Рішення

від 03.09.2020 по справі 915/700/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року Справа № 915/700/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ", вул. Погранична, 242В, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 13850935)

адреса для листування: вул. Троїцька, 240А/5, м. Миколаїв, 54028

до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та визнання поновленим договору

за участю представників сторін:

від позивача: Климович А.В., адвокат за ордером;

від відповідача: Бондарєв Р.С., довіреність № 6844/020201-22/02,06/14/19 від 17.12.2019 року

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ" з позовною заявою до відповідача Миколаївської міської ради, в якій просить суд:

1. Визнати незаконною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо нерозгляду заяв від 12.01.2018 pоку, від 31.01.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ" про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 04.02.2014 № 37/25, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 4 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 27 кв.м, земельна ділянка № 2 площею 20 кв.м, земельна ділянка № 3 площею 26 кв.м, земельна ділянка № 4 площею 20 кв.м) загальною площею 93 кв.м по просп. Центральному ріг вул. 6 Слобідської, у Центральному районі.

2. Зобов`язати Миколаївську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії, яка відбудеться після набрання рішенням законної сили, розглянути по суті заяви від 12.01.2018 pоку, від 31.01.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ" про укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 04.02.2014 № 37/25, строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 4 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 27 кв.м, земельна ділянка № 2 площею 20 кв.м, земельна ділянка № 3 площею 26 кв.м, земельна ділянка № 4 площею 20 кв.м) загальною площею 93 кв.м по просп. Центральному ріг вул. 6 Слобідської, у Центральному районі.

3. Визнати поновленим Договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 402 від 12.05.2014 року строком на 5 років на тих самих умовах.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 25.06.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.05.2020 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Розгляд справи № 915/700/20, призначений на 25.06.2020 року, не відбувся, у зв`язку з виникненням технічних проблем, відсутністю електропостачання в адмінбудівлі та відсутністю підключення до серверу суду, що унеможливило здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.06.2020 року призначено підготовче засідання по справі на 02.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.07.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 23.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.07.2020 року продовжено позивачу пропущений строк для подання відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.07.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.08.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 03.09.2020 року.

В судовому засіданні 03.09.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини, які полягають в тому, що 12.05.2014 року між Миколаївською міською радою (власник) та ТзОВ "Підприємство "Універсал-ЮГ" (сервітуарій) укладено договір № 402 про встановлення особистого строкового сервітуту.

Позивач звертався до відповідача Миколаївської міської ради із заявами про продовження строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту № 402 від 12.05.2014 року, проте Миколаївська міська рада за відсутності будь-яких заперечень та в порушення приписів законодавства більше року не приймає рішення щодо проекту "Про продовження договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд по м. Миколаєву". Отже, Миколаївська міська рада не дотрималась принципу належного урядування.

Позивач зазначає, що своєю бездіяльністю відповідач порушує будь-які розумні строки розгляду питання. Бездіяльність Миколаївської міської ради полягає у неприйнятті будь-яких рішень щодо продовження договору сервітуту, чим порушується право позивача на мирне володіння майном, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати бездіяльність Миколаївської міської ради незаконною та зобов`язати останню розглянути по суті заяви позивача про продовження строку дії договору сервітуту на найближчому пленарному засіданні сесії.

Позивач зазначає, що ТзОВ "Підприємство "Універсал-ЮГ" не припиняло використання земельної ділянки і на даний час розміщує на ній стаціонарні тимчасові споруди. Підприємство не отримувало від Миколаївської міської ради жодних заперечень щодо такого використання чи продовження договору, а тому договір № 402 про встановлення особистого строкового сервітуту є поновленим на той же строк та на тих же умовах.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 14, 19, 41 Конституції України, с. 12, 79, 83, 98-100, 116, 122-124 ЗК України, ст. 16, 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 395, 401, 404 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", практикою Верховного Суду, Європейського суду з прав людини та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

26.06.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7759/20), в якому відповідач просить суд в позові відмовити та зазначає, що:

- в порушення умов договору № 402 сервітуарій (позивач) звернувся до Миколаївської міської ради із заявою про продовження 12.01.2018 року, тобто уже через тривалий час після закінчення строку дії договору № 402;

- обставини щодо припинення строку дії договору підтверджені управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради в службовій записці від 17.02.2020 року № 4541/11.02-03/20-2, яким, зокрема, повідомлено, що суб`єктом господарювання не здійснювалась плата з 12.05.2017 року у зв`язку з відсутністю відповідних додаткових угод щодо продовження строку договору. Також повідомлено, що підприємству запропоновано сплатити за користування земельною ділянкою у період з 12.05.2017 року до 12.01.2020 року у розмірі 98 276, 30 грн., станом на 01.02.2020 року плати не було. Група тимчасових споруд розташована без діючих документів на право користування землею та з порушенням вимог ДБН. До міської ради звернулись і інші суб`єкти господарювання з заявами щодо укладання договорів про встановлення особистого строкового сервітуту на відповідну земельну ділянку;

- до проекту рішення s-zr-858/l Про продовження договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд по м. Миколаєву додано зауваження;

- згіднолиста департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 17.06.2020 року № 19093/12.01-19/20-2 ТзОВ Підприємству Універсал-Юг паспорти прив`язки на земельній ділянці по пр. Центральному ріг вул. 6 Слобідської не надавалися. Позивачем всупереч вищевказаним нормативно-правовим актам самовільно встановлено групу тимчасових споруд, якою він продовжує користуватися навіть після закінчення договору про встановлення особистого строкового сервітуту;

- вимога позивача про визнання незаконною бездіяльності Миколаївської міської ради не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, який в свою чергу не передбачений до учасника господарських відносин (постанова від 08.08.2019 від 915/824/18);

- позивачем не вірно обраний спосіб захисту своїх прав та інтересів, який, у випадку його задоволення, може вплинути на дискреційні повноваження Миколаївської міської ради як суб`єкта владних повноважень;

- положення ст. 33 Закону України Про оренду землі не поширюються на відносини, пов`язані з земельним сервітутом, тому позивачем не обґрунтовано правові підстави вимоги щодо визнання продовженим (поновленим) договору про встановлення особистого строкового сервітуту (постанова ВС від 12.02.2019 № 905/2765/17);

- договором № 402 та законодавством не передбачено автоматичного продовження строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту, а отже вимога щодо визнання продовженим (поновленим) вказаного договору є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Заперечення по суті спору обґрунтовані положеннями ст. 15, 16 ЦК України, ст. 102 ЗК України, ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та умовами договору.

Щодо витрат на правничу допомогу, то відповідач, посилаючись на приписи ст. 126 ГПК України, вважає попередньо заявлені судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу не співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на подання позову, зважаючи зокрема, на фактичний обсяг позовної заяви та перелік додатків до позову, отримання яких не потягло значних часових затрат.

23.07.2020 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 8971/20), у якій позивач зазначає наступне:

- Миколаївською міською радою не прийнято рішення ні про поновлення договору особистого строкового сервітуту, ні про відмову в його поновленні. При цьому, Миколаївська міська рада є єдиним суб`єктом, уповноваженим розглядати питання про розпорядження землями комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, і саме вона на пленарному засіданні сесії повинна прийняти рішення про надання чи відмову у наданні комунальної власності (в тому числі земельної ділянки), в користування в порядку особистого строкового сервітуту. До прийняття рішення міською радою підприємство перебуває у стані правової невизначеності;

- Миколаївська міська рада порушує принцип належною урядування, покладає відповідальність за недотримання своїх внутрішніх процедур на позивача і зобов`язує його демонтувати тимчасові споруди без будь-якого рішення ради з питання поновлення договору;

- твердження відповідача щодо несплати підприємством коштів за користування земельною ділянкою не відповідає дійсності, оскільки матеріали справи містять докази плати за користування земельною ділянкою, зокрема платіжне доручення № 1674 від 02.11.2017;

- щодо твердження відповідача про те, що прийняття запропонованого проекту рішення про поновлення позивачу договору особистого строкового сервітуту може порушити права та законні інтереси інших суб`єктів господарювання, то позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних заяв будь-яких інших суб`єктів господарювання на встановлення особистого строкового сервітуту на спірну земельну ділянку;

- зауваження до проекту рішення про поновлення договору не містять ні дати, ні вихідного номеру та не є рішенням ради про відмову в поновленні договору особистого строкового сервітуту;

- підприємство не може отримати паспорт прив`язки ТС, оскільки відповідач не прийняв жодного рішення про поновлення договору особистого строкову сервітуту і вважає, що вищевказаний договір припинив свою дію;

- щодо способу захисту, то прийняття рішення по суті позовних вимог дозволить ефективно захистити порушені права позивача, оскільки визнання бездіяльності незаконною і зобов`язання ради розглянути питання (проект рішення) на сесії з прийняттям законного рішення призведе до відновлення порушених прав позивача;

- підприємство не заяляє вимогу про прийняття замість ради будь-якого рішення судом, а лише просить припинити незаконну бездіяльність та зобов`язати раду розглянути проект, тобто відсутні підстави для тверджень про порушення дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування;

- посилаючись на ч. 9 ст. 10 ЦПК України, позивач вважає, що до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 33 Закону України Про оренду землі (аналогія закону), оскільки іншими нормами закону не визначений порядок поновлення договору особистого строкового сервітуту на право користування земельною ділянкою.

Щодо витрат на правничу допомогу позивач вказує, що відповідач передчасно вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача неспівмірним з ринковими цінами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

12.05.2014 року між Миколаївською міською радою (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ" (сервітуарій) було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 402, відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 04.02.14 за № 37/25 встановлює особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки площею 93 кв.м по пр. Леніна ріг вул. Комсомольської в інтересах сервітуарія, на право розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 4 шт. (земельна ділянка № 1 площею 27 кв.м, земельна ділянка № 2 площею 20 кв.м. земельна ділянка № 3 площею 26 кв.м. земельна ділянка № 4 площею 20 кв.м). для провадження підприємницької діяльності (арк. 16-26).

Відповідно до п. 2.1 Договору цим договором встановлюється особистий сервітут строком на 1 (один) рік з дати реєстрації цього договору (до 12.05.2015 ).

В подальшому між сторонами укладено Договір про зміни № 402 С/1-15 від 01.12.2015 року, яким строк встановлення особистого строкового сервітуту подовжено до 12.05.2016 (арк. 27).

Умовами договору сервітуту сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 3.1 Договору за встановлення особистого сервітуту сервітуарій сплачує плату у грошовій формі.

Відповідно до п. 3.2 Договору річна плата за договором встановлюється у розмірі 10 % (десяти) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій розміщені тимчасові споруди.

Відповідно до п. 3.3 Договору термін і порядок внесення плати: плата за договором вноситься разовим внеском протягом 3-х робочих днів з дня підписання договору сторонами.

Аналогічне положення передбачено в Договорі про зміни.

Відповідно до п. 4.1 Договору особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки для розміщення групи тимчасових споруд у кількості 4 шт. на підставі розробленої технічної документації.

Відповідно до п. 4.3 Договору право на розміщення тимчасових споруд виникає після внесення плати за встановлення особистого сервітуту та реєстрації цього договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі закінчення строку дії договору, його припинення або розірвання, сервітуарій зобов`язаний звільнити земельну ділянку від тимчасових споруд та привести її у стан, не гірший порівняно з тим, в якому вона була до розміщення споруд.

Відповідно до п. 9.2 Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.п. г п. 7.3 Договору сервітуарій має право при закінченні строку, на який було укладено цей договір за умови належного виконання обов`язків відповідно до умов договору, звернутися з клопотанням щодо подовження строку його дії, у порядку, встановленому пунктом 2.2 розділу 2 цього договору.

Відповідно до п.п. д п. 7.4 Договору сервітуарій зобов`язаний звернутися з клопотанням щодо подовження строку його дії у порядку, встановленому пунктом 2.2 розділу 2 договору.

Відповідно до п. 9.7 Договору подовження строку дії договору:

- після закінчення строку, на який було укладено цей договір, сервітуарій, за умови належного виконання своїх обов`язків, має право на подовження його дії. Подовження строку дії договору відбувається відповідно до п. 2.2. розділу 2 цього договору;

- у разі подовження строку договору на новий строк його умови можуть бути змінені, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору сервітуарій має переважне право поновлення договору на той же термін протягом 4 років без відповідного рішення міської ради . Для цього сервітуарій зобов`язаний за один місяць до закінчення строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту (до 12.04.2015 ) письмово звернутися до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради для подовження строку його дії на наступний рік.

У разі відсутності в управлінні земельних ресурсів заперечень від підрозділів міської ради проти подовження строку сервітуту дія договору про встановлення особистого строкового сервітуту подовжується на один рік шляхом укладення додаткової угоди (договору про зміни) . При цьому додаткова угода (договір про зміни) набуде чинності після здійснення Сервітуарієм плати за наступній рік протягом 10 днів з дати її підписання .

Після закінчення п`яти років з моменту укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту (12.05.2019) підставою для подовження строку дії договору буде відповідне рішення міської ради . У зв`язку з цим сервітуарій зобов`язаний не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутися письмово до міської ради з клопотанням щодо подовження його строку.

У разі порушення строку звернення до управління земельних ресурсів (або до міської ради) з питання подовження (поновлення) цього договору або нездійснення плати у термін, визначений договором, його дія припиняється з дати закінчення строку дії договору , на який його було укладено, наслідком чого буде звільнення земельної ділянки від споруд.

Договором про зміни від 01.12.2015 року доповнено частину 1 пункту 2.2 договору наступним: Сервітуарій має переважне право поновлення договору на той же термін протягом 3 років без відповідного рішення міської ради . Для цього сервітуарій зобов`язаний за один місяць до закінчення строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту (до 12.04.2016 ) письмово звернутися до управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради та за наявності позитивного висновку цього управління звернутися до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради для подовження строку дії договору на наступний рік.

Відповідно до п. 9.1 Договору усі змінита/або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього договору. Згодою Власника на зміну та/або доповнення до нього договору на вимогусервітуарія, є рішення виконавчого комітету міської ради , прийняте в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами, здійснення плати та його реєстрації.

Договір про встановлення особистого строкового сервітуту підписано та скріплено печатками сторін, а також зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у Книзі реєстрації договорів про встановлення особистого строкового сервітуту вчинено запис від 12.05.2014 року за № 402.

Суду не подано доказів проведення державної реєстрації права користування (сервітуту) в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У день державної реєстрації договору Миколаївська міська рада (власник) передав, а Підприємство Універсал-Юг ТзОВ (сервітуарій) прийняв земельну ділянку по вул. Леніна ріг вул. Комсомольської для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 4 шт. загальною площею 93 кв.м., про що між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки, відносно якої встановлено особистий строковий сервітут (арк. 20).

Договір про зміни також підписано, скріплено печатками сторін та зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у Книзі реєстрації договорів про встановлення особистого строкового сервітуту вчинено запис від 01.12.2015 року за № 402 С/1-15 (арк. 27).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору здійснювалась оплата за встановлення особистого сервітуту за 2015 та 2016 роки, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.12.2015 року № 1039 (плата за сервітут), від 01.09.2016 року № 1286 (плата за сервітут) та від 02.11.2017 року № 1674 (доплата за сервітут) (арк. 49-51).

12.01.2018 року позивач ТзОВ Підприємство Універсал-ЮГ звернувся до відповідача Миколаївської міської ради з заявою про продовження договору про встановлення строкового сервітуту № 402 від 12.05.2014 року (арк. 28).

Заява зареєстрована в Миколаївській міській раді 12.01.2018 року за вх. № 295/18.

31.01.2019 позивач ТзОВ Підприємство Універсал-ЮГ вдруге звернувся до відповідача Миколаївської міської ради з заявою про поновлення права земельного сервітуту для обслуговування груп тимчасових споруд у кількості 4 шт. (арк. 29-30).

Заяву зареєстровано в Миколаївській міській раді 31.01.2019 року за вх. № 16/Вт 19.

Питання продовження строку договору про встановлення строкового сервітуту № 402 від 12.05.2014 року між сторонами не врегульовано, рішення Миколаївською міською радою про надання дозволу на продовження договору або відмову в продовженні договору не прийнято, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача із позовом про визнання незаконною бездіяльності Миколаївської міської ради щодо не розгляду заяв позивача, зобов`язання Миколаївської міської ради розглянути заяви позивача на найближчій пленарній сесії та визнання поновленим договору про встановлення сервітуту.

Судом також встановлено наступні обставини.

Проектом рішенням № s-zr858/1 Про продовження договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд по м. Миколаєву Миколаївська міська рада вирішила дозволити ТзОВ Підприємство Універсал-ЮГ укладання договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 04.02.2014 № 37/25 строком на 1 рік з дати прийняття рішення з правом його поновлення на той самий термін протягом 4 років шляхом укладення відповідного договору про зміни до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Миколаєва та архетипів, для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 4 шт., у тому числі земельна ділянка № 1 площею 27 кв.м, земельна ділянка № 2 площею 20 кв.м, земельна ділянка № 3 площею 26 кв.м, земельна ділянка № 4 площею 20 кв.м) загальною площею 93 кв.м по просп. Центральному ріг вул. 6 Слобідської, у Центральному районі відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 20.02.2019 № 17-534.

Пункт 1 розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 25.03.2019, протокол № 104, на якому рекомендовано погодити (арк. 31-32).

До проекту рішення № s-zr858/1 Миколаївської міської ради Про продовження договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд по м. Миколаєву складено Зауваження, які полягають в наступному (арк. 138-140):

- в наданому пакеті документів до проектів рішень міської ради відсутні докази звернення Сервітурія до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради для продовження строку дії договорів згідно умов договору, відсутні відповідні додаткові угоди (договори про зміни) до таких договорів. Оскільки дія договору припинилась у зв`язку з закінченням строку, прийняття запропонованого Проекту рішення порушуватиме вимоги ст. 102 ЗК України та п.п. 7.4, 9.2. Договору;

- Управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 17.02.2020 року в службовій записці за № 4541/11.02-03/20-2 повідомлено, що Підприємством ТОВ Універсал-Юг оплата за сервітут не здійснювалася, у зв`язку з відсутністю відповідних додаткових угод щодо продовження строку договору;

- у службовій записці управління містобудування та архітектури ММР від 20.02.2019 не вказано про відповідність чи невідповідність намірів щодо продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту відносно місця розташування стаціонарної ТС (групи стаціонарний ТС) комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам;

- прийняття запропонованого проекту рішення може призвести до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, які звернулись із заявами щодо укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, наслідком чого може бути скасування прийнятого міською радою рішення у судовому порядку.

Відповідно до протоколу № 104 від 25.03.2019 року на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології рекомендовано погодити та дозволити ТзОВ Підприємство Універсал-ЮГ укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням міської ради від 04.02.2014 № 37/25 загальною площею 93 кв.м. (арк. 33-47).

Відповідно до інформації Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 17.02.2020 року за № 4541/11.02-03/20-2 (арк. 136-137):

- у Підприємства ТОВ Універсал-Юг до укладання додаткової угоди на продовження особостого строкового сервітуту після 12.05.2017 року не було підстав для сплати за сервітут. Після 12.05.2017 року Підприємством оплата за сервітут не здійснювалася;

- дія договорів про встановлення особистого строкового сервітуту від 12.05.2014 року № 401 та № 402 припинилася 12.05.2017 року;

- підприємці, які безпосередньо здійснюють торгівлю на земельній ділянці, звернулися до міської ради щодо укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту.

Відповідно до інформації Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради № 27/21.04-03 від 17.01.2020 року (арк. 48) комісією з питань упорядкування розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва, відповідно до п. 27, 28, 29 Акту обстеження зайнятих земельних ділянок від 05.12.19 № 21, встановлено, що групи тимчасових споруд з продажу квітів за адресою: пр. Центральний ріг вул. 6-ої Слобідської розміщені без діючих документів на право користування земельними ділянками та без визначення місця їх розташування у зв`язку з відсутністю паспорта прив`язки, що суперечить рішенню Миколаївської міської ради від 14.02.2013 № 25/19 та наказу Мінрегіону від 21.10.2011 № 244. Крім того, внаслідок розміщення даних споруд порушуються вимоги: ДБН В.2.2-23:2009 (щодо планувального розриву сусідніх будівель та споруд), ДБН В.2.2-12:2019 (протипожежні відстані не витримано), ДБН В.2.3-5:2018 (в частині розміщення споруд в межах пішоходної зони).

Комісією вирішено надати доручення департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської ради вжити відповідні заходи щодо демонтажу зазначених споруд та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Враховуючи вищенаведене, запропоновано Підприємству самостійно звільнити зайняті земельні ділянки протягом 10 днів. Повідомлено, що в протилежному випадку, відповідно до Порядку, затвердженого рішенням міської ради від 07.07.2011 № 7/13, зазначені об`єкти будуть демонтовані Департаментом у примусовому порядку.

Відповідно до інформації Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради вн. № 19093/12.01-19/20-2 від 17.06.2020, паспорти прив`язки на тимчасові споруди на зазначених земельних ділянках не надавались (арк. 141).

Станом на день розгляду справи Миколаївською міською радою рішення з питання продовження чи відмови у продовженні строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту не прийнято, що і стало підставою для звернення позивачем з позовною заявою.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Правове регулювання підстав, порядку та строку встановлення сервітуту. Підстави припинення сервітуту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 98 ЗК України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 99 ЗК України (в редакції Закону № 191-VIII від 12.02.2015, який набрав чинності 05.04.2015) власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 100 ЗК України (в редакції від 12.05.2013, яка діяла на час укладення договору) сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі спливу строку, на який було встановлено сервітут.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут.

2. Правове регулювання порядку укладання, продовження договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарних тимчасових споруд.

Рішенням Миколаївської міської ради № 14/16 від 26.01.2012 року затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва (далі - рішення).

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва (далі - Порядок) розроблений згідно із Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про регулювання містобудівної діяльності , Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності та наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 № 244 Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності .

Цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва.

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту (п. 1.3 рішення).

Стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв. м (п. 1.4.7 рішення).

Розділом 2.1 вищевказаного рішення Миколаївської міської ради затверджено Порядок укладання договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарних ТС .

2.1. Щодо набрання чинності договором.

Відповідно до п. 2.1.26 рішення договір про встановлення особистого строкового сервітуту набирає чинності після здійснення оплати за договором та його реєстрації в установленому порядку.

Відповідно до п. 2.1.27 рішення плата за договором про встановлення особистого строкового сервітуту здійснюється одноразово за весь строк дії договору протягом 1 місяця з моменту підписання сторонами договору про встановлення особистого строкового сервітуту та складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік пропорційно терміну, визначеному рішенням міської ради про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту.

Відповідно до п. 2.1.29 рішення управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради після підписання сторонами договору про встановлення особистого строкового сервітуту та здійснення замовником одноразової плати за встановлення особистого строкового сервітуту за весь строк дії договору здійснює реєстрацію договору у Книзі записів про реєстрацію договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, форма якої затверджена додатком 3 до цього Порядку, та протягом 3 робочих днів передає 3 примірники договору про встановлення особистого строкового сервітуту державному адміністратору.

2.2. Щодо переважного права на продовження договору.

Відповідно до п. 2.1.32 рішення замовник, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження договору.

Відповідно до п. 2.1.33 рішення для продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту замовник не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту письмово звертається до державного адміністратора із заявою про продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту.

Відповідно до п. 2.1.38 рішення державний адміністратор протягом 7 робочих днів після засідання постійної комісії міської ради, до повноважень якої відносяться архітектурно-земельні питання, готує проект рішення міської ради щодо продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту або про відмову у продовженні терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту та забезпечує винесення на розгляд чергової сесії міської ради.

Відповідно до п. 2.1.39 рішення міська рада розглядає проект рішення щодо продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту або про відмову у продовженні терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.1.42 рішення замовник протягом 3 робочих днів з дня отримання витягу з рішення міської ради про продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту надає державному адміністратору документи для внесення змін до договору про встановлення особистого строкового сервітуту (перелік документів визначений п. 2.1.41 рішення № 14/16 від 26.01.2012 року).

Відповідно до п. 2.1.43 рішення державний адміністратор у встановленому законодавством порядку повідомляє замовника про необхідність підписання договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту в управлінні земельних ресурсів Миколаївської міської ради через 7 робочих днів з моменту подання документів державному адміністратору.

Відповідно до п. 2.1.44 рішення державний адміністратор не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання від замовника документів для укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту передає їх до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради для підготовки та укладення договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту.

Відповідно до п. 2.1.45 рішення управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради протягом 7 робочих днів з моменту отримання від державного адміністратора відповідних документів зобов`язане підготувати у 3 примірниках договір про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту та забезпечити його підписання Миколаївським міським головою та надати для підпису замовнику.

Відповідно до п. 2.1.46 рішення плата за договором про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту здійснюється одноразово за весь строк , на який він був продовжений, протягом 10 робочих днів з моменту підпису цього договору сторонами та визначається у порядку, визначеному законодавством на час укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту.

Відповідно до п. 2.1.47 рішення управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради після підписання сторонами договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту та здійснення замовником одноразової плати за договором за весь строк дії договору здійснює його реєстрацію у Книзі записів про реєстрацію договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, форма якої затверджена додатком 3 до цього Порядку, та протягом 3 робочих днів передає 3 примірники договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту державному адміністратору.

3. Аналогія закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

4. Правове регулювання поновлення договору про встановлення земельного сервітуту.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству від 05.12.2019 року № 340-IX (набрав чинності 16.07.2020) доповнено главу 19 ЗК України ст. 126-1 такого змісту:

Стаття 126 -1 . Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови

1. Договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів.

Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності , крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

2. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

3. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

4. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк".

5. Правове регулювання орендних земельних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі врегульовано переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

6. Спосіб захисту прав.

У ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012 (№826/1291/17)).

Вимога про визнання незаконними дій суб`єкта договірних відносин по своїй суті є вимогою про встановлення обставин та надання їм правової оцінки, як неналежного виконання зобов`язання учасником господарської діяльності. Таким чином, звертаючись до суду з вимогою щодо визнання незаконними дій відповідача, позивач фактично просить установити певні обставини, які, за його твердженнями, відбулись у минулому, та надати їм правову оцінку, а саме неналежному виконанню відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як визнання незаконною дії суб`єкта цивільних правовідносин, адже задоволення відповідної вимоги не призводить до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів. Тому встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин (постанова ПЗАГС від 08.08.2019 по справі № 915/824/18).

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

Положеннями ст. 395, 401-406 ЦК України, ст. 98-102 ЗК України врегульовано поняття та види сервітуту, порядок та підстави встановлення сервітуту, зміст сервітуту та припинення дії сервітуту.

12.05.2014 року між Миколаївською міською радою (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ" (сервітуарій) було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 402.

Особистий сервітут встановлено відносно земельної ділянки для розміщення групи тимчасових споруд у кількості 4 шт. (п. 1.1, п. 4.1 договору).

Умовами п. 2.1 договору сторони погодили встановлення особистого строкового сервітуту строком на 1 (один) рік з дати реєстрації цього договору (до 12.05.2015).

Умовами договору (п. 2.2, п. 7.3, п. 7.4, п. 9.7) сервітуарію (ТзОВ Універсал-Юг ) було надано право, за умови належного виконання своїх обов`язків, на подовження строку дії договору у порядку, встановленому п. 2.2 договору. Тобто, в силу умов укладеного між сторонами договору сервітуарій мав право на подовження строку дії договору за умов: 1) належного виконання обов`язків за договором; 2) дотримання порядку та строків, необхідних для подовження строку дії договору, передбаченого п. 2.2 договору.

Так, умовами п. 2.2 договору сторони погодили особливості подовження (поновлення) строку дії договору особистого строкового сервітуту, а саме:

- протягом перших чотирьох років з дати укладення договору для подовження (поновлення) строку дії договору сервітуарію необхідно було звернутись до власника Миколаївської міської ради за один місяць до закінчення строку дії договору з заявою про продовження терміну дії договору й за відсутності заперечень власника підписати додаткову угоду до договору (договір про зміни), здійснити плату за сервітут одним платежем за рік та подати на реєстрацію договір. При цьому, протягом перших чотирьох років з дати укладення договору питання подовження (поновлення) строку дії договору вирішувалось сторонами договору без прийняття відповідного рішення міської ради;

- після закінчення п`яти років з моменту укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту (12.05.2019) сервітуарію необхідно було звернутись до власника Миколаївської міської ради не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору з клопотанням щодо подовження строку дії договору й за відсутності заперечень власника підписати додаткову угоду до договору (договір про зміни), здійснити плату за сервітут одним платежем за рік та подати на реєстрацію договір. При цьому, в даному випадку необхідним є прийняття відповідного рішення міської ради.

В свою чергу, абз. 4 п. 2.2 договору сторонами погоджено, що у разі порушення строку звернення до управління земельних ресурсів (або до міської ради) з питання подовження (поновлення) цього договору або нездійснення плати у термін, визначений договором, його дія припиняється з дати закінчення строку дії договору, на який його було укладено, наслідком чого буде звільнення земельної ділянки від споруд.

Отже, умовами договору, укладеного строком на 1 рік, сторони погодили можливість подовження строку договору без прийняття рішення міською радою протягом перших чотирьох років за умов дотримання сервітуарієм строку звернення з відповідною заявою та здійснення плати за сервітут, а після п`яти років - з обов`язковим прийняттям рішення міською радою та за умов дотримання сервітуарієм строку звернення з відповідним клопотанням та здійснення плати за сервітут.

При цьому, умовами договору не передбачено автоматичного продовження строку дії договору.

Судом встановлено, що 12.05.2014 року між сторонами укладено договір строком на 1 рік до 12.05.2015 (том 1, арк. 16). В подальшому сторони погодили продовження строку дії договору на 1 рік до 12.05.2016, уклавши договір про зміни (том 1, арк. 27). В матеріалах справи також містяться докази проведення сервітуарієм оплати за сервітут за 2015 та за 2016 роки (том 1, арк. 49-51). Договір про зміни зареєстровано у Книзі записів про реєстрацію договорів про встановлення особистого строкового сервітуту 01.12.2015 за № 402-С/1-15.

В подальшому додаткових угод про продовження дії договору (договорів про зміни) між сторонами не укладалось.

Суду не подано доказів звернення сервітуарія до власника за один місяць до закінчення строку дії договору в редакції договору про зміни (тобто, до 12.04.2016) з заявою про продовження строку дії договору, укладення договору про зміни (на новий однорічний строк) та його реєстрації, а також оплати за сервітут. Викладене дозволяє стверджувати про втрату сервітуарієм права на продовження строку дії договору та припинення дії договору, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 12.05.2016.

За таких обставин, саме позивачем ТзОВ Універсал-Юг (сервітуарій) не дотримано як умов договору, так і умов Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради № 14/16 від 26.01.2012 року.

Враховуючи, що договір припинив свою дію 12.05.2016 року, то підстави для вирішення питання про поновлення договору в 2018-2019 роках відсутні, оскільки неможливо продовжити строк дії договору, який припинив свою дію.

Додатково суд зазначає, що позивачем не наведено жодної правової підстави щодо поновлення договору саме на строк, визначений позивачем (5 років). Крім того, погодження сторонами в договорі різного порядку щорічного продовження (поновлення договору) протягом перших п`яти років та після спливу п`яти років з дня укладення договору не свідчить про укладення договору на строк 5 років (договір укладено строком на 1 рік; договори про зміни могли бути укладені також строком на 1 рік за умови реалізації сервітуарієм свого переважного права).

З огляду на припинення дії договору особистого строкового сервітуту, укладеного між сторонами спору, у зв`язку із закінченням строку дії договору, в суду відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 126-1 ЗК України, які набрали чинності лише 16.07.2020.

Суд вважає помилковим застосування позивачем аналогії закону та посилання позивача на положення ст. 33 Закону України Про оренду землі з огляду на наступне.

Приписами ст. 11 ГПК України та ст. 8 ЦК України передбачено, що аналогія закону застосовується судом у випадку, якщо спірні відносини не врегульовані законом.

Як вказано вище, правове регулювання сервітуту встановлено на законодавчому рівні, зокрема, ст. 395, 401-406 ЦК України, ст. 98-102 ЗК України.

За таких обставин, суд не застосовує до спірних правовідносин норми Закону України Про оренду землі , якими врегульовано надання особі в користування земельної ділянки, що є відмінним від речового права користування чужим майном (сервітут).

Суд дійшов висновку, що позивачем також обрано неналежний спосіб захисту своїх прав у даній справі з огляду на наступне.

З моменту укладення між ТзОВ Універсал-Юг та Миколаївською міською радою договору про встановлення особистого строкового сервітуту припинились адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникли договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.

Отже, позовні вимоги в частині визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо нерозгляду заяв та в частині зобов`язання органу місцевого самоврядування на пленарному засіданні сесії розглянути заяви є неналежним способом захисту прав позивача, оскільки не здійснюють захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Позовна вимога в частині визнання поновленим договору також є неналежним способом захисту прав, оскільки належним способом захисту порушеного права у договірних спорах є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення договору (ст. 187 ГК України, ч. 9 ст. 238 ГПК України) в спірному випадку саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Суд не надає правової оцінки питанню щодо правомірності або неправомірності встановлення позивачем ТзОВ "Універсал-Юг" тимчасових споруд, оскільки вказані обставини не входять у предмет доказування у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, в позові судом відмовлено.

VІІ. СКАСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.05.2020 (суддя Олейняш Е. М.) відмовлено в задоволенні заяви ТзОВ "Підприємство "Універсал-ЮГ" про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 6267/20 від 25.05.2020).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2020 року про відмову у забезпеченні позову у справі № 915/700/20 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.08.2020 (суддя Адаховська В. С.) частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ" б/н від 03.08.2020 (вх. № 9437/20) про забезпечення позову

Заборонено Миколаївській міській раді (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) та її виконавчим органам, в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 41210506) здійснювати будь-які дії для демонтажу стаціонарних тимчасових споруд, які розміщені за адресою м. Миколаїв, просп. Центральний ріг вул. 6 Слобідської на підставі договору про встановлення особистого строкового сервітуту № 402 від 12.05.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ" та Миколаївською міською радою, до набрання рішенням у даній справі законної сили.

В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 05.08.2020 не оскаржувалась.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 10 ст. 145 ГПК України в такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи відмову в позові, суд, керуючись приписами ч. 9 ст. 145 ГПК України, дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.08.2020 по даній справі № 915/700/20.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 6 306, 00 грн. згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Витрати на професійну правничу допомогу відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.08.2020 по даній справі № 915/700/20.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.09.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш