Рішення

від 11.09.2020 по справі 345/1974/20

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/1974/20

Провадження № 2/345/761/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2020 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в склад головуючої судді Сухарник І.І.

з участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Калуш справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю К-2 про зобов`язання до вчинення дій, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю К-2 до ОСОБА_1 про визнання права власності, третя особа - Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради, суд -

встановив:

що позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що він є власником земельної ділянки у м. Калуш. Суміжна земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ К-2 . На цій земельній ділянці відповідач здійснив будівництво виробничого будинку (гаражні бокси). Внаслідок вищезазначених дій відповідачем порушено правила добросусідства, позаяк відбувається затінення його земельної ділянки, що призводить до перешкод у здійсненні мною права володіння та користування земельною ділянкою за цільовим призначенням. Позивач також зазначає, що за статтею 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних прав, ратифікованого законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Вважаю, що вищевказаний об`єкт збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право на виконання будівельних робіт, з істотним порушенням будівельних норм та правил, а тому є самочинним будівництвом.

Ухвалою суду від 16.06.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 11-12).

Ухвалою суду від 30.06.2020 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради (а.с. 22-23).

Відповідач подав зустрічний позов (а.с. 28-31). Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що в процесі здійснення господарської діяльності ТОВ К-2 , своїми силами та засобами, здійснено будівництво гаражних боксів по АДРЕСА_1 . За вищевказаною адресою зареєстровано місцезнаходження ТОВ К-2 , що підтверджується детальною інформацією про юридичну особу, отриману шляхом самостійного доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначене будівництво здійснено на земельній ділянці (кадастровий номер 2610400000:19:008:0016) площею 0,2716 га, яка належить ТОВ К-2 на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.03.2014 та Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.07.2020 № 217210145. Будівництвом вищевказаних гаражних боксів не порушено санітарних норм, правил пожежної безпеки, вони розташовані відповідно до норм чинного законодавства. Згідно звіту Про проведення технічного обстеження № 34/19 від 05.12.2019, проведеного ТОВ АЛЬЯНС-КОНСАЛТИНГ ІФ встановлено, що за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта: гаражні бокси по АДРЕСА_1 , встановлено можливість їх надійної та безпечної експлуатації.

Ухвалою суду від 22.07.2020 прийнято до розгляду зустрічний позов та об`єднано первісний позов в одне провадження із вимогами за зустрічним позовом. Підготовче провадження закрито (а.с. 71-72).

В судове засідання позивач-відповідач ОСОБА_1 не з`явився. Однак подав до суду заяву в якій вимоги за первісним позовом підтримав. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити. Справу просить розглядати без його участі.

В судове засідання представник відповідача-позивача ТОВ К-2 не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Зустрічний позов підтримав, а у задоволенні первісного позову просить відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву про розгляд справи без його участі. Щодо задоволення позовних вимог покладається на розсуд суду.

Суд, дослідивши подані учасниками справи докази, вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задовольнити, з огляду на таке.

Фактична підстава первісного позову обґрунтовується порушенням правил добросусідства, а саме створенням позивачу перешкод у здійсненні ним права володіння та користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин першої та другої статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до п.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа, згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами, згідно ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Однак у порушення вищевказаних норм, ОСОБА_1 не надав доказів щодо завдання йому незручностей у користуванні та володінні земельною ділянкою внаслідок будівництва гаражних боксів, яке здійснено ТОВ К-2 .

Верховний Суд України у постанові від 13.04.2016 у справі № 2981цс15 виклав вказаний нижче правовий висновок.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

За змістом статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Отже, з огляду на викладене законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Оскільки ОСОБА_1 не довів наявність порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав з боку ТОВ К-2 , то суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Разом із тим зустрічний позов ТОВ К-2 підлягає до задоволення виходячи із наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що місцем знаходження ТОВ К-2 є АДРЕСА_1

За цією ж адресою ТОВ К-2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2716 га, кадастровий номер 2610400000:19:008:0016, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с. 45-46).

Зазначену земельну ділянку придбано ТОВ К-2 на підставі укладеного з Калуською міською радою договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 березня 2014 р., посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Черепій Т.М., зареєстровано в реєстрі за № 392 (а.с. 42-44).

Пунктом 1.1 означеного договору передбачено, що продавець (Калуська міська ради) на підставі рішення Калуської міської ради від 05.02.2014 № 2370 продає, а покупець (ТОВ К-2 ) приймає у власність і оплачує земельну ділянку передану для обслуговування офісу, гаражу , складу та виробничого цеху, розташовану в АДРЕСА_1 , площею 0,2716 га, кадастровий номер 2610400000:19:008:0016.

Згідно статті 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Отже, ТОВ К-2 здійснено будівництво на належній йому земельній ділянці та без порушення цільового призначення земельної ділянки.

З технічного паспорта слідує, що гаражні бокси по АДРЕСА_1 , є завершеним будівництвом (а.с. 47-51).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видно, що спірні гаражі збудовані в межах належної ТОВ К-2 земельної ділянки (а.с. 36-39).

При цьому суд зазначає, що в описі меж земельної ділянки, ОСОБА_1 не значиться як суміжний землекористувач.

Згідно звіту Про проведення технічного обстеження № 34/19 від 05.12.2019, проведеного ТОВ АЛЬЯНС-КОНСАЛТИНГ ІФ встановлено, що за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта: гаражні бокси по АДРЕСА_1 , встановлено можливість їх надійної та безпечної експлуатації (а.с. 52-68).

Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При застосуванні до спірних правовідносин статті 376 ЦК України суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10 жовтня 2018 р. у справі № 520/17520/14-ц.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України необхідно зробити висновок, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо дотримання цільового призначення земель, а й до випадків, коли відсутнє таке порушення, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Аналіз норм права, викладених у зазначених частинах статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником під уже збудоване нерухоме майно.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

Суд також бере до уваги положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 06 лютого 2018 р. у справі № 910/18299/16, майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Зважаючи на вищенаведене, з урахуванням позиції третьої особи, враховуючи принцип пропорційності (ст. 11 ЦПК України), суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

На підставі ст.ст. 15, 16, 328, 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю К-2 про зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю К-2 до ОСОБА_1 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю К-2 в цілому право власності на гаражні бокси, загальною площею 136,7 кв м, по АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю К-2 2 479,47 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий: