Рішення

від 15.09.2020 по справі 908/1605/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/90/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 Справа № 908/1605/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСПЕЦГРУП» , (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 103, кв. 32)

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» , (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81)

про стягнення 182526,90 грн.

24.06.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 24/06-20 від 24.06.2020 (вх. № 1734/08-07/20 від 24.06.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСПЕЦГРУП» , м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» , м. Запоріжжя про стягнення 182526,90 грн. заборгованості за договором поставки № 11190097 від 18.02.2019, в тому числі основного боргу в розмірі 140635,86 грн., пені в розмірі 34350,88 грн., інфляційних збитків в розмірі 3560,37 грн. і 3 % річних в розмірі 3979,79 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2020 справу № 908/1605/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1605/20, справі присвоєно номер провадження справи 4/90/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.

16.07.2020 через службу діловодства господарського суду Запорізької області ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» подано клопотання вих. №2-12/20-1 від 16.07.2020 (вх. № 13564/08-08/20 від 13.07.2020) про розгляд справи №908/1605/20 в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2020 в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» , м. Запоріжжя про розгляд справи № 908/1605/20 в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено повністю.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України та договорі поставки № 11190097 від 18.02.2019, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» 182526,90 грн. заборгованості, що складається з основного боргу в розмірі 140635,86 грн., пені в розмірі 34350,88 грн., інфляційних збитків в розмірі 3560,37 грн. і 3 % річних в розмірі 3979,79 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що виконав зобов`язання з оплати товару належним чином, а заборгованість 140635,86 грн. є загальною вартістю розміру ПДВ, який нараховується на вартість товару і не була сплачена і не повинна бути сплачена позивачеві на підставі п.6.1.3 договору через не реєстрацію позивачем податкових накладних на суму 43430,66 грн. та 97205,20 грн. (ПН від 10.04.2019 №2 на суму 43430,66 грн. заблокована 24.04.2019, а ПН від 19.04.2019 №5 на суму 97205,20 грн. заблокована 15.05.2019). Відповідач зазначив, що не зважаючи на розблокування та реєстрацію податкових накладних він все одно не включив їх до податкового кредиту звітного місяця (квітень 2020року) оскільки отримав від ДФС України застереження щодо ризиковості операцій, де фіскальний орган вказав, що на їх думку відсутнє реальне джерело товару, що поставлено позивачем, та включення суми ПДВ до податкового кредиту призведе до контрольно - перевірочних заходів. У зв`язку з викладеним відповідач вирішив зменшити відшкодування сум ПДВ на суму 140635,86 грн., про що подав уточнюючу податкову декларацію. За таких умов відповідач в односторонньому порядку прийняв рішення про застосування оперативно - господарських санкцій - відмову від виконання зобов`язання частково на суму 140635,86 грн. Вважає, що оскільки відсутні підстави для визнання загальної суми ПДВ - 140 836,86грн. - заборгованістю, то відповідно, відсутні підстави і для нарахування на цю суму пені, 3% річних та інфляційних витрат та їх стягнення. Також, зазначає, що позивачем не враховано, що спірні податкові накладні заблоковані 24.04.2019 та 15.05.2019, а розблоковані лише 13.03.2020, а отже і нарахування штрафних санкцій, за весь період зупинення реєстрації податкових накладних, є безпідставним. Крім того, позивачем при розрахунку пені не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ЦК України. Також відповідач заперечує проти заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., оскільки про зазначені витрати позивачем не було зазначено в резолютивній частині позову та до позову не надано доказів на підтвердження здійснення вказаних втрат.

У відповіді на відзив позивач зауважив, що обов`язок сплати за товар, згідно договору поставки № 11190097 від 18.02.2019 наступив через 90 календарних днів з дати поставки в порядку, передбаченому п.4.1. договору. Про застосування оперативно-господарських санкцій відповідач позивача не повідомляв, крім того, у нього не було підстав це робити, оскільки позивач вчинив всі дії по складанню податкових накладних, а потім вирішував питання про їх розблокування. При цьому з 13.03.2020 позивачем вчинені всі дії по реєстрації податкових накладних. Також, вказує, що відповідно до п.6.1.3 договору Покупець має право в односторонньому порядку зменшити суму за товари/послуги, яка підлягає оплаті Постачальнику на суму ПДВ до моменту виконання постачальником своїх зобов`язань по реєстрації ПН. Не відмовлятися від оплати, не переглянути ціну товару, а у даному випадку лише зменшити суму оплати, яку і сплатити відразу ж після реєстрації ПН.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі сплило 31.08.2020, але судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 (з подальшими змінами) на усій території України установлено карантин, який наразі триває, із запровадженням відповідних заборонюючих та обмежувальних карантинних заходів.

Законом України № 540-IX від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) у Господарському процесуальному кодексі України розділ X Прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. .

Законом України № 731-IХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, згідно з п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Встановлений п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ 20-денний строк закінчився 07.08.2020.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 15.09.2020, з урахуванням п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ та наданням можливості сторонам у справі подання процесуальних заяв по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

18.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХСПЕЦГРУП» (постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» (покупець, відповідач у справі) укладений Договір поставки № 11190097 (далі за текстом - Договір).

Згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцю феросплави та інші матеріали (товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену ціну. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору, асортимент Товару, одиниці виміру і додаткові умови постачання, вимоги до якості кожної поставляємо за цим Договором партії Товару, узгоджується в Додатках (специфікаціях) до цього Договору, які є його невід`ємними частинами. У специфікаціях, товаросупроводжувальних документах, і документах бухгалтерського та податкового обліку обов`язкове зазначення кодів УКТЗЕД (на Товар) та або Державного класифікатора продукції та послуг (ДК 016:2020) (на послуги/роботи).

Пунктом 2.1. Договору сторони обумовили, що ціна за одиницю виміру Товару визначається у гривнях та вказується у Додатках (Специфікаціях).

Згідно п. 2.2. Договору, орієнтовна сума Договору складає 130 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 21.666.666, 67 грн. Остаточна сума Договору визначається сумою вартості всіх Додатків (специфікацій).

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата кожної партії Товару здійснюється в розмірі 100% її вартості по факту поставки, протягом 90 календарних днів з моменту поставки Товару та надання оригіналу рахунку.

Термін (строк) поставки Товару вказується в Додатках (специфікаціях). Допускається дострокова поставка товару з письмової згоди покупця.( п.5.1 Договору).

Згідно п. 9.3. Договору, у разі порушення Відповідачем умов оплати Товару він сплачує пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня.

Договір набуває чинності з моменту підписання і скріплення печаткою сторонами та діє в частині поставок товару до 31.12.2023. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії цього договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання і не задоволені законні вимоги, дія цього договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань і законних вимог. (п. 12.1 Договору).

Сторонами не надано, а матеріали справи не містять підтверджень про намір сторін припинити договір.

На виконання умов договору сторонами укладено Специфікацію №1 (Додаток №1до договору), в якій сторони визначили найменування продукції (алюміній вторинний АВ87 (Код УКТЗЕД 7601209100), вагу (15, 0 тон), ціну за 1 тону ( 48700, 00 грн.) та вартість заставки з ПДВ ( 876600, 00 грн).

В пункті 6 Специфікації визначено Строк постачання до 30.04.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок №19 від 10.04.2019 на суму 260 583, 96 грн. та рахунок №24 від 19.04.2019 на суму 583 231, 20 грн.

На виконання умов договору поставки №11190097 від 18.02.2019, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 876600, 00 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними, а саме:

- № 24 від 10.04.2019 на суму 260 583, 96 грн. ;

- № 26 від 19.04.2019 на суму 583 231, 20 грн.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору №11190097 від 18.02.2019 доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача скріплені печатками на вказаних видаткових накладних.

Крім того, факт отримання товару підтверджується товарно-транспортними накладними, копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в розмірі 703179, 30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12845 від 09.07.2019 на суму 217153, 30 грн. та платіжним дорученням № 13389 від 17.07.2019 на суму 486026, 00 грн.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 140635,86 грн. за договором поставки № 11190097 від 18.02.2019. За неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором позивачем нараховано 34350,88 грн. пені, 3979,79 грн. 3% річних, 3560,37 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав та не сплатив кошти за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Враховуючи положення пункту 4.1 Договору кінцевий строк здійснення розрахунків за Договором - по видатковій накладній №24 від 10.04.2019 - до 10.07.2019, по видатковій накладній №26 від 19.04.2019 - до 17.07.2020.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару суду не надав.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 140635,86 грн. основного боргу пред`явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача, що невиконання зобов`язань за Договором поставки №11190097 від 18.02.2019 сталося внаслідок того, що ТОВ «ТЕХСПЕЦГРУП» безпідставно в порушення вимог чинного законодавства не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкові накладні №2 від 10.04.2019 та №5 від 19.04.2019 на загальну суму з ПДВ 140635,86 грн., як наслідок, спричинило втрату відповідачем податкового кредиту на суму 140635,86 грн., суд відхиляє як безпідставні, оскільки нереєстрація податкової накладної в будь-якому разі не може бути підставою звільнення відповідача від обов`язку здійснити розрахунки за господарським зобов`язанням, виконаним належним чином.

Також, суд приймає до уваги, що факт відсутності протиправних дій або бездіяльності ТОВ «ТЕХСПЕЦГРУП» щодо реєстрації зазначених податкових накладних встановлений рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду від 16.09.2019 у адміністративній справі № 280/3717/19, від 04.10.2019 у адміністративній справі № 280/3202/19. А також, Постановою Третього Апеляційного Адміністративного суду від 27.05.2020 у адміністративній справі №280/3394/19 та Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 у адміністративній справі № 280/3394/19 щодо визнання протиправним включення ТОВ «ТЕХСПЕЦГРУП» до бази ризикових платників підприємства, що відповідають критеріям ризиковості.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 Договору сторони узгодили, що у разі порушення відповідачем умов оплати товару він сплачує пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

За невиконання грошових зобов`язання за Договором поставки №11190097 від 18.02.2019 позивачем пред`явлена до стягнення пеня в розмірі 34350,88 грн., яка розрахована по кожній видатковій накладній, а саме по видатковій накладній №24 від 10.04.2019, за період з 10.07.2019 по 24.06.2020, та по видатковій накладній № 26 від 19.04.2019, за період з 19.07.2019 по 24.06.2020.

Наданий розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний неправильно. Позивачем не враховані приписи п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Також позивачем при розрахунку розміру пені не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ЦК України, відповідно до яких

Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 22476, 07 грн., а саме по видатковій накладній №24 від 10.04.2019, за період з 11.07.2019 по 11.01.2020 в розмірі 6977, 77грн., та по видатковій накладній № 26 від 19.04.2019, за період з 20.07.2019 по 20.01.2020 в розмірі 15 498, 30 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3979,79 грн. грн. 3 % річних, а саме по видатковій накладній №24 від 10.04.2019, за період з 10.07.2019 по 24.06.2020, та по видатковій накладній № 26 від 19.04.2019, за період з 19.07.2019 по 24.06.2020 та 3560,37 грн. інфляційних збитків, а саме по видатковій накладній №24 від 10.04.2019, за період з липня 2019 по квітень 2020, та по видатковій накладній № 26 від 19.04.2019, за період з серпня 2019 по квітень 2020.

Наданий розрахунок 3 % річних судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний не правильно, а саме позивачем не враховані приписи п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» .

Таким чином, стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 3968, 22 грн., а саме по видатковій накладній №24 від 10.04.2019, за період з 11.07.2019 по 24.06.2020 в розмірі 1247, 65 грн., та по видатковій накладній № 26 від 19.04.2019, за період з 20.07.2019 по 24.06.2020 в розмірі 2720, 57 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат за неналежне виконання грошових зобов`язань за договором є обґрунтованою, але розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем допущені помилки при розрахунку розміру інфляційних втрат.

Таким чином, стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 3 274, 91 грн., а саме по видатковій накладній №24 від 10.04.2019, за період з липня 2019 по квітень 2020 в розмірі 826, 70 грн., та по видатковій накладній № 26 від 19.04.2019, за період з серпня 2019 по квітень 2020 в розмірі 2448, 21 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та просив стягнути з відповідача 10000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме сплати 10000,00 грн., не подано доказів на підтвердження повноважень як адвоката (договору про надання правової допомоги, ордеру) та виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем до відповідача витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуждаються.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСПЕЦГРУП» до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» , (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, код ЄДРПОУ 00186536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХСПЕЦГРУП» , (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 103, кв. 32, код ЄДРПОУ 42345442) 140 635 (сто сорок тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 86 коп. основного боргу, 22476 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 07 коп., пені, 3968 (три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 22 коп. 3 % річних, 2448 (дві тисячі чотириста сорок вісім) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 2 542 (дві тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 93 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 15» вересня 2020р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.