Постанова

від 09.09.2020 по справі 923/129/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/129/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 (Принцевська Н.М., Діброва Г.І., Разюк Г.П.) у справі №923/129/17 Господарського суду Херсонської області

за позовом Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до 1) Комунального підприємства "КОЛОС", 2) Приватного підприємства "Чаплинське Агро", треті особи: 1)Чаплинська районна рада Херсонської області, 2) Асканія-Нова селищна рада Херсонської області про визнання договору недійсним та вилучення земельних ділянок

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - Позивач) з позовом до Комунального підприємства "КОЛОС" (далі - Відповідач-1), Приватного підприємства "Чаплинське Агро" (далі - Відповідач-2), треті особи Чаплинська районна рада Херсонської області (далі - Третя особа-1), Асканія-Нова селищна рада Херсонської області (далі - Третя особа-2) про: 1) визнання недійсним на майбутнє договору про спільну діяльність від 19.05.2015 між Відповідачами, який погоджено Третьою особою1; 2) вилучення із користування Відповідача-2 на користь Відповідача-1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать на праві постійного користування Відповідачу-1, загальною площею 2377,0 га, що розташовані в адміністративних межах Третьої особи-2.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між Відповідачами договір про спільну діяльність від 19.05.2015 по суті є прихованим договором оренди. Також, звертаючись із даним позовом до суду, Прокурор зазначив, що вказана позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист економічних інтересів Держави, яким спричинено шкоду внаслідок користування земельною ділянкою, яка згідно норм Конституції України є національним багатством. Крім того, зазначені порушення законодавства в сфері оренди землі підривають основні принципи його існування, що може призвести до незаконного відчуження майна Держави, чим спричиняється суттєва шкода державним інтересам та підриваються основи фінансово - економічної діяльності Держави. Серед іншого, Прокурором зазначено, що даний позов подається в інтересах Позивача, який відповідно до приписів частини 4 статті 122 ЗК України є органом виконавчої влади і з початку 2013 року наділений повноваженнями по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Херсонської області.

Попередні судові рішення у справі

3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.04.2017, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2017 рішення Господарського суду Херсонської області від 28.04.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

4. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.03.2018 позовні вимоги задоволено частково. В задоволенні вимоги про вилучення земельних ділянок у Відповідача-2 та передачі їх на користь Відповідача-1 відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018, рішення Господарського суду Херсонської області від 02.03.2018 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про вилучення земельної ділянки та задоволено позов в цій частині. Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 рішення Господарського суду Херсонської області від 02.03.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 скасовано, а справу направлено до Господарського суду Херсонської області на новий розгляд.

Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції

5. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 позов задоволено повністю.

6. Рішення суду мотивовано тим, що правочин, який вчинено сторонами при укладенні договору від 19.05.2015, спрямовано на приховування іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який сторони насправді вчинили, а тому спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною 1 статті 235 ЦК України ; передача Відповідачем-1 в користування Відповідачу-2 земельних ділянок державної форми власності і укладення оспорюваного договору суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вчинені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України ; вимога Прокурора про вилучення із користування Відповідача-2 земельної ділянки також підлягає задоволенню, з огляду на приписи статті 216 ЦК України .

Також, суд першої інстанції зазначив, що у цій справі Прокурор не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, а здійснює саме субсидіарну роль, щоб інтереси Держави не залишилися незахищеними. Звернувшись до суду з позовом, Прокурор фактично відкрив доступ Позивачу до правосуддя, який в подальшому самостійно здійснює захист інтересів Держави та місцевого самоврядування і робить це відповідно до процесуального закону як позивач та згідно своїх законних повноважень у земельних відносинах. Прокурором встановлено ознаки удаваності спірного договору в листопаді-грудні 2016 року, а позовну заяву подано до суду 17.02.2017 і ці обставини вказують на те, що уповноважений орган, яким є Позивач, тривалий час не здійснював захисту інтересів Держави та, опосередковано, інтереси місцевого самоврядування, які залишалися незахищеними, а тому суд дійшов висновку, що Прокурор діє відповідно до Конституції України , а випадок, що встановлено Прокурором, є виключним, що зумовлює правомірність звернення Прокурора з цим позовом.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

7. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 скасовано, а позов залишено без розгляду.

8. Постанова суду мотивована тим, що Позивач в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Оскільки предметом позовних вимог є визнання недійсним правочину, укладеного Відповідачами, і витребування земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Відповідача-1, а тому, враховуючи характер правовідносин, предмет і підстави позову, Позивач не є органом, уповноваженим Державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а відтак, не має повноважень на звернення до суду саме з даним позовом і Прокурором помилково визначено в якості Позивача Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Прокурора

9. Прокурор подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності у Позивача відповідних функцій у спірних правовідносинах не відповідають дійсності та суперечать положенням законодавства, чинного на час укладення спірного договору.

11. Судом першої інстанції було досліджено в повній мірі обставини, які перешкоджали Позивачу здійснити захист порушених інтересів Держави особисто, тоді, як апеляційний господарський суд за невірним застосуванням статті 131 1 Конституції України, статей 53, 226 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дійшов неправильного висновку про відсутність обґрунтування звернення з позовом Прокурором.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

12. Позивач, Відповідачі та Треті особи відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. Верховний Суд, здійснивши перегляд рішення Господарського суду Херсонської області від 02.03.2018 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018, на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги Відповідача-2, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним на майбутнє договору про спільну діяльність від 19.05.2015 та вилучення із користування Відповідача-2 на користь Відповідача-1 спірної земельної ділянки.

Водночас, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про задоволення позовних вимог, оскільки, в порушення вимог процесуального закону, не з`ясували та не дослідили питання наявності підстав для здійснення судового захисту інтересів Позивача саме Прокурором та не дослідили питання наявності обставин, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів Держави особисто Позивачем.

14. Відповідно до статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

15. Під час розгляду справи судом першої інстанції взято до уваги посилання Позивача на те, що однією з причин невиконання Позивачем свого обов`язку щодо звернення до суду з позовом щодо виявлених спірних відносин Відповідачів була відсутність коштів для сплати судового збору, а тому, з підстав нездійснення Позивачем захисту інтересів Держави Прокурор подав позов, проявивши, в такому випадку, субсидіарну роль у забезпеченні доступу до суду, а в подальшому Позивач відстоює інтереси Держави особисто. Місцевий господарський суд, надавши оцінку обставинам справи щодо представництва Прокурором інтересів Держави дійшов висновку, що уповноважений орган, яким є Позивач тривалий час не здійснював захисту інтересів Держави та, опосередковано, інтереси місцевого самоврядування, які залишалися незахищеними, а тому, виходячи з оцінки цих фактів суд вважає, що Прокурор діє відповідно до Конституції України , а випадок, що встановлено Прокурором, є виключним, що зумовлює правомірність звернення Прокурора з цим позовом.

16. Апеляційний господарський суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції та, надавши оцінку повноваженням Позивача, які закріплені у Положенні про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 , дійшов висновку, що, враховуючи характер правовідносин, предмет і підстави позову, Позивач не є органом, уповноваженим Державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а відтак, не має повноважень на звернення до суду з даним позовом і Прокурором помилково визначено в якості позивача Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вказав, що за таких обставин Прокурором не доведено законних підстав для представництва інтересів Держави у спірних правовідносинах в особі саме Позивача.

17. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції.

18. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів Держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

19. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

20. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів Держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси Держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів Держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

21. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах Держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

22. Дана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

23. Судом першої інстанції взято до уваги посилання Позивача на те, що, зокрема, однією з причин невиконання Позивачем свого обов`язку щодо звернення до суду з позовом щодо виявлених спірних відносин Відповідачів була відсутність коштів для сплати судового збору. Тобто, Позивач не послався на те, що не бажає здійснювати захист інтересів Держави та звертатися до суду з відповідним позовом до Відповідачів, а перешкодою для звернення з позовом зазначив наявність певних обставин, які перешкоджають зверненню до суду з позовом. Проте, такі посилання мають підтверджуватися належними та допустимими доказами. Водночас, сама по собі обставина незвернення Позивача з позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання Позивачем функцій із захисту інтересів Держави.

24. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд другої інстанції зазначене не перевірив та не надав оцінки посиланням Позивача та, відповідно, позиції суду першої інстанції з приводу наведеного.

25. При цьому, для вирішення питання та перевірки обґрунтованості доводів наявності обставин, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів Позивачем особисто, слід враховувати необхідність дотримання Прокурором обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" , відповідно до якої Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (Позивача) та дотриматися розумності строку для відповідного реагування компетентним органом .

26. Водночас, апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи, не надав оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам справи, на які послався Позивач та які були прийняті місцевим господарським судом як аргумент, який перешкоджав здійсненню захисту прав та інтересів Держави Позивачем особисто.

27. Натомість, суд апеляційної інстанції, не зважаючи на вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.12.2018, які, в силу статті 316 ГПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, дійшов висновку, що Позивач не є органом, уповноваженим Державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Дійшовши такого висновку, апеляційний господарський суд не встановив, в такому випадку, який орган, уповноважений здійснювати Державою відповідні функції у спірних правовідносинах.

28. Отже, здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, суд не дослідив зібрані у справі докази щодо наявності обставин, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів Позивачем особисто, у зв`язку з чим не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з урахуванням вказівок Верховного Суду щодо дослідження питання наявності чи відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів Держави в особі Позивача у справі.

28.1. При цьому, апеляційному господарському суду, поряд із зазначеним, необхідно врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та наслідків, які застосовуються в разі відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, якщо такі виявлені після відкриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. В силу приписів статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

31. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

32. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

33. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити.

2. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №923/129/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.