Рішення

від 14.09.2020 по справі 420/4875/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4875/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Денисенко В.О.,

представника позивача - Стратулат С.Д.,

представника відповідача - Малюченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК-МЕЛФІ (Узвіз Польський, буд.11, 9-й поверх, офіс 6) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК-МЕЛФІ (далі - ТОВ ТЕК-МЕЛФІ ) з позовом (т.1 а.с.1-24) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2020 року: №0007400501 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2 246 195,00 грн та №0007390501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 8 689 969,00 грн; №0007380501 про зменшення розміру від`ємного значення по податку на додану вартість на 233 126,00 грн та №0007370501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 915 156,00грн; №0008423307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 156 973,95 грн (за податковими зобов`язаннями на суму 13963,84 грн, за штрафними санкціями 126488,41 грн, пені 16521,70 грн) в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та пені на 132 748,58 грн (за штрафними санкціями 116226,88грн, пені 16521,70 грн); №0008443307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у розмірі 40 051, 09 грн в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору,пені на 39914,77грн (за штрафними санкціями 34958,26грн, пені 4956,51 грн)

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються прийняті на підставі Акту № 000126/15-32-05-06/05519327 від 24.12.2019 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК-МЕЛФІ , код ЄДРПОУ 39071200 , складеним за результатами проведеної перевірки ТОВ ТЕК-МЕЛФІ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.09.2019 року.

Не погодившись з висновками акту в частині порушень, за якими прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ТОВ ТЕК-МЕЛФІ були подані заперечення на акт перевірки, а також податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку до ДПС України, проте рішенням про результати розгляду скарги від 22.05.2020 року скарга залишена без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками Акту щодо відсутності реальності вчинення господарських операцій з постачальниками, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері відносно наступних контрагентів: ООО ТК Юрита (код 58554654), ТОВ БЄЛ-Транс (код 37136296), ТОВ Міртрансагро (код 39152409), ТОВ АП-ГРЕЙД (код 40235425), а також ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та просить звернути увагу на те, що, що роблячи висновки, в категоричній формі про відносини ТОВ ТЕК-МЕЛФІ та його контрагентів виключно на папері відповідач зазначає про відсутність необхідності проведення зустрічних звірок під час перевірки (пункт 2.7 Акту).

Позивачу у позові вказує, що відповідач не заперечує в Акті перевірки, що ТОВ ТЕК-МЕЛФІ з метою виконання взятих на себе зобов`язань перед ООО GM-SHOX LOGISTIKA (Узбекистан, м. Ташкент) за контрактом про транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів залізничним транспортом від 26.06.2018р. №10-18, додатковою угодою №1 від 02.06.2018р, протоколом№1 узгодження ставок на надання услуг від 26.06.2018р, згідно якого ТОВ ТЕК-МЕЛФІ , як Експедитор зобов`язується організувати на адресу ООО GM-SHOX LOGISTIKA транспортно-експедиторське обслуговування вантажу (цукру) маршрутом: м. Шепетовка, Хмельницька область, Україна - м. Ташкент, Узбекистан.

Позивач стверджує, що ТОВ ТЕК-МЕЛФІ виконало взяті на себе зобов`язання, що підтверджується первинними документами, які досліджувались і під час перевірки. Між тим, перервіряючі ставлять під сумнів Акт надання послуг, складеному ТОВ ТК Юрита , в якому зазначено, що підприємство здійснювало транспортно-експедиторське обслуговування на території Росії, Казахстану та Узбекистану,але згідно залізничних накладних відповідальними особами були інші суб`єкти господарювання. Позивач вважає, що у даному випадку перевіряючі втручаються в комерційні відносини сторін. Взагалі не заслуговує на увагу твердження перевіряючих в обґрунтування нереальності здійснення господарської операції щодо розміру оплати за перевезення залізничним транспортом вантажу по території Росії, Казахстану та Узбекистану.

Позивач також просить врахувати, що за аналогічні правопорушення, у тому числі з контрагентом ТОВ ТК Юрита , ним оскаржувались податкові повідомлення-рішення до суду. Зокрема постановою суду по справі №815/7239/16 встановлена реальність здійснення господарських операцій, у тому числі з ТОВ ТК Юрита .

Під час перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують факт господарської операції, відповідають вимогам українського та міжнародного законодавства.

Крім того, відповідач в акті перевірки не заперечує та підтверджує, що ТОВ ТЕК-МЕЛФІ , з метою виконання взятих на себе зобов`язань з виконання транспортно-експедиторської діяльності були укладені договори з суб`єктами господарювання ТОВ БЄЛ-Транс , ТОВ Міртрансагро , ТОВ АП-ГРЕЙД . Всі первинні документи щодо реальності здійснення господарських операцій були надані перевіряючим.

Позивач вказує, що одним з безперечних доказів здійснення господарських операцій і є оформлення сертифікатів якості, оскільки сертифікат якості - документ, виданий територіальним органом Держконтрольсільгосппроду на партію зерна та продуктів його переробки, що завантажені у транспортний засіб. Сертифікат якості видається на платній основі і діє протягом строку перевезення вантажу. Сертифікація зерна та продуктів його переробки включає огляд інспектування) зерна та продуктів його переробки і видачу сертифіката якості за місцем огляду (інспектування).

Крім того, позивач зазначає, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента платника податків, як на критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та є неналежним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказаний висновок Верховного Суду зазначений у постанові від 31.07.2018 року у справі №217/1339/17.

Перевіряючі в Акті перевірки також не заперечували наявність первинних документів щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , проте зробили висновок, що вказані господарські операції є нереальними. Позивач вважає, що в обґрунтування таких висновків наявне посилання лише на міркування перевіряючих без посилання на конкретні докази та без комплексного всебічного аналізу специфіки та умов вчинення правочинів та використання результатів в господарській діяльності ТОВ ТЕК-МЕЛФІ .

В обґрунтування неправомірності податкових повідомлень-рішень від 17.03.2020 року №0008423307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб,пені на 156 973,95 грн в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 132 748,58 грн; №0008443307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у розмірі 40 051, 09 грн в частині в частині збільшення військового збору,пені на 39914,77грн позивач зазначив, що підставою для визначення такого грошового зобов`язання були висновки Акту перевірки щодо начебто несвоєчасно сплаченого ПДФО та військового збору з дивідендів, які позивач виплатив своїм учасникам.

На думку контролюючого органу зобов`язання по сплаті вказаних податків слід визнавати на дату прийняття рішення власниками про їх виплату (дату протоколу). Проте у вказаний час такі зобов`язання не сплачені.

Позивач категорично не згодний з вказаним висновком контролюючого органу та зазначив, що при вирішенні вказаного питання ТОВ ТЕК-МЕЛФІ діяло у відповідності до положень ст. ст. 26, 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю та ст.57,164,170 ПКУ.

Зокрема, згідно з п.170.5 ст.170 ПКУ податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у пп.165.1.18 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування. Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів. Доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною пп.167.5.1, 167.5.2, 167.5.4 п.167.5 ст.167 цього Кодексу.

На підставі протоколів загальних зборів та виданих наказів у саме визначений, встановлений у них час виплати дивідендів було нараховано та вплачено дивіденди, та разом з нарахуванням було визначено податкові зобов`язання та виплачені у встановлений ПКУ строк податок. Будь-яких порушень ПКУ не допущено.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача подав відзив на позов (т.4 а.с.177-191), у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав податкові повідомлення-рішення правомірними, прийнятими у відповідності до вимог законодавства, не погоджується з доводами позивача.

Представник відповідача у відзиві на позов навів зміст акту перевірки, на підставі висновків якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також норми законодавства. Представник відповідача зазначив, що згідно з практикою Верховного суду предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо обґрунтованість їх заперечує.

Представник позивача подав до суду відповідь на позов (т.4 а.с.195-199), в яких звернув увагу суду, що представник відповідача у відзиві не спростовував доводи позову, а фактично виклав обставини з Акту перевірки.

Під час перевірки перевіряючі не ставили під сумнів здійснення господарських операцій ТОВ ТЕК-МЕЛФІ та відповідно не виникало питань щодо здійснення зустрічних звірок. Зміст акту перевірки щодо нереальності господарських операцій стало неочікуваним для ТОВ ТЕК-МЕЛФІ , тому в позові ставиться питання щодо не проведення зустрічних звірок, які на думку позивача є обов`язковими при таких висновках контролюючого органу. Проте представник відповідача у відзиві жодним чином не спростував вказаних доводів та не навів доказів нереальності здійснення господарських операцій.

Представник позивача наводить правові висновки Верховного суду щодо презумпції правомірності добросовісності платника податків, обов`язку контролюючого органу доведення факту порушення податкового законодавства платником податків, а також неможливість покладення відповідальності на платника податків, якій перевіряється, порушень законодавства зі сторони його контрагентів.

Також представник позивача зазначив, що у постанові від 29.03.2018 року у справі 825/1391/17 Верховний Суд виклав наступний правовий висновок: правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Представник позивача просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, призначене підготовче засідання по справі (т.1 а.с. 2-4).

Ухвалою суду від 20.01.2020за клопотанням сторін продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів (т.3 а.с.74-74).

Ухвалою суду від 02.03.2020 року, яка занесена до журналу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів додатку №16 до акту перевірки (т.3 а.с. 120).

Ухвалою суду від 02.03.2020 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (т.3 а.с. 121).

В судовому представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові. А також зазначив, що всі первинні документи були надані перевіряючим під час перевірки, які наявні у позивача у повному обсязі в електронному вигляді, та при необхідності могли бути надані в паперовому вигляді. Будь-яких окремих запитів під час перевірки на окремі документи перевіряючі не надавали.

Представник позивача надав додаткові пояснення та копії документів (т.5 а.с.1-159), в яких зокрема зазначив, що його контрагент ТОВ БЄЛ-Транс відповідно до укладеного договору про експедиторське обслуговування вантажів від 25.04.2017 року (п.2 договору) здійснював комплекс послуг в інтересах ТОВ ТЕК-МЕЛФІ . На виконання вказаних в договорі послуг представники ТОВ БЄЛ-Транс присутні під час навантаження та зважування партії вантажу, здійснюють огляд під час навантаження вагонів, оформлюють від імені позивача залізно дорожні накладні, пломбують вагони, при необхідності здійснюють інші заходи.

В судовому представник відповідача Малюченко А.С. просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов. Вважав висновки акту перевірки достатніми для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК-МЕЛФІ зареєстровано 28.01.2014 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 29.01.2014 року, є платником ПДВ (т.4 а.с.118-140).

На підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 20.01.2020 №214 з 31.01.2020 року по 20.02.2020 року ГУ ДПС проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.09.2019року, за результатами якої складений Акт №000126/15-32-05-06/05519327 від 24.12.2019 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК-МЕЛФІ , код ЄДРПОУ 39071200 (т.1 а.с.26-161).

Позивач не погодившись частково з висновками Акту перевірки подав заперечення на Акт, проте його висновки контролюючим органом залишені без змін (т.1 а.с.162-171).

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області 17.03.2020 року прийняло податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій, у тому числі оскаржувані ним по даній справі (т.1 а.с.172-181).

Позивач частково погодився з прийнятими рішеннями та сплатив визначені контролюючим органом грошові зобов`язання та фінансові санкції.

Проте позивач не погодився та оскаржив в адміністративному порядку до ДПС України податкові повідомлення - рішення від 17.03.2020 року №0007400501, №0007390501, №0007380501, №0007370501, №0008423307, №0008443307 (т.1 а.с.192-207). Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 22.05.2020 року скарга позивача залишена без задоволення (т.1 а.с.208-224).

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення - рішення до суду, а саме податкові повідомлення - рішення від 17.03.2020 року:

№0007400501 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2 246 195,00грн по декларації №9246318642 від 22.10.2019 року за звітний період 9місяців 2019 року за порушення п.44.1,п.44.2 ст.44,п.134.1 ст.134 ПКУ (т.1 а.с.172);

№0007390501про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 8 689 969,00грн (за податковими зобов`язаннями 6951975,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1737994грн) за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 ПКУ (т.1 а.с.173);

№0007380501 про зменшення розміру від`ємного значення по податку на додану вартість на 233 126,00 грн по декларації №9242451817 від 17.10.2019 року за звітний період 9міс 2019 року (т.1 а.с.177);

№0007370501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 915 156,00грн (за податковими зобов`язаннями 5532125,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1383031грн) за порушення п.198.1,198.3 ст.198 ПКУ (т.1 а.с.176);

№0008423307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб,пені на 156 973,95 грн (за податковими зобов`язаннями на суму 13963,84грн, за штрафними санкціями 126488,41 грн, пені 16521,70 грн) в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та пені на 132 748,58 грн (за штрафними санкціями 116226,88грн, пені 16521,70 грн.) (т.1 а.с.178);

№0008443307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у розмірі 40 051, 09 грн в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору,пені на 39914,77грн (за штрафними санкціями 34958,26грн, пені 4956,51 грн.) (т.1 а.с.183).

У висновку Акту перевірки (т.1 а.с.158) щодо підстав прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 17.03.2020 року №0007400501, №0007390501, №0007380501, №0007370501 (по податку на прибуток та податку на додану вартість) зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ ТЕК-МЕЛФІ :

- п.44.1, 44.2 ст.44, п. 134.1 ст. 134 ПКУ, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 246 195,00грн за 3 квартал 2019 року;

- п.44.1, 44.2 ст.44, п. 134.1 ст. 134 ПКУ, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 6951975,00грн;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 ПКУ, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), на загальну суму 223126,00грн у вересні 2019 року;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5649647,00 грн;

Пунктами 44.1,44.2 ст.44 встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених ст.. 216 ЦКУ, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст.50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 134 ПКУ визначений об`єкт оподаткування податком на прибуток, яким відповідно до п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Дослідивши акт перевірки, надані сторонами докази суд вважає, що позовні вимоги частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2020 року №0007400501, №0007390501, №0007380501, №0007370501 (по податку на прибуток та податку на додану вартість) підлягають частковому задоволенню.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень згідно з актом перевірки є встановлення перевіркою:

1) заниження податку на прибуток, яке відбулось:

- у результаті заниження доходу на 2752864,00грн у зв`язку з встановленням розбіжностей між наданими до податкового органу звітністю (декларації з податку на прибуток та звіти про фінансові результати) та регістрами бухгалтерського обліку (відомості по рахунку 703 Дохід від реалізації робіт та послуг ), первинними документами;

- у зв`язку з нереальністю господарських операцій з контрагентами ООО ТК Юрита , ТОВ БЄЛ-Транс , ТОВ Міртрансагро , ТОВ АП-ГРЕЙД , ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що призвело до заниження значення рядка 02 Декларації з податку на прибуток Фінансовий результат до оподаткування (збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності ;

2) заниження податку на додану вартість, яке відбулось у результаті завищення податкового кредиту у зв`язку з нереальністю господарських операцій з контрагентами ООО ТК Юрита , ТОВ БЄЛ-Транс , ТОВ Міртрансагро , ТОВ АП-ГРЕЙД .

Представником позивача у позові та у судовому засіданні не спростовувались висновки акту перевірки щодо заниження податку на прибуток у результаті заниження доходу на 2752864,00 грн у зв`язку з встановленням розбіжностей між наданими до податкового органу звітністю (декларації з податку на прибуток та звіти про фінансові результати) та регістрами бухгалтерського обліку (відомості по рахунку 703 Дохід від реалізації робіт та послуг ), первинними документами.

Таким чином, суд вважає, що вказане порушення, сутність якого розкрита в Акті перевірки, доведено відповідачем.

У той же час, суд дійшов до висновку, що в іншій частині протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2020 року №0007400501, №0007390501, №0007380501, №0007370501 є протиправними.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість був висновок перевіряючих про нереальністю господарських операцій позивача з контрагентами ООО ТК Юрита , ТОВ БЄЛ-Транс , ТОВ Міртрансагро , ТОВ АП-ГРЕЙД , ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , при цьому в Акті перевірки не заперечується наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами.

Судом встановлено, що ТОВ ТЕК-МЕЛФІ 25.06.2018 року уклало контракт №10-18 про транспортно-експедиторське обслуговування перевозки вантажу залізничним транспортом з ООО GM-SHOX LOGISTIKA (Узбекистан, м. Ташкент). З метою виконання взятих на себе зобов`язань перед ООО GM-SHOX LOGISTIKA (Узбекистан, м. Ташкент) за вказаним контрактом, додатковою угодою №1 від 02.06.2018р., протоколом№1 узгодження ставок на надання услуг від 26.06.2018р., згідно якого ТОВ ТЕК-МЕЛФІ як Експедитор зобов`язується організувати на адресу ООО GM-SHOX LOGISTIKA транспортно-експедиторське обслуговування вантажу (цукру) маршрутом: м. Шепетовка, Хмельницька область, Україна - м. Ташкент, Узбекистан (т.1 а.с.226-231).

Для виконання на адресу ТОВ GM-SHOX LOGISTIKA транспортно-експедиторських послуг ТОВ ТЕК-МЕЛФІ було залучено ПАТ Українська залізниця (Перевізник) та ТОВ ТК Юрита (Експедитор).

ТОВ ТЕК-МЕЛФІ (Замовник) укладено з ТОВ ТК Юрита (Експедитор) договір від 02.07.2018 №388/07-2018 на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів (т.1 а.с.232-235).

Згідно з Актом перевірки перевіряючим були надані всі первинні документи, у тому числі залізничні накладні (т.1 а.с.236-248) щодо здійснення вказаної господарської операції, які досліджені контролюючим органом. Не заперечується, що вказана господарська операція відображена у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Проте перевіряючи в Акті перевірки стверджують про нереальність здійснення вказаної операції з посиланням на те, що ТОВ ТК Юрита , як Експедитор, залучав до здійснення транспортно-експедиторських послуг інших суб`єктів господарювання, але це не підтверджено первинними документами.

В залізничних накладних, наданих ТОВ ТЕК-МЕЛФІ на адресу ПАТ Українська залізниця зазначено, що відповідальними за перевезення вантажу по території України являлось ТОВ ТЕК- МЕЛФІ , по території Росії - TOB ТК Юрита , по території Казахстану - ТОО PartnerlnterFreight , по території Узбекистану - TOB GM-SHOX LOGISTIKA , в той час, як в акті наданих послуг, складеному ТОВ ТК Юрита , зазначено, що підприємство здійснювало транспортно-експедиторське обслуговування по маршруту Шепетовка-Подольская-Сергели, тобто на територіях Росії, Казахстану та Узбекистану, відповідальними за які були інші суб`єкти господарювання.

Проте така позиція перевіряючих не відповідає положенням законодавства. Суб`єкт господарювання для виконання своїх договірних відношень має право долучати інших суб`єктів господарювання, при цьому ПКУ та інші нормативні акти не вимагають наявність у суб`єкта господарювання, якій долучає до виконання своїх договірних відношень інших контрагентів, первинних документів такого контрагента щодо виконання ним взятих на себе зобов`язань, якщо такий контрагент долучав також інших контрагентів. Оскільки у позивача наявні всі первинні документи щодо виконання договірних відносин з TOB ТК Юрита , а також з ООО GM-SHOX LOGISTIKA , на виконання якого і був укладений договір з TOB ТК Юрита , суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень перевіряючих в акті перевірки щодо нереальності господарської операції.

Також як підставу висновку нереальності здійснення господарської операції зазначено, що за перевезення вантажу (цукру) залізничним транспортом по території України (663,9 км) ТОВ ТЕК-МЕЛФІ сплачено на адресу ПАТ Українська залізниця 78 тис. грн, що складає 117 грн за 1 км, а за перевезення вантажу (цукру) залізничним транспортом по території Росії, Казахстану та Узбекистану (3535 км) ТОВ ТЕК-МЕЛФІ сплачено на адресу ТЄОВ ТК Юрита 2 067 979,03 грн, що складає 585 грн за 1 км. та в 5 разів більше ніж за 1 км по території України, що на думку перевіряючих свідчить про складення актів наданих послуг між ТОВ ТЕК-МЕЛФІ та ТОВ ТК Юрита без підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Суд вважає взагалі неспроможним твердження в акті перевірки в підтвердження нереальності здійснення господарської операції суми різниці у сумах сплачених за послуги на територіях різних держав, оскільки господарська діяльність це діяльність суб`єктів господарювання, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тому суб`єкт господарювання діє у своїх інтересах, на свій розсуд та на свій комерційний риск.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1,8 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Судом також встановлено, що на виконання своїх зобов`язань по здійсненню транспортно - експедиторських послуг своїх контрагентів (ТОВ АГРО-ІНВЕСТ , ТОВ Агросвіт Савинці , ТОВ АГРОФІРМА МИРГОРОДСЬКА , ТОВ АГРОФІРМА ДОБРОБУД та інших) ТОВ ТЕК-МЕЛФІ залучало інших контрагентів юридичних осіб, з якими укладені договори, а також ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Так, позивачем ТОВ ТЕК-МЕЛФІ укладені договори з ТОВ БЄЛ-Транс на експедиторське обслуговування перевезень вантажів від 25.04.2017 25/04/17 (т.1 а.с.249-250), з ТОВ Міртрансагро на експедиторське обслуговування перевезень вантажів від 25.03.2016 №МТА-9/С (т.2 а.с.45-51), з ТОВ АП-ГРЕЙД на експедиторське обслуговування перевезень вантажів від 01.01.2017 №1/1/2017 (т.3 а.с.197-199), з ФОП ОСОБА_1 про надання послуг №03/01/17 від 03.01.2017 (т.3 а.с.202-203, з ФОП ОСОБА_2 про надання послуг від 03.01.2017 №01/01/17, від 01.01.2018 №01/01/18 та від 01.01.2019 №01/01/19 (т.3 а.с.216-217, 240-241, т.4 а.с.10-11).

Згідно з актом перевірки умови вказаних договорів, а також первинні документи на їх виконання досліджувались перевіряючими, а саме акти про надання послуг, документи про розрахунки між суб`єктами господарювання, документи бухгалтерського обліку, в якому відображені вказані операції, а також не заперечується відображення вказаних аерацій на підставі бухгалтерського обліку в деклараціях поданих до контролюючого органу.

Твердження перевіряючих Акті перевірки про нереальність здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами ґрунтуються також на тому, що позивачем не надані документи в підтвердження того, яким чином виконував свої обов`язки контрагент позивача. Зокрема, в акті зазначено, що ТОВ ТЕК-МЕЛФІ надані до перевірки акти наданих послуг не містять інформацію, які саме транспортно-експедиційні послуги (роботи) виконувались ТОВ БЄЛ-Транс , як вони пов`язані з діяльністю ТОВ ТЕК-МЕЛФІ , відсутня інформація, якими саме фахівцями ТОВ БЄЛ-Транс здійснювались дані послуги, чи являються вони працівниками ТОВ БЄЛ-Транс .

Суд вважає таке твердження неспроможним, оскільки стосується фактично господарської діяльності контрагента позивача, первинних документів якого позивач не зобов`язаний мати, та не зобов`язаний будь-яким чином контролювати діяльність контрагента. Для позивача є важливим виконання господарських зобов`язань за договором укладеним з контрагентом для виконання своїх господарських зобов`язань перед іншими контрагентами.

При таких твердженнях перевіряючих в Акті перевірки є обґрунтованими доводи позивача щодо не проведення контролюючим органом зустрічних звірок у разі наявності сумніві щодо виконання договорів.

Також суд погоджується з доводами позивача, що господарські операції повинні бути дослідженні у сукупності всіх документів, які дозволяють встановити реальність господарських операцій. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі 825/1391/17, якій зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Також суд вважає необґрунтованим посилання в Акті перевірки як на підставу висновків про нереальність господарських операцій на податкову інформацію інформаційних баз контролюючого органу.

Акт перевірки відносно позивача свідчить про те, що його контрагенти не перевірялись, тобто не зазначено порушення ним податкового законодавства у встановленому порядку. Посилання на порушення податкового законодавства платником податків без проведення перевірки в установленому законом порядку їх господарської діяльності не відповідає вимогам ПКУ, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727).

На думку суду, вказані відомості не можуть бути прийняті до уваги як такі, що є неналежними доказами, оскільки складені в порушення вимог законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки інформація, на яку посилаються перевіряючі не свідчить жодним чином про порушення податкового законодавства зі сторони позивача.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ООО ТК Юрита , ТОВ БЄЛ-Транс , ТОВ Міртрансагро , ТОВ АП-ГРЕЙД , ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства по господарським операціям з вказаними контрагентами не допустив та надав всі документи, які свідчать про здійснення вказаних господарських операцій.

При цьому у відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, згідно з якими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд враховує правові висновки Верховного Суду.

Згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018 року, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Верховний Суд в постанові від 12.06.2018 року по справі №826/16272/13-а дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2020 року №0007380501, №0007370501 (по на додану вартість) підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2020 року №0007400501, №0007390501 (по податку на прибуток) підлягають частковому задоволенню, з урахуванням того, що незважаючи на те, що суд скасовує вказані податкові повідомлення рішення у повному обсязі, з огляду на особливості нарахування податку на прибуток є встановленим порушення, яке не оспорюється позивачем, щодо заниження доходу на 2752864,00 грн у зв`язку з встановленням розбіжностей між наданими до податкового органу звітністю (декларації з податку на прибуток та звіти про фінансові результати) та регістрами бухгалтерського обліку (відомості по рахунку 703 Дохід від реалізації робіт та послуг ), первинними документами.

Позивач також оскаржує податкові повідомлення-рішення від 17.03.2020 року №0008423307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб,пені на 156 973,95 грн (за податковими зобов`язаннями на суму 13963,84грн, за штрафними санкціями 126488,41 грн, пені 16521,70 грн) в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та пені на 132 748,58 грн (за штрафними санкціями 116226,88грн, пені 16521,70 грн); №0008443307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у розмірі 40 051, 09 грн в частині в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору,пені на 39914,77грн (за штрафними санкціями 34958,26грн, пені 4956,51 грн).

Підставою для нарахування грошових зобов`язань, які оскаржуються позивачем згідно з актом перевірки є встановлення перевіркою порушення позивачем вимог п.п.162.1.3. п. 162.1 ст.162, п. 163.1 ст.163, ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Кодексу.

В частині, що оскаржується перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді за результатами господарської діяльності ТОВ ТЕК-МЕЛФІ проводило нарахування та виплату дивідендів.

Згідно Протоколу №б/н Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ ТЕК-МЕЛФІ від 02.03.2017 року затверджені фінансові результати господарської діяльності Товариства за 2016 рік та вирішено направити чистий прибуток Товариства за 2016 рік на виплату дивідендів: ОСОБА_3 (50 %) - 1 103 593 грн, ОСОБА_4 (50%) - 1 103 593 грн. Виплату дивідендів провести в термін з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року за вирахуванням податків та зборів, утриманих згідно ПК України.

Згідно Протоколу №б/н Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ ТЕК-МЕЛФІ від 07.11.2017 року затверджені фінансові результати господарської діяльності Товариства за 9 місяців 2017 року, вирішено направити частину чистого прибутку Товариства за 9 місяців 2017 року на виплату дивідендів: ОСОБА_3 ( 50 %) - 2 150 000 грн, ОСОБА_4 (50%) - 2 150 000 грн. Виплату дивідендів провести в термін з 10.11.2017 дюку по 28.02.2018 року за вирахуванням податків та зборів, утриманих згідно ПК України.

Згідно Протоколу №1Д Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ ТЕК-МЕЛФІ від 28.02.2018 року затверджені фінансові результати господарської діяльності Товариства за 2017 рік, вирішено направити частину чистого прибутку Товариства за 2017 року на виплату дивідендів: ОСОБА_3 (50 %) - 1 600 000 грн, ОСОБА_4 (50%) - 1 600 000 грн. Виплату дивідендів провести в термін з 01.03.2018 року по 31.12. 2018 року за вирахуванням податків та зборів, утриманих згідно з Кодексом.

Згідно Протоколу №1 Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ ТЕК-МЕЛФІ від 01.02.2019 року затверджений чистий прибуток від господарської діяльності Товариства за 2018 рік у сумі 9 754 800 грн, вирішено виплатити дивіденді: ОСОБА_3 (доля 50 %) - 4 100 000 грн, ОСОБА_4 (50%) - 4 100 000 грн Виплату дивідендів провести в термін до 31.12.2019 року за вирахуванням податків та зборів утриманих згідно ПК України.

В обґрунтування висновків щодо наявності порушення перевіряючі посилаються на те, що відповідно норм П(С)БО 15 Дохід з точки зору обліку інвестора (отримувача дивідендів), зобов`язання слід визнавати на дату прийняття власниками рішення про їх виплату (дату протоколу). Згідно з п.7 П(С)БО 15 Дохід до складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). При цьому, відповідно п.20 П(С)БО 15 доходи у вигляді дивідендів визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

На думку перевіряючих виникнення зобов`язання перед учасниками відбувається після прийняття рішення про розподіл прибутку, в тому числі на виплату дивідендів. Первинним документом, що містить інформацію про таке прийняте рішення, є протоколи загальних зборів товариства. Нарахування та сплата до бюджету податку на доходи з фізичних осіб у вигляді дивідендів позивач повинен був здійснити згідно вимог п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Кодексу.

В акті перевірки не заперечується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали грошові кошти через касу підприємства за вирахуванням податків та зборів у розмірі 1 537 607,50 грн. (кожному) у період з 03 березня 2018 року по 03 січня 2019 року.

З цих же підстав на думку перевіряючих несвоєчасно сплачений військовий збір.

Суд вважає, що висновки перевіряючих не ґрунтуються на положеннях законодавства з урахуванням

Згідно із п. 164.1 ст.164 ПКУ базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п.164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п.177.2 ст.177 п.178.3 ст.178 цього Кодексу.

Пункт 170.5 ст.170 ПКУ регламентує особливості оподаткування дивідендів та визначено що податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у пп. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Дивіденди, нараховані платнику податку за акціями або іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих, або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, що перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку згідно з пп. 57.1-1.4 п.157.1-1.4 ст. 57 цього Кодексу, для цілей оподаткування прирівнюються до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

Доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною пп.167.5.1 167.5.2 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід .

Згідно з п.7 цього Положення доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за

такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

Пунктом 20 Положення встановлено, що дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів,

роялті та дивідендів, якщо: імовірне надходження економічних вигод, пов`язаних з такою операцією; дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку: проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами з урахуванням економічного змісту

відповідної угоди; роялті визнаються за принципом нарахування згідно з

економічним змістом відповідної угоди; дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Діяльність Товариств з обмеженою відповідальністю були регламентовані Законом України від 19.09.1991 року №1576-XII. Вказаний Закон втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю на підставі Закону №2275-VІІІ від 06.02.2018, якій набрав чинності 17.06.2018 року.

В Законі №1576-XII щодо розподілу дивідендів було встановлено лише право учасників товариства брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Статтею 26 Закону №2275-VІІІ регламентована виплата дивідендів учасникам товариства. Відповідно до цієї статті виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу, якщо інше не передбачено статутом.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Аналіз вищезазначених положень законодавства свідчить про те, що спірні правовідносини на даний час регламентовані ст.26 Закону №2275-VІІІ та нормами ПКУ, які позивачем не були порушені.

Вказаний Закон набрав чинності 17.06.2018 року.

В акті перевірки також зазначено про протоколи від 02.03.2017 року, від 07.11.2017 року, від 28.02.2018 року. Суд вважає, що дані дати прийняття рішень Загальними зборами засновників (учасників) ТОВ ТЕК-МЕЛФІ застосуванню підлягали норми ПКУ, виходячи з того, що суд застосовує нормативний акт, якій має вищу юридичну силу.

Нормами ПКУ визначено, що дивіденді остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною пп.167.5.1 167.5.2 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 цього Кодексу.

Оскільки протоколами Загальних зборів було визначено період нарахування та виплати дивідендів, а податковий агент оподаткував вказані доходи саме під час їх нарахування, відсутні підстави для ствердження наявності порушень з сторони позивача норм податкового законодавства.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.73-76 КАС України).

Статтею 76 КАС України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 20000,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК-МЕЛФІ (Узвіз Польський, буд.11, 9-й поверх, офіс 6, код ЄДРПОУ 39071200) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.03.2020 року №0007400501 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2 246 195,00грн та №0007390501про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 8 689 969,00грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.03.2020 року №0007380501 про зменшення розміру від`ємного значення по податку на додану вартість на 233 126,00грн та №0007370501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 915 156,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.03.2020 року №0008423307, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ТЕК-МЕЛФІ збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб,пені на 156 973,95 грн (за податковими зобов`язаннями на суму 13963,84грн, за штрафними санкціями 126488,41 грн, пені 16521,70 грн) в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та пені на 132 748,58 грн (за штрафними санкціями 116226,88грн, пені 16521,70 грн.)

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.03.2020 року №0008443307, яким Товариству з обмеженою відповідальністю ТЕК-МЕЛФІ збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у розмірі 40 051, 09 грн в частині в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору,пені на 39914,77грн (за штрафними санкціями 34958,26грн, пені 4956,51 грн.)

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК-МЕЛФІ судові витрати у сумі 20000,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.