Рішення

від 14.09.2020 по справі 910/5331/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/5331/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом"

про стягнення 206610,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" 206610,00 грн штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №36210094 від 10.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 відкрито провадження у справі №910/5331/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

21.05.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого додано заяву про заперечення щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про об`єднання справ №910/3680/20, №910/5224/20 та №910/5331/20 в одне провадження.

02.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, заперечення на заяву щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження та заперечення на клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи №910/5331/20 за правилами загального позовного провадження та клопотання останнього про об`єднання справ №910/3680/20, №910/5224/20, №910/5331/20 в одне провадження - відмовлено.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із залізничної накладної №36210094 від 10.10.2019 відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" зі станції відправлення Чернівці-Північна Львівської залізниці одержувачу - Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь", станція призначення Сартана Донецької залізниці було відправлено вагон №65297616 з вантажем - лом чорних металів, код вантажу 316073, маса вантажу, визначена відправником на автомобільних вагах заводський №161 - 46200 кг, провізна плата 41322,00 грн.

На станції призначення - Сартана Донецької залізниці на підставі актів загальної форми №3 від 11.10.2019 станції Чернівці Львівської залізниці та №758/ПП від 23.10.2019 станції Сартана Донецької залізниці було здійснено комісійне контрольне зважування вагону №65297616 та складено комерційний акт №484809/452 від 24.10.2019.

Згідно комерційного акту №484809/452 від 24.10.2019 встановлено, що у перевізних документах вагону №65297616 вказана маса нетто вантажу 46200 кг, а при переважуванні фактично виявилось 48950 кг, що більше заявленої ваги нетто на 2750 кг; вагон зважувався двічі, результат не змінився. По документу значиться брухт чорних металів, вид 500, вкритий листами, поверхня маркована. Фактично навантаження нижче рівня бортів на 200 мм, маркування вапном не порушене. Двері, люки зачинені, вагон технічно справний.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при відправлені вантажу за залізничною накладною №36210094 від 10.10.2019 неправильно визначив його масу, яка за результатами комісійного контрольного зважування виявилась більшою ніж зазначено у накладній, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 206610,00 грн.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що акті загальної форми №3 від 11.10.2019 станції Чернівці Львівської залізниці вказано про невірне нарахування тарифу, з огляду на що, на думку відповідача, за результатами проведеного зважування мав бути виставлений рахунок на доплату тарифу, а підстави для проведення комісійного контрольного переважування вагону на станції Сартана взагалі були відсутні. Маса відправленого відповідачем вантажу не перевищувала вантажопідйомність вагону, у зв`язку з чим, згідно інформації, викладеної в листі Головного комерційного управління Укрзалізниці №ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 у позивача взагалі відсутні законні підстави для подачі позову про стягнення штрафу за неправильно вказану в накладній масу вантажу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч.5 ст.307 Господарського кодексу України).

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст.6 Статуту залізниць України та п.1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (надалі - Правила).

Заповнення відповідних граф накладної здійснюється відправником (п.2.1 Правил).

Згідно зі ст.23 Статуту залізниць України, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ст.24 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Пунктом 10 Правил складання актів (ст.129 Статуту залізниць), затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 №334 передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як встановлено судом, відповідно до залізничної накладної №36210094 від 10.10.2019 відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" зі станції відправлення Чернівці-Північна Львівської залізниці одержувачу - Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь", станція призначення Сартана Донецької залізниці було відправлено вагон №65297616 з вантажем - лом чорних металів, код вантажу 316073, маса вантажу, визначена відправником на автомобільних вагах заводський №161 - 46200 кг, провізна плата 41322,00 грн.

На станції призначення - Сартана Донецької залізниці на підставі актів загальної форми №3 від 11.10.2019 станції Чернівці Львівської залізниці та №758/ПП від 23.10.2019 станції Сартана Донецької залізниці було здійснено комісійне контрольне зважування вагону №65297616 та складено комерційний акт №484809/452 від 24.10.2019.

Згідно комерційного акту №484809/452 від 24.10.2019 встановлено, що у перевізних документах вагону №65297616 вказана маса нетто вантажу 46200 кг, а при переважуванні фактично виявилось 48950 кг, що більше заявленої ваги нетто на 2750 кг; вагон зважувався двічі, результат не змінився. По документу значиться брухт чорних металів, вид 500, вкритий листами, поверхня маркована. Фактично навантаження нижче рівня бортів на 200 мм, маркування вапном не порушене. Двері, люки зачинені, вагон технічно справний.

Щодо твердження відповідача про те, що зазначення в що акті загальної форми №3 від 11.10.2019 станції Чернівці Львівської залізниці вказано про невірне нарахування тарифу, з огляду на що, на думку відповідача, за результатами проведеного зважування мав бути виставлений рахунок на доплату тарифу, а підстави для проведення комісійного контрольного переважування вагону на станції Сартана взагалі були відсутні суд зазначає наступне.

Так, у акті загальної форми №3 від 11.10.2019 встановлено, що фактична маса вантажу, яка була виявлена при контрольному зважуванні складає 48800 кг, що більше маси, визначеної в документах на 2600 кг. Разом з тим, вага яка зазначена в залізничній накладній №36210094 від 10.10.2019 становить 46200 кг. У вказаному акті встановлено, що тариф нараховано невірно, різницю тарифів стягнути на станції призначення.

При цьому, розходження в результатах зважування вантажу за накладною №36210094 від 10.10.2019 на станції Чернівці та на станції Сартана на 150 кг може бути зумовлене допустимими похибками ваг, але в будь-якому випадку відомості щодо маси вантажу як за даними комерційного акту №484809/452 від 24.10.2019, так і за даними акту загальної форми №3 від 11.10.2019 свідчать про невідповідність фактичної ваги вантажу вазі, зазначеній відправником у перевізних документах.

Крім того обставини невірного зазначення маси вантажу у вагоні №65297616 зазначені у акті загальної форми №758/ПП від 23.10.2019, вагон направлено на переважування.

Більше того, оскільки, у даному випадку обставинами, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, - належним та допустимим доказом в силу приписів ст.129 Статуту залізниць України є саме комерційний акт, а не акт загальної форми, тому твердження відповідача щодо відсутності факту встановлення порушення в акті загальної форми №3 від 11.10.2019 є необґрунтованим.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно з ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Відтак, судом встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено неправильне зазначення відправником маси вантажу, що є підставою для застосування відповідальності за допущене порушення.

При цьому, щодо доводів відповідача про відсутності у позивача законних підстав для подачі позову про стягнення штрафу за неправильно вказану в накладній масу вантажу з огляду на інформацію, викладену в Листі Головного комерційного управління Укрзалізниці №ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст.137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Суд зазначає, що лист Головного комерційного управління Укрзалізниці №ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 не є нормативно-правовими документами і мають виключно інформаційно-розпорядчий характер та за своєю суттю не вносять зміни до Статуту залізниць як щодо підстав та виду відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу у перевізному документі, так і щодо права залізниці на звернення до суду, тому вищезазначені доводи відповідача є необґрунтованими та судом до уваги не приймаються.

Відповідно до залізничної накладної №36210094 від 10.10.2019 провізна плата за вагон №65297616 складає 41322,00 грн, у зв`язку з чим за розрахунком позивача, який перевірено судом, розмір штрафу складає 41322,00 грн х 5 = 206610,00 грн.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зазначення відповідачем невірної маси вантажу підтверджується матеріалами справи, розмір штрафу відповідає вимогам положень Статуту та фактичним обставинам справи.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" про стягнення 206610,00 грн штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №36210094 від 10.10.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" (01010, м.Київ, вул.Левандовська, 3, літ.В; ідентифікаційний код 39460216) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) штраф у розмірі 206610 (двісті шість тисяч шістсот десять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3099 (три тисячі дев`яносто дев`ять) грн 15 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.09.2020.

Суддя М.Є.Літвінова