Постанова

від 10.09.2020 по справі 420/5772/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2020 року

Київ

справа №420/5772/18

адміністративне провадження №К/9901/12453/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 420/5772/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 15 Дунайводбуд до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 15 Дунайводбуд на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2020 року (головуючий суддя - Вовченко О. А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року (головуючий суддя - Градовський Ю. М., судді: Крусян А. В., Яковлєв О. В.) про відмову у заміні сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Приватне акціонерне товариство Пересувна механізована колона - 15 Дунайводбуд (далі - позивач, ПрАТ ПМК-15 ДВБ ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі- відповідач, ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0034681407 від 13 серпня 2018 року.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 19 лютого 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Постановою від 24 липня 2019 року П`ятий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову. Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення за №0034681407 від 13 серпня 2018 року. Також вирішив питання розподілу судових витрат: стягнув на користь ПрАТ ПМК-15 ДВБ за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Одеській області сплачений судовий збір у розмірі 168555,95 грн.

26 лютого 2020 року ПрАТ ПМК-15 ДВБ звернулося із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні з ГУ ДФС в Одеській області на його правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області).

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 6 березня 2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, у задоволенні заяви відмовив.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Одеський окружний адміністративний суд 20 грудня 2019 року видав позивачеві виконавчий лист у справі №420/5772/18 про стягнення на користь Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 15 Дунайводбуд (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул.Болгарське щоссе, 14, код ЄДРПОУ 01035845) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) сплачений судовий збір у розмірі 168555,95 грн.

23 січня 2020 року виконавчий документ передано на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України. Проте виконання рішення за виконавчим листом № 420/5772/18 є неможливим у зв`язку з недостатнім обсягом коштів для задоволення вимог стягувача, що обумовлений поточним статусом боржника, що нині перебуває у стані припинення.

Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суди виходили з того, що Головне управління ДФС в Одеській області станом на момент прийняття даної ухвали не припинено, а тому підстави для заміни сторони відповідача/боржника у цій справі відсутні. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що заявником не надано суду належних і допустимих доказів, зокрема розподільчого балансу як на підтвердження завершення реорганізації ГУ ДФС в Одеській області шляхом її поділу на ГУ ДПС в Одеській області, так і щодо державної реєстрації припинення ГУ ДФС в Одеській області як юридичної особи. Зазначені обставини в сукупності свідчать про недоведеність правонаступництва ГУ ДПС в Одеській області стосовно прав та обов`язків ГУ ДФС в Одеській області, а наведені заявником обставини не є достатньою підставою для зміни сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ПрАТ ПМК-15 ДВБ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити заяву і замінити сторону у виконавчому провадженні за виконавчим документом № 420/5772/18 з ГУ ДФС в Одеській області на ГУ ДПС в Одеській області.

Від ГУ ДФС в Одеській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити судові рішення без змін, оскільки на його переконання, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для здійснення заміни сторони виконавчого провадження, оскільки ГУ ДФС в Одеській області перебуває в стані припинення, проте, ще не припинено.

ПрАТ ПМК-15 ДВБ подало відповідь на відзив, у якому зазначає, що внаслідок проведеної реорганізації, ГУ ДФС в Одеській області є боржником, який неспроможний задовольнити вимоги стягувача за виконавчим документом. Натомість, ГУ ДПС в Одеській області є правонаступником прав та обов`язків відповідача у справі, який, відповідно, і має відповідати за задоволення вимог стягувача. Крім того, реорганізація відбулась шляхом приєднання ГУ ДФС в Одеській області до ГУ ДПС в Одеській області, тому є підстави для заміни боржника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Колегією суддів визначено, що спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадку, якщо станом на час проведення виконавчих дій, боржник, який є суб`єктом владних повноважень, перебуває у стані припинення, але ще не припинений як юридична особа публічного права, проте, його управлінські функції передані іншій юридичній особі публічного права.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України).

Питання правонаступництва в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) було предметом розгляду Верховним Судом, який у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, фактичні обставини у якій хоча і не є подібними, проте, безпосередній підхід до розуміння спірного у цій справі питання колегія суддів вважає застосовним до цієї справи.

Так, Верховний Суд у цій постанові здійснив системне тлумачення норм Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII) у взаємозв`язку зі статтями 52 і 379 КАС України і сформулював висновок, відповідно до якого публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок: ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити у судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суду слід залучити до участі у справі їх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Постановою № 1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (пункт 2 Постанови № 1200).

Постановою Кабінету Міністрів України Про утворення територіальних органів Державної податкової служби від 19 червня 2019 року № 537 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Згідно з пунктами 3, 4 цієї постанови територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Територіальні органи Державної податкової служби визначені правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються.

Відповідно з додатками 1, 2 Постанови № 537 утворено Головне управління ДПС в Одеській області. Головне управління ДФС в Одеській області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС в Одеській області.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 28 серпня 2019 року №36 Про початок діяльності Державної податкової служби України , наказу ГУ ДФС в Одеській області від 29 серпня 2019 року №7 розпочато виконання Головним управлінням ДПС в Одеській області функцій та повноважень Головного управління ДФС в Одеській області, що припиняється, з питань, контроль за дотриманням яких покладено на Державну податкову службу.

Отже, з 29 серпня 2019 року ГУ ДФС в Одеській області втратило повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному контролюючому органу у зазначеній сфері, яким є Головне управління ДПС в Одеській області.

Колегія суддів вважає, що відсутність відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про фактичне припинення ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) як юридичної особи публічного права свідчить про відсутність підстав для правонаступництва в розумінні частини другої статті 104 Цивільного кодексу України.

Проте суди не врахували, що в даному випадку з дати початку виконання Головним управлінням ДПС в Одеській області функцій та повноважень Головного управління ДФС в Одеській області відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегульовали умови та порядок передання адміністративної компетенції від Головного управління ДФС в Одеській області до Головного управління ДПС в Одеській області, а тому факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним.

Відповідно до частин першої і другої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, визначені статтями 2, 13 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 15 Дунайводбуд підлягає задоволенню, а ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року підлягають скасуванню.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Правила розподілу судових витрат визначає стаття 139 КАС України, відповідно до частини першої якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною шостою статті 139 КАС України встановлено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень у цій справі з ухваленням нового рішення про задоволення заяви, має бути здійснений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної і касаційної інстанцій.

Позивачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 2102 грн згідно з платіжним дорученням № 104 від 16 березня 2020 року, за подання касаційної скарги у цій справі сплачено судовий збір в розмірі 2102 грн згідно з платіжним дорученням № 183 від 4 травня 2020 року, відповідно, загальна сума складає 4204 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким, виходячи з вищевикладеного, є Головне управління ДПС в Одеській області, як правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 15 Дунайводбуд задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 6 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 420/5772/18 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Заяву Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 15 Дунайводбуд про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити боржника у виконавчому провадженні за виконавчим документом у справі №420/5772/18, виданим Одеським окружним адміністративним судом, про стягнення на користь Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 15 Дунайводбуд за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області сплаченого судового збору в сумі 168555,95 грн, на Головне управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370).

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Пересувна механізована колона - 15 Дунайводбуд (місцезнаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болгарське щоссе, 14, код ЄДРПОУ 01035845) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко