Постанова

від 07.09.2020 по справі 465/4207/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/4207/20 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/2188/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар Іванова О.О.

З участю: представника ПП ЯКЮ адвоката Василюка І.М., представника ТОВ Нива ОДИН та ТОВ Герман Агро Алексєєнко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника Приватного підприємства ЯКЮ -адвоката Василюка Ігора Миколайовича на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 20 липня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Централ Плейнс Груп Україна про забезпечення позову до пред`явлення позову ,-

в с т а н о в и в:

27 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Централ Плейнс Груп Україна звернулося до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом внесення відповідного запису у Державний реєстр обтяжень рухомого майна, а саме: майбутній врожай картоплі на земельних ділянках у межах Кам`янка-Бузького району Львівської області з кадастровими номерами, які перелічені у заяві про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що ТОВ Централ Плейнс Груп Україна має намір звернутися до Франківського районного суду м.Львова з позовом, предметом якого буде визнання недійсною аграрної розписки №4755 від 19.06.2020 року, виданої ТОВ Герман-Агро на 1190,93 тон картоплі та визнання недійсною аграрну розписку №4757 від 19.06.2020 року, видану ТОВ Нива Один на 1242,81 тон картоплі. Стверджує, що відповідно до Договорів підряду від 26.02.2020 року між ТОВ Централ Плейнс Груп Україна (Виконавець), ТОВ Нива Один (Замовник) та ТОВ Герман Агро (Замовник) сторони домовились , що до моменту підписання сторонами акту виконаних робіт право власності на результат робіт (тобто врожай картоплі, в т.ч. картопля на будь-якій стадії вегетації ще не зібрана з поля виконавцем) залишається за виконавцем. Виходячи із вище наведених договорів підряду, право власності ТОВ Централ Плейнс Груп Україна на посаджену картоплю наявне з 23.04.2020 року до підписання актів виконаних робіт, тобто не пізніше 31.10.2020 року з урахуванням додаткового 10-денного терміну для підписання відповідного акту. З видачею аграрних розписок, які будуть предметом майбутнього спору, майбутній врожай картоплі переданий у заставу ПП ЯКЮ , що порушує права ТОВ Централ Плейнс Груп Україна як власника, оскільки в разі невиконання вимог по розписках вже 21.07.2020 року ПП ЯКЮ матиме право ініціювати вчинення виконавчого напису та подальшу реалізацію такого майна. З огляду на це, наявні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить та унеможливить ефективний захист порушених прав ТОВ Централ Плейнс Груп Україна за захистом яких останній має намір звернутися до Франківського районного суду м.Львова у десятиденний строк з дня подання такої заяви.

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м.Львова заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на рухоме майно, шляхом внесення відповідного запису у Державний реєстр обтяжень рухомого майна , а саме: майбутній врожай картоплі на земельних ділянках у межах Кам`янка-Бузького району Львівської області за кадастровими номерами зазначеними у заяві про забезпечення позову ( 316 земельних ділянок із кадастровими номерами, зазначеними в ухвалі суду першої інстанції).

Заборонено Приватному підприємству ЯКЮ , а також іншим третім особам, вчиняти дії, спрямовані на приховування, відчуження, знищення, передачу в заставу, звернення стягнення, обтяження в інший спосіб чи передачу на інших підставах рухомого майна, яке є предметом застави аграрних розписок №4755 від 19.06.2020 року та №4757 від 19.06.2020 року, що розташоване на земельних ділянках, зокрема , але на включно, у межах Кам`янка-Бузького району Львівської області за кадастровими номерами зазначеними у заяві про забезпечення позову.

Ухвалу суду оскаржило ПП ЯКЮ в особі представника-адвоката Василюка І.М. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що суд постановив ухвалу з порушенням цивільної юрисдикції та підсудності справи, оскільки майбутні відповідачі ТОВ Герман Агро та ТОВ Нива Один , а також ПП ЯКЮ не знаходяться на території Франківського району м. Львова. Крім цього, майбутній спір відноситься до юрисдикції господарського суду, оскільки спір виник з правочинів укладених у господарській діяльності, а також правочинів укладених для забезпечення виконання зобов`язань, сторонами яких є юридичні особи. Відтак, правові підстави для розгляду заяви про забезпечення позову Франківським районним судом м. Львова відсутні. Звертає увагу, що посилання заявника на Договори поруки укладені між заявником та гр. ОСОБА_1 є безпідставними, чого суд першої інстанції не врахував, оскільки гр. ОСОБА_1 не є стороною правочинів (аграрних розписок) наміри щодо визнання яких недійсними покладені в основу заяви. Отже, суд постановив ухвалу з порушенням п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України. Крім цього, з огляду на предмет майбутнього позову , за забезпеченням якого заявник звернувся, суд не врахував вимоги ч.7 ст.30 ЦПК України, згідно з якою у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання. Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є незаконним втручанням у господарську діяльність суб`єктів господарювання, а також створені високі ризики загибелі врожаю та понесення матеріальних збитків. Звертає увагу, що суд задовольнив заяву, не маючи належних та допустимих доказів, зокрема, щодо виконання робіт на конкретних земельних ділянках, перелічених у заяві, оскільки в матеріалах справи відсутні додатки до договору підряду щодо кадастрових номерів земельних ділянок, а наданий Заявником наказ №02/03/2020-1 від 02.03.2020 року є документом , що створений в односторонньому порядку ТОВ Централ Плейнс Груп Україна і відповідно такий, що не може бути доказом погодження між сторонами конкретних земельних ділянок, де виконуються роботи. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову. Просить постановити окрему ухвалу щодо судді Мартьянової С.М., яку скерувати для розгляду до Вищої ради правосуддя.

Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) до суду надійшли Відзиви на апеляційну скаргу (далі Відзив).

У Відзиві ТОВ НИВА ОДИН та ТОВ ГЕРМАН АГРО зазначають, що підтримують доводи апеляційної скарги поданої ПП ЯКЮ , вважають оскаржувану ухвалу суду першої інстанції незаконною, постановленою з порушенням вимог ЦПК. Звертають увагу суду, що предметом майбутнього позову є немайнові вимоги, а саме: визнання недійсними аграрних розписок, суб`єктивним складом сторін є юридичні особи, що зареєстровані у м.Рівне та м.Луцьк.

У Відзиві ТзОВ ЦЕНТРАЛ ПЛЕЙНС ГРУП УКРАЇНА зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо юрисдикції справи до господарського суду. Критерій відповідного характеру правовідносин наявний у даному випадку, оскільки порушене фізичною особою ОСОБА_1 , як поручителем, цивільне право ТОВ ЦЕНТРАЛ ПЛЕЙНС ГРУП УКРАЇНА , яке виникло на підставі відповідних договорів поруки, а також іншими відповідачами у цій частині відповідає вимогам цивільної юрисдикції. Вважає, що спір виник при виконанні правочинів (Договорів поруки №1 та №2 від 08.07.2020 року), стороною якого є фізична особа, яка не є підприємцем, а саме ОСОБА_1 , що виключає можливість розгляду даної справи у межах господарської юрисдикції. Вважає, що наявні всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено такі обставини.

20 липня 2020 року ТОВ Централ Плейнс Груп Україна звернулося до Франківського районного суду м.Львова з заявою про забезпечення позову до подання заяви (а.с.1-11).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник належним чином обґрунтував позицію щодо наявності спору між ним та ТОВ Герман Агро та ТОВ Нива Один та надано підтверджуючі документи, що фізична особа ОСОБА_1 , як поручитель відповідає за зобов`язаннями ТОВ Герман Агро та ТОВ Нива Один перед заявником як солідарний боржник. Крім того, суд вважав доведеним перелік кадастрових номерів земельних ділянок на котрих Заявник здійснює роботи за договорами та де розміщена (посаджена) картопля, яка належить останньому. Враховуючи наведені в заяві доводи, суд дійшов висновку , що є достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів заявника за якими він має намір звернутися до суду, утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову перелічені у ст.150 ЦПК України .

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК України).

Перелік дій та випадків у яких забезпечення позову не допускається наведений у частинах 4-11 ст.150 ЦПК України. Зокрема згідно з частиною 5 не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Форма і зміст заяви про забезпечення позову, що подається до відкриття провадження у справі передбачена у ст.151 ЦПК України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Питання цивільної юрисдикції врегульовані у главі 2 Цивільна юрисдикція розділу І Загальні положення ЦПК України, що розмежовує предметну та суб`єктну юрисдикцію (§ 1); інстанційну юрисдикцію (§ 2) та територіальну юрисдикцію (підсудність) (§ 3).

Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 7 ст.30 ЦПК України передбачено, що у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

Як вбачається з вимог заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, позивач ТОВ Централ Плейнс Груп Україна має намір звернутися з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЕРМАН-АГРО , Товариства з обмеженою відповідальністю НИВА ОДИН , ОСОБА_1 та Приватного підприємства ЯКЮ про визнання недійсними аграрних розписок.

З матеріалів справи встановлено, що аграрні розписки видані ТОВ ГЕРМАН-АГРО , ТОВ НИВА ОДИН (боржники) Приватному підприємству ЯКЮ (Кредитор).

Відповідно до ст.1 Закону України Про аграрні розписки аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах;

боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах;

кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Заявник вважає, що його права порушені тим, що він є власником врожаю картоплі на підставі договору підряду укладеного між ТОВ Герман -Агро та ТОВ Нива -Один (Замовники) та ТОВ Централ Плейнс Груп Україна (Заявник-Виконавець) .

Отже, судом встановлено, що предметом даного спору є аграрні розписки видані однією юридичною особою іншій юридичній особі.

Сторонами основного зобов`язання є ТОВ Герман -Агро та ТОВ Нива -Один (Замовники) та ТОВ Централ Плейнс Груп Україна (Заявник-Виконавець), а тому посилання заявника та суду першої інстанції на те, що одним з відповідачів у даній справі буде фізична особа ОСОБА_1 , як поручитель за зобов`язаннями ТОВ Герман -Агро та ТОВ Нива Один за договорами поруки від 08 липня 2020 року (а.с.165-170) до договору підряду №3/2020 на виконання робіт з обробітку землі від 26.02.2020 року, а тому майбутній спір підсудний Франківському районному суду м.Львова суперчить ч.7 ст.30 ЦПК України, а також п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, оскільки договір підряду і договори поруки не є предметом позову з яким заявник має намір звернутися до суду.

Відтак, оскільки заявник має намір звернутися до суду з позовом про визнання недійсними розписок, саме ці розписки є предметом спору і саме сторони цих розписок і набудуть статусу позивача і відповідачів у справі.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції належним чином не з`ясував чи підсудна заява Франківському районному суду м.Львова, враховуючи місце знаходження відповідачів та чи буде майбутній спір відноситися до цивільної юрисдикції, зважаючи на суб`єктний склад сторін, предмет та підстави позову.

Зазначені процесуальні порушення в сукупності з тим, що у поданій заяві відсутні обґрунтовані доводи про те, що існує загроза невиконання можливого майбутнього рішення про задоволення позову про визнання аграрних розписок недійсними, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору підряду, на підставі якого Заявник вважає, що він є власником картоплі, як результату виконаних ним робіт, є зібраний Виконавцем врожай чіпсової картоплі в обсязі орієнтовно 9470 тон (а.с.23), предметом аграрної розписки виданої ТОВ Герман Агро є майбутній врожай картоплі у кількості 1190,93 тон (а.с.13), предметом аграрної розписки виданої ТОВ Нива Один є майбутній врожай картоплі в кількості 1242,81 тон (а.с.17).

Зважаючи на те, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову встановити реальну кількість врожаю картоплі, яка вирощується на земельних ділянках з кадастровим номерами зазначеними у заяві неможливо, оскільки врожай може бути як меншим так і більшим, ніж передбачено у договорі підряду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подана передчасно, грунтується на припущеннях про те, що право позивача буде порушене, а тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що накладення арешту та заборона вчиняти дії щодо відчуження врожаю картоплі, може призвести до незворотніх наслідків в разі невчасного збору чи відсутності умов для її зберігання, відтак негативні наслідки від заходів забезпечення позову переважають над негативними наслідками, які можуть настати в разі позитивного вирішення позову з якими заявник має намір звернутися до суду.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.5 ст.150 ЦПК України не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 685 визначено ПРИМІРНИЙ ПЕРЕЛІК майна, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати на забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майна у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, що підлягає реалізації.

До майна, яке швидко псується віднесено - майно, у вигляді товарів або продукції, до закінчення строку придатності якого залишилося менше шести місяців.

Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону України Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів мінімальний термін придатності харчового продукту - дата, до настання якої характеристики харчового продукту залишаються незмінними у межах, визначених оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про такий харчовий продукт, за умови його зберігання відповідно до вимог, встановлених таким оператором ринку.

Пунктом 5 ч.1 ст.18 цього Закону передбачено, що мінімальний термін придатності зазначається добровільно за вибором оператора ринку харчових продуктів для таких харчових продуктів:

а) свіжі фрукти та овочі, включаючи картоплю, не очищені від шкіри, не порізані і не оброблені в інший аналогічний спосіб, крім пророщеного насіння та інших аналогічних продуктів, зокрема пророщених бобових культур.

Накладення арешту на майбутній врожай картоплі, що є харчовим продуктом та заборона вчиняти дії щодо її відчуження і т.д., може призвести до загибелі врожаю, або втрати її якості, що буде свідчити про невідворотність завданої шкоди, а тому висновок суду про задоволення заяви є помилковим.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про презумпцію правочинів і необґрунтованість позову є безпідставними.

Щодо вимог скаржника про постановлення окремої ухвали щодо судді Мартьянової С.М. та скерування її до Вищої ради правосуддя, суд апеляційної інстанції зазначає.

Згідно з ч.10 ст.262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Аналіз зазначеної норми закону свідчить про те, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду при постановленні рішення суду по суті спору.

З врахуванням того, що допущені судом процесуальні порушення усунуті шляхом прийняття даної постанови, постановлення окремої ухвали є недоцільним.

Із врахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволенню не підлягає.

Відповідно до пунктів 1,2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1,2,4,383,384,389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства ЯКЮ -адвоката Василюка Ігора Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 20 липня 2020 року скасувати.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Централ Плейнс Груп Україна у задоволенні заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 11 вересня 2020 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк