Ухвала

від 11.09.2020 по справі 817/805/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

11 вересня 2020 року м. Рівне №817/805/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Н.В. Друзенко розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, по адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доВолодимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправним рішення вчиненого на виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

26.08.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просила визнати протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №122614 від 05.07.2018, що прийняте на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №460/805/18 про зміну умов нарахування пенсії та розрахунок її за двома складовими.

З огляду на те, що з 04 серпня по 01 вересня 2020 року суддя Друзенко Н.В. перебувала у щорічній відпустці, матеріали справи із заявою отримані нею 02.09.2020.

Ухвалою від 02.09.2020 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду і вирішено розглянути в порядку письмового провадження 11.09.2020.

Розглянувши у вказаний строк подану заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

02.05.2018 Рівненським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі №460/805/18, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Володимирецького управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено повністю; Зобов`язано Володимирецьке управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 з 01.02.2018 перерахунок пенсії з урахуванням її права на збільшення такої пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений в пункті 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (а.с.29-33).

Рішення набрало законної сили 14.06.2018 (а.с.53).

16.07.2018 позивачу видано виконавчий лист (а.с.56).

07.11.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56853592 з виконання виконавчого листа, виданого судом 16.07.2018 у справі №460/805/18 (а.с.61).

Постанова мотивована тим, що згідно повідомлення Володимирецького управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №1882/08-02 від 02.08.2018 перерахунок автоматично зумовлює застосування Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

При цьому, у повідомленні Володимирецьке управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вказало, що розпорядженням №122614 від 05.07.2018 ОСОБА_1 з 01.02.2018 проведено перерахунок пенсії і внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії став нижчим, ніж той, який був до проведення перерахунку (а.с.67).

На звернення ОСОБА_1 . Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 30.06.2020 повідомило про стан виконавчого провадження №56853592 та надало копії відповідних документів, які стягувач отримала 13.08.2020 (а.с.65-68).

26.08.2020 ОСОБА_1 подала заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/805/18, яка обґрунтована тим, що на виконання рішення суду від 02.05.2018 територіальний орган ПФУ провів такий перерахунок її пенсії, яким повністю змінив умови нарахування, розрахувавши розмір пенсійної виплати за двома складовими. Звертає увагу на те, що резолютивна частина рішення суду не містить жодних положень про зобов`язання відповідача змінити умови нарахування їй пенсії шляхом її обрахунку за двома складовими. Наголошує, що вона ніколи не зверталась до відповідача ні в судовому порядку, ні в позасудовому порядку з проханням про розрахунок пенсії на таких умовах. З огляду на вказане, позивач вважає, що при виконанні рішення суду відповідач діяв недобросовісно, всупереч судовому рішенню та не на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому розпорядження №1122614 від 05.07.2018 на її думку є протиправним.

Перевіряючи правильність застосування заявником підстав звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено, що предметом спору у справі №460/805/18 є перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку.

Судовим рішенням у справі №460/805/18 підтверджено наявність порушеного права ОСОБА_1 , яке одночасно було відновлене таким рішенням.

При цьому, порушене право особи-позивача було відновлено рішенням суду шляхом зобов`язання територіального органу ПФУ провести ОСОБА_1 з 01.10.2018 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням її права на збільшення такої пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений в пункті 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

Таким чином, вказаним судовим рішенням достеменно встановлено спосіб його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного рішення відповідачем було прийняте розпорядження №122614 від 15.07.2018 (а.с.68), зі змісту якого слідує, що при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 основний розмір пенсії був обчислений органом ПФУ із застосуванням двох складових: частина пенсії, яка припадає за період стажу до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017, та частина пенсії, яка припадає за період страхового стажу після набрання ним чинності.

Що стосується Закону №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, то ним було доповнено пункт 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказане свідчить на користь того, що розпорядженням відповідача №122614 від 15.07.2018 перерахунок пенсії позивача проведено саме на підставі частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.

В свою чергу, за змістом частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в межах адміністративної справи №460/805/18 судом не вирішувалася позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок пенсії позивача в порядку, визначеному частиною другою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, позаяк, така вимога позивачем взагалі не була заявлена.

Резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №460/805/18 містить положення зобов`язального характеру виключно про здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Дійсно норма частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ містить посилання на частину другу статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.

Однак, аналіз змісту частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 дозволяє прийти до висновку про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме "призначення пенсії", а не інших випадків. При цьому, таке обмеження пов`язане з призначенням особі пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.

Також, суд зауважує, що частина друга статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 була доповнена словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі підпункту 3 пункту другого розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, а матеріалами справи підтверджується, що пенсію за віком позивачу було призначено згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV ще 23.07.2013. Рішенням же суду від 02.05. 2018 зобов`язано здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991, а не її призначення.

Отже, рішенням суду фактично визнано за позивачем право на перерахунок пенсії за віком відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІ в редакції, що була чинною до 11 жовтня 2017 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що здійснюючи перерахунок пенсії позивача на умовах, визначених частиною другою статті 27 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, відповідач фактично застосував до спірних правовідносин положення підпункту 3 пункту 2 розділу І Закону №2148-VIII та порушив право позивача на пільгове обчислення розміру пенсії, реалізація якого попередньо була захищена відповідним судовим рішенням.

Крім того, суд зауважує, що у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VIII від 03.10.2017 відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ, поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами.

Отже, зазначені зміни стосуються лише тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін.

Оскільки пенсія ОСОБА_1 не призначається вперше, а підлягає перерахунку згідно з рішенням суду, то на нього не поширюється вказана умова.

Відтак, розпорядження №122614 від 05.07.2018 від 05.07.2018, згідно з яким основний розмір пенсії ОСОБА_1 був обрахований на умовах, визначених частиною другою статті 27 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, фактично спрямоване на невиконання рішення суду від 02.05.2018 у справі №460/805/18.

Таким чином при перевірці питання виконання рішення в справі №460/805/18, судом встановлено ряд порушень, допущених з боку Володимирецького управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України від 22.08.2018 №628, вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком.

За змістом додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628, Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа - Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 40377142) була припинена за рішенням засновників 27.07.2019.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

В свою чергу, статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено постановлення лише окремих ухвал при виявленні під час розгляду справи порушення закону.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем належним чином і в повному обсязі виконане рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №460/805/18, а тому суд з урахуванням приписів ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що відповідачем порушено положення ст.129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись статтями 241, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та рішень при виконанні рішення суду від 02.05.2018 у справі №460/805/18 - задовольнити.

Визнати розпорядження Володимирецького управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №122614 від 05.07.2018, що прийняте на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року у справі №460/805/18, протиправним.

Постановити окрему ухвалу про виявлені під час розгляду заяви порушення закону, яку довести до відома суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону шляхом здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з пенсії з 01 жовтня 2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду від 02.05.2018 у справі №460/805/18.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомити Рівненський окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у строк до 11.11.2020.

Копію ухвали надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33004) - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повна ухвала складена 11.09.2020.

Суддя Н.В. Друзенко