Постанова

від 14.09.2020 по справі 911/2109/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2020 р. Справа№ 911/2109/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Поляк О.І.

Дідиченко М.А.

при секретарі Рибчич А В.

За участю представників:

від позивача: Коваль Т.І. - адвокат

Цюрпіта С.М. - керівник

від відповідача: Радіщев В.О. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фінпром

на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2020, повний текст якого складено та підписано 31.03.2020

у справі № 911/2109/19 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Приватного підприємства Компанія Євротрейд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фінпром

про стягнення 945 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 945 000,00 грн. передоплати за непоставлений товар. У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі 5 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2020, повний текст якого складений 31.03.2020, у справі № 911/2109/19 позов задоволено повністю. Крім того, з відповідача на користь позивача стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 5 500,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено факт невиконання відповідачем обов`язку по поставці товару за договором поставки № 22/05К згідно з оплатою, проведеною позивачем за платіжним дорученням № 1937 від 07.06.2019 р. на суму 945 000, 00 грн.

Так, суд першої інстанції встановив, що 22.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 22/05К, згідно з умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити пшеницю врожаю 2018 року. (строк поставки товару за договором у редакції позивача - до 31.05.2019; строк поставки товару у редакції відповідача - до 10.06.2019).

При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача, які полягають у тому, що в спірних відносинах у нього не виник та відсутній обов`язок щодо поставки товару у встановлений строк за договором поставки № 22/05К згідно з оплатою, проведеною позивачем за платіжним дорученням № 1937 від 07.06.2019 на суму 945 000,00 грн. у зв`язку з укладенням між сторонами додаткової угоди б/н від 03.06.2019 до договору поставки № 22/05К, якою було змінено вартість вже поставленого товару, визнавши їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з посиланням на те, що надані на підтвердження вказаних обставин відповідачем докази, а саме додаткова угода б/н від 03.06.2019 до договору поставки № 22/05К та рахунок № 210510 від 03.06.2019 не є належними, достатніми та допустимими доказами і відхиляються судом, оскільки в суду виникає сумнів у їх достовірності, так як такі докази спростовуються податковою накладною № 15 від 22.05.2019, податковою накладною № 16 від 23.05.2019, податковою накладною № 21 від 24.05.2019, податковою накладною № 27 від 27.05.2019, податковою накладною № 30 від 28.05.2019, податковою накладною № 36 від 31.05.2019, податковою накладною № 3 від 03.06.2019, податковою накладною № 6 від 07.06.2019, виданими по попередній оплаті товару і зареєстрованими відповідачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом № 22446 від 10.06.2019, витягом № 22388 від 29.05.2019, витягом № 22462 від 12.06.2019, витягом № 22661 від 05.07.2019 з Єдиного реєстру податкових накладних, наявними у матеріалах справи.

Також судом першої інстанції враховано, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на весь поставлений за спірним договором товар, що частина з податкових накладних, в яких вказана нескорегована вартість товару, зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних до 03.06.2019 (дати, в яку, за твердженням відповідача, була укладена відповідна додаткова угода), а частина - після цієї дати, що податкова накладна № 6 від 07.06.2019 (видана по попередній оплаті товару згідно з оплатою за спірним платіжним дорученням № 1937 від 07.06.2019) була зареєстрована відповідачем у Єдиному реєстрі податкових накладних виходячи з невідкорегованої ціни товару 27.06.2019, тобто після 03.06.2019, у той час, як корегування вартості товару (виходячи з ціни, вказаної у додатковій угоді від 03.06.2019, - примітка суду) було проведена не відразу, як стверджує відповідач внаслідок укладення додаткової угоди б/н від 03.06.2019 до договору поставки № 22/05К, і не після отримання від позивача вимоги № 29 від 18.07.2019 р. про повернення попередньої оплати за товар в сумі 945 000, 00 грн., а лише 26.09.2019, що підтверджується витягом № 23718 від 27.09.2019 р. з Єдиного реєстру податкових накладних, - тобто після отримання від позивача позовної заяви, що є предметом розгляду, і після відкриття судом провадження у даній справі за таким позовом.

Витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, суд визнав доведеними і за наслідками розгляду справи поклав їх на відповідача.

Не погоджуючись з рішенням, 18.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фінпром звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2020 у справі № 911/2109/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції не навів законних та обґрунтованих аргументів не прийняття до уваги договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткової угоди до нього від 03.06.2019, оскільки позивачем не було надано такого договору, а надано лише скріншот екрану з посиланням на те, що певний документ було направлено на іншу електронну адресу, а роздрукована копія документу містила підпис та печатку лише з боку позивача, в той час як надані відповідачем копії договору та додаткової угоди до нього, а також надані для огляду оригінали містили мокрі печатки та підписи обох сторін договору (позивача та відповідача - примітка суду);

- позивач не заявляв вимоги про визнання наданого відповідачем договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткової угоди до нього від 03.06.2019 недійсними, а відтак, такі документи є правомірними та повинні бути прийняті до уваги, зокрема і в частині корегування вартості вже поставленого відповідачем позивачу товару;

- спірний платіж в розмірі 945 000,00 грн. позивачем було здійснено з призначенням за пшеницю згідно рахунку № 210510 від 03.06.2019 , з чого випливає, що дана проплата вже не могла бути здійснена згідно домовленості від 07.06.2019 на що посилається позивач при зверненні до суду з цим позовом;

- позивач не надає самого рахунку, на який посилається здійснюючи проплату, в той час як наданий відповідачем рахунок № 210510 від 03.06.2019 виставлявся з наступним призначенням платежу доплата за пшеницю згідно договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткової угоди до договору поставки від 03.06.2019 ;

- при наданні переваг одним доказам над іншим суд першої інстанції керувався змістом податкових накладних, які відповідач реєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте такі висновки суду є неприпустимими, оскільки в даному випадку питання складання та реєстрації податкових накладних регулюється нормами Податкового кодексу України, який не регулює господарських відносин у сфері укладення та виконання поставок і не є складовою галузей господарського та цивільного права України;

- коригування податкової накладної № 6 від 07.06.2019 у зв`язку із допущеною помилкою лише 26.09.2019 не заборонено чинним законодавством України, а факт коригування податкової накладної не може замінити господарського договору, який є первинним чинником визначення такої ціни.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 справа № 911/2109/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Кропивна Л.В., Поляк О.І.

Ухвалою від 15.06.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Кропивна Л.В., Поляк О.І.:

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фінпром на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2020 у справі № 911/2109/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 01.07.2020;

- роз`яснено учасникам процесу, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- призначено справу № 911/2109/19 до розгляду на 06.07.2020 о 14:40;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

22.07.2020 до суду від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач, з посиланням на те, що:

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір поставки № 22/05К від 22.05.2019 було укладено між сторонами шляхом підтвердження прийняття виконання замовлень, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 181 ГПК України;

- після направлення позивачем на адресу відповідача проекту договору поставки № 22/05К від 22.05.2019, між сторонами відбувались господарські операції на умовах, які повністю відповідають тим, які були викладені у надісланому відповідачу проекту вказаного договору, електронна копія якого наявна у матеріалах справи;

- рахунок на доплату 945 000,00 грн. за пшеницю згідно договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткової угоди до нього від 03.06.2019 ніколи не надсилався відповідачем позивачу, оскільки такого рахунку не існувало;

- доказом погодженої між позивачем та відповідачем ціни на поставлену пшеницю в розмірі 4 500,00 грн. за 1 тону є зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні щодо спірних поставок,

просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Склад колегії суддів неодноразово змінювався, розгляд справи відкладався, у засіданні суду оголошувалась перерва.

Станом на 14.09.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача 945 000,00 грн. передоплати за непоставлений товар, зазначивши про те, що між ним та відповідачем 07.06.2019 було досягнуто домовленостей щодо поставки відповідачем позивачу товар - пшениці в кількості 210 тон за ціною 4 500,00 грн. за одну тону на загальну суму 945 000,00 грн., в рахунок оплати якого позивачем відповідачу платіжним дорученням № 1937 від 07.06.2019 було перераховано 945 000,00 грн., проте вказаний товару поставлено не було, з огляду на що позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення попередньої оплати (вих. № 29 від 18.07.2019), проте відповідач вказані кошти позивачу не повернув, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши про те, що:

- відносини між позивачем та відповідачем виникли з договору поставки № 22/05К від 22.05.2019, предметом якого була домовленість щодо поставки відповідачем позивачу товару - пшениці;

- у договорі поставки № 22/05К від 22.05.2019 сторони дійшли згоди про те, що попередня (базова) ціна товару на момент укладення вказаного договору становить 4 500,00 грн. за одну тону з ПДВ, проте остаточна ціна товару підлягає коригуванню внаслідок зміни за період поставки середніх цін на ринку продажу зерна, а також у разі зміни курсу іноземної валюти (євро) по відношенню до гривні; остаточна ціна товару та сума договору визначається шляхом укладення додаткової угоди (нової редакції) до даного договору (п.п.3.1, 3.2);

- на виконання умов договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 відповідачем позивачу було поставлено товар за базовою ціною на загальну суму 5 067 180,00 грн., який позивачем було оплачено повністю;

- у день перерахування останньої суми згідно з базовою ціною товару, визначеною у договорі поставки № 22/05К від 22.05.2019 (03.06.2019), сторонами було підписано додаткову угоду щодо узгодження остаточної ціни товару, якою зафіксовано факт поставки позивачу товару - 1 126,040 кг пшениці, а також те, що ціна за одну тону залікової ваги товару зросла з 4 500,00 грн. до 5 340,00 грн., а відтак, загальна ціна товару за договором поставки зросла до 6 013 053,00 грн.;

- саме в рахунок оплати різниці між попередньою та остаточною ціною товару, яка становить 945 873,00 грн. (6 013 053,00-5 067 180,00), позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку № 210510 від 03.06.2019 на суму 945 000,00 грн. з призначенням платежу доплата за пшеницю згідно договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 р., та додаткової угоди до договору поставки від 03.06.2019 р. і були сплачені спірні кошти;

- при цьому різниця між сумою, яку позивача мав сплатити відповідачу (945 873,00 грн.), та сумою, на яку був виставлений рахунок № 210510 від 03.06.2019 (945 000,00 грн.), яка становить 873 грн., обумовлена помилкою відповідача при виставлені такого рахунку.

До відзиву на позов відповідачем долучені належним чином засвідчені копії договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткової угоди від 03.06.2019 до нього (а.с. 55-58), а в судовому засіданні 11.12.2019 оригінали вказаних документів надані суду для огляду.

Позивач, у свою чергу, зазначив про те, що надані відповідачем договір поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткова угода від 03.06.2019 до нього є підробленими, оскільки не містять відбитків печатки позивача та підпису його керівника на кожній сторінці, вказані документи викладені на двох аркушах кожний, з яких відбиток печатки позивача та підпис його керівника містить лише друга з сторінок, в той час як саме на перших сторінках містіться умови щодо визначення ціни товару, погодження можливості її зміни після поставки товару та визначення остаточної ціни на рівні 5 340,00 грн. за одну тону.

Також позивач повідомив суду, що:

- 20.05.2019 між сторонами відбулась телефонна розмова щодо купівлі позивачем у відповідача пшениці врожаю 2018 року по ціні 4 500,00 грн. за одну тону, а 22.05.2019 після відбору зразків пшениці та підтвердження її якості, позивач направив відповідачу для підписання два примірники договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 про поставку відповідачем позивачу пшениці врожаю 2018 року в кількості 500 тон по ціні 4 500,00 грн. за одну тону на загальну суму 2 500 000,00 грн. зі строком поставки до 31.05.2019 , проте відповідач підписаний примірник вказаного договору позивачу не повернув, а відтак, такий договір укладено не було;

- у подальшому, в період до 29.05.2019, між позивачем та відповідачем відбулась поставка шести партій пшениці в загальній кількості 566,04 тон по ціні 4 500,00 грн. за тону на загальну суму 2 547 180,00 грн., яка позивачем оплачена у повному обсязі;

- після цього між підприємствами була досягнута домовленість про подальшу співпрацю, та 29.05.2019 позивач направив відповідачу для підписання два примірники договору поставки № 29/05К від 29.05.2019 про поставку відповідачем позивачу пшениці врожаю 2018 року в кількості 500 тон по ціні 4 500,00 грн. за одну тону на загальну суму 2 500 000,00 грн. зі строком поставки до 10.06.2019, проте відповідач підписаний примірник вказаного договору позивачу не повернув, а відтак, такий договір також укладено не було;

- у подальшому, в період до 04.06.2019, між позивачем та відповідачем відбулась поставка шести партій пшениці в загальній кількості 560,00 тон по ціні 4 500,00 грн. за тону на загальну суму 2 520 000,00 грн., яка позивачем оплачена у повному обсязі;

- після цього спірним платіжним дорученням № 1937 від 07.06.2019 на суму 945 000,00 грн. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в якості попередньої оплати з придбання 210 тон пшениці, яку відповідач не поставив, а кошти не повернув, про що і йдеться в поданій позивачем до суду позовній заяві.

У свою чергу, відповідач у запереченнях (а.с. 112-114) зазначив про те, що посилання позивача на відсутність договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткової угоди від 03.06.2019 до нього спростовуються наявністю вказаних документів, позивач не надає доказів направлення на адресу відповідача для підписання вказаних ним договорів, а всі надані позивачем видаткові накладні щодо поставки товару містять послання саме на договір поставки № 22/05К від 22.05.2019.

У відповіді на заперечення (а.с. 127-128) позивач, серед іншого, зазначив про те, що:

- рахунок № 210510 від 03.06.2019, виставлений саме на доплату на суму 945 000,00 грн., не існував, що підтверджується тим, що загальна сума сплачених за цим рахунком позивачем коштів становить 1 102 500,00 грн.;

- доказом того, що між сторонами була узгоджена саме ціна 4 500,00 грн. за тону пшениці є зареєстровані відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні щодо вже поставленого товару за ціною 4 500,00 грн. за тону, а також щодо попередньої оплати товару (спірної суми) також за ціною 4 500,00 грн. за тону, яка була зареєстрована вже після, начебто, укладення додаткової угоди від 03.06.2019, коригування останньої податкової накладної відбулось лише 26.09.2019, тобто вже після звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги позивача задовольнив повністю, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що в період з 22.05.2019 по 04.06.2019 відповідач поставив позивачу за видатковими накладними товар (пшеницю 2 класу) на загальну суму 5 067 180,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 220502 від 22.05.2019 р. на суму 313 200,00 грн., № 230502 від 23.05.2019 на суму 444 240,00 грн., № 220503 від 25.05.2019 на суму 840 240, 00 грн., № 270502 від 27.05.2019 на суму 949 500,00 грн., № 290501 від 29.05.2019 на суму 630 000,00 грн., № 310501 від 31.05.2019 на суму 163 890,00 грн., № 010601 від 01.06.2019 на суму 623 610,00 грн., № 040601 від 04.06.2019 на суму 1 102 500,00 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 44 від 22.05.2019 та № 45 від 29.05.2019, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 60-69).

Вказаний товар позивачем оплачений в повному обсязі шляхом його передоплати платіжними дорученнями № 1901 від 22.05.2019 на суму 270 000,00 грн., № 355 від 22.05.2019 на суму 43 200,00 грн., № 358 від 23.05.2019 на суму 450 000,00 грн., № 1908 від 24.05.2019 на суму 380 000,00 грн., № 1907 від 24.05.2019 на суму 320 000,00 грн., № 359 від 24.05.2019 на суму 200 000,00 грн., № 1912 від 27.05.2019 на суму 950 000,00 грн., № 1912 від 28.05.2019 на суму 415 000,00 грн., № 361 від 28.05.2019 на суму 200 000,00 грн., № 1922 від 31.05.2019 на суму 736 480,00 грн., № 1924 від 03.06.2019 на суму 1 102 500,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 86-96).

Крім того, позивачем відповідачу платіжним дорученням № 1937 від 07.06.2019 перераховано 945 000,00 грн. з призначенням платежу за пшеницю, зг. рах. № 210510 від 03.06.2019 року в т.ч. ПДВ 20% 157 500,00 грн. .

Факт поставки товару за вищевказаними накладними та перерахування в рахунок його оплати коштів у вказаних у них сумах, а також перерахування позивачем відповідачу платіжним дорученням № 1937 від 07.06.2019 грошових коштів в сумі 945 000,00 грн. сторонами не заперечується.

Водночас між сторонами існує спір щодо того, чи було укладено договір поставки № 22/05К від 22.05.2019, який би містив положення щодо того, що попередня (базова) ціна товару на момент укладення вказаного договору становить 4 500,00 грн. за одну тону, проте остаточна ціна товару підлягає коригуванню внаслідок зміни за період поставки середніх цін на ринку продажу зерна, а також у разі зміни курсу іноземної валюти (євро) по відношенню до гривні; остаточна ціна товару та сума договору визначається шляхом укладення додаткової угоди (нової редакції) до даного договору, а також щодо того, чи було укладено додаткову угоду від 03.06.2019 до договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 щодо узгодження остаточної ціни товару, якою зафіксовано факт поставки позивачу товару - 1 126,040 кг пшениці, а також те, що ціна за одну тону залікової ваги товару зросла з 4 500,00 грн. з ПДВ до 5 340,00 грн. з ПДВ, а відтак, загальна ціна товару за договором поставки зросла до 6 013 053,00 грн.

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає таке.

З наданих сторонами видаткових накладних щодо поставки товару відповідачем позивачу слідує, що товар за накладними постачався саме на підставі договору поставки № 22/05К від 22.05.2019.

Враховуючи, що вказані накладні підписані сторонами, в тому числі і позивачем, без заперечень, останній своїми діями підтвердив факт укладення між сторонами такого договору.

Водночас, оскільки лише відповідачем надано примірник такого договору, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, колегія суддів вважає доведеним факт укладення договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 в редакції, наданій відповідачем.

Так, зі змісту договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 (а.с. 55-56) слідує, що за його умовами відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивача, а позивач прийняти й оплатити пшеницю врожаю 2018 року.

У п. 3.1 договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 сторони дійшли згоди про те, що попередня (базова) ціна товару на момент укладення вказаного договору становить 4 500,00 грн. за одну тону, а в п. 3.2 - що остаточна ціна товару підлягає коригуванню внаслідок зміни за період поставки середніх цін на ринку продажу зерна, а також у разі зміни курсу іноземної валюти (євро) по відношенню до гривні; остаточна ціна товару та сума договору визначається шляхом укладення додаткової угоди (нової редакції) до даного договору;

Відповідач посилається на те, що на виконання умов договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 сторонами було укладено додаткову угоду від 03.06.2019 до договору, якою договір викладено в новій редакції, де зафіксовано факт поставки позивачу товару - 1 126,040 кг пшениці, а також те, що ціна за одну тону залікової ваги товару зросла з 4 500,00 грн. до 5 340,00 грн., а відтак, загальна ціна товару за договором поставки зросла до 6 013 053,00 грн.

Позивач, заперечуючи факт укладення такої угоди, зазначає про те, що ним така угода не підписувалась, проте вказані обставини спростовуються оригіналом такої угоди, що є достатнім для того, аби вважати таку угоду укладеною.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що ним відповідачу для підписання направлялися інші за змістом договір поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткова угода до нього від 03.06.2019, ніж ті, оригінали яких представлені суду відповідачем.

Водночас посилання позивача на те, що домовленості щодо поставки пшениці врожаю 2018 року по ціні саме 4 500,00 грн. за одну тону було досягнуто у телефонній розмові, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів визнання додаткової угоди від 03.06.2019 до договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 недійсною, такий правочин є правомірним та, відповідно, в силу приписів ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що він не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про визнання недійсними як договору поставки № 22/05К від 22.05.2019, так додаткової угоди від 03.06.2019 до нього.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вказану правову норму,посилання позивача на те, що відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані податкові накладні щодо поставки товару за видатковими накладними № 220502 від 22.05.2019 р. на суму 313 200,00 грн., № 230502 від 23.05.2019 на суму 444 240,00 грн., № 220503 від 25.05.2019 на суму 840 240, 00 грн., № 270502 від 27.05.2019 на суму 949 500,00 грн., № 290501 від 29.05.2019 на суму 630 000,00 грн., № 310501 від 31.05.2019 на суму 163 890,00 грн., № 010601 від 01.06.2019 на суму 623 610,00 грн., № 040601 від 04.06.2019 на суму 1 102 500,00 грн., а саме податкові накладні № 15 від 22.05.2019, № 16 від 23.05.2019, № 21 від 24.05.2019, № 27 від 27.05.2019, № 30 від 28.05.2019, № 36 від 31.05.2019, № 3 від 03.06.2019, зі змісту яких слідує, що вартість товару (пшениці) становить саме 4 500,00 грн. за 1 тону, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки вказані обставини не спростовують факту наявності договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткової угоди від 03.06.2019 до нього та не можуть вважатися підставою для неприйняття судом до уваги спірного договору та додаткової угоди до нього.

Так само, такими доказами не може вважатися і те, що за фактом отримання відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 945 000,00 грн., перерахованих платіжним дорученням № 1937 від 07.06.2019, відповідачем 27.06.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну № 6 від 07.06.2019 (а.с. 139) саме на поставку товару (пшениця, кількість 210 т, ціна товару - 4 500,00 грн. за 1 тону з ПДВ), та те, що коригування ціни вартості одиниці товару за 1 тонну пшениці з 3 750, 00 грн. без ПДВ на 4 500,00 грн. без ПДВ відповідно до податкової накладної № 4 від 07.06.2019 - Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 6 від 07.06.2019 (а.с. 140) відповідач у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснив не відразу після укладення додаткової угоди і не після отримання від позивача вимоги № 29 від 18.07.2019 про повернення попередньої оплати за товар в сумі 945 000, 00 грн., а лише 26.09.2019, тобто після отримання від позивача позовної заяви, що є предметом розгляду, і після відкриття судом провадження у цій справі за таким позовом.

Щодо посилань позивача на те, що надані відповідачем договір поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткова угода від 03.06.2019 до нього є підробленими, оскільки не містять відбитків печатки позивача та підпису його керівника на кожні сторінці, вказані документи викладені на двох аркушах кожний, з яких відбиток печатки позивача та підпис його керівника містить лише друга з сторінок, в той час як саме на перших сторінках містіться умови щодо визначення ціни товару, погодження можливості її зміни після поставки товару та визначення остаточної ціни на рівні 5 340,00 грн. за одну тону, колегія суддів зазначає, що за положеннями чинного законодавства не вимагається підпис повноважного представника юридичної особи, скріпленого печаткою такої юридичної особи, на кожному аркуші договору (додаткової угоди).

При цьому, відповідачем до матеріалів справи долучено належним чином засвідчену копію рахунку № 210510 від 03.06.2019 (а.с. 59 т. 1), саме з посиланням на який позивач і сплатив кошти в сумі 945 000,00 грн. за спірним платіжним дорученням № 1937 від 07.06.2019, і у якому зазначено, що кошти підлягають перерахуванню з призначенням платежу: Доплата за пшеницю згідно договору поставки № 22/05К від 22.05.2019р., та додаткової угоди до договору поставки від 03.06.2019р. .

Твердження позивача про те, що вказаний рахунок на доплату 945 000,00 грн. за пшеницю згідно договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 та додаткової угоди до нього від 03.06.2019 ніколи не надсилався відповідачем позивачу, оскільки такого рахунку не існувало, спростовуються самим фактом перерахування позивачем коштів з посиланням на вказаний рахунок.

Всі перелічені вище обставини свідчать про те, що сторонами погоджено ціну товару в розмірі саме 5 340,00 грн. з ПДВ за 1 тону.

Отже, за умовами укладеної між сторонами додаткової угоди від 03.06.2019 до договору поставки № 22/05К від 22.05.2019, яка є обов`язковою для сторін, ціна вже поставленого позивачу товару (1 126,040 кг пшениці) становить 5 340,00 грн. за 1 тону, а відтак, загальна ціна товару за договором поставки зросла до 6 013 053,00 грн.

Таким чином, на виконання умов договору поставки № 22/05К від 22.05.2019 відповідачем позивачу було поставлено товар (1 126,040 кг пшениці) на загальну суму 6 013 053,00 грн., а в рахунок оплати вказаного товару позивачем відповідачу було перераховано 6 012 180,00 грн., з яких 945 000,00 грн. - платіжним дорученням № 1937 від 07.06.2019, повернення коштів перерахованих за яким, є предметом цього позову.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний договір поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З огляду на обставини, які встановлені вище, кошти, стягнення яких є предметом цього позову, фактично були перераховані позивачем в рахунок оплати поставленого відповідачем товару, а відтак, правові підстави для їх повернення позивачу відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 945 000,00 грн. передоплати за непоставлений товар задоволенню не підлягають. Рішення суду першої інстанції про задоволення таких вимог підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2020 у справі № 911/2109/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову відмовляється повністю.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фінпром задовольняється повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору за звернення з позовом та судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 500,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фінпром на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2020 у справі № 911/2109/19 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2020 у справі № 911/2109/19 скасувати.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного підприємства Компанія Євротрейд (22000, вул. Набережна, 46, м. Хмільник, Вінницька область, ідентифікаційний код 38369331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фінпром (08600, вул. Гоголя, 26, м. Васильків, Київська область, ідентифікаційний код 36629177) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі

21 262 (двадцять одна тисяча двісті шістдесят дві) грн. 50 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2109/19.

Повний текст постанови складено: 15.09.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.І. Поляк

М.А. Дідиченко