Рішення

від 11.09.2020 по справі 910/4674/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2020Справа № 910/4674/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Євроінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП"

про стягнення 420 884,28 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк-Євроінвест звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВТ ГРУП про стягнення заборгованості у розмірі 420 884,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 15-07/19Я від 17.07.2019 та договором поставки сільськогосподарської продукції № 49-08/19Я від 01.08.2019

Враховуючи те, що позовна заява відповідає вимогам, викладеним у ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкриття провадження у справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.04.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/4674/20 та постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

08.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

10.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків, у якому відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" задоволено, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву до 31.08.2020 включно.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про продовження процесуального строку для подання відзиву, відповідач був повідомлений ухвалою суду від 12.08.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105475050912.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020", яким доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами та доповненнями карантин установлено на всій території України до 31.08.2020.

В подальшому, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Суд зазначає, що відповідачем було подано клопотання про поновлення процесуальних строків на подання відзиву, яке суд задовольнив ухвалою від 12.08.2020.

В подальшому, учасниками справи не подано заяв, клопотань про продовження процесуальних строків у зв`язку з запровадженням карантину.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-Євроінвест" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (покупець, відповідач) укладений договір №15-07/19Я (надалі - договір №1), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: - ячмінь 3-го класу, урожаю 2019 року., надалі іменований як Товар , в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі (п. 1.1. договору), а саме ячмінь 3 класу у кількості 700,00 тонн на суму 3 059 002,80 грн з ПДВ (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору загальна вартість товару складає: 3 059 002,80 грн. +/- 10% в т.ч. ПДВ.

Постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки СРТ (Інкотермс-2010) - ТОВ ВВТ ГРЕЙН (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - елеватор поставки , автомобільним транспортом ( п. 3.1. договору).

Відповідно п. 3.2. договору строк постачання товару по 31 липня 2019 року включно. Поставка товару партіями допускається.

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що оплата 80 % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-ох банківських днів з моменту виставлення рахунку, підписання даного договору та у разі належного виконання постачальником умов поставки товару (пункти 3.1. - 3.5. даного договору) та до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що остаточний розрахунок, згідно підпункту 4.1. цього договору, проводиться протягом 3-ох банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних.

За змістом п. 11.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку обумовленого договором товару, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи на загальну суму 3 150 685,48 грн.

Також, 01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-Євроінвест" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (покупець, відповідач) укладений договір №49-08/19Я (надалі - договір №2), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: - ячмінь 3-го класу, урожаю 2019 року., надалі іменований як Товар , в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі (п. 1.1. договору), а саме ячмінь 3 класу у кількості 150,00 тонн на суму 630 000,00 грн з ПДВ (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору загальна вартість товару складає: 630 000,00 грн. +/- 10% в т.ч. ПДВ.

Постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки СРТ (Інкотермс-2010) - ТОВ ВВТ ГРЕЙН (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - елеватор поставки , автомобільним транспортом ( п. 3.1. договору).

Відповідно п. 3.2. договору строк постачання товару по 11 серпня 2019 року включно. Поставка товару партіями допускається.

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що оплата 80 % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-ох банківських днів з моменту виставлення рахунку, підписання даного договору та у разі належного виконання постачальником умов поставки товару (пункти 3.1. - 3.5. даного договору) та до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що остаточний розрахунок, згідно підпункту 4.1. цього договору, проводиться протягом 3-ох банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних.

За змістом п. 11.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку обумовленого договором товару, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи на загальну суму 628 908,00 грн.

Оскільки відповідач оплати вартості поставленого товару не здійснив, позивач звертався до відповідача із листами №39 від 26.09.2019, №9 від 12.02.2020 та №№ 3 від 15.01.2020 про оплату поставленого товару.

Листом від 28.10.2019 відповідач підтвердив про порушення строку оплати товару та зобов`язався здійснити оплату товару у строк до 31.12.2019.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань за договорами № 1 та № 2 відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв`язку із чим за розрахунком позивача у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 408 685,41 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 7 289,00 грн та інфляційні у сумі 4 909,87 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, позивач на виконання умов договору №15-07/19Я від 17.07.2020 здійснював поставку відповідачу товару на загальну суму 3 150 685,98 грн (накладні: № 12 від 18.07.2019 на суму 634262,38 грн, №13 від 19.07.2019 на суму 1192748,89 грн, №14 від 20.07.2019 на суму 1323674,21 грн).

Окрім того, на виконання умов договору №49-08/19Я від 01.08.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 628 908,99 грн (накладні: № 15 від 02.08.2019 на суму 175056,00 грн та № 16 від 03.08.2019 на суму 453852,00 грн).

Судом встановлено, що накладна № 12 від 18.07.2019 на суму 634262,38 грн з боку відповідача не підписана.

Проте, судом враховано, що в матеріалах справи наявна податкова накладна №1 від 18.07.2018 на загальну суму 634 262,38 грн, яка зареєстрована в Державній податковій службі України, що підтверджується квитанцією № 1 від 26.07.2019, а тому суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується про здійснення між сторонами господарських операцій з поставки товару на загальну суму 3 150 685,98 грн за договором №15-07/19Я від 17.07.2020 та 628 908,99 грн за договором №49-08/19Я від 01.08.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пунктах 4.1. та 4.2. договорів сторонами погоджено, що оплата 80 % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-ох банківських днів з моменту виставлення рахунку, підписання даного договору та у разі належного виконання постачальником умов поставки товару (пункти 3.1. - 3.5. даного договору) та до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства. Остаточний розрахунок, згідно підпункту 4.1. цього договору, проводиться протягом 3-ох банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару здійснив частково, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 408 685,41 грн.

За твердженням позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату поставки товару за договором №15-07/19Я від 17.07.2020 у розмірі 3150685,48 грн та за договором №49-08/19Я від 01.08.2020 у розмірі 220 222,59 грн.

Однак, вказані доводи позивача спростовуються матеріалами справи, оскільки у відповідності до наданих позивачем доказів оплати поставки товару (платіжні доручення, виписки з рахунка позивача) відповідачем було здійснено часткову оплату поставки товару за договором №15-07/19Я від 17.07.2020 у розмірі 2 777 011,27 грн та за договором №49-08/19Я від 01.08.2020 у розмірі 593 896,80 грн.

Так судом встановлено, що дійсно заборгованість відповідача перед позивачем в загальному розмірі становить 408 685,41 грн, при цьому враховуючи надані позивачем докази часткових оплат, заборгованість за договором №15-07/19Я від 17.07.2020 становить 373 674,21 грн та за договором №49-08/19Я від 01.08.2020 у розмірі 35 011,20 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договорами у сумі 408 685,41 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 408 685,41 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 7 289,00 грн та інфляційне збільшення боргу у сумі 4 909,87 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як вбачається з обґрунтувань та розрахунку позивача, останній здійснює нарахування 3% річних на загальну суму заборгованості 408685,41 грн, які складають 7289,00 грн за період з 26.08.2019 по 30.03.2020 на підставі накладної № 16 від 03.08.2019 про поставку товару за договором №49-08/19Я від 01.08.2020.

Однак, як встановлено судом за договором №15-07/19Я від 17.07.2020 заборгованість становить 373 674,21 грн та за договором №49-08/19Я від 01.08.2020 - 35 011,20 грн, а тому суд відзначає, що розрахунок 3% річних має здійснюватися за кожен договір окремо.

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних за договорами №15-07/19Я від 17.07.2020 складає 6687,87 грн та №49-08/19Я від 01.08.2020 - 626,62 грн, що у загальному розмірі становить 7314,49 грн та така сума є більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 7 289,00 грн, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за договорами у загальному розмірі 7 289,00 грн підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих з вересня 2019 року по березень 2020 року, судом встановлено, що вірною сумою нарахування інфляційних є 8218,62 грн, що є також більшою ніж сума, яка нарахована позивачем у розмірі 4 909,87 грн, при цьому, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4 909,87 грн підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Євроінвест".

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2020 між Баженовою А.І. (адвокат) та ТОВ Маяк-Євроінвест (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги та угоду про розмір гонорару.

Відповідно до угоди від 10.03.2020 сторони встановили, що на виконання умов договору від 10.03.2020 клієнт оплачує адвокату гонорар у розмірі 17 500,00 грн.

Також, на підтвердження здійснених позивачем витрат на правничу допомогу, позивачем надано: копію ордеру Серія ХМ №012434 від 04.05.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 752 від 25.06.2012, акт від 30.03.2020 приймання-здачі виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги від 10.03.2020 та платіжне доручення №900 від 30.03.2020 про сплату згідно договору про надання правової допомоги від 10.03.2020 у розмірі 17 500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене вище, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 17 500,00 грн пов`язані з розглядом справи та відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Євроінвест до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВТ ГРУП .

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 41 літера А, офіс 310, ідентифікаційний код 36716311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Євроінвест" (32155, Хмельницька обл, Ярмолинецький р-н, с. Косогірка, вул. Кам`янецька, 16, ідентифікаційний код 38884799) основний борг у сумі 408 685,41 грн, інфляційні у сумі 4 909,87 грн, 3% річних у сумі 7 289,00 грн, судовий збір у розмірі 6 313,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17 500,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.09.2020

Суддя О.В. Гулевець