Постанова

від 25.01.2021 по справі 923/129/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/129/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Богацької Н.С., Будішевської Л.О.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 058842, дата видачі : 21.12.20; від позивача-1 - не з`явився;

від позивача-2 - не з`явився;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - Мішанов С.В., ордер ВЕ № 1018238, дата видачі : 25.01.21;

від третьої особи- не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Чаплинське Агро"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019

по справі №923/129/17

за позовом Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області; Асканія-Нова селищна рада Херсонської області

до відповідача-1: Комунального підприємства "КОЛОС";

відповідача-2: Приватного підприємства "Чаплинське Агро"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Чаплинська районна рада Херсонської області

про визнання договору недійсним та вилучення земельних ділянок,

головуючий суддя - Пригуза П.Д.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 25.01.2021р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області звернувся з позовом до Комунального підприємства "КОЛОС" (далі - КП Колос ), Приватного підприємства "Чаплинське Агро" (далі - ПП Чаплинське Агро ), в якому просить з урахуванням уточнень позовних вимог: визнати недійсним на майбутнє договір про спільну діяльність, укладений 19.05.2015 між КП "КОЛОС" та ПП "Чаплинське Агро", який погоджено рішенням XLVIII сесії Чаплинської районної ради Херсонської області VI скликання від 15 травня 2015 року № 751 та посвідчений 24 липня 2015 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М., (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 28.03.17); вилучити із користування ПП "Чаплинське Агро" на користь КП "КОЛОС" земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать на праві постійного користування КП "КОЛОС", загальною площею 2377,0 га, що розташовані в адміністративних межах Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між Відповідачами договір про спільну діяльність від 19.05.2015 по суті є прихованим договором оренди. Також, звертаючись із даним позовом до суду, Прокурор зазначив, що вказана позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист економічних інтересів Держави, яким спричинено шкоду внаслідок користування земельною ділянкою, яка згідно норм Конституції України є національним багатством. Крім того, зазначені порушення законодавства в сфері оренди землі підривають основні принципи його існування, що може призвести до незаконного відчуження майна Держави, чим спричиняється суттєва шкода державним інтересам та підриваються основи фінансово - економічної діяльності Держави. Серед іншого, Прокурором зазначено, що даний позов подається в інтересах Позивача, який відповідно до приписів частини 4 статті 122 ЗК України є органом виконавчої влади і з початку 2013 року наділений повноваженнями по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.04.2017 по даній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2017, у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 08.11.2017 касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області задоволено частково, рішення Господарського суду Херсонської області від 28 квітня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04 липня 2017 року у справі за №923/129/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив, що суди мали з`ясувати правову природу договору, укладеного між відповідачами та відповідність фактичних правовідносин укладеному договору.

За результатами нового розгляду, судом першої інстанції позовні вимоги задоволені частково. В задоволенні вимоги про вилучення земельних ділянок у відповідача-2 та передачі їх на користь відповідача-1 - КП "Колос" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 рішення Господарського суду Херсонської області від 02.03.2018 частково скасовано, задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 касаційну скаргу ПП "Чаплинське Агро" задоволено частково, рішення Господарського суду Херсонської області від 02.03.2018 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 червня 2018 року у справі №923/129/17 скасовано, справу направлено до Господарського суду Херсонської області на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що, приймаючи рішення у справі, місцевий та апеляційний суди не дослідили наявності підстав для здійснення судового захисту інтересів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області саме Генічеською місцевою прокуратурою Херсонської області та не дослідили питання наявності обставин, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів позивачем особисто.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019р. у справі №923/129/17 (суддя - Пригуза П.Д.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір про спільну діяльність, укладений 19.05.2015 між КП "КОЛОС" та ПП "Чаплинське Агро", який погоджено рішенням XLVIII сесії Чаплинської районної ради Херсонської області (третя особа) VI скликання від 15 травня 2015 № 751, посвідчений 24.07.2015 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу п. Воєводіним М.М., вилучено із користування ПП "Чаплинське Агро" та передати КП "КОЛОС" земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що належать на праві постійного користування КП "Колос" Чаплинської районної ради Херсонської області, загальною площею 2377,0 га, розташовані в адміністративних межах Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області у складі - (кадастрові номери та площі ділянок згідно переліку).

Суд першої інстанції зазначив, що правочин, який вчинено сторонами при укладенні договору від 19.05.2015, спрямовано на приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який сторони насправді вчинили, а тому спірний договір є удаваним правочином згідно з ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що передача КП "Колос" в користування ПП "Чаплинське Агро" земельних ділянок державної форми власності і укладення оспорюваного договору суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вчинені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд зазначив, що вимога прокурора про вилучення із користування відповідача земельної ділянки також підлягає задоволенню, з огляду на приписи ст. 216 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП Чаплинське Агро звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

ПП Чаплинське Агро зазначило, що висновки суду зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду по даній справі.

Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт зазначив, що суд помилково залучив Асканія-Нова селищну раду до участі у справі у якості позивача на правах процесуальної співучасті відповідно до приписів ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, на думку заявника апеляційної скарги в позовній заяві прокурор не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, тому місцевий господарський суд в порушення норм законодавства прийняв оскаржуване рішення, з огляду на що воно підлягає скасуванню.

Також ПП Чаплинське Агро зазначило, що в даному випадку судами не наведено в рішеннях яким чином укладений договір про спільну діяльність не відповідає вимогам закону , або його вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що КП Колос не є власником землі, відтак між сторонами не міг укладатись договір оренди землі.

У відзивах на апеляційну скаргу Чаплинська районна рада Херсонської області та КП Колос просили скасувати рішення місцевого господарського суду в повному обсязі та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Асканія-Нова селищної ради Херсонської області у відзиві на апеляційну скаргу, просила апеляційну скаргу ПП Чаплинське Агро залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Прокуратура Херсонської області в своєму відзиві також просила апеляційну скаргу ПП Чаплинське Агро залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 (судді: Принцевська Н.М., Діброва Г.І., Разюк Г.П.) апеляційну скаргу Приватного підприємства "Чаплинське Агро" на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.19 по справі №923/129/17 задоволено частково. Рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.19 по справі №923/129/17 скасовано. Позов Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Комунального підприємства "КОЛОС" та Приватного підприємства "Чаплинське Агро" про визнання договору недійсним та вилучення земельних ділянок залишено без розгляду.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора Одеської області подав касаційну скаргу, яка постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2020р. задоволена, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №923/129/17 скасована, а справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Чаплинське Агро" на рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 у справі №923/129/17; призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Чаплинське Агро" до розгляду на 10 грудня 2020 року о 14:30 год.

Разом з тим, з 25.11.2020 головуючий суддя Колоколов С.І. був тимчасово непрацездатний. У зв`язку з чим, судове засідання, призначене на 10.12.2020р. не відбулось.

07.12.2020 року від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому останній просить провести судове засідання в режимі відеоконференції, а забезпечення судового засідання доручити, зокрема, Господарському суду Херсонської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №923/129/17 відбудеться в режимі відеоконференції 25 січня 2021 року о 14:00 год. та доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання у справі №923/442/18 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Херсонської області.

25.01.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 25.01.2021р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник прокуратури заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представники позивачів, відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд завчасно про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю вказаних представників.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, на підставі розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації №73 від 10.03.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками та передано у постійне користування КП Колос земельну ділянку загальною площею - 1525,15 га, в тому числі 1511,06 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Асканія-Нова селищної ради (т. 1, а.с. 27).

Розпорядженням голови Чаплинської районної державної адміністрації № 414 від 19.10.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками та передано у постійне користування КП Колос земельну ділянку загальною площею - 878,6881 га, в тому числі 865,96 га ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Асканія-Нова селищної ради (т. 1, а.с. 28).

На виконання цих розпоряджень було видано 30 державних актів на право постійного користування земельними ділянками. Цільове призначення земельних ділянок згідно державних актів - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1, а.с. 29-58).

19 травня 2015 року між КП Колос Чаплинської районної ради Херсонської області (сторона-1) та ПП Чаплинське Агро (сторона-2), було укладено договір про спільну діяльність, який погоджено рішенням XLVIII сесії Чаплинської районної ради Херсонської області (третя особа-2) VI скликання від 15 травня 2015 року № 751 та посвідчено 24 липня 2015 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М. ( т. 1, а.с. 22-26).

За умовами розділу 1 договору, сторони зобов`язались шляхом об`єднання майна, коштів, що належать сторонам на відповідних правових підставах, та зусиль спільно діяти в сфері сільського господарства без створення юридичної особи для вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції, підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, збереження і відтворення їхньої родючості, відновлення зрошувальної мережі, зменшення сукупних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів, впровадження технології точного землеробства для отримання максимального прибутку.

Внеском КП «Колос» є право користування земельними ділянками (рілля), загальною площею 2377 га, що розташовані в межах адміністративної території Асканія-Нова селищної ради Херсонської області та знаходяться в постійному користуванні КП «Колос» згідно державних актів на право постійного користування у кількості 30 штук за кадастровими номерами згідно переліку. За погодженням сторін визначена частка Сторони-1 (відповідача-1) у спільній діяльності у 13,7% загального внеску. Грошова оцінка внеску Сторони-1 визначена сторонами в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що внесок ПП «Чаплинське Агро» - особиста трудова участь в організації виробництва вирощування сільськогосподарської продукції, професійні знання, навички та вміння, ділова репутація, ділові зв`язки та грошові кошти. Загальна оцінка внеску Сторони-2 складає за домовленістю сторін 86,3% частки у спільній діяльності або 6 500 000,00грн., яка має змінюватися при зміні обсягу та вартості робіт.

Відповідно до п. 4.1 договір починає діяти з моменту його підписання та діє до 30 серпня 2025 року.

Згідно з п. 10.1 договору, незалежно від результатів спільної діяльності ПП Чаплинське Агро щорічно у грошовій формі здійснює грошові внески, які є частиною внеску ПП Чаплинське Агр , обумовленого п. 2.2 договору, а саме - грошові кошти в сумі 150 грн. за один гектар ріллі в перший рік, в подальшому за погодженням сторін, відповідно до додаткової угоди, яка повинна бути укладена кожного року не пізніш, як до 20 травня, але не менше 1,5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області, що становить 434 грн.

01.06.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 2 до договору про спільну діяльність від 24.07.2015.

Додаткові угоди схвалені рішенням VIII сесії районної ради VII скликання від 01.06.2016 № 117.

Додатковою угодою №1 сторони, зокрема, узгодили, що виплати сторони-2 стороні-1 за червень-жовтень 2016 року проводяться наступним чином:

До 20.05.16 року повна сума земельного податку , а саме 417 052,03 грн..

До 07.06.16 року (за період з 01.06 по 01.11.2016 року) залишок суми в обсязі 98442,91 грн.

Сума виплат враховує суму земельного податку, але не враховує суму штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату земельного податку. Сума штрафних санкцій та пені сплачується стороною-2 додатково.

У додатковій угоді №2 серед інших змін було викладено в новій редакції п.10.1 договору: "Незалежно від загального розміру доходу, отриманого від спільної діяльності, виплати стороні -1 (КП "Колос") не можуть бути меншими, ніж 1,5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області, які виплачуються в строки, визначені додатковою угодою №1 до договору про спільну діяльність. Із зазначених коштів не утримується прибутковий податок, який сторона -2 ( ПП Чаплинське Агро ) перераховує до бюджетів всіх рівнів згідно чинного законодавства. При цьому утримуються витрати, які понесла сторона-2 на сплату податку до бюджету Асканія-Нова селищної ради, без врахування пені та штрафних санкцій, які сторона -2 зобовязується сплачувати за сторону 1 в установленого законом порядку".

Як зазначає прокурор, Генічеською місцевою прокуратурою в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження отримано та опрацьовано інформацію щодо використання, зокрема, 30 земельних ділянок сільськогосподарського призначення Чаплинського району Херсонської області, які знаходяться на праві постійного користування у КП Колос на підставі державних актів на право постійного користування.

Прокуратура вважає договір про спільну діяльність від 19.05.2015 року таким, що укладений з порушенням чинного законодавства, удаваним, що приховує договір оренди.

За наявності обставин та підстав, викладених в позовній заяві, прокурор просив суд визнати недійсним на майбутнє укладений між відповідачами договір про спільну діяльність від 15.05.2015 та вилучити із користування відповаідача-2 - ПП "Чаплинське Агро" на користь відповідача-1 - КП "Колос" земельні ділянки загальною площею 2377,0 га, право користування якими було надано в якості внеску у сумісну діяльність.

Крім того, звертаючись із даним позовом, прокурор підкреслив свою субсидіарну роль у цій справі, зазначивши, що підставою для звернення прокурора до суду була виключна обставина, а саме тривале нездійснення позивачем-1 заходів щодо захисту інтересів держави, які полягали у відновленні законності у земельних правовідносинах, що виражалися за оцінками прокурора у незаконному наданні відповідачем-1 в користування відповідачеві-2 земель державної власності, що знаходяться в постійному користуванні відповідача-1 та оформлення цих відносин у формі договору про спільну діяльність, що призвело як до порушення закону так і до реальної шкоди матеріальним інтересам місцевого самоврядування.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність.

Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Водночас, згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Дослідивши умови укладеного між сторонами правочину, судова колегія доходить наступних висновків.

Так, п.2.1 договору встановлено, що внесок сторони-1 право користування земельними ділянками; п.2.2 внесок сторони-2 особиста трудова участь в організації виробництва вирощування сільськогосподарської продукції, професійні знання, навички та вміння, ділова репутація, ділові звязки та грошові кошти; п.10.1 в редакції додаткової угоди незалежно від загального розміру доходу отриманого від спільної діяльності, виплати стороні-1 не можуть бути меншими, ніж 1,5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області, які виплачуються в строки, визначені додатковою угодою №1 до Договору про спільну діяльність. Із зазначених коштів не утримується прибутковий податок, яку сторона-2 перераховує до бюджетів усіх рівнів згідно чинного законодавства. При цьому, утримуються всі трати, які понесла сторона-2 на сплату податку на землю до бюджету Асканія-Нова селищної ради, без урахування пені та штрафних санкцій, який сторона-2 зобовязується сплачувати за сторону-1 в установленому законом порядку.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оспорюваний договір містить всі основні умови договору оренди, в яких вказано об`єкт оренди, його загальну площу з посиланням на державні акти, кадастрові номери земельних ділянок їх розташування, строк договору, плату за користування, а також мету використання земельних ділянок (для вирощування товарної сільгосппродукції, ведення садівництва, п. 8.2), умови збереження стану об`єкта (п. 8.3), цільове призначення (п.8.2) та відповідальність (розд.9).

Грошові кошти сторони-2, які є частиною її внеску у спільну діяльність, спрямовується не на досягнення мети спільної діяльності, передбаченої п. 1.1 договору, а для обов`язкових виплат сторони-1 в зафіксованих у п. 10.1 договору розмірах незалежно від результатів спільної діяльності.

При цьому, за погодженням сторін, частка сторони-2 у спільній діяльності складає 86,3% загального внеску сторін (п.2.2).

Водночас, судом встановлено, що незважаючи на те, що внеском сторони-2 в спільну діяльність є її особиста трудова участь в організації вирощування сільськогосподарської продукції, з наявних в матеріалах справи актів надання послуг, виставлених рахунків для їх оплати та платіжних доручень на перерахування коштів вбачається, що усі роботи щодо обробку землі та вирощування врожаю виконувались залученими фермерськими господарствами (т.1, а.с. 206-226).

Тобто, фактично сторони у договорі про спільну діяльність погодили, що відповідач-1 надає в якості внеску земельні ділянки, а відповідач-2 - організовує вирощування сільськогосподарської продукції, та вносить грошові кошти; при цьому грошовий внесок сторони-2 залежить від нормативної грошової оцінки, прибуткового податку, земельного податку.

Разом із тим, оспорюваний договір взагалі не містить в собі елементів координації або ведення спільних справ контрагентами, не визначає правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій тощо.

Отже, судова колегія доходить висновку, що відповідач-2 на підставі цього договору фактично отримав на платній основі право користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарських культур, а відповідача-1 фактично отримував плату за користування цією земельною ділянкою.

Основні положення договору про спільну діяльність від 19 травня 2015 року стосуються умов платного використання ПП Чаплинське Агро земельних ділянок з метою вирощування врожаю сільськогосподарської продукції, що по своїй суті та за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Тобто правочин, який вчинено сторонами при укладенні договору від 19.05.2015, спрямовано на приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який сторони насправді вчинили, а тому спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду землі" передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Таким чином, для передачі земельної ділянки комунальної власності в оренду необхідне рішення відповідного органу місцевого самоврядування або це має бути прямо передбачено договором оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом першої інстанції, державні акти, видані КП "Колос" виключно для підтвердження права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В свою чергу, ані земельне законодавство України, ані інші нормативні акти не передбачають права користувача земельної ділянки розпоряджатись нею шляхом передачі її іншим особам у платне або безоплатне користування.

Також відсутні в матеріалах справи рішення відповідного органу місцевого самоврядування щодо погодження передачі в оренду спірних земельних ділянок; установленого нормами земельного законодавства порядку передачі їх в оренду сторонами дотримано не було.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що володіючи на підставі державних актів правом постійного користування земельними ділянками, КП "Колос" без укладення у встановленому порядку договору оренди землі, передало їх за оспорюваним удаваним правочином оренди строком на 10 років у користування (в оренду) ПП "Чаплинське Агро", фактично самостійно розпорядившись цими земельними ділянками, права розпоряджатися якими не має.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

У разі якщо за змістом зобов`язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що передача КП "Колос" в користування ПП "Чаплинське Агро" земельних ділянок державної форми власності і укладення оспорюваного договору суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки вчинені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Надаючи оцінку аргументам апелянта стосовно неприйняття судом першої інстанції до уваги наявності Додаткової угоди № 3 від 14.04.2017 року до спірного Договору про спільну діяльність, яка є невід`ємною частиною оспорюваного Договору, судова колегія виходить з наступного.

Пунктом 10.3. Договору про спільну діяльність у редакції Додаткового договору № 3 встановлено, що прибуток, який отримується Сторонами від спільної діяльності підлягає розподілу пропорційно до внесків, визначених у п. 2.1. 2.2. Договору. (т.2 а.с.221).

Апеляційний господарський суд зауважує, що додатковий договір №3 від 14.04.2017 року до спірного договору було укладено після подачі позову (17.02.17р.), до того ж, сторонами у додатковому договорі було змінено формулювання умов п.2.2, 4.1, 4.4, 10.3 договору, проте не змінено самої його суті, який укладався саме як договір оренди.

Що стосується вимоги прокурора про вилучення земельних ділянок у відповідача-2 та передачі їх на користь відповідача-1 - КП "Колос", колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки не передавались відповідачем-1 відповідачу-2 за актами приймання-передачі, крім того, згідно п. 2.4 додаткової угоди № 2 від 01.06.2016 до договору про спільну діяльність майно сторін, що використовується при здійсненні спільної діяльності, залишається власністю цих сторін, не є спільною частковою власністю і відображається в їхньому балансі в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Колегія суддів вважає, що є обґрунтованими доводи прокуратури про те, що тимчасове платне користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарської продукції, що є метою спірного договору, можливе лише за умови її фактичного надання.

Колегія суддів зауважує, що специфічною рисою спірних правовідносин є те, що сторонами укладено удаваний правочин, який приховує договір оренди, з цього слідує, що сторони за спірним правочином мали намір приховати справжні правовідносини, уникнути передбаченої законом процедури для отримання землі державної власності в оренду, у договорі не передбачено чіткого формулювання щодо передачі земельної ділянки.

Більш того, саме факт непідписання між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянок не є вирішальним для встановлення обставин передачі землі у користування ПП Чаплинське Агро , з урахуванням п.2.1 договору, який передбачає внесок сторони-1(КП КОЛОС ) у спільну діяльність у вигляді права користування земельними ділянками із зазначенням кадастрових номерів та місцезнаходження.

Апеляційний суд зауважує, що передача права користування земельними ділянками неможлива без передачі самих земельних ділянок відповідачу-2.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висноком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги прокурора про вилучення у відповідача-2 на користь відповідача-1 спірних земельних ділянок, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору від 19.05.2015 року, та є обґрунтованою у відповідності до діючих норм законодавства.

Доводи ПП Чаплинське Агро про співпадіння умов договору про спільну діяльність з істотними умовами договору оренди судова колегія відхиляє, та зазначає, що в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянкиі є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі ПП Чаплинське Агро та у відзивах КП Колос та Чаплинської районної ради, щодо законності спірного договору, щодо визначення спірного договору як договору про спільну діяльність, щодо відсутності підстав для визнання договору від 19.05.2015 року недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України спростовуються матеріалами справи та встановленими судом першої інстанції обставинами, а саме, що спірний договір за своєю суттю є договором оренди землі.

Щодо повноважень ГУ Держгеокадастру апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення), Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, основними завданнями якого є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (підпункт 1 пункту 3).

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, зі змісту наведених положень чинного законодавства вбачається, що до компетенції Держгеокадастру належать повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Щодо посилань апелянта на те, що в позовній заяві прокурор не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність її захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання положень статті 53 ГПК і статті 23 Закону України Про прокуратуру Прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, яке не вжило заходів до оспорювання договору у судовому порядку з підстав відсутності коштів для сплати судового збору та зазначив, що подав позов, проявивши, в такому випадку, субсидіарну роль у забезпеченні доступу до суду, а в подальшому Позивач відстоює інтереси Держави особисто.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який надавши оцінку обставинам справи щодо представництва Прокурором інтересів Держави зазначив, що уповноважений орган, яким є Позивач тривалий час не здійснював захисту інтересів Держави та, опосередковано, інтереси місцевого самоврядування, які залишалися незахищеними, а тому, виходячи з оцінки цих фактів, Прокурор діє відповідно до Конституції України, а випадок, що встановлено Прокурором, є виключним, що зумовлює правомірність звернення Прокурора з цим позовом.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 03.05.2019р. не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного процесуального акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Чаплинське Агро" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019р. у справі №923/129/17 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 27.01.2021р .

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.С. Богацька

Суддя Л.О.Будішевська