Ухвала

від 08.09.2020 по справі 910/15668/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"08" вересня 2020 р. Справа№ 910/15668/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Корсака В.А.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

скаржника: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Компанії "Бош Інтернешнл Інк"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2019 (повний текст рішення складено 18.02.2019)

у справі № 910/15668/18 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015"

про стягнення 10 604 783,20 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2018 року Вищий навчальний заклад "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - позивач; ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" (далі за текстом - відповідач; ТОВ "Д-Трейд 2015") про стягнення відшкодування різниці вартості заставленого майна у розмірі 10 604 783, 20 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" у відповідача, як власника набутого в позасудовому порядку за договором іпотеки нерухомого майна, виникає обов`язок з відшкодування на користь позивача різниці вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за кредитним договором.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2019 затверджено мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем, зміст якої викладено в резолютивній частині цієї ухвалі; провадження у справі закрито у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди.

Ухвалу мотивовано тим, що умови укладеної сторонами мирової угоди не суперечать закону і не порушують прав і охоронюваних законом інтересів третіх осіб, що є підставою для її затвердження.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції керувався п. 4 ст. 192, п. 7 ч. 1 ст. 231, ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Компанія "Бош Інтернешнл Інк", яка не брала участі у цій справі, звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2019 про затвердження мирової угоди у справі № 910/15668/18.

Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржник, не будучи стороною у цій справі, на дату реєстрації за відповідачем права власності на заставлене майно позивача, був одним із учасників останнього (засновником з часткою у статутному капіталі позивача у розмірі 15 %), а отже затвердження мирової угоди без залучення його до участі у справі порушує його права та законні інтереси, оскільки мирова угода порушує публічний порядок, є удаваним правочином та укладена з протиправною метою у вигляді предикатної дії (злочину) по легалізації активів, здобутих незаконним шляхом.

Позиції інших учасників апеляційного провадження.

10.03.2020 та 11.03.2020 від відповідача надійшли клопотання про закриття апеляційного провадження, які мотивовані тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції жодним чином не стосується прав та інтересів апелянта. Відповідач вважає, що метою подання апеляційної скарги Компанією "Бош Інтернешнл Інк" є спробою штучно створити привід для повторного розгляду спору та постановлення нового рішення у справі, порушуючи принцип res judicata.

31.03.2020 від скаржника надійшли заперечення на клопотання про закриття апеляційного провадження, які залучені до справи і враховані судом.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 справу № 910/15668/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у складі зазначеної колегії суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії "Бош Інтернешнл Інк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2019 у справі № 910/15668/18; призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.03.2020.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. на лікарняному, справу № 910/15668/18 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Компанії "Бош Інтернешнл Інк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2019 у справі № 910/15668/18 вказаною судовою колегією прийнято до свого провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 за клопотанням скаржника розгляд справи відкладено на 01.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 за клопотанням скаржника розгляд справи відкладено на 13.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 вирішено здійснювати судове засідання, призначене на 13.05.2020, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 за клопотанням скаржника розгляд справи відкладено на 22.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 вирішено проводити судове засідання, призначене на 22.07.2020, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 за клопотанням скаржника розгляд справи відкладено на 12.08.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 вирішено проводити судове засідання, призначене на 12.08.2020, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 розгляд справи відкладено на 08.09.2020; судове засідання вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; також представникам учасників апеляційного провадження роз`яснено, що у разі їх явки в призначений час безпосередньо до зали судового засідання у приміщенні Північного апеляційного господарського суду, такі особи беруть участь у судовому засіданні в загальному порядку.

Судове засідання, призначене на 08.09.2020 в режимі відеоконференції через програмне забезпечення "EasyCon" з технічних причин не відбулось.

Представники учасників апеляційного провадження у судове засідання 08.09.2020 не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відповідними відмітками про вручення.

08.09.2020 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання, в якому заперечує проти відкладення розгляду справи і просить здійснювати її розгляд без участі його представника, яке судом задоволено.

Колегією відхиляється клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, призначеного на 08.09.2020, у зв`язку з продовженням в Україні карантину, з таких підстав.

Частиною 2 статті 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Тобто положеннями вказаної статті визначено, що розгляд справи може бути відкладено у випадку неможливості явки представника сторони у судове засідання за наявності обґрунтованих причин такої неявки та за умови дотримання встановленого цим Кодексом строку, у межах якого може бути здійснено відкладення.

Оскільки явка представників учасників даного апеляційного провадження в судове засідання не визнавалась обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного їх повідомлення про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для відкладення розгляду справи та можливість її розгляду за відсутності представників, в т.ч. представника скаржника, з урахуванням його доводів та аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

Колегією також відхиляється клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13136/20. Клопотання мотивовано об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/13136/20.

Пунктом 4 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по господарській справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Підстава, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

З наведених у зазначеній нормі підстав вбачається, що провадження у справі може бути зупинено лише до закінчення її розгляду по суті.

З матеріалів даної господарської справи № 910/15668/18 вбачається, що предметом позову є матеріально-правова вимога Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" про стягнення відшкодування різниці вартості заставленого майна у розмірі 10 604 783, 20 грн. При цьому, скаржником у цій справі - Компанією "Бош Інтернешнл Інк" подано апеляційну скаргу в порядку ст. 254 ГПК України, як особою, яка не брала участі у справі.

Водночас з доданої до клопотання копії позовної заяви вбачається, що предметом позову у справі № 910/13136/20, є вимога Підприємства з іноземними інвестиціями Бі енд Пі, Лтд у формі ТОВ та Компанії Компанії "Бош Інтернешнл Інк" про визнання права на корпоративні права у Вищому навчальному закладі "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

В своєму клопотанні скаржником не доведено яким саме чином з`ясування обставин під час розгляду справи № 910/13136/20 унеможливлює розгляд позовних вимог у даній справі та чому відповідні обставини не можуть бути встановлені під час розгляду справи № 910/15668/18.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду іншої господарської справи №910/13136/20, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/15668/18.

Колегією береться до уваги й те, що станом на дату постановлення даної ухвали (08.09.2020) провадження у справі № 910/13136/20 не відкрито. Відповідна судова ухвала відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Слід зазначити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене колегія не вбачає процесуальних підстав для зупинення провадження у справі та відхиляє заявлене скаржником клопотання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 254 ГПК України (в редакції, яка була чинною на момент подання апеляційної скарги - 05.02.2020) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Положеннями п. 10 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди.

Отже, наведеними нормами передбачено право особи подати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Із положень ст. 254 ГПК України вбачається, що оскаржуване судове рішення має бути прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, і лише у цьому випадку у такої особи виникає право на апеляційне оскарження.

Таким чином судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції, є скаржник, або у такому рішенні мають міститися судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Отже, судове рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

При розгляді даної справи судом встановлено, що позивачем - ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ здійснено передачу об`єкта нерухомості (будівлі адміністративно-побутового корпусу № 36 (літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33) в іпотеку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на підставі договору іпотеки № 010/21-03/179/1 від 08.11.2007 в якості забезпечення кредитних зобов`язань ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 010/21-03/179 від 07.11.2007, яке в подальшому відступило свої права вимоги до ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ за основним (кредитним) та забезпечувальним зобов`язаннями третім особам, які у свою чергу відступили такі права вимоги ТОВ "Д-Трейд 2015" за договором відступлення прав вимоги від 08.06.2015 та договором відступлення прав за іпотечним договором від 08.06.2015, за умовами яких ТОВ "Д-Трейд 2015" набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, пунктом 2.12 якого сторони погодили, що відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя і застереження в пункті 2.12 цього договору є правовою підставою для реєстрації за іпотекодержателем права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, у разі реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 37 цього Закону в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавця (ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ) за генеральною кредитною угодою.

У зв`язку з виконанням ТОВ "Д-Трейд 2015" забезпеченого іпотекою кредитного зобов`язання ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ та не виконання останнім на користь нового кредитора всіх зобов`язань за кредитним договором №010/21-03/179 від 07.11.2007, згідно з застереженням пункту 2.12 договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, яке відповідало приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки, 21.09.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №11263157 про реєстрацію за ТОВ "Д-Трейд 2015" права власності на об`єкт нерухомого майна - будівля адміністративного-побутового корпусу № 36 (літ. А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м, дата державної реєстрації 12.08.2015; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, серія та номер 1154, виданий 08.04.2014, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 339, виданий 08.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І.

У даній справі, ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача як іпотекодержателя 10 604 783, 20 грн. на підставі ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", якою встановлено обов`язок іпотекодержателя відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, після набуття останнім права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Тобто, такий обов`язок відповідача ґрунтується на договірному характері правовідносин сторін щодо передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.

За результатами судового розгляду спірних правовідносин, ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2019 затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ "Д-Трейд 2015" та ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ, згідно якої сторони дійшли згоди, що відповідач зобов`язується сплатити на користь позивача суму коштів у розмірі 10 604 783,20 грн. Також сторонами узгоджено графік по виконанню відповідачем обов`язку зі сплати вищенаведеної суми рівними частинами в період з 31.12.2019 по 31.12.2023.

Зазначена ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку Компанією "Бош Інтернешнл Інк", як особою, яка не є учасником справи, з посиланням на те, що відчуження нерухомого майна за адресою: м. Київ вул. Смоленська, 31-33 було здійснено в незаконний спосіб без попередньої оплати майна. Також скаржник зазначив, що на дату прийняття рішення про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про нового власника вказаного нерухомого майна - ТОВ "Д-Трейд 2015", Компанія "Бош Інтернешнл Інк" була учасником ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ, а тому вважає, що суд спірною угодою вирішив питання про його права та інтереси.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час розгляду спору у суді першої інстанції та постановлення оскаржуваної ухвали, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед засновників ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ - Компанія "Бош Інтернешнл Інк" не значиться. Також встановлено, що Компанія "Бош Інтернешнл Інк" була учасником цієї юридичної особи до 30.11.2018, з чим погоджується і сам скаржник в своїй апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі звернення із апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, оскаржуване судове рішення має бути прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що звернулася із апеляційною скаргою, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

Таким чином судове рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в оскарженому судовому рішенні суду першої інстанції таких висновків чи визначення прав, інтересів та (або) обов`язків не зазначено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 18.02.2019 про затвердження мирової угоди, укладеної між позивачем та відповідачем щодо врегулювання спору про відшкодування позивачу 90 % перевищення балансової вартості будівлі, набутої відповідачем у власність внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за договором №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, над сумою заборгованості позивача за кредитною угодою № 010/21-03/179 від 07.11.2007, жодним чином не впливає на права, інтереси та/або обов`язки Компанії "Бош Інтернешнл Інк", яка не є учасником позивача - ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ на час вирішення спору у суді, що вказує на відсутність у скаржника права на апеляційне оскарження вищенаведеної ухвали суду.

Таким чином, оскаржуване судове рішення не було прийнято про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, у зв`язку з чим така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, інтересів та (або) обов`язків, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було реальним, стосувалося індивідуально виражених прав або інтересів.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції вирішувались його права як учасника позивача - ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ, оскільки порушене право повинно існувати на момент звернення до суду.

Доводи скаржника щодо здійснення безоплатного відчуження майна у часі коли він був учасником ВНЗ "КЕІМ" у формі ТОВ, що на його думку, призвело до порушення його прав при вирішенні спірних правовідносин сторін у даній справі, ґрунтується на суб`єктивному тлумаченні фактичних обставин справи та вимог законодавства, оскільки звернення стягнення на заставлене іпотечне майно відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" не є безоплатним відчуженням такого майна, а є компенсацію за неналежне виконання основного зобов`язання боржника за рахунок заставленого майна, і така компенсація передбачена положеннями Закону України "Про іпотеку".

Предметом спору у цій справі є стягнення відшкодування різниці вартості заставленого майна.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття провадження за апеляційною скарго, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки при постановленні ухвали про затвердження мирової угоди місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки Компанії "Бош Інтернешнл Інк" не вирішувалось, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 234, 235, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В :

1. Апеляційне провадження у справі № 910/15668/18 за апеляційною скаргою Компанії "Бош Інтернешнл Інк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2019 закрити.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Компанію "Бош Інтернешнл Інк".

3. Матеріали справи № 910/15668/18 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 14.09.2020.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

В.А. Корсак