано відповідачем 05.03.2020. що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти.

Разом з тим ухвала господарського суду Запорізької області від 27.02.2020 про відкриття провадження у даній справі була повернута на адресу суду із позначкою адресат відсутній .

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 69001 1910679 9 рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2020, яке надсилалося за тією ж адресою, що і ухвала суду про відкриття провадження, було отримано уповноваженою особою відповідача 29.04.2020.

Окрім того в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання відповідачем кореспонденції, надісланої судами саме за адресою м.Дніпрорудне, вул. Степова, 10, Василівський район Запорізької області.

Таким чином колегія вважає, що господарським судом було вжито належних заходів для повідомлення відповідача про час розгляду справи, проте вибірковість отримання поштової кореспонденції відповідачем, надісланої судом за належною адресою є наслідком свідомої бездіяльності останнього щодо належного отримання такої кореспонденції.

Окрім того колегія зазначає, що всі процесуальні документи господарського суду Запорізької області у даній справі надсилалися на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Я вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу суду господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 27.02.2020 було надіслано до Реєстру 27.02.2020, оприлюднено - 28.02.2020.Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005.

Отримавши позовну заяву та додані до неї документи, відповідач був обізнаний про звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Окрім того колегією враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Апелянтом не надано будь-яких пояснень щодо неможливості отримання поштової кореспонденції, надісланої судом на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з урахуванням відкриття провадження у справі ще до запровадження карантину на території України.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.

Враховуючи висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по справі у зв`язку з поданням апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Завод будівельно-опоряджувальних машин на рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2020 у справі №908/317/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2020 у справі №908/317/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство Завод будівельно-опоряджувальних машин .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є.Чередко

Суддя Л.А. Коваль