Рішення

від 03.09.2020 по справі 308/2718/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2718/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Матіко Я.О.,

з участю позивачки ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Фекийшгазі К.С.,

представника Закарпатської обласної державної адміністрації - Павлюк С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій та Закарпатської обласної державної адміністрації про скасування та визнання незаконним наказу, поновлення по посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій та Закарпатської обласної державної адміністрації про скасування та визнання незаконним наказу, поновлення по посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим з 27.09.2004 року вона працювала на посаді заступника директора ДНЗ Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій . 29.12.2018 року наказом №24 від 26.12.2019 р. її було звільнено із вказаної посади відповідно до Розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 691 від 29.10.2018 Про припинення (ліквідацію) державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією організації. Рішенням Закарпатського окружного суду від 10.10.2019 у справі № 260/169/19 визнано нечинним та скасовано розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 691 від 29.10.2018 Про припинення (ліквідацію) державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій , а постановою Восьмого апеляційного суду від 05.02.2020 вказане рішення залишено без змін. Таким чином, з 05.02.2020 року відпала правова підстава для винесення наказу про звільнення, а відтак таке здійснене незаконно.

Враховуючи вищенаведене, позивачка ОСОБА_2 просить поновити строк для подання позовної заяви, скасувати та визнати незаконним наказ №24 від 26.12.2019 року Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій та стягнути з Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.2018 року по 29.12.2019 року. Також позивачка просить стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

У ході розгляду справи позивачкою було уточнено позовні вимоги, а саме: позивачка просить стягнути з Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2018 року по 19.08.2020 року у розмірі 349 663,94 грн..

В порядку передбаченому ЦПК, представником Закарпатської обласної державної адміністрації Євич С. подано до суду відзив, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову, просить у ньому відмовити у повному обсязі та закрити провадження по справі у зв`язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду, так як з наказом про звільнення позивачка була ознайомлена в день його видачі 26.12.2018. Окрім того, при розгляді адміністративної справи № 260/169/19, на яку посилається позивачка, ухвалою від 25.04.2019 року судом було закрито провадження в частині позовних вимог про поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та роз`яснено можливість звернення з такими в порядку цивільного судочинства. А тому, позивач володіла інформацією куди потрібно звернутися для захисту своїх порушених прав та не скористалася своїм правом у передбачені законодавством строки.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з участю сторін. Згідно даної ухвали відповідачу встановлений строк не менше п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали для подання відзиву на позов.

У судовому засіданні позивачка - ОСОБА_1 та її представник - адвокат Фекийшгазі К.С. позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задоволити в повному обсязі.

Представник Закарпатської обласної державної адміністрації - Павлюк С. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначив, що процедуру вивільнення позивачки проведено у відповідності до вимог трудового законодавства. Підтримав наявний в матеріалах справи відзив на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та закрити провадження по справі у зв`язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду, так як з наказом про звільнення позивачка була ознайомлена в день його видачі 26.12.2018. Окрім того, при розгляді адміністративної справи № 260/169/19, на яку посилається позивачка, ухвалою від 25.04.2019 року судом було закрито провадження в частині позовних вимог про поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та роз`яснено можливість звернення з такими в порядку цивільного судочинства. А тому, позивач володіла інформацією куди потрібно звернутися для захисту своїх порушених прав та не скористалася своїм правом у передбачені законодавством строки.

Представник державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, в тому числі через сайт Судової влади.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, з 27.09.2004 року позивач ОСОБА_1 працювала на посаді заступника директора ДНЗ Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій . Вказане також підтверджується відомостями з трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 .

29.10.2018 року головою Закарпатської обласної державної адміністрації прийнято Розпорядження № 691 Про припинення (ліквідацію) державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (далі - Розпорядження № 691).

Того ж дня, 29.10.2018 року позивачка отримала попередження про звільнення з роботи згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

29.12.2018 року відповідно до Розпорядження № 691 у зв`язку з ліквідацією Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій позивачку - ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора ДНЗ Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією організації. Вказане підтверджується наказом Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій №24 від 26.12.2018 Про звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Як встановлено судом, Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2019р., по справі № 260/169/19, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання розпорядження не чинним, позовні вимоги задоволено, розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 691 від 29.10.2018 Про припинення (ліквідацію) державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій - визнано не чинним та скасовано. Вказане судове рішення залишено без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020, та таке набрало законної сили.

Таким чином, ліквідація державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій - не була проведена. За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) - в процесі припинення вказана організація не перебуває. В ході розгляду справи сторонами даний факт також не спростовано.

З матеріалів справи також випливає, що після ухвалення вищевказаного судового рішення по справі № 260/169/19, позивач 10.03.2020 зверталася із заявою до в.о. голови Закарпатської обласної державної адміністрації, в якій просила вжити заходів щодо відновлення правового становища, яке існувало до прийняття вищевказаного розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 691 від 29.10.2018. Листом Закарпатської обласної державної адміністрації за вих. № Ко-01544/03-05 від 08.04.2020, позивача повідомлено про те, що відновлення роботи державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій та поновлення її на роботі можливе виключно при наявності фінансування вказаного закладу.

З огляду на наведене, Розпорядження № 691, яке було підставою ліквідації Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій та, яке було покладено в основу наказу про звільнення позивача, - визнано не чинним та скасовано в судовому порядку, то з моменту його скасування підстава для звільнення позивача фактично відпала, а відтак має місце порушення трудових прав позивача (звільнення без законної підстави), яке підлягає судовому захисту.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність визнання незаконним та скасування наказу Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій №24 від 26.12.2019 р. Про звільнення ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплати провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 22.05.2019 по справі № 572/2429/15-ц, тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Визначаючи розмір середньої заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу у цій справі, суд приходить до висновку, що такий підлягає стягненню не більше як за один рік в силу ст. 235 КЗпП України. Таким чином, вимушений прогул позивача складає 249 робочих днів (з 29 грудня 2018 року до 29 грудня 2019 року).

Виходячи з наявної в матеріалах справи Довідки про доходи за 2018 рік ОСОБА_1 за №18 від 29.12.2018 року, заробітна плата позивачки за останні два календарні місяці роботи (жовтень-листопад 2018 року) становила 33 374,04 грн. (16990,00+16384,04); кількість робочих днів за вказаний період складає - 44 дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 758,50 грн. (33 374,04/44).

Таким чином, відповідно до ст. 235 КЗпП України з Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій підлягає стягненню на користь позивача сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік у розмірі 188 866,50 грн. (249 робочих днів *758,50 грн.) з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Щодо вимоги про застосування коефіцієнта коригування підвищення посадового окладу, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено відповідними доказами, що за період часу її звільнення і по сьогодні у Державному навчальному закладі Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій здійснювалося підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів. Жодних доказів на підтвердження вказаного факту матеріали справи не містять.

Щодо строку звернення до суду із позовом

Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 24.11.2004 № 22-рп/2004, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений ст. 233 КЗпП України, місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які зобов`язують оточуючих, органи державної влади та інших суб`єктів, з урахуванням норм моралі, виявити повагу та поблажливість до працівника.

Як випливає з матеріалів справи, позивач як на поважність причин пропуску строку звернення вказує, що тільки з моменту набрання 05.02.2020 законної сили рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі № 260/169/19, яким визнано нечинним та скасовано розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 691 від 29.10.2018 Про припинення (ліквідацію) державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій в правовому полі виникли підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, який був винесений на підставі та на виконання скасованого та визнаного нечинним розпорядження голови Закарпатської ОДА. До цього часу, позивачка не могла звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі, а відтак вважає причини пропуску строків такими, що об`єктивно непереборні, не залежали від її волевиявлення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами для звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Щодо доводів відповідача з цього приводу, то суд оцінює такі критично і, окрім того, вважає за необхідне зазначити, що надана відповідачем копія ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 по справі № 260/169/19 не спростовує того факту, що правова підстава для звернення до суду з даним позовом виникла з набранням законної сили рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі № 260/169/19.

Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку звернення до суду за захистом трудових прав та перевіряючи доводи позивача щодо поважності пропуску цього строку, суд дійшов висновку, що хоча позивач і звернулася до суду з пропуском строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, однак такий підлягає поновленню, оскільки визнається судом таким, що пропущений з поважних причин.

Що стосується клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Сочка В.І. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до положень ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачкою ОСОБА_1 під час розгляду даної справи понесено судові витрати за послуги адвоката у загальному розмірі 5750 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 05.03.2020 року №124/АО; додатковою угодою №1 до договору про надання правничої допомоги від 05.03.2020 року №124/АО, копіями платіжних доручень на суму 5750 грн., звітом про надання АО Ініціаліс правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 05.03.2020 року №124/АО, актом приймання-передавання наданих послуг від 15.06.2020 року.

Відтак, з Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій та Закарпатської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачені останньою витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5750 грн.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягає також стягненню судовий збір в дохід держави.

На підставі ст.ст. 233,234,235 КЗпП України, ст.ст. 13,76-81,89,141,352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною заявою.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій та Закарпатської обласної державної адміністрації про скасування та визнання незаконним наказу, поновлення по посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволити частково.

Наказ Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій № 24 від 26.12.2019 р. Про звільнення ОСОБА_1 - визнати незаконним та скасувати.

ОСОБА_1 - поновити на посаді заступника директора Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій .

Стягнути з Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14; код ЄДРПОУ - 22104875) на користь ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 188 866,50 грн., з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

Стягнути з Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14; код ЄДРПОУ - 22104875) та Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4; код ЄДРПОУ - 00022496) на користь ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) сплачені останньою витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5750 грн.

Стягнути з Державного навчального закладу Закарпатський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14; код ЄДРПОУ - 22104875) та Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4; код ЄДРПОУ - 00022496) у дохід держави судовий збір у розмірі по 420,40 грн., з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 11.09.2020 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк