Постанова

від 23.11.2020 по справі 817/805/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 817/805/18 пров. № А/857/11693/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року, постановлену суддею Друзенко Н.В. у м. Рівне у порядку письмового провадження, у справі №817/805/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Володимирецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2018 року Рівненським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №817/805/18, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Володимирецького управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено повністю.

26 серпня 2020 року позивач звернулась до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, у якій просила визнати протиправним розпорядження пенсійного органу №122614 від 05.07.2018, прийняте на виконання рішення суду у справі №817/805/18. Вимоги заяви обгрунтовує тим, що на виконання рішення суду пенсійний орган провів такий перерахунок пенсії, яким повністю змінив умови нарахування, розрахувавши розмір пенсійної виплати за двома складовими.

Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року заяву задоволено.

Визнано розпорядження Володимирецького управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №122614 від 05.07.2018, що прийняте на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №817/805/18, протиправним.

Постановлено окрему ухвалу про виявлені під час розгляду заяви порушення закону, яку доведено до відома суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону шляхом здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з пенсії з 01 жовтня 2018 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду від 02.05.2018 у справі №817/805/18.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомити Рівненський окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у строк до 11.11.2020.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом обставин, що до норми статті 56 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи внесені зміни Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148-VIII, а саме доповнено частину другу словами і цифрами: у разі призначення пенсії на умовах частини другої ст.27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Частина 2 статті 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачає перерахунок пенсії за двоскладовою системою нарахування пенсії.

Оскільки позивач звернулась за перерахунком до управління після набрання чинності змінами, внесеними до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, такі підлягають застосуванню при проведенні перерахунку пенсії.

Скаржник наголошує, що правове регулювання спірних правовідносин змінилось та після змін збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи подад стаж 20 років чоловікам та 15 років жінкам, але не вище 75% заробітку, застосовується лише в разі призначення пенсії на умовах, визначених ч.2 ст.27 Закону №1058-IV.

В обгрунтування правомірності своїх дій пенсійний орган покликається на рішення Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №809/627/18 та вказує, що при розгляді заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України, слід враховувати, що виконання судового рішення, яке стосується періодичних соціальних платежів, зокрема пенсій, можливе до внесення змін у законодавство, які змінюють регулювання відповідних правовідносини, на що звертає увагу Європейський Суд з прав людини у справі Валентина Никанорівна Великода проти України .

В судове засідання сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду ухвалено від 02 травня 2018 року у справі №817/805/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до Володимирецького управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено.

Зобов`язано Володимирецьке управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 з 01.02.2018 перерахунок пенсії з урахуванням її права на збільшення такої пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений в пункті 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (а.с.29-33).

Рішення набрало законної сили 14.06.2018 (а.с.53).

16.07.2018 позивачу видано виконавчий лист (а.с.56).

07.11.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56853592 з виконання виконавчого листа, виданого судом 16.07.2018 у справі №817/805/18 (а.с.61).

Постанова мотивована тим, що згідно повідомлення Володимирецького управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №1882/08-02 від 02.08.2018 перерахунок автоматично зумовлює застосування Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

При цьому, у повідомленні Володимирецьке управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вказало, що розпорядженням №122614 від 05.07.2018 ОСОБА_1 з 01.02.2018 проведено перерахунок пенсії і внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії став нижчим, ніж той, який був до проведення перерахунку (а.с.67).

На звернення ОСОБА_1 . Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) листом №19061 від 30.06.2020 повідомлено про стан виконавчого провадження №56853592 та надало копії відповідних документів, які стягувач отримала 13.08.2020 (а.с.65-68).

Протиправність дій пенсійного органу при виконанні рішення суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили, зумовило звернення ОСОБА_1 до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання рішення суду у справі №817/805/18.

Зі змісту заяви позивача слідує, що пенсійний орган на виконання рішення суду від 02.05.2018 провів перерахунок її пенсії, яким повністю змінив умови нарахування, визначивши розмір пенсійної виплати за двома складовими. Звертає увагу на те, що резолютивна частина рішення суду не містить жодних положень про зобов`язання відповідача змінити умови нарахування їй пенсії шляхом її обрахунку за двома складовими. Наголошує, що вона ніколи не зверталась до відповідача ні в судовому порядку, ні в позасудовому порядку з проханням про розрахунок пенсії на таких умовах. З огляду на вказане, позивач вважає, що при виконанні рішення суду відповідач діяв недобросовісно, всупереч судовому рішенню та не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому розпорядження №1122614 від 05.07.2018 на її думку є протиправним.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України , Робота та інші проти України , Варава та інші проти України , ПМП Фея та інші проти України ), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б заповадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Судом встановлено, що на виконання вказаного рішення Володимирецьким управлінням пенсійного фонду України в Рівнененській області було прийняте розпорядження №122614 від 15.07.2018 (а.с.68), зі змісту якого слідує, що при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 основний розмір пенсії був обчислений органом ПФУ із застосуванням двох складових: частина пенсії, яка припадає за період стажу до набрання чинності Законом №1058-IV, та частина пенсії, яка припадає за період страхового стажу після набрання ним чинності.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, було доповнено пункт 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказане свідчить на користь того, що розпорядженням відповідача №122614 від 15.07.2018 перерахунок пенсії позивача проведено саме на підставі частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.

Так, за змістом частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Однак, в межах адміністративної справи №817/805/18 судом не вирішувалася позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок пенсії позивача в порядку, визначеному частиною другою статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, оскільки така вимога позивачем заявлена не була.

Резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №817/805/18 містить положення зобов`язального характеру виключно про здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд зауважує, що частина друга статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 була доповнена словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі підпункту 3 пункту другого розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, а матеріалами справи підтверджується, що пенсію за віком позивачу було призначено згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV ще 23.07.2013. Рішенням же суду від 02.05. 2018 зобов`язано здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991, а не її призначення.

Тобто, ще до 11.10.2017 року пенсійний орган зобов`язаний був застосувати при обчисленні пенсії позивачу положення частини другої статті 56 Закону № 796-XII у редакції від 19.06.2011.

Отже, рішенням суду фактично визнано за позивачем право на перерахунок пенсії за віком відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІ в редакції, що була чинною до 11 жовтня 2017 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на умовах, визначених частиною другою статті 27 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, відповідач фактично застосував до спірних правовідносин положення підпункту 3 пункту 2 розділу І Закону №2148-VIII та порушив право позивача на пільгове обчислення розміру пенсії, реалізація якого попередньо була захищена відповідним судовим рішенням.

Також аналіз змісту частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 дозволяє прийти до висновку про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме "призначення пенсії", а не інших випадків. При цьому, таке обмеження пов`язане з призначенням особі пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.

Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на зміну правового регулювання положень частини другої статті 56 Закону № 796-XII у зв`язку із змінами, внесеними Законом № 2148-VIII, як на правомірність оспорюваних дій.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.10.2019 у справі № 809/627/18, оскільки спірні правовідносини у такій справі стосуються припинення виплати особі раніше перерахованої пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, у зв`язку із змінами в законодавстві та бажанні такої особи залишитися на умовах та порядку пенсійного забезпечення, встановлених загальним законом, а не перерахунку такої пенсії. Тобто, Верховним Судом надано аналіз правовідносинам, які є відмінними від правовідносин, що розглядаються в межах даної адміністративної справи.

Судом встановлено, що розпорядження №122614 від 05.07.2018 від 05.07.2018, згідно з яким основний розмір пенсії ОСОБА_1 був обрахований на умовах, визначених частиною другою статті 27 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, фактично спрямоване на невиконання рішення суду від 02.05.2018 у справі №817/805/18.

При перевірці питання належного виконання рішення суду у справі №817/805/18, виявлено ряд порушень, допущених Володимирецьким управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

При цьому судом правомірно враховано, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 22.08.2018 №628, вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком.

За змістом додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628, Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа - Володимирецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 40377142) була припинена за рішенням засновників 27.07.2019.

Відповідно до ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено постановлення лише окремих ухвал при виявленні під час розгляду справи порушення закону.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання правомірності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду судом першої інстанції не допущено порушення вимог ст.383 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Кім того, колегія суддів зауважує, що у тексті окремої ухвали судом першої інстанції помилково вказано єдиний унікальний номер адміністративної справи 460/805/18 , замість вірного 817/805/18 , чим допущено описку, що може бути виправлена в порядку, визначеному статтею 253 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №817/805/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 03.12.2020.