Постанова

від 10.02.2021 по справі 910/5331/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р. Справа№ 910/5331/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 10.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020

у справі № 910/5331/20 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом"

про стягнення 206 610,00 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" (далі - відповідач) про стягнення 206610,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач при відправлені вантажу за залізничною накладною №36210094 від 10.10.2019 неправильно визначив його масу, яка за результатами комісійного контрольного зважування виявилась більшою ніж зазначено у накладній, внаслідок чого просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 206610,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 206 610 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 099 грн. 15 коп.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідачем допущено порушення, яке полягає у неправильному зазначені в накладній маси вантажу, тому згідно із статтями 24, 118, 122 Статуту залізниць відповідач має нести відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 206 610,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що відходи та брухт чорних металів відповідно до довідника кодів товарів згідно з Українською класифікацією товарів УКТ ЗЕД відносяться до групи 72 чорні метали та мають свій особистий код 7204. У графі 20 залізничної накладної зазначено н/у (не упакований). Отже, такий вантаж може бути прийнятий до перевезення лише після зважування, а не візуального огляду.

Скаржник стверджує, що комерційнй акт №484809/452 від 24.10.2019 не може бути належним доказом у справі, оскільки складений з порушенням чинного законодавства, а саме ч. 3, 4 п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

В апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: витяг з книги прийняття до перевезення; посвідчення радіаційного обстеження; документ про якість; посвідчення про вибухобезпечність; копію техпаспорту та свідоцтва про повірку ваг.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 10.12.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що залізницею були перевірені лише дані внесені в накладну (відповідність внесення даних вимогам додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів), а не відповідність фактичної ваги вантажу даним внесеним в графу 24 накладної, що не входить до кола обставин, які з`ясовуються при перевірці перевізних документів (п.1.6 Правил).

Акціонерне товариство "Українська залізниця" вказує, що не складення комерційного акту на попутній станції згідно з приписами ч. 4 п. 4 Правил складання актів не може бути підставою для визнання комерційного акту неналежним доказом, оскільки він складений в день зважування вагону і здачі вантажу відповідно до приписів ч. 2 п. 4 Правил складання актів, що підтверджено журналом контрольного зважування та датою видачі вантажу в графі 52 накладної 36210094. Крім того, скаржник наголошує, що комерційний акт підписано уповноваженими особами.

Одночасно з відзивом на апеляційну скаргу позивач подав клопотання про прийняття додаткових доказів, а саме: копію посадової інструкції №6 від 10.04.2019 та копію посадової інструкції №7 від 10.04.2019, на підтвердження повноважень комерційних агентів станції Сартана у підписанні комерційних актів.

Узагальнені доводи заперечення на відзив на апеляційну скаргу

04.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує, що твердження позивача про те, що дані про масу вантажу заповнював тільки відправник є неправдивими, оскільки графа 26 спосіб визначення маси у накладній заповнюється як відправником, так і залізницею.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2020 справу №910/5331/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 у справі №910/5331/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/5331/20 залишено без руху.

17.11.2020 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано описи вкладення у цінний лист про надсилання апеляційної скарги з додатками на адресу Акціонерного товариства "Українська залізниця" та на адресу Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/5331/20 та призначений розгляд справи на 21.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/5331/20 та відкладено розгляд апеляційної скарги на 27.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 27.01.2021 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. 27.01.2021 у відпустці. Справу призначено до розгляду на 10.02.2021.

Колегія суддів у судовому засіданні 10.02.2021 протокольною ухвалою залишила без розгляду клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про прийняття додаткових доказів та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.

Так, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" про долучення до матеріалів справи додаткових доказів мотивоване тим, що, оскільки на виконання заходів карантину, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19 та для убезпечення ризику життя та здоров`я людей, товариство не мало доступу до документів залізниці (книги приймання до перевезення), тому не мало змоги в установлений законом термін подати належні докази на підтвердження факту зважування залізницею вантажу при прийманні до перевезення та зазначення відповідачем правильної ваги в залізничній накладній.

У свою чергу, клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про прийняття додаткових доказів обґрунтовано тим, що під час розгляду у суді першої інстанції відповідачем не ставилась під сумнів правомірність підписання комерційного акту повноважними працівниками стації Сартана.

Згідно з частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно частин 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, а також з огляду на те, що позивач та відповідач у встановлені чинним процесуальним законодавством порядку та строки не скористались наданими їх законом правом на подання в суді першої інстанції доказів, судова колегія не приймає нові докази, які не були предметом дослідження під час вирішення спору місцевим господарським судом, оскільки прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства. Обставин об`єктивної неможливості подання вказаних клопотань в суді першої інстанції та, відповідно, наявності виняткових випадків для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, заявниками не доведено.

Явка представників сторін

27.01.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду Акціонерним товариством "Українська залізниця" подано заяву про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначеного представника.

Позиції учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.02.2021 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

10.10.2019 із станції відправлення Чернівці-Північна Львівської залізниці до станції призначення Сартана Донецької залізниці, Товариством з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" (відправник) відправлено Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" (одержувач) вагон №65297616 з вантажем - лом чорних металів, код вантажу 316073, маса вантажу, визначена на автомобільних вагах заводський №161 - 46200 кг, провізна плата 41322,00 грн., що підтверджується залізничною накладною №36210094.

11.10.2019 на шляху прямування - на станції Чернівці Львів проведено зважування вантажу, за результатами якого складено акт загальної форми № 3, в якому зазначено, що "комісією у складі: а/к - Мицковська О.В., була проведена перевірка маси вантажу у вагоні. Фактична маса брутто вагона складала 72 600 кг, тара вагона з АСК ВП УЗ-Е 23 800 кг. Маса вантажу нетто за ПД 46 200 кг. Фактична маса вантажу нетто 48 800 кг, що більше документу на 2600 кг. Проведено контрольне зважування вагона №65297616 згідно з планом контрольних зважувань, встановлено брутто вагона 72600 кг, тара вагона з АСК ВП УЗ-Е, маса нетто 48 800 кг, що більше документу на 2600 кг. При огляді: поверхня вантажу маркована. Тариф нараховано невірно, різницю тарифу згідно із таблицею розрахункової маси Збірника тарифів 1 стягнути на станції призначення. Вагон слідує на станцію призначення".

23.10.2019 на станції призначення - Сартана (Донецька залізниця), на підставі акту загальної форми від 11.10.2019 станції Чернівці Львів, здійснено контрольне зважування вагону №65297616.

24.10.2019 складено комерційний акт, в якому зазначено, що у перевізних документах вагону №65297616 вказана маса нетто вантажу 46200 кг, а при переважуванні фактично виявилось 48950 кг, що більше заявленої ваги нетто на 2750 кг; вагон зважувався двічі, результат не змінився. По документу значиться брухт чорних металів, вид 500, вкритий листами, поверхня маркована. Фактично навантаження нижче рівня бортів на 200 мм, маркування вапном не порушене. Двері, люки зачинені, вагон технічно справний.

Звертаючись з позовною заявою позивач вказав, що відповідач при відправлені вантажу за залізничною накладною №36210094 від 10.10.2019 неправильно визначив його масу, яка за результатами комісійного контрольного зважування виявилась більшою ніж зазначено у накладній, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 206610,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу перевезення вантажу України здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, які видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, а також додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Положеннями пункту 2 Статуту залізниць України визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

За приписами ст. 3 Статуту залізниць України, його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії).

На підставі Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи (ст. 5 Статуту залізниць України).

Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст. 6 Статуту залізниць України).

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній (ст. 37 Статуту).

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони, тощо) приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагону, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

За змістом пункту 7 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажів, які перевозяться навалом насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах.

Даний пункт кореспондується із Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, п. 1.1 яких визначено, що вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом. У перевізних документах на ці вантажі у графі "найменування вантажу" проставляється "навалом".

В додатку № 1 до Правил надано перелік вантажів, які допускаються до перевезення навалом або насипом, серед яких зазначено - метали чорні.

Відходи та брухт чорних металів згідно довідника кодів товарів відповідно до Української класифікації товарів УКТ ЗЕД відносяться до групи 72 чорні метали та мають свій особистий код 7204.

Колегія суддів зазначає, що у графі 20 залізничної накладної зазначено "не упакований", тому вантаж може бути прийнятим до перевезення лише після зважування.

Крім цього, на підставі пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення за домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси.

Сторонами у графі 26 залізничної накладної узгоджено порядок визначення маси вантажу на автомобільних вагах, заводський № 161.

Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів графа 26 залізничної накладної "спосіб визначення маси" заповнюється відправником/залізницею та в ній зазначається спосіб визначення маси.

Вказане підтверджено залізничною накладною №36210094, в якій у верхньому лівому куті зазначено, що графа 26 заповнюється відправником та залізницею.

Залізнична накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, а отже в ній сторони домовились щодо саме цього вагону про спосіб визначення маси.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вздовж графи 24 "маса вантажу визначена відправником" та графи 25 "маса вантажу визначена залізницею" вказано 46 200 кг. Тобто, вказана маса вантажу вказана в обох графах, що є підтвердженням залізниці маси вантажу у вазі - 46 200 кг.

Отже, беручи до уваги те, що метали чорні можуть бути прийняті залізницею до перевезення лише після зважування та те, що графа 26 залізничної накладної заповнюється як відправником, так і залізницею, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті вагону №65297616 до перевезення залізниця здійснювала зважування вагону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи Акціонерного товариства "Українська залізниця" про те, що вагон було прийнято до перевезення лише шляхом візуального огляду.

За змістом статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 105 Статуту залізниці встановлено, що вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується на підставі статті 118 Статуту штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 цього Статуту.

За змістом статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б одної з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, які виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

У комерційному акті згідно з п. 9 Правил складання актів детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

До першого примірника комерційного акта про псування вантажу при перевезенні в рефрижераторних вагонах з додержанням температурного режиму додається витяг із журналу реєстрації температури. Дані про температурний режим уносяться до комерційного акта.

Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Згідно з п. 4 Правил складання актів комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.

У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Як вказувалось вище, на підставі акту загальної форми від 11.10.2019 станції Чернівці Львів, 23.10.2019 здійснено контрольне зважування вагону №65297616 та складено комерційний акт № 484809/452 від 24.10.2019.

Отже, колегія суддів зазначає, що складання комерційного акту лише 24.10.2019 на станції Сартана, в той час, як обставини щодо неправильної маси вантажу були встановлені 11.10.2019 на станції Чернівці, є порушенням визначених Правилами строків складання комерційного акту, оскільки на вантаж, що перебуває в дорозі, комерційний акт складається у день виявлення обставин, що підлягають оформленню, або не пізніше наступної доби.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до пункту 5 Правил складання актів у разі перевірки маси тари вагона не тим працівником станції, який брав участь у зважуванні вагона з вантажем, в розділі "Д" комерційного акта зазначається прізвища працівника станції, який брав участь у зважуванні вагона з вантажем і працівника станції, який брав участь у зважуванні порожнього вагона. Акт підписується працівником станції, який перевіряв тару вагона.

За змістом п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. У разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, приписи пункту 10 Правил складання актів на виконання статті 129 Статуту залізниць є імперативними щодо суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17.

За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі №916/2450/17 від 23.11.2018 та у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.

З комерційного акту № 484809/452 від 24.10.2019 вбачається, що його підписав ДСЗМ Шелехов А.Ю., ком. агент Нестеренко І.М. , ком. агент Волкова С.М. та інженер Гончарова І.Л. , однак тільки ДСЗМ Шелехов А.Ю. , як начальник станції, та ком. агент Волкова С.М. , як працівник станції, яка здійснювала перевірку, є особами, що мають право підписувати комерційний акт, оскільки п. 10 Правил складання актів чітко передбачає посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти. Разом з тим, доказів покладення на ком. агент Нестеренко І.М. та інженера Гончарова І.Л. обов`язків щодо підписання комерційних актів від імені залізниці як осіб, підпис яких є обов`язковим для дійсності таких актів в силу пункту 10 зазначених Правил, позивачем до суду першої інстанції не надано.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що акт № 484809/452 від 24.10.2019 складений (підписаний) не уповноваженими на його складання (підписання) особами, адже начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) всупереч вимогам згаданих Правил складання актів комерційний акт не підписав, оскільки не був присутній.

Щодо зазначення в комерційному акті про те, що штатним розписом не передбачено посади завідувача вантажного двору, слід зазначити, що п. 10 Правил складання актів надано можливість підпису комерційного акта й іншими особами, зокрема, завідувачем вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи. Однак, позивачем у суді першої інстанції не надано жодних доказів на підтвердження того, що вказаних посад не передбачено штатним розписом, в комерційному акті не обґрунтовано право підписання акта саме цими особами, як і не зазначено їх повноважень на підписання комерційного акта, в результаті цей акт не може вважатись таким, що складений відповідно до вищевказаних Правил, а саме, уповноваженими на це особами.

Також, колегія суддів вказує, що в розділі "Д" комерційного акта зазначено, що "ком. зважування проводили ваговик та ст. пр-к к-та Азовсталь Шевчук , Луканіна , ДСЗМ ст. Сартана Шелехов А.Ю. та ком. агент ст. Сартана Волкова С.М. ", однак в порушення Правил складання актів особи, які безпосередньо здійснювали зважування Шевчук та Луканіна , комерційний акт не підписали, а його підписали Нестеренко І.М. та Гончарова І.Л. , які згідно акту участь у зважуванні не приймали.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки комерційний акт № 484809/452 від 24.10.2019 складений з порушенням Правил складання актів, тому він не може бути належною підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника за невідповідність вказаної маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 206 610, 00 грн., що становить 5-ти кратний розмір провізної плати за невірно зазначену масу вантажу, не підлягають задоволенню.

На переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/5331/20 слід скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця", з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/5331/20 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/5331/20 слід скасувати.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/5331/20 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 910/5331/20 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" (01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3, літ. В; ідентифікаційний код 39460216) 4 648 (чотири тисячі шістсот сорок вісім) грн. 73 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/5331/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 15.02.2021.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім