Постанова

від 03.02.2021 по справі 910/4674/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2021 р. Справа№ 910/4674/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Корсака В.А.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Баженова А.І.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2020 (повний текст складено 11.09.2020)

у справі № 910/4674/20 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк-Євроінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП"

про стягнення 420 884, 28 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк-Євроінвест (далі за текстом - ТОВ Маяк-Євроінвест ; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВТ ГРУП (далі за текстом - ТОВ ВВТ ГРУП ; відповідач) про стягнення 408 685, 41 грн основного боргу, 4 909,87 грн інфляційних втрат, 7 289,00 грн 3 % річних, 6 313,26 грн витрат по сплаті судового збору та 17 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару за укладеними сторонами договорами поставки сільськогосподарської продукції № 49-08/19Я від 01.08.2019 та № 15-07/19Я від 17.07.2019.

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 11, 15, 16, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), статті 193, 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України).

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2020 у справі №910/4674/20 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "ВВТ ГРУП" на користь ТОВ "Маяк-Євроінвест" основний борг у сумі 408 685,41 грн, інфляційні втрати у сумі 4 909,87 грн, 3 % річних у сумі 7 289,00 грн, судовий збір у розмірі 6 313,26 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17 500,00 грн.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідачем було здійснено часткову оплату товару поставленого за договором № 15-07/19Я від 17.07.2020 у розмірі 2 777 011,27 грн та за договором № 49-08/19Я від 01.08.2020 у розмірі 593 896,80 грн, а тому розмір непогашеної заборгованості складає 408 685, 41 грн. Рішення обґрунтовано нормами статей 11, 509, 530, 525, 526, 598, 599, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 692, 712 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів, позиції інших учасників справи

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2020, ТОВ ВВТ ГРУП звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове про стягнення 58 605, 67 грн основного боргу, 1 048, 90 грн 3 % річних, 1 178, 56 грн інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовити.

Причиною подання апеляційної скарги стала незгода відповідача з розміром заборгованості, яку визначив суд першої інстанції.

Відповідач зазначає, що він скористався передбаченим п. 4.3 договорів правом притримати оплату товару у випадку порушення постачальником п. 5.1 договорів, відповідно до якого постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється є по даному договору є продукцією власного виробництва, у розмірі 10 % від його загальної вартості, у зв`язку з чим, на думку відповідача, строк виконання зобов`язання з оплати товару щодо 10 % його вартості не настав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 справу № 910/4674/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду у зазначеному складі суду від 06.10.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу ТОВ ВВТ ГРУП до розгляду на 11.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4457/20 від 10.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020, справу № 910/4674/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою суду від 11.11.2020 справу прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів та призначено її до розгляду на 25.11.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4896/20 від 23.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020, справу № 910/4674/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С.В., Корсак В.А.

Ухвалою суду від 25.11.2020 справу прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів та призначено її до розгляду на 20.01.2021.

Ухвалою суду від 20.01.2021 задоволено клопотання ТОВ "ВВТ ГРУП" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, розгляд справи №910/4674/20 відкладено на 03.02.2021 .

Ухвалою суду від 29.01.2021 задоволено клопотання ТОВ Маяк-Євроінвест про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановлено здійснювати розгляд справи № 910/4674/20, призначений на 03.02.2021, в режимі відеоконференції.

Явка представників сторін

У судовому засіданні 03.02.2021 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Представник повідомив суд, що станом на 03.02.2021 відповідачем частково виконано рішення суду першої інстанції.

Відповідач своє право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України не реалізував. Про дату, час та місце розгляду справи учасник справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення учаснику справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

17.07.2019 між ТОВ ВВТ ГРУП , як покупцем, та ТОВ Маяк-Євроінвест , як постачальником, укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 15-07/19Я.

Договір підписаний від імені постачальника його директором Левковською О.В. та від імені покупця - директором Левченко В.С., що діяли на підставі статутів товариств. Підписи вказаних осіб скріплені печатками.

За умовами цього договору:

- постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: ячмінь 3-го класу, урожаю 2019 року в кількості у кількості 700,000 тонн на суму 3 059 002,80 грн з ПДВ (п.п.1.1., 2.1, 2.2. договору);

- постачальник гарантує, що товар є продукцією власного виробництва та є вільним від будь-яких прав чи домагань третіх осіб; аостачальник гарантує, що має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2019 році (п. 1.2. договору);

- постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки СРТ (Інкотермс-2010) - ТОВ ВВТ ГРЕЙН (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - елеватор поставки , автомобільним транспортом ( п. 3.1. договору);

- строк постачання товару по 31 липня 2019 року включно; поставка товару партіями допускається (п. 3.2. договору);

- оплата 80 % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-ох банківських днів з моменту виставлення рахунку, підписання даного договору та у разі належного виконання постачальником умов поставки товару (пункти 3.1. - 3.5. даного договору) та до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства (п. 4.1. договору);

- остаточний розрахунок, згідно підпункту 4.1. цього договору, проводиться протягом 3-ох банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (п. 4.2. договору);

- у випадку порушення постачальником норм п. 5.1 договору у покупця виникає право притримати оплату товару у розмірі 10 % від його загальної вартості до моменту усунення постачальником порушення (п. 4.3 договору).

- постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється за даним договором, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2019 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість (п. 5.1. договору);

- договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1. договору).

Також, 01.08.2019 між ТОВ ВВТ ГРУП , як покупцем, та ТОВ Маяк-Євроінвест , як постачальником, укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 49-08/19Я.

Договір підписаний від імені постачальника його директором Левковською О.В. та від імені покупця - директором Левченко В.С., що діяли на підставі статутів товариств. Підписи вказаних осіб скріплені печатками.

За умовами цього договору:

- постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: ячмінь 3-го класу, урожаю 2019 року, у кількості 150,000 тонн на суму 630 000,00 грн з ПДВ (п.п. 2.1, 2.2 договору);

- постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки СРТ (Інкотермс-2010) - ТОВ ВВТ ГРЕЙН (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - елеватор поставки , автомобільним транспортом ( п. 3.1. договору);

- строк постачання товару по 11 серпня 2019 року включно. Поставка товару партіями допускається (п. 3.2. договору);

- оплата 80 % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-ох банківських днів з моменту виставлення рахунку, підписання даного договору та у разі належного виконання постачальником умов поставки товару (пункти 3.1. - 3.5. даного договору) та до моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства (п.4.2. договору);

- остаточний розрахунок, згідно підпункту 4.1. цього договору, проводиться протягом 3-ох банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (п.4.2. договору);

- у випадку порушення постачальником норм п. 5.1 договору у покупця виникає право притримати оплату товару у розмірі 10 % від його загальної вартості до моменту усунення постачальником порушення (п. 4.3 договору);

- постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється за даним договором, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2019 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість (п.5.1. договору);

- договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору № 15-07/19Я від 17.07.2019 позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 3 150 685,48 грн (накладні № 12 від 18.07.2019 на суму 634 262,38 грн; № 13 від 19.07.2019 на суму 1 192 748, 89 грн; №14 від 20.07.2019 на суму 1 323 674, 21 грн; а.с. 34-36).

На виконання умов договору № 49-08/19Я від 01.08.2019 позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи на загальну суму 628 908, 00 грн (накладні № 15 від 02.08.2019 на суму 175 056,00 грн; № 16 від 03.08.2019 на суму 453 852,00 грн; а.с. 37, 38).

Поставка товару також підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №№ 1-6 від 18.07.2019, №№ 7-16 від 19.07.2019, №№ 17-27 від 20.07.2019, №№ 1, 2 від 02.08.2019, №№ 3-7 від 03.08.2019 (а.с. 81-114) та відповідними податковими накладними (а.с.76-80).

Відповідачем було здійснено часткову оплату поставки товару за договором №15-07/19Я від 17.07.2020 у розмірі 2 777 011, 27 грн та за договором № 49-08/19Я від 01.08.2020 у розмірі 593 896, 80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками за рахунками позивача (а.с. 41-71).

Заборгованість відповідача перед позивачем в загальному розмірі становить 408 685,41 грн, яка складається із заборгованості за договором №15-07/19Я від 17.07.2020 - 373 674, 21 грн та заборгованості за договором №49-08/19Я від 01.08.2020 - 35 011, 20 грн.

Факт поставки товару на заявлену суму заборгованості (408 685,41 грн) відповідачем не заперечується.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листами № 39 від 26.09.2019, № 9 від 12.02.2020 та № 3 від 15.01.2020 про сплату заборгованості у розмірі 408 685, 41 грн (а.с.72, 75, 118).

Листом вих. № 28-10(1)/19 від 28.10.2019 у відповідь на претензію №39 від 26.09.2019 відповідач підтвердив порушення строку оплати товару та зобов`язався здійснити оплату товару у строк до 31.12.2019 (а.с.74).

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за договорами поставки сільськогосподарської продукції № 15-07/19Я від 17.07.2019, № 49-08/19Я від 01.08.2019 основного боргу в розмірі 408 685,41 грн, 4 909,87 грн інфляційних втрат, 7 289,00 грн 3 % річних, 6 313,26 грн витрат по сплаті судового збору та 17 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до статей 11, 509, 627 ЦК України та статті 179 ГК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати за укладеними договорами №15-07/19Я від 17.07.2020 та №49-08/19Я від 01.08.2020 визначено умовами п. 4.2. цих договорів, відповідно до яких остаточний розрахунок проводиться протягом 3-ох банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимого чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних.

Матеріали даної справи не містять, а скаржник не надав суду належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі, як не надав він і доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару.

До того ж, своїм листом вих. № 28-10(1)/19 від 28.10.2019 (а.с.74) у відповідь на претензію позивача № 39 від 26.09.2019 про сплату заборгованості в сумі 408 685, 41 грн відповідач визнав порушення ним строку оплати товару на вказану суму та зобов`язався здійснити оплату товару у строк до 31.12.2019.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена належними та допустимими доказами і становить 408 685, 41 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, встановивши факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, місцевий суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

За розрахунком позивача, перевіреним судом першої інстанції, розмір 3 % річних становить 7 289, 00 грн за період з 26.08.2019 по 30.03.2020, інфляційних втрат - 4 909, 87 грн за період з вересня 2019 року по березень 2020 року.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 17 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України є доведеним, документально обґрунтованим та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином висновок суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні про задоволення позовних вимог з відповідним розподілом судових витрат зроблений з правильним застосування норм матеріального та процесуального права, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв`язку з викладеним рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

Суть принципу змагальності сторін полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини 1, пунктів 4-6 частини 3 статті 165, пункту 1 частини 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити, зокрема: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

При цьому, у частині 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України роз`яснені наслідки не вчинення таких процесуальних дій. Зокрема, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що дана судова справа розглядалась у суді першої інстанції протягом 5 місяців. За клопотанням відповідача суд ухвалою (від 12.08.2020) продовжував йому строк на подання відзиву на позов, тобто суд сприяв відповідачу як учаснику справи в реалізації ним прав, передбачених ГПК. Однак своє процесуальне право на подання письмового відзиву на позовну заяву відповідач не реалізував, хоча мав для цього достатньо часу.

Відповідач в перебігу розгляду справи не продемонстрував свого прагнення надати до суду першої інстанції об`єктивні докази відсутності у нього обов`язку з оплати поставленого товару чи існування такого обов`язку у меншому розмірі. Об`єктивних перешкод у наданні таких доказів відповідач в своїй апеляційній скарзі не зазначив.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ненастання строку оплати позбавляє позивача права надати свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених заперечень та мотиви їх визнання або відхилення відповідно до статті 166 ГПК України.

Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем п. 5.1. договорів поставки, а саме ненадання оригіналів листів на фірмових бланках з відповідною інформацією, внаслідок чого відповідачем застосовано оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару у розмірі 10 % від його загальної вартості колегія зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Системний аналіз положень статей 175, 235, 237 Господарського кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що оперативно-господарські санкції можуть бути застосовані стороною господарських відносин, яка потерпіла від правопорушення (з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання) до сторони, яка вчинила правопорушення. Враховуючи, що позивачем належним чином (у строк та у повному обсязі) виконані господарські зобов`язання з поставки сільськогосподарської продукції за договорами поставки № 15-07/19Я від 17.07.2020, № 49-08/19Я від 01.08.2020, а відповідач ніяким чином не довів, що ТОВ "ВВТ ГРУП" потерпіло (набуло негативних наслідків) від невиконання позивачем - ТОВ "Маяк-Євроінвест" пунктів 5.1. вказаних договорів, суд дійшов висновку про безпідставність застосування оперативно-господарських санкцій до позивача, визначених сторонами в укладених договорах (п. 4.3. договорів).

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому суд не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Справа розглянута судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2020 у справі №910/4674/20 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП".

Матеріали справи № 910/4674/20 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 15.02.2021 (у зв`язку з відпусткою судді Корсака В.А. з 09.02.2021 по 12.02.2021 та відпусткою судді Владимиренко С.В. з 08.02.2021 по 12.02.2021).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

В.А. Корсак