Рішення

від 09.09.2020 по справі 761/48174/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/48174/18

Провадження № 2/761/812/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: ОсауловаА.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

та представника позивача: Борка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Доміно тур-7 про стягнення заборгованості, -

встановив:

В грудні 2018 р. ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства Доміно тур-7 (відповідача), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги від 11.04.2016 р. в розмірі 207603,00 грн та від 15.10.2016 р. в розмірі 157844,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.04.2016 р. між сторонами було укладено договір поворотної фінансової допомоги, за яким позивач внесла кошти в розмірі 8100,00 дол. США, а відповідач повинен був повернути кошти до 15.04.2016 р.

Крім того, 15.10.2016 р. між сторонами було укладено договір поворотної фінансової допомоги, за яким позивач внесла кошти в розмірі 6118,00 дол. США, а відповідач повинен був повернути кошти до 15.11.2016 р.

Внесення коштів за договорами підтверджувалось квитанціями до прибуткового касового ордеру.

При розгляді цивільної справи №756/2946/17 відповідач визнавав факт перерахування позивачем у касу на валютний розрахунковий рахунок ПП Доміно тур-7 8000,00 дол. США та 6118,00 дол. США.

Станом на 07.09.2018 р. відповідач грошові кошти не повернув, умови договору не виконав, на вимоги позивача про повернення коштів не реагує.

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідачем було подано відзив на позов, але ухвалою суду його не прийнято до уваги.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала за викладених у позовній заяві обставин, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в черговий раз (втретє) надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнов проти України, вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, в черговий раз надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, беручи до уваги те, що позиція відповідача була висловлена у відзиві на позов, який є в матеріалах справи, а справа перебуває у провадженні суду з 18.12.2018 р., суддя дійшов до висновку про можливість розгляду даної справи за їх відсутності.

Ухвалою суду від 18.12.2018 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. (а.с. 43 т.1)

Ухвалою суду від 30.07.2019 р. відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в залученні їх в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. (а.с. 98 т.1)

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 11.04.2016 р. ПП Доміно Тур видано ОСОБА_1 квитанцію до прибуткового касового ордера №33/04-16 від 11.04.2016 р. на суму 8000,00 дол.США, підстава: поповнення обігових коштів строком до 15.04.2016 р. + 5 %. (до повернення). (а.с. 16 т.1)

15.11.2016 р. ПП Доміно Тур видано ОСОБА_1 квитанцію до прибуткового касового ордера №118/10-16 від 15.10.2016 р. на суму 6118,00 дол. США, підстава: поповнення обігових коштів строком до 1 місяця до 15.11.2016 р. + 5 %. (а.с. 16 т.1)

На вимоги про добровільне повернення заборгованості від 19.10.2018 р. відповідач не реагує. (а.с. 17-23 т. 1)

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов"язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (ст. 14 п. 14.1 п.п. 14.1.257 ПК України).

В постанові Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі №140/125/17 зазначено, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно дост.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ч. 1 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 207 ч. 1, 2 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В постанові Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі №303/2025/16-ц зазначено, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Згідно ст. 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом із тим згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 1047 ЦК України належними доказами підтвердження укладення договору позики може бути або письмовий договір, або розписка, яку надає позикодавцеві позичальник, водночас такі докази відсутні.

На підтвердження укладення між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги були надані квитанції до прибуткових касових ордерів, водночас вказані квитанції не підтверджуються наявність між сторонами правовідносин, що виникають з договору про надання поворотної фінансової допомоги, оскільки не підтверджують факт отримання відповідачем у борг певної грошової суми від позивача та його обов`язок повернути ці кошти. При цьому, будь-яке посилання в квитанціях до прибуткових касових ордерів на договір про надання поворотної фінансової допомоги відсутнє.

Згідно зі статтями 1 і 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно п. 1.2. та 3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року за № 637 (далі за текстом - Положення № 637), чинної на час складання прибуткових касових ордерів, касовий ордер (прибутковий або видатковий касовий ордер) застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси, а у самих касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи.

З огляду на зазначені вище пункти Положення № 637 касовий ордер, а тим більш квитанція, не є договором про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого виникають у сторін певні права та обов`язки, а є лише тим бухгалтерським документом, на підставі якого готівка надходить до каси підприємства або видається з неї.

При цьому, розглядаючи справу в межах позовних вимог за ст. 13 ЦПК України, а саме стягнення коштів за договором поворотної фінансової допомоги, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки договори фінансової допомоги на зворотній основі між сторонами письмово не оформлювались.

Письмові докази позивача: клопотання про закриття провадження, заперечення на позову заяву, заява про зменшення позовних вимог, які були подані при розгляді іншої цивільної справи №756/2946/17 в Оболонському районному суді Київської області, не свідчать про існування між сторонами правовідносин за договорами поворотної фінансової допомоги від 11.04.2016 року та від 15.10.2016 року.

Водночас, обставини, викладені в заяві відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки існування між сторонами правовідносин, що стосуються продажу товару (авіаквитків на літак), також не доведено.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги від 11.04.2016 року та від 15.10.2016 року.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 253, 254, 257, 260, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1046, 1049 ЦК України, ст. 14 п. 14.1 п.п. 14.1.257 ПК України, ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265 , 268, 273, 352, 354-355, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства Доміно тур-7 про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги від 11.04.2016 року та від 15.10.2016 року, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквизити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне підприємство Доміно тур-7 , код ЄДРПОУ 34192321, адреса знаходження м.Київ, вул..Бульварно-Кудрявська, 8-б. н/п №1.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 14.09.2020 р.