Рішення

від 01.09.2020 по справі 910/18645/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.09.2020Справа № 910/18645/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи"

до 1. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо"

3. Державного підприємства "Сетам"

про визнання результатів електронних торгів та договору купівлі-продажу недійсним

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Орленко М.І. (адвокат); Колток О.І. (адвокат); Слесарчук В.М. (адвокат);

від відповідача-1 Мартьола Д.С. (представник за довіреністю);

від відповідачів-2, 3 не з`явилися.

В судовому засіданні 01.09.2020 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 15.09.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

24 грудня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 23.12.2019 року до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (відповідач-2), Державного підприємства "Сетам" (відповідач-3), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- визнати недійсними результати електронних торгів з реєстраційним номером лота 359439 щодо продажу земельної ділянки площею 13,6632 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, які оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416642 від 03.07.2019 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 21 земельної ділянки від 19.07.2019 року, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, 1, ідентифікаційний код: 41037901) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 129, офіс 5, ідентифікаційний код: 41358430);

- витребувати земельну ділянку площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25256651237, цільове призначення: для розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26 з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 129, офіс 5, ідентифікаційний код: 41358430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" (місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 15-А, ідентифікаційний код: 38119250).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельну ділянку, яка перебувала у власності позивача визнано доказом у кримінальному провадженні, передано в управління для збереження агентству та в подальшому передано без згоди власника і отримання дозволу на реалізацію з електронних торгів, за результатами яких право власності набуто ТОВ "Пелучо".

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на не доведення позивачем порушень порядку проведення аукціону та не дотримання сторонами договору купівлі-продажу № 21 від 19.07.2019 року приписів законодавства при його укладенні, та не доведення позивачем порушення його права або інтересу взагалі тими обставинами, про які він зазначає.

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечив та зазначив, що позивачем не доведено як факту наявності порушень порядку проведення аукціону, так і те, що при проведенні зазначеного аукціону було порушено його права або законні інтереси.

Відповідач-3 проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що організатор електронних торгів здійснив усі необхідні дії в межах чинного законодавства для реалізації майна; позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушень правил проведення електронних торгів та порушень його законних прав та інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 року у справі № 910/18645/19 позовну заяву б/н від 23.12.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" про визнання результатів електронних торгів та договору купівлі-продажу недійсним та додані до неї матеріали передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Одеської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2019 року у справі № 910/18645/19 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2019 року у справі № 910/18645/19 скасовано, справу № 910/18645/19 направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

20.02.2020 року матеріали справи були повернуті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/18645/19 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.03.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, підготовче засідання відкладено на 21.04.2020 року.

Крім того, в підготовчому засіданні 17.03.2020 року судом було розглянуте клопотання позивача про об`єднання справ № 910/18645/19, № 910/18646/19, № 910/18647/19 в одне провадження. Вказане клопотання судом було відхилене, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 17.03.2020 року, з підстав його необґрунтованості, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За приписами частини другої цієї норми, суд з урахуванням наведених вище положень частини першої може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (ч. 3 ст. 173 ГПК України).

Отже, об`єднання справ є правом суду, реалізація якого залежить, у тому числі, від того, чи не буде це об`єднання перешкоджати з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін, та чи не ускладнить воно вирішенню спору.

Суд не вбачає підстав для об`єднання в одній справі вимог за 3 позовними заявами, оскільки об`єднання справ № 910/18645/19, № 910/18646/19, № 910/18647/19 перешкоджатиме з`ясуванню прав та обов`язків сторін, а також суттєво ускладнить вирішення спору.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, підготовче засідання у даній справі, призначене на 21.04.2020 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року підготовче засідання призначено на 21.05.2020 року.

В підготовчому засіданні 21.05.2020 року судом оголошувалася перерва.

В підготовчому засіданні 26.05.2020 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 09.06.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/18645/19 до судового розгляду по суті на 30.06.2020 року.

В судовому засіданні 30.06.2020 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 09.07.2020 року судом оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 року розгляд справи відкладено на 06.08.2020 року.

05.08.2020 року на електронну пошту Господарського суду міста Києва надійшла заява б/н від 05.08.2020 року Про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 06.08.2020 року судом була розглянута заява б/н від 05.08.2020 року Про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , в задоволенні якої судом було відмовлено, про що постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 06.08.2020 року.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

З огляду на те, що провадження у даній справі було закінчено 09.06.2020 року, а заявник із вказаною заявою звернувся до суду лише 05.08.2020 року, тобто з порушенням встановленого ч. 1 ст. 50 ГПК України строку. Крім того, заявником не наведено належних обґрунтувань, яким чином рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки щодо однієї із сторін.

В судовому засіданні 06.08.2020 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 01.09.2020 року представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов. Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представники відповідачів-2, 3 в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю АБС Технолоджи набуло право власності на земельну ділянку загальною площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив Ульянівка , масив Радужний , земельна ділянка 26.

Право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 228646, який виданий 21.12.2012 року відділом Держземагенства в Овідіопольському районі Одеської області.

18.03.2013 року право власності ТОВ АБС Технолоджи на земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 405381, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25256651237.

Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку від 03.12.2018 року, виготовленого ТОВ Ессет Експертайз , ринкова вартість земельної ділянки становить 112 015 831,00 грн.

01.11.2016 року за наслідками проведеного досудового розслідування Слідчим відділом управлінням з розслідування кримінальних проваджень та слідчими органами прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження за № 42016160000000903 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування з метою збереження, запобігання подальшого перепродажу, зміни території та складу майна, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 01.03.2019 року у справі № 522/25776/16-к накладено арешт на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив "Улянівка", масив "Радужний", ділянка № 26, кадастровий № 5123755800:01:001:0402, площею 13,6632 га.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2019 року у справі № 522/25776/16-к за результатом розгляду клопотання старшого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні № 42016160000000903 від 01.11.2016 року з метою забезпечення збереження речових доказів: змінено спосіб накладення арешту шляхом заборони розпоряджатись та відчужувати земельну ділянку; визначено порядок зберігання речових доказів, шляхом передачі земельної ділянки в управління Національному агентству; зобов`язано Національне агентство забезпечити реєстрацію прав на управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі ухвали слідчого судді про передачу Національному агентству в управління майна, на яке накладено арешт; надано право державним реєстраторам вчиняти реєстраційні та нотаріальні дії щодо вказаного майна лише за відповідним зверненням Національного агентства та уповноважених ним осіб.

В межах проведення процедури управління майном Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами було прийнято рішення про передачу спірної земельної ділянки для реалізації на електронних торгах.

03.07.2019 року відбулися електронні торги, організатором яких було ДП Сетам , номер лоту 359439. Переможцем торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю Пелучо , придбавши майно за ціною 4 445 200,00 грн.

19.07.2019 року за результатами проведення електронних торгів між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, як продавцем, та ТОВ Пелучо , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 21 земельної ділянки та підписано акт приймання-передавання об`єкту нерухомого майна.

19.07.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Манютою Сергієм Васильовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 32554172 від 19.07.2019 року про право власності ТОВ Пелучо на земельну ділянку.

Наказом Міністра юстиції України № 3477/5 від 11.11.2019 року за результатом розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 31.10.2019 року скаргу ТОВ АБС Технолоджи задоволено, рішення державного реєстратора Манюти С.В. про державну реєстрацію від 25.07.2019 року № 47952892 скасовано.

Так, предметом спору у даній справі є визнання недійсними результати електронних торгів з реєстраційним номером лота 359439 щодо продажу земельної ділянки площею 13,6632 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, які оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416642 від 03.07.2019 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу № 21 земельної ділянки від 19.07.2019 року; витребування земельної ділянки площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402 з незаконного володіння ТОВ "Пелучо" на користь ТОВ "АБС Технолоджи".

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що спірна земельна ділянка реалізована Національним агентством за відсутності ухвали слідчого судді або суду про передачу активів (земельної ділянки) для реалізації та без згоди власника земельної ділянки; земельна ділянка не входить до переліку майна, визначеного частиною 4 статті 21 Закону України "Про Національне агентство", яке підлягає реалізації; Національне агентство передало земельну ділянку на реалізацію за ціною, що більше ніж у 27 разів нижча за ринкову; електронні торги з реалізації земельної ділянки проведені з порушенням порядку проведення електронних торгів, оскільки Національним агентством скорочено строк підготовки до реалізації земельної ділянки з 30 днів (визначений нормативно строк підготовки до проведення торгів при реалізації нерухомого майна) до 5 днів (визначений нормативно строк підготовки до проведення торгів при реалізації рухомого майна); ухвала слідчого судді про арешт майна та про передачу майна (земельної ділянки) в управління Агентству були визнані незаконними та скасовані, у зв`язку з чим такі ухвали не створюють будь-яких правових наслідків; внаслідок протиправних дій позивач був позбавлений права власності на земельну ділянку і саме на захист цього права він звернувся з позовом до суду, обравши найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Електронні торги - продаж майна на прилюдних торгах за принципом аукціону або на комісійних умовах засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Оскільки за змістом частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, у редакції на момент проведення торгів.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку проведення торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Правові та організаційні засади функціонування, порядок здійснення повноважень Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів визначається Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" унормовано, що управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Заходи з управління Національним агентством визначаються відповідно до статті Закону.

Згідно з ч. 1, 2, 3 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави. Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Частинами 4, 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" визначено, що майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України. Рішення про передачу для реалізації активів вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат погоджується спеціально створеною при Національному агентстві міжвідомчою комісією з питань реалізації активів. Положення про міжвідомчу комісію з питань реалізації активів та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених вище положень Закону дає підстави для висновку, що Національне агентство відповідно до покладених на нього повноважень здійснює заходи з управління переданими йому активами шляхом володіння, користування та/або розпорядження активами або реалізації таких активів чи передачі їх в управління відповідно до цього Закону. Тобто правова природа управління Національним агентством переданим йому активами не зводиться виключно до дій з володіння та користування. Стаття 21 Закону визначає повноваження Національного агентства щодо реалізації переданих йому активів або щодо передачі їх в управління.

Виходячи зі змісту частини першої ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом частини першої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Пунктами 1-4 ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, передбачено вичерпний перелік дій, які можливо вчинити при визначенні порядку зберігання речових доказів, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.

Згідно із абз. 7 ч. 6 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Аналіз наведених вище положень правових норм дає підстави для висновку, що передача відповідних речових доказів для здійснення заходів з управління ними або для їх реалізації відбувається на підставі різних процесуальних рішень (ухвал) слідчого судді.

Зі змісту ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2019 року у справі № 522/25776/16-к слідує, що нею визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 42016160000000903 від 01.11.2016 року шляхом передачі у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону, в управління майно, на яке ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2019 року у справі № 522/25776/16-к накладено арешт у кримінальному провадженні № 42016160000000903, що належить на праві власності ТОВ "АБС Технолоджи".

Відтак, Приморським районним судом м. Одеси не визначено можливість Національного агентства вживати заходи управління майном у формі його реалізації.

Разом з цим суд звертає увагу на те, що в ухвалах слідчого судді від 01.03.2019 року та від 05.04.2019 року, вказуючи у їх мотивувальних частинах на необхідності збереження речових доказів, взагалі не надано оцінку земельній ділянці, як активу, який може бути реалізовано, що виключає можливість навіть для припущення для реалізації земельної ділянки.

Так, із мотивувальної частини ухвали про арешт вбачається, що такий арешт накладено "з метою встановлення агровиробничої групи земель на вказаних земельних ділянках та вирішення питання про відповідність висновку проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції слідством готується постанова про призначення експертизи ґрунту зазначених земельних ділянок"; "у зв`язку з тим, що вказані земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, та на підставі вищенаведеного у ході досудового розслідування з метою збереження, запобігання їх подальшого перепродажу, зміни їх території та складу виникла необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив "Ульянівка", масив "Радужний", ділянки № 26 , 27, 30".

Таким чином, арешт на спірну земельну ділянку було накладено у зв`язку з тим, що вона є предметом кримінального правопорушення та існує необхідність у її збереженні, запобіганні її подальшого перепродажу, зміни її території та складу.

Наведені обставини вказують на те, що Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів за наявності лише повноважень здійснювати заходи з управління активів - забезпечення їх збереження/збереження їхньої економічної вартості, визначені частинами 2, 3 статті 21 Закону, які не передбачають можливості реалізації активів, незаконно та за відсутності належних повноважень прийнято рішення про передачу спірної земельної ділянки для її реалізації на електронних торгах.

Доводи відповідачів про те, що майно, передане Національному агентству, може бути реалізоване за умови накладення на нього арешту в кримінальному провадженні та його передачі Національному агентству в управління, при цьому зазначення безпосереднього шляху управління цим майном відповідно до положень зазначеного вище законодавства не вимагається, посилаючись на пункт 2 Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 27.09.2017 року, є безпідставними, оскільки, як встановлено судом вище, для реалізації майна необхідно отримати спеціальний припис суду або згоду власника майна на його реалізацію.

А рекомендації, які містяться у настановах з управління арештованим майном, затверджених наказом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 29.11.2018 року № 343, стосовно процедурних питань передачі АРМА майна в управління не можуть бути витлумачені як такі, що надають можливість протиправної реалізації майна його законного власника всупереч та поза межами законодавства.

Отже, реалізація активів, які не були конфісковані, без згоди власника та без рішення суду є прямим порушенням ст. 41 Конституції України, Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, положень ст. 100 ч. 6 Кримінального процесуального кодексу України, ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (...). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (...); Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (...). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (...) (справа "EAST/WEST ALLIANCE LIMITED" проти України, Рішення від 23.01.2014 за заявою № 19336/04).

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.08.2019 року (провадження № 11- сс/813/1043/19, номер справи місцевого суду: № 522/25776/16- 1-кс/522/3215/19) було скасовано ухвалу про арешт. Підставою для скасування цієї ухвали стало істотне порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином, скасування апеляційним судом ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2019 року, якою було накладено арешт на спірну земельну ділянку, означає, що така ухвала про арешт не породжувала жодних правових наслідків з моменту її постановлення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, від 13.06.2018 року у справі № 752/10760/13-ц, від 20.09.2018 року у справі № 466/9050/16-ц, від 22.03.2018 року у справі № 726/1126/17-ц, від 21.02.2018 року у справі №726/1126/17-ц, від 16.01.2020 року у справі № 910/14522/18.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 року у справі № 991/1923/20 арешт на спірну земельну ділянку, накладений відповідно до ухвал слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 01.03.2019 та від 05.04.2019, скасовано в частині порядку зберігання земельних ділянок, шляхом їх передачі в управління АРМА.

Постановляючи відповідну ухвалу Вищий антикорупційний суд підкреслив, що "як вбачається із аналізу змісту абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, передача відповідних речових доказів АРМА для здійснення заходів з управління ними або для їх реалізації відбувається на підставі різних процесуальних рішень (ухвал) слідчого судді"; "арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:001:0402 було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів"; "клопотання підлягає частковому задоволенню (...) також з тих підстав, що арешт накладений необґрунтовано в частині зберігання вказаних земельних ділянок шляхом передачі їх (...) в управління Агентству".

Вказане підтверджує те, що арешт на земельну ділянку накладено саме з метою забезпечення збереження речових доказів, а також вказує на відсутність підстав для реалізації земельної ділянки за відсутності відповідної окремої ухвали слідчого судді.

На твердження ТОВ "АБС Технолоджи", при реалізації спірної земельної ділянки відбулось істотне заниження вартості земельної ділянки, що відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 03.12.2018 року становила 112 015 832,00 грн. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на висновок про вартість об`єкта оцінки від 03.12.2018 року, за яким вартість активу становила 112 015 832,00 грн., на визначену в пункті 4.1. Статуту TOB "АБС Технолоджи" вартість майнового внеску до статутного капіталу TOB "АБС Технолоджи" у вигляді спірної земельної ділянки в розмірі 122 796 001,00 грн.

Також позивач зазначає про те, що договір із суб`єктом оціночної діяльності було укладено не з Національним агентством, а з ДП "Сетам", звіт про оцінку земельної ділянки не підписаний керівником суб`єкта оціночної діяльності, оцінювач і суб`єкт оціночної діяльності відсутній в реєстрі оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності.

Частиною 4 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" визначено, що майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 року №710 затверджено Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку електронні торги проводить організатор (організатори) електронних торгів - юридична особа, відібрана Національним агентством в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2017 р. № 558 "Про відбір на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють реалізацію арештованих активів".

Згідно п. 6 Порядку, організатор забезпечує: проведення електронних торгів; розміщення інформаційних повідомлень про електронні торги та їх результати; формування організаційно-методичних матеріалів для учасників та потенційних учасників електронних торгів; реєстрацію потенційних учасників електронних торгів на своєму веб-сайті та подання ними заявок на участь в електронних торгах; функціонування свого веб-сайту у цілодобовому режимі та постійний доступ до нього учасників електронних торгів та інших користувачів Інтернету; організацію здійснення заходів, необхідних для реалізації активів, включаючи забезпечення їх зберігання, оцінку активів , переміщення активів, демонстрацію активів, поширення відомостей про передані для реалізації активи, в обсязі та на умовах, визначених договором між Національним агентством та організатором.

Тобто Порядком встановлено, що під час реалізації арештованих активів на електронних торгах організації оцінки активів здійснюється організатором (ДП "Сетам"), у зв`язку з чим відсутній факт порушення законодавства в цій частині.

Дослідивши звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 13.06.2019 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3.1. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 2 від 09.01.2003 року "Про затвердження Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок", результати роботи з оцінки оформляються у вигляді письмового документа - звіту про оцінку, що містить висновок про вартість об`єкта оцінки, розкриває зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки земельних ділянок.

Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку, і скріплюється печаткою та підписом, керівника суб`єкта оціночної діяльності.

При цьому, відповідно до положень абзацу 4 ст. 6 Закону України "Про оцінку земель", суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є, зокрема, юридичні особи - суб`єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та які зареєстровані у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Крім того, відповідно до положень абзацу 6 цієї статті закону суб`єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є, зокрема, юридичні особи - суб`єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Як вбачається зі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, його підписано лише оцінювачем ОСОБА_2 та скріплено печатками та підписом керівників TOB "РМКонсалтинг" та TOB "Комплект Експерт".

В той же час, відповідно до оприлюдненої на офіційному сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру) у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відсутні відомості щодо ОСОБА_2 або будь-якого іншого сертифікованого інженера-розпорядника, місцем роботи яких є TOB "РМ Консалтинг" або TOB "Комплект Експерт" (інформація публічно доступна за посиланням: https://land.gov.iia/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanvkh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/).

У листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.11.2019 № ПІ-671/0-0.23-1109/69-19 зазначено, що у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відсутні відомості щодо ОСОБА_2 або будь-якого іншого сертифікованого інженера-землевпорядника, місцем роботи яких є TOB "РМ Консалтинг" або TOB "Комплект Експерт".

Таким чином, відсутність в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників інформації про інженерів-землевпорядників та/або оцінювачів, місцем роботи яких є TOB "РМ Консалтинг" та TOB "Комплект Експерт", виключає можливість віднесення вказаних юридичних осіб до суб`єктів оціночної діяльності.

До того ж суд звертає увагу на невідповідність зазначеної на 1-й (першій) сторінці звіту про оцінку в розділі "Умови проведення оцінки" інформації, а саме, що Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів діє в особі директора Пипко Руслана Петровича, що діє на підставі статуту, оскільки ОСОБА_3 є директором TOB "РМ Консалтинг", а не Національного агентства, у зв`язку з чим Пипко Р.П. не може діяти від імені Національного агентства на підставі статуту. Будь-яких підписів уповноважених у встановленому законом порядку осіб Національного агентства, яке визначається у звіті про оцінку як замовника, не міститься, що виключає правомірність звіту про оцінку земельної ділянки.

У зв`язку з чим, звіт про оцінку АРМА складений неуповноваженими на це особами, тому суд критично відноситься до даного висновку.

Більше того наявним в матеріалах справи висновком експерта судової оціночно-земельної експертизи № 10/08-20 від 10.03.2020 року підтверджується, що звіт про оцінку АРМА, відповідно до проведеного рецензування класифікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний; встановлено, що орієнтир вартості земельної ділянки станом на 13.06.2019 року (дата оцінки АРМА) міг складати 115 435 000,00 грн.

Водночас, у відповідності до наданих Фондом державного майна України своїм листом від 02.04.2019 року за № 10-58-6526 рекомендацій експертам щодо визначення вартості майна за умов різниці між датою визначення вартості та датою проведення дослідження, результат оцінки майна, за умов значної різниці між датою оцінки та датою складання звіту про оцінку (експертного дослідження), не може бути категоричним за висновком, а повинен відображати вірогідні значення вартості.

У відповідності до висновку про вартість об`єкта оцінки від 03.12.2018 року вартість спірної земельної ділянки складає 112 015 832,00 грн.

Надаючи оцінку висновку про вартість об`єкта оцінки від 03.12.2018, суд звертає увагу, що визначення ринкової ціни майна не має ставитися у залежність від замовника оцінки.

Скдом встановлено, що висновок про оцінку від 03.12.2018 року був виготовлений TOB "Ессет Експертайз" та підписаний інженером-землевпорядником ОСОБА_4 . До вказаного звіту про оцінку від 03.12.2018 року надано Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності TOB "Ессет Експертайз", виданий ФДМУ від 29.05.2018 року, Сертифікат Bureau Veritas Certification Holding SAS - UK Branch про підтвердження, що система Управління TOB "Ессет Експертайз" перевірена та відповідає вимогам стандартів на системи управління ISO 9001:2015, Ліцензія Держгеокадастру TOB "Ессет Експертайз" на проведення землеоціночних робіт, Свідоцтво, видане ОСОБА_5 про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Петрової Г.Г., Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок Петрової Г.Г., Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача Петрової Г.Г. від 21.12.2016 року, Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача Петрової Г.Г. від 01.02.2017 року, Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника ОСОБА_4 .

Таким чином, наведені вище обставини підтверджують істотне заниження вартості спірної земельної ділянки при її реалізації на електронних торгах.

Частиною 5 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" передбачено, що рішення про передачу для реалізації активів вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат погоджується спеціально створеною при Національному агентстві міжвідомчою комісією з питань реалізації активів (надалі - Комісія).

Проведеною судовою земельно-оціночною експертизою та іншими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується перевищення вартості земельної ділянки понад 10 тисяч розмірів мінімальних заробітних плат, що свідчить про недодержання Національним агентством положень ч. 5 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" в частині погодження реалізації активу з міжвідомчою комісією з питань реалізації активів .

Відповідно п. 12 Порядку підставою для організації реалізації активів, включаючи здійснення заходів, необхідних для реалізації активів, є заявка Національного агентства про передачу активів організатору для реалізації на електронних торгах.

Згідно із п. 17 Порядку реалізації арештованих активів, строк підготовки до проведення перших електронних торгів визначається правилами електронних торгів та встановлюється у заявці, але не може бути меншим п`яти календарних днів для майна у вигляді товарів або продукції, яке піддається швидкому псуванню, п`ятнадцяти календарних днів - для рухомого майна, тридцяти календарних днів - для нерухомого майна.

Відповідно до заявки № 22 Національного агентства від 04.06.2019 року № 4181/6.1-33-19/6 до ДП "Сетам", з урахуванням листів № 4371/6.1.-33-19/6 від 12.06.2019 року та № 4423/6.1.-33-19/6 від 13.06.2019 року, відповідно до якої Національне агентство звернулося до ДП "Сетам" із проханням надання послуг з організації та проведення електронних торгів арештованого майна., а саме земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив "Радужний", земельна ділянка № 26, кадастровий номер: 5123755800:01:001:0402, строк підготовки до проведення перших електронних торгів складає лише п`ять календарних днів.

Таким чином, незаконне та безпідставне скорочення строку підготовки до електронних торгів зумовило незабезпечення можливості участі усіх заінтересованих осіб в електронних торгах, що унеможливило проведення конкурентних торгів та мало наслідком продаж спірної земельної ділянки на користь TOB "Пелучо" за істотно заниженою ціною.

Отже, допущені під час проведення торгів порушення Порядку, призвели до порушення прав ТОВ "АБС Технолоджи" як власника майна, тобто наявні підстави для визнання недійсними результатів таких торгів на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

За результатом проведення електронних торгів між Національним агентством та TOB "Пелучо" було укладено договір купівлі-продажу № 21 земельної ділянки від 19.07.2019 року, відповідно до пункту 1.1. якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку площею 13,6632 га, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив "Улянівка", масив "Радужний", ділянки в„– 26 , кадастровий № 5123755800:01:001:0402.

19.07.2019 року сторонами підписано Акт приймання-передавання об`єкту нерухомого майна.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 2 ст. 209 Цивільного кодексу України, нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як встановлено судом, договір купівлі-продажу № 21 земельної ділянки від 19.07.2019 року укладений в письмовій формі без нотаріального посвідчення.

При цьому, як вбачається із укладеного договору купівлі-продажу, при його укладенні Національне агентство керувалося положеннями ст.ст. 1, 9, 21 Закону України "Про Національне агентство", які не містять спеціальних приписів щодо можливості укладення таких договорів купівлі-продажу нерухомого майна у простій письмовій формі.

Натомість, єдиний припис, який дозволяє відійти сторонам від вимоги щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, передбачений частиною другою статті 23 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" для випадків управління конфіскованими активами.

Водночас, договір купівлі-продажу укладений саме на виконання статті 21 Закону України "Про Національне агентство" під час здійснення заходів з управління арештованим нерухомим майном, у зв`язку з чим до укладення такого договору підлягають застосуванню загальні приписи щодо форми договору, встановлені статтею 657 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 21 від 19.07.2019 року земельної ділянки, укладеного між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пелучо" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17.12.2014 року у справі № 6-140цс14).

Частина 1 ст. 216 Цивільного кодексу України щодо двосторонньої реституції не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Таким чином, зважаючи, що TOB "АБС Технолоджи" не є стороною укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а майно вибуло з володіння позивача не з його волі, то заявлена позивачем вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним правочину та ефективним способом захисту права власника при вказаних обставинах справи, з огляду на що підлягає задоволенню.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 676 192,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними результати електронних торгів з реєстраційним номером лота 359439 щодо продажу земельної ділянки площею 13,6632 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, які оформлені протоколом проведення електронних торгів № 416642 від 03.07.2019 року.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 21 земельної ділянки від 19.07.2019 року, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, 1, ідентифікаційний код: 41037901) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 129, офіс 5, ідентифікаційний код: 41358430);

4. Витребувати земельну ділянку площею 13,6632 га, кадастровий номер 5123755800:01:001:0402, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25256651237, цільове призначення: для розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив "Ульянівка", масив "Радужний", земельна ділянка 26 з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 129, офіс 5, ідентифікаційний код: 41358430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" (місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 15-А, ідентифікаційний код: 38119250).

5. Стягнути з Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901, адреса: 01001, м. Києва, вул. Бориса Грінченка, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС Технолоджи" (ідентифікаційний код 38119250, адреса: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 15-А) судовий збір - 676 192,00 грн. (шістсот сімдесят шість тисяч сто дев`яносто дві гривні).

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 .0 9.2020р.

Суддя О.В. Котков