Постанова

від 01.09.2020 по справі 592/19340/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 592/19340/18

провадження № 61-3771св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сумська міська рада, державний реєстратор управління Центр надання адміністративних послуг м. Суми Сумської міської ради Приходько Ірина Миколаївна,

третя особа - Сумське міське об`єднання громадян Вікторія ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2019 року у складі судді Костенка В. Г. та постанову Сумського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Сумської міської ради, державного реєстратора Управління Центр надання адміністративних послуг м. Суми Сумської міської ради Приходько І. М., третя особа - Сумське міське об`єднання громадян Вікторія , про визнання незаконними рішення та відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що гуртожиток, який знаходиться у АДРЕСА_1 знаходився у статутному фонді Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) Сумське АТП-15927 .

07 червня 2017 року, під час процедури санації ВАТ Сумське АТП-15927 , він придбав 986/1000 зазначеної будівлі гуртожитку за 550 000 грн.

03 квітня 2018 року судовим рішенням було визнано незаконним включення гуртожитку до статутного фонду та зобов`язано ВАТ Сумське АТП-15927 повернути його Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2011 року визнано недійсним договір купівлі-продажу гуртожитку та скасовано державну реєстрацію права власності за ним на 986/1000. Рішення суду було виконане та поновлено реєстрацію права власності на гуртожиток за ВАТ Сумське АТП-15927 .

30 січня 2013 року Сумська міська рада прийняла рішення № 2075-МР Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від регіонального відділення фонду державного майна України по Сумській області незважаючи на те, що це майно на той час не перебувало у державній власності.

29 липня 2014 року складено акт приймання передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність площею 2 402,10 кв. м, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 серпня 2014 року № 399. Зазначав, що у акті не вказана сторона, яка передає, та відомості про власника, яким, на той час, було ВАТ Сумське АТП-15927 .

У 20 червня 2018 року Сумська міська рада прийняла чергове рішення № 3607-МР Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитку по АДРЕСА_1 , і як свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 17 вересня 2018 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 441705259101 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг у м. Суми Приходько І. М. було прийнято рішення про реєстрацію індексний номер 43038856 про проведення державної реєстрації права власності на 986/1000 часток будівлі гуртожитку від загальної площі 2445,7 кв. м за Сумською міською радою.

Вказував, що за час володіння вказаним майном він реконструював частину із зазначеної частки за власні кошти у сумі 238 000 грн. У результаті цього була створена чотирикімнатна квартира загальною площею 95,6 кв. м. На утворену квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Посилався на те, що Сумською міською радою порушені його права, адже рада стала власником цієї частки гуртожитку, у складі якої перебуває окремий об`єкт нерухомого майна - чотирикімнатна квартира на першому поверсі. При цьому, залишилось не вирішене питання відшкодування (повернення) йому коштів, сплачених при укладенні договору купівлі-продажу 986/1000 часток гуртожитку та витрат на реконструкцію квартири. Вважає, що у результаті прийняття незаконних рішень про зарахування гуртожитку до комунальної власності та про державну реєстрацію прав, йому були спричинені майнові збитки у розмірі 550 000 грн, сплачених при купівлі гуртожитку, а також 238 000 грн, витрачених на будівництво квартири, шляхом реконструкції частини приміщень гуртожитку, які повинна відшкодувати Сумська міська рада з урахуванням сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним (нечинним) та скасувати рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року № 3607-МР Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитку на АДРЕСА_1 і стягнути із зазначеного відповідача 3 351 196,80 грн; визнати незаконним рішення державного реєстратора Управління Центр надання адміністративних послуг м. Суми Приходько І. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і зобов`язати державного реєстратора виключити запис про державну реєстрацію 986/1000 будівлі гуртожитку за Сумською міською радою індексний номер 43038856 від 17 вересня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не має прав на спірне майно, оскільки у судовому порядку визнані недійсними відповідні правочини, на підставі яких він набув право. На час подання позову та судового розгляду позивач вже не має прав на спірне майно. Тому оскаржуваними рішеннями права позивача не порушені та немає підстав для судового захисту.

При цьому міська рада не була стороною правочину щодо купівлі гуртожитку, тому на неї не може бути покладено обов`язок про відшкодування завданої за ним шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що вимоги позивача до відповідачів про визнання незаконними рішення та відшкодування шкоди не спростовують встановленні у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині вимог, заявлених до Сумської міської ради, оскільки вона не виступала стороною правочину, який судом визнано недійсним, а тому відсутні законні підстави для стягнення з цього відповідача коштів, які були сплачені ОСОБА_1 за частку гуртожитку, та витрат на реконструкцію квартири. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що реєстратор провела державну реєстрацію права комунальної форми власності на 986/1000 частки будівлі гуртожитку за Територіальною громадою м. Суми відповідно до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду , ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, розглянули її поверхнево, не наведено жодних аргументів, чому суд повністю відхиляє та ігнорує його доводи.

Суди не врахували, що судовому захисту підлягають не лише цивільні права, а й цивільний інтерес, який полягає у тому, щоб йому були відшкодовані понесені збитки не лише за придбання частки гуртожитку на підставі договору купівлі-продажу, а і від будівництва квартири на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Сумської міської ради.

Зазначає, що суди не звернули уваги на те, що Сумська міська рада у незаконний спосіб вилучила з приватної власності 986/1000 часток об`єкту нерухомого майна , чим порушила частину 2 статті 19 Конституції України, статті 335, 353 ЦК України, а державний реєстратор грубо порушив статтю 3, абзац другий частини першої статті 10, частину чотирнадцяту статті 18, абзац третій частини першої статті 24 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків .

Посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не виклали у своїх судових рішеннях детального аналізу та відповідей на всі аргументи позовної заяви.

Зазначає, що судовий спір розглянутий у неналежному складі учасників, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У травні 2020 року державний реєстратор управління Центр надання адміністративних послуг м. Суми Сумської міської ради Приходько І. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що рішення про державну реєстрацію комунальної форми власності 986/1000 частини на об`єкт нерухомого майна прийнято, а реєстрація права власності на гуртожиток, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Територіальною громадою м. Сум, проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, тому не підлягає скасуванню, а позовні вимоги, в частині визнання незаконним рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг м. Сум ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задоволенню. В частині інших позовних вимог покладаються на розсуд суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 травня 2007 року ВАТ Сумське АТП 15927 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу частки гуртожитку АДРЕСА_1 . За договором ОСОБА_1 сплатив 550 000 грн та у його власність перейшло 986/1000 часток гуртожитку (а. с. 32-33).

09 серпня 2007 року Ковпаківським районним судом м. Суми ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ВАТ Сумське автотранспортне підприємство 15927 , ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство Сумське міське бюро технічної інвентаризації , Ковпаківська районна в м. Суми адміністрація як орган опіки та піклування, приватний нотаріус Ануфрієв О. В., Сумська міська рада, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу на 986/1000 часток будівлі гуртожитку, скасування державної реєстрації права власності та позовом Сумської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 986/1000 часток будівлі гуртожитку, визнання права власності на 986/1000 часток будівлі гуртожитку, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про визнання ордерів на жиле приміщення гуртожитку недійсними (справа № 1806/2-515/11).

Рішенням суду, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 липня 2011 року, визнано недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 986/1000 часток будівлі гуртожитку за АДРЕСА_1 , укладений 18 травня 2007 року між ВАТ Сумське АТП 15927 та ОСОБА_1 , а також скасовано державну реєстрацію права власності на 986/1000 часток будівлі гуртожитку, загальною площею 2445,7 кв.м, розташовану за зазначеною адресою, за ОСОБА_1 , номер запису в реєстраційну книгу 1840.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03 квітня 2008 року, справа №14/3-07, яке набрало законної сили, було визнано незаконним включення гуртожитку в статутний фонд ВАТ Сумське АТП 15927 та зобов`язано Сумське АТП 15927 та РВ ФДМУ в Сумській області передати будівлю гуртожитку управлінню комунального майна та приватизації Сумської міської ради. Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем майна, оскільки будівля гуртожитку була придбана ним 18 травня 2007 року, в той час, як рішення господарського суду Сумської області від 04 квітня 2007 року не набрало законної сили. Про існування господарського спору ОСОБА_1 було відомо, оскільки він був представником ВАТ АТП 15927 у судових засіданнях і не міг не знати про оскарження рішення суду першої інстанції від 04 квітня 2007 року (а. с. 43-46).

Встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 509 від 30 жовтня 2007 року ОСОБА_1 здійснив перепланування у чотирикімнатну квартиру наступних приміщень гуртожитку: двох кладових, пральні, душових, частини коридору гуртожитку, загальною площею 95,6 кв. м 08 жовтня 2008 року відповідно до акту державної приймальної комісії, затвердженого рішенням Сумського міськвиконкому № 611 від 04 листопада 2008 року, вказана квартира АДРЕСА_1 була прийнята в експлуатацію. Зазначене стало підставою для видачі 09 січня 2009 року ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,6 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м. Відповідно до акту державної приймальної комісії сума витрат на реконструкцію становить 238 000 грн (а. с. 35-39).

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 січня 2012 року у справі № 1806/2-3879/11, за позовом Сумського міського об`єднання громадян Вікторія до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Сумської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та виселення, задоволено позов. Рішенням суду визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане виконавчим комітетом Сумської міської ради 09 січня 2009 року на ОСОБА_1 . Виселено ОСОБА_1 з чотирьох кімнатної квартири АДРЕСА_1 (а. с. 57).

Також судом встановлено, що 30 січня 2013 року Сумська міська рада прийняла рішення № 2075-МР Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 від регіонального відділення фонду державного майна України по Сумській області (а. с. 23).

29 липня 2014 року складено акт приймання передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність площею 2402,10 кв. м, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 399 від 19 серпня 2014 року (а. с. 24-26).

20 червня 2018 року Сумською міською радою прийнято рішення № 3607-МР Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитку по АДРЕСА_1 (а. с. 17).

17 вересня 2018 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 441705259101 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг у м. Суми ОСОБА_2 було прийнято рішення про реєстрацію індексний номер 430 38856 про проведення державної реєстрації права власності на 986/1000 часток будівлі гуртожитку від загальної площі 2 445,7 кв. м за Сумською міською радою (а. с. 18, 19).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь-яке право особи, а саме порушене, невизнане або оспорюване.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною дев`ятою статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду встановлено, що у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 , частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановивши, що на час прийняття оскаржуваного рішення Сумської міської ради від 20 червня 2018 року № 3607-МР Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитку на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 позбувся прав, як на спірний гуртожиток в цілому, так і на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,6 кв. м, житловою площею 54,6 кв. м, оскільки заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 січня 2012 року, яке набрало законної сили, у справі № 1806/2-3879/11, за позовом Сумського міського об`єднання громадян Вікторія до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Сумської міської ради визнано недійсним свідоцтво про право власності на вказану квартиру та виселено ОСОБА_1 з неї, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не має прав на спірне майно, оскільки у судовому порядку визнані недійсними відповідні правочини, на підставі яких він набув право, тому оскаржуваними рішеннями його права не порушені.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що Сумська міська рада повинна відшкодовані йому понесені збитки за придбання частки гуртожитку на підставі договору купівлі-продажу, а також затрати на будівництво квартири, не заслуговують на увагу, оскільки, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, Сумська міська рада не була стороною договору купівлі-продажу гуртожитку, який було визнано недійсним, тому немає підстав покладати на неї тягар повернення сплачених позивачем коштів за гуртожиток.

Посилання заявника на незаконність проведення державної реєстрації 986/1000 будівлі гуртожитку за Сумською міською радою також не заслуговують на увагу, оскільки як було встановлено судами попередніх інстанцій, міською радою було подано всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права комунальної форми власності, тому після перевірки відомостей у Єдиних державних реєстрах прав, державний реєстратор провела державну реєстрацію права комунальної форми власності на 986/1000 частки за Територіальною громадою м. Суми відповідно до вимог законодавства.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі Проніна проти України ).

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили належного дослідження обставин справи та не відповіли на всі аргументи позовної заяви, тому їх судові рішення не можна вважати обґрунтованими, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 листопада 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 27 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк