Рішення

від 14.09.2020 по справі 905/922/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2020 Справа № 905/922/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства ТЕХЕНЕРГО доТовариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго простягнення 146 695,52 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство ТЕХЕНЕРГО звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго основного боргу у розмірі 139263,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 692,41грн, 3% річних у розмірі 1442,23 грн та пені у розмірі 5297,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №6308-ВЭ-КуТЭC про надання послуг від 16.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.05.2020 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного підприємства ТЕХЕНЕРГО до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго про стягнення 146 695,52 грн залишено без руху.

Крім того, до позовної заяви позивачем було додано заяву про забезпечення позову №42/20 від 06.04.2020, у якій останній просив суд накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго та відокремленого підрозділу Курахівська теплова електростанція Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго , що містяться на банківських рахунках відповідача, у тому числі, але не виключно, на відомі заявникові поточні рахунки в межах суми позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.05.2020 у задоволенні заяви Приватного підприємство ТЕХЕНЕРГО №42/20 від 06.04.2020 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.06.2020 у справі №905/922/20 після усунення позивачем недоліків позовної заяви, які стали підставою для її залишення без руху, за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №905/922/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.07.2020 до початку розгляду справи по суті до Господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго до Приватного підприємства ТЕХЕНЕРГО про визнання недійсним договору №6308-ВЭ-КуТЭC про надання послуг від 16.08.2019. Разом з тим, в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по справі №905/922/20.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.07.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по справі відмовлено, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго до Приватного підприємства ТЕХЕНЕРГО про визнання недійсним договору №6308-ВЭ-КуТЭC про надання послуг від 16.08.2019 залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали надати суду документи, які підтверджують сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.09.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго до Приватного підприємства ТЕХЕНЕРГО про визнання недійсним договору №6308-ВЭ-КуТЭC про надання послуг від 16.08.2019 повернуто без розгляду. Крім того, у вказаній ухвалі суду відмовлено у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у зв`язку з поданням зустрічної позовної заяви, оскільки зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.

Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

При цьому, суд зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) , яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме розділ X Прикінцеві положення доповнено пунктом 4: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Судом при винесенні ухвали про відкриття провадження у справі від 02.06.2020 було враховано вказані законодавчі зміни та в п. 3 резолютивної частини встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 №731-IX, ч. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено наступне:

Процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву на позов, який був продовжений з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020), відповідно до приписів п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №731-ІХ від 18.06.2020) закінчився 06.08.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на 14.09.2020 не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотання як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.06.2020 отримана відповідачем 05.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6102252278582.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

16.08.2019 між Приватним підприємством ТЕХЕНЕРГО (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго (відповідач, замовник) підписано договір №6308-ВЭ-КуТЭC про надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов`язується у 2019 році надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2 цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: 71.20.1 - Послуги щодо технічного випробування й аналізування (далі - Послуги): Нормування теплових втрат в теплових мережах м. Курахове. Перелік послуг, що надаються, погоджений сторонами в Додатку №1 до Договору.

Місце надання послуг (об`єкт): м. Курахове (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам, що зазвичай ставляться до відповідного виду послуг.

У відповідності до п. 3.1 Договору сума цього Договору становить: 139263,16 грн.

Строк (період/графік) надання послуг жовтень 2019 року (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору кількість/обсяг послуг зазначені в Додатку №1 до цього Договору, що додається та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що надані виконавцем послуги згідно з цим Договором оформлюються актами прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з п.п. 5.5, 5.6, 5.7 Договору в акті прийому-передачі наданих послуг повинен бути відображений фактичний обсяг наданих послуг протягом звітного місяця (періоду); у разі відмови замовника підписати акт прийому-передачі наданих послуг, він направляє письмове повідомлення виконавцю з відмовою від підписання акту прийому-передачі наданих послуг із зазначенням переліку виявлених недоліків (дефектів).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань (п. 11.1 Договору).

16.08.2019 сторонами підписано Додаток №1 до Договору - Технічне завдання на виконання роботи: Нормування теплових втрат в теплових мережах м. Курахове.

11.11.2019 сторонами підписано Додаткову угоду до Договору, у зв`язку зі зміною реквізитів сторін.

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2019 на суму 139263,16 грн.

Вищезазначений акт приймання-здачі наданих послуг підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств без заперечень, акт претензія стосовно наданих послуг не складались, іншого відповідачем не доведено.

31.10.2019 позивачем виписано відповідачу рахунок-фактуру №13 за надані послуги на суму 139263,16 грн.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих виконавцем замовнику послуг здійснюється на 60 календарний день після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, надані послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2019 відповідач зобов`язаний був оплатити до 30.12.2019 включно.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору своїх зобов`язань за Договором не виконав, за надані послуги не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 139263,16 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Позивач звертався до відповідача з претензією №24/20 від 04.04.2020, в якій вимагав від відповідача сплатити наявну заборгованість за договором.

Однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем відзиву на позов не подано, належними та доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано. Доказів в обґрунтування неукладення або недійсності договору відповідачем також суду не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 139263,16 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 692,41 грн, 3% річних у розмірі 1442,23 грн та пеню у розмірі 5297,72 грн.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання- господарською організацією.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України та статтею 231 Господарського кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов`язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов`язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

У пункті 7.1 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Зі змісту вказаного пункту вбачається, що договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, не містить її розміру, а лише відсилає до норм чинного законодавства України.

Слід зазначити, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

В тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається, умовами договору взагалі не встановлено розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а норми Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не встановлюють конкретного розміру (відсотку), способу нарахування пені, а лише передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Оскільки умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору №6308-ВЭ-КуТЭC про надання послуг від 16.08.2019 не встановлено відповідальності замовника перед виконавцем з у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 5297,72 грн задоволенню не підлягає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №904/5922/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також є правомірними.

Перевіривши розрахунок 3% річних здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем при проведенні розрахунку не враховано, що у 2020 році 366 днів.

За здійсненим судом перерахунком розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1438,33 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, у зв`язку їх з безпідставністю.

Разом з тим, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат з огляду на таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити за надані послуги згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2019 до 30.12.2019, нарахування позивачем інфляційних втрат за грудень 2019 року є невірним, оскільки заборгованість існувала менше місяця.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням вищевикладеного, розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Матеріали справи не містять відповідної заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 692,41грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову №42/20 від 06.04.2020 у розмірі 1051,00 грн покладаються на позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні вказаної заяви.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго (85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, ідентифікаційний код 31831942) на користь Приватного підприємства ТЕХЕНЕРГО (84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, 51, ідентифікаційний код 30319770) основний борг у розмірі 139263 (сто тридцять дев`ять тисяч двісті шістдесят три) грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 692 (шістсот дев`яносто дві) грн 41 коп., 3% річних у розмірі 1438 (одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн 33 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 91 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцеві положення та п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова