Постанова

від 07.09.2020 по справі 910/11055/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Справа№ 910/11055/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 27.05.2020

у справі №910/11055/19 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс"

до відповідачів:

1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТЕКС УКРАЇНА"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КОНКОРД ФАКТОРИНГ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні, на стороні позивачів:

1) Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТО"

2) Публічне акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "АКТИВ-БАНК"

про визнання недійсним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1399 від 17.05.2018 та протоколу проведення відкритих торгів (аукціону),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 справу №910/11055/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТЕКС УКРАЇНА" визнання недійсним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1399 від 17.05.2018 та протоколу проведення відкритих торгів (аукціону) вирішено направити за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/4475/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Злато".

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 про передачу за підсудністю справи № 910/11055/19.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що спір, який розглядається в межах справи №910/11055/19, не належить до спорів, визначених ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки не є спором, стороною в якому є боржник (ПАТ Злато ), у справі №910/11055/19 ПАТ Злато залучено у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору; не є спором з позовними вимогами до боржника або щодо його майна; не є спором про визнання недійсними результатів аукціону, оскільки такі позовні вимоги не заявлені Позивачем; не є спором про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених ПАТ "Злато", оскільки позовними вимогами є лише визнання недійсним протоколу, і їх задоволення не матиме наслідком недійсність договорів відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладених за результатами торгів; не є спором про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/11055/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/11055/19. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/11055/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2020 для розгляду справи №910/3496/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л. Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі № 910/11055/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Яковлєва М.Л.

Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у щорічній запланованій відпустці з 10.08.2020 по 04.09.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1,5,6,8,9,12,18,31,32,33,34 частини першої статті 255 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТЕКС УКРАЇНА" про визнання недійсним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1399 від 17.05.2018 та протоколу проведення відкритих торгів (аукціону) №debtX_8688 від 16.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не мав достатнього обсягу цивільних прав для прийняття рішення №1399 від 17.05.2018 щодо умов реалізації права вимоги за кредитними договорами, укладеними ПАТ "Єврогазбанк", ПАТ "Златобанк", ПАТ "КБ"Актив-Банк" одним лотом, а подальша реалізація прав вимоги одним лотом на аукціоні, результати котрого оформлені протоколом відкритих торгів (аукціону) №debtX_8688 від 16.01.2019, суперечить вимогам ст. 203 ЦК України.

Передаючи матеріали справи №910/11055/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс" про визнання недійсним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та протоколу проведення відкритих торгів (аукціону), для розгляду в межах справи №910/4475/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк", суд першої інстанції керувався тим, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним правочинів щодо активів, що обліковувались на балансі ПАТ "Златобанк", стосовно якого відкрито справу про банкрутство, а тому спір у справі № 910/11055/19 має вирішуватись саме в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/4475/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк".

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження та позовного провадження. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 21.10.2019) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Із набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства, частина 2 статті 7 вказаного Кодексу також передбачає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.04.2018 у справі №925/1874/13.

Частиною 1 статті 29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з частиною 9 статті 30 ГПК України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини 1 статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а у рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловив думку про те, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…".

Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено що справи про банкрутство розглядаються господарськими судами у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність, у зв`язку з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, зокрема:

1. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених спори боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно.

Отже, розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства, та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а таким судом є суддя, який розглядає справу про банкрутство. Законодавець, змінюючи підсудність розгляду таких вимог, в тому числі й поточних, надав перевагу тому, що результат розгляду поточних вимог майнового характеру до відповідача-боржника може мати наслідком зменшення його активів, збільшення кредиторської заборгованості та зачіпати права та інтереси кредиторів боржника, вимоги яких визнано судом та включено до реєстру.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 постановлено відкрити провадження у справі №910/4475/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 в розмірі 49 611 297,32 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича.

Доказів скасування в установленому законом порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 про відкриття провадження у справі №910/4475/19 про банкрутство ПАТ "Злато" станом на момент розгляду справи в суді сторонами не надано та судом не встановлено.

Щодо тверджень скаржника, що судом першої інстанції помилково застосовано ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки в даній справі не розглядаються позовні вимоги до ПАТ "Злато", судова колегія зазначає наступне.

Як неодноразово наголошувалось Верховним Судом, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні), яка складається з підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів (аукціону)), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином.

Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №908/2609/17.

При цьому, судом враховуються правові висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 де зазначено, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14.

За таких обставин, з урахуванням того, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1399 від 17.05.2018 та протоколу проведення відкритих торгів (аукціону) №debtX_8688 від 16.01.2019 у склад лоту якого входили активи, що обліковувались на балансі ПАТ "Златобанк", стосовно якого відкрито справу про банкрутство, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спір у справі № 910/11055/19 має вирішуватись саме в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/4475/19 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк".

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/11055/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/11055/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЛІС" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/11055/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/11055/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв