10.09.20
22-ц/812/1414/20
Провадження №22-ц/812/1414/20
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2020 року м. Миколаїв
справа № 472/1053/19
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Колосовського С.Ю., Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Веселинівської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, про визначення місця проживання дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Губською Юлією Олександрівною, на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області, постановлену 20 липня 2020 року під головуванням судді Кучерявенка С.С. , повний текст ухвали складений цього ж дня,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з батьком.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що сторони з жовтня 2008 року знаходилися у шлюбі. Від шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У квітні 2017 року відносини з ОСОБА_2 погіршились, вони почали жити окремо, та через деякий час вона перестала повідомляти будь-яку інформацію про їхніх дітей в тому числі їхнє місце проживання. Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 13.11.2017 року шлюб розірвано.
Як вказав позивач, відповідач не дає спілкуватись з дітьми ні йому, ні його матері - ОСОБА_5 , якій рішенням Веселинівської селищної ради визначено дні побачень з її малолітніми онуками. Діти на даний час проживають у с. Стецівка Звенигородського району Черкаської області не зі своєю матір`ю, а з батьками відповідачки, яка не займається дітьми, а фактично переклала виховання дітей на своїх батьків.
Посилаючись на те, що він має можливість забезпечити дітям належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дітей, чого відповідач забезпечити не в змозі, просив визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком, залишивши на дітей його утриманні та вихованні за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 20 липня 2020 року у вказаній справі за клопотанням позивача було призначено судово-психологічну експертизу, на вирішення якої поставлені такі питання:
1. Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків: батька та матері, особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .?
2. Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дітьми від впливу з боку батька та матері, та інших дорослих?
3. Чи спроможні діти з урахуванням їх вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища надавати оцінку відношенню кожного з батьків до нього, виявляти прихильність до когось з батьків?
4. Який вплив на психологічний стан дітей можуть здійснювати їх батько та матір?
5. Які явні та приховані бажання дітей щодо місця проживання з кожним із батьків: з матір`ю та з батьком?
6. Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків, особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психологічний розвиток та відчуття благополуччя дітей?
7. Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток дітей ?
8. Яке відношення і ступінь прихильності дітей до батька та матері?
9. Чи застосовувались до дітей матір`ю чи батьком неприпустимі з точки зору дотримання прав дитини форм поводження і способів виховання (зневаги, жорстокості, насильства, експлуатації тощо) ?
10. Чи застосовувались до дітей матір`ю чи батьком налаштування (підбурювання) дітей проти батька чи матері із застосування вмовляння, примусу тощо?
11. Чи застосовувались до дітей матір`ю чи батьком налаштування (підбурювання) дітей для отримання бажаним майбутніх показів під час судового розгляду надання показів до судового розгляду із застосуванням вмовляння, примусу тощо?
Проведення судово-психологічної експертизи доручено експертам ТОВ "НЕЗАЛЕЖНИЙ ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ" у м. Києві.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Губська Ю.О. вказує, що ухвала суду є незаконною та постановленою з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що всупереч ч. 5 ст. 103 ЦПК України суд при вирішенні питання про призначення судово-психологічної експертизи не запитав позицію відповідача щодо експертної установи та не надав можливості запропонувати свої питання, що на думку апелянта є дискримінацією позиції відповідача, що в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
У відзиві на апеляційну представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павловський В.І. - просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність її доводів, оскільки саме з метою надання представнику відповідачки - адвокату Губській Ю.О. -можливості підготувати свої питання на вирішення судово-психологічної експертизи за її клопотанням судове засідання 07 липня 2020 року було відкладено на 20 липня 2020 року, проте в це судове засідання представник відповідачки таких пропозицій не надала.
В судове засідання сторони, їх представники та представник третьої особи - Служби у справах дітей Веселинівської районної державної адміністрації - не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, клопотань про відкладення справи від них не надходило.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Губська Ю.О. просили розглянути справу у їх відсутність.
Представник Органу опіки та піклування Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області - Жмурко О.С., яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вважала апеляційну скаргу обґрунтованою, посилаючись на недоцільність проведення експертизи, яка, на її думку, може психологічно травмувати дітей.
Дослідивши матеріали справи у межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
В силу принципу диспозитивності, закріпленого статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1статті 81ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів визначений наступним чином: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина 3 статті 81 ЦПК України).
Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються певними засобами, зокрема, висновками експертів (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання спільних дітей.
06 липня 2020 позивач подав клопотання про призначення судової психологічної експертизи для з`ясування впливу батьків на дітей , визначення їх прихильності до одного з батьків, яке підтримав у судовому засіданні 20 липня 2020 року.
За частиною 3 статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Суд призначає експертизу у справі згідно статті 103ЦПК України за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.
Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. При цьому учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
З`ясування психологічних особливостей відносин, які склалися між батьками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх дітьми ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , має суттєве значення для правильного вирішення спору щодо визначення місця проживання дітей і для об`єктивного з`ясування таких обставин необхідні спеціальні знання у сфері психології.
За такого колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання про призначення судової психологічної експертизи, такий висновок відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому в силу статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Посилання апеляційної скарги на те, що суд при призначенні експертизи не запитав позицію відповідача щодо експертної установи та не надав можливості запропонувати свої питання є безпідставними.
Так, з матеріалів справи (технічних записів судових засідань від 07.07.2020 року і від 20.07.2020 року) вбачається, що в підготовчому судовому засіданні 07 липня 2020 року представник відповідачки адвокат Губська Ю.О., висловлюючи думку щодо заявленого позивачем клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, просила оголосити перерву з метою надання можливості підготувати свої питання на вирішення експертизи, в зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 20 липня 2020 року, проте в це судове засідання представник відповідачки таких пропозицій не надала, а заперечувала щодо призначення експертизи, вважаючи це передчасним.
Таким чином, судом першої інстанції при постановленні спірної ухвали було дотримано вимоги ст. 103 ЦПК України щодо порядку призначення експертизи.
Пропозицій щодо експертної установи або питань, які слід поставити на вирішення експертизи, ані відповідачкою, ані її представником суду апеляційної інстанції не надавалися.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - подану її представником - адвокатом Губською Юлією Олександрівною залишити без задоволення, ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 20 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді: С.Ю. Колосовський
Н.О. Шаманська
Повний текст постанови складено 14 вересня 2020 року
Суд | Миколаївський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2020 |
Оприлюднено | 15.09.2020 |
Номер документу | 91525221 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Миколаївський апеляційний суд
Коломієць В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні