Рішення

від 07.09.2020 по справі 910/19076/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2020Справа № 910/19076/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Валекс-Інвест" , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Данко , м. Київ

про стягнення 3 056 881,59 грн,

та зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Данко , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Валекс-Інвест" ,

м. Київ

про визнання договорів недійсними,

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Гавкалюк В.В.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Валекс-Інвест" (далі - ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" /позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Данко (далі - ТзОВ Данко /відповідач за первісним позовом) про стягнення 3 056 881,59 грн, в тому числі: 1 826 701,36 грн - основного боргу, 283 044,49 грн - інфляційних втрат, 109 602,10 грн - 3% річних та 332 459,65 грн - пені, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого за договором поставки №06-11/7 від 06.11.2017, а також 361 555,23 грн - основного боргу, 56 022,41 грн - інфляційних втрат, 21 693,30 грн - 3% річних та 65 803,05 грн - пені, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати послуг з оренди техніки за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки №06-11/17 від 06.11.2017 та послуг оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017, право вимоги за якими ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" набуло на підставі договорів факторингу №Ф1-2019/0910 від 09.10.2019 та №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019, укладених з КП Кремінський Автошляхбуд .

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.01.2020 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 13.02.2020.

11.02.2020 через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву.

13.02.2020 суд відклав підготовче засідання на 02.03.2020.

27.02.2020 до суду від ТзОВ Данко (далі - позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до ТзОВ Фінансова компанія "Валекс-Інвест" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про:

- визнання недійсним договору факторингу №Ф1-2019/0910 від 09.10.2019, укладеного між ТзОВ Фінансова компанія "Валекс-Інвест" та КП Кремінський Автошляхбуд ;

- визнання недійсним договору факторингу №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019, укладеного між ТзОВ Фінансова компанія "Валекс-Інвест" та КП Кремінський Автошляхбуд .

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори факторингу №Ф1-2019/0910 від 09.10.2019 та №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019, укладені між ТзОВ Фінансова компанія "Валекс-Інвест" та КП Кремінський Автошляхбуд без згоди ТзОВ Данко , що є підставою для визнання їх недійсними.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.02.2020 зустрічну позовну заяву ТзОВ Данко до ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" про визнання договорів недійсними, прийняв до спільного розгляду з первісним позовом, підготовче засідання у справі призначив на 02.03.2020.

02.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

02.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" просить суд стягнути з ТзОВ Данко заборгованість в розмірі 1 826 701,36 грн за поставлений товар по договору поставки № 06-11/7 від 06.11.2017, інфляційні втрати в розмірі 310 552,77 грн, 3% річних в розмірі 119 047,78 грн та пеню в розмірі 332 459,65 грн, а також заборгованість в розмірі 361 555,23 грн за надані послуги з оренди техніки по договору оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017, інфляційні втрати в розмірі 61 467,07 грн, 3% річних в розмірі 23 562,86 грн та пеню в розмірі 65 803,05 грн.

02.03.2020 суд прийняв до розгляду заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог та відклав підготовче засідання на 30.03.2020.

20.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог, мотивуючи тим, що у відповідності до ст. 1079 та ст. 1080 Цивільного кодексу України, договір факторингу є двостороннім договором, відповідно укладення спірних договорів без участі ТзОВ Данко не впливає на дійсність цих договорів.

06.04.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 №9/рс-186/20, підготовче засідання, призначене на 30.03.2020, судом перенесено на 18.05.2020, про що повідомлено сторін ухвалами суду.

21.04.2020 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій ТзОВ Данко надало заперечення на доводи ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" .

18.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом вдруге надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" просить суд стягнути з ТзОВ Данко заборгованість в розмірі 1 826 701,36 грн за поставлений товар згідно договору поставки № 06-11/7 від 06.11.2017, інфляційні втрати в розмірі 339 896,90 грн, 3% річних в розмірі 132 373,72 грн та пеню в розмірі 332 459,65 грн, а також заборгованість в розмірі 361 555,23 грн за надані послуги з оренди техніки згідно договору оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017, інфляційні втрати в розмірі 67 275,09 грн, 3% річних в розмірі 26 200,44 грн та пеню в розмірі 65 803,05 грн.

Також, 18.05.2020 позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) подано клопотання про долучення додаткових доказів у справі.

18.05.2020 суд відклав розгляд заяви позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог, а також відклав підготовче засідання на 29.05.2020.

05.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив.

09.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) надійшло клопотання про витребування доказів судом, а також заперечення на клопотання ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" про долучення доказів у справі та на заяву про збільшення позовних вимог.

15.06.2020 суд у підготовчому засіданні відмовив у задоволенні клопотання ТзОВ Данко про витребування доказів у справі з підстав необґрунтованості та відклав підготовче засідання на 27.07.2020.

22.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом втретє надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" просить суд стягнути з ТзОВ Данко заборгованість в розмірі 1 826 701,36 грн за поставлений товар по договору поставки № 06-11/7 від 06.11.2017, інфляційні втрати в розмірі 349 041,37 грн, 3% річних в розмірі 141 507,23 грн та пеню в розмірі 332 459,65 грн, а також заборгованість в розмірі 361 555,23 грн за надані послуги з оренди техніки по договору оренди обладнання № 06/2 від 06.11.2017, інфляційні втрати в розмірі 69 085,04 грн, 3% річних в розмірі 28 008,22 грн та пеню в розмірі 65 803,05 грн.

27.07.2020 суд прийняв до розгляду заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.09.2020.

07.09.2020 у судове засідання з`явився представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), який позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі, при цьому у задоволенні зустрічних позовних вимог просив суд відмовити. Водночас, у судовому засіданні ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" подало заяву про ухвалення рішення про судові витрати.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у судове засідання не з`явився, при цьому подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із продовженням запровадженого карантину та участю 07.09.2020 представника ТзОВ Данко в іншому судовому засіданні.

Суд, розглянувши клопотання ТзОВ Данко про відкладення розгляду справи, відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що матеріали справи містять достатній об`єм доказів, необхідних для вирішення спору, при цьому неявка представника відповідача за первісним позовом у даному випадку не є перешкодою для ухвалення рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.11.2017 між КП Кремінський Агрошляхбуд (далі - постачальник) та ТзОВ Данко (далі - покупець) укладено договір поставки №06-11/17, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити у зумовлені строки у власність покупця товар (бітуми нафтові дорожні, асфальтобетонні суміші, щебінь та інший супутній товар), згідно специфікацій до цього договору, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався оплачувати на умовах договору.

Згідно п. 2.1. договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією.

У відповідності до п. 3.1. договору ціна на товар, що постачається зазначаються у специфікації (додаток №1). Вартість товару за цим договором включає в себе усі податки, збори та інші загальнообов`язкові платежі.

Відповідно до п. 4.1., п. 4.2., п. 4.3. договору розрахунки за кожну партію поставлених товарів здійснюється покупцем в безготівковому порядку. Покупець може здійснювати передоплату вартості товару, вказаної у специфікаціях. Кінцеві розрахунки здійснюються після приймання товару та підписання товаросупровідних документів.

В п. 5.1, п. 5.2. договору сторони погодили, що постачання товару здійснюється в межах обсягів та за цінами погодженими сторонами у відповідній специфікації. Датою постачання вважається дата, зазначена постачальником на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником після здійснення покупцем приймання товару.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати (за винятком передоплати) продукції покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,1% від розміру простроченої оплати.

Відповідно до п. 11.4. договору жодна із сторін не може передавати свої права й обов`язки за цим договором третій особі без попередньої згоди іншої сторони.

Так, на виконання умов цього договору між КП Кремінський Агрошляхбуд та ТзОВ Данко підписано дві специфікації від 06.11.2017 на загальну суму 7 088 414,53 грн.

У період з 01.11.2017 по 17.11.2017 КП Кремінський Агрошляхбуд поставлено, а ТзОВ Данко отримано товар на загальну суму 7 088 413,82 грн, що підтверджується підписаними накладними між КП Кремінський Агрошляхбуд та відповідачем за первісним позовом, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач за первісним позовом стверджує, а відповідач за первісним позовом не заперечує, що ТзОВ Данко за поставлений товар розрахувалось частково в сумі 5 261 712,00 грн, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 1 826 701,36 грн.

Також, 06.11.2017 між КП Кремінський Агрошляхбуд (далі - орендодавець) та ТзОВ Данко (далі - орендар) укладено договір оренди обладнання №06/2, відповідно до якого орендодавець передає в тимчасове платне користування, а орендар приймає згідно акту приймання-передачі будівельні машини і механізми.

Згідно п. 1.1. договору найменування (перелік) техніки, строк її оренди, вартість орендної плати зазначаються та узгоджуються сторонами в додатковій угоді (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Техніка вважається переданою після підписання сторонами акту приймання-передачі (додаток 2). Техніка передається в оренду в технічно справному стані.

Відповідно до п. 3.1. договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату, узгоджену сторонами в додаткових угодах до договору за 1 годину використання техніки з ПДВ.

У пунктах 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6. договору сторони погодили: орендар може сплатити в якості авансу передоплату за оренду техніки. Кінцеві розрахунки по орендній платі здійснюються після підписання актів приймання-передачі та повернення техніки орендодавцю. Термін оренди встановлюється та закінчується датою підписання акту приймання-передачі техніки. Після закінчення терміну оренди, орендар передає техніку за актом приймання-передачі орендодавцю. Техніка вважається повернутою орендодавцю з дати підписання сторонами акту приймання-передачі техніки. Форма розрахунків - безготівкова.

В п. 5.1. договору встановлено, що при пропуску орендарем терміну сплати орендної плати, останній сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1. договору всі зміни та доповнення до умов договору вносяться в письмовій формі за погодженням обох сторін. Сторони не мають права передавати свої права за цим договором третім особам без попередньої письмової згоди сторін.

На виконання умов цього договору між КП Кремінський Агрошляхбуд та ТзОВ Данко підписані додаткові угоди, відповідно до яких загальна сума орендної плати за договором оренди обладнання №06/2 складає 361 555,23 грн.

Крім того, між КП Кремінський Агрошляхбуд та ТзОВ Данко підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №1 від 06.11.2017 на суму 240 873,34 грн, № 2 від 16.11.2017 на суму 187,90 грн та № 3 від 23.11.2017 на суму 120 493,99 грн, а загалом на суму 361 555,23 грн.

В порушення умов договору оренди обладнання № 06/2 від 06.11.2017 ТзОВ Данко за надані послуги оренди з КП Кремінський Агрошляхбуд не розрахувалося, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 361 555,23 грн.

Крім того, судом встановлено, що 09.10.2019 між ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" (далі - фактор) та КП Кремінський Агрошляхбуд (далі - клієнт) укладено договір факторингу №Ф1-2019/0910, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 1 461 351,36 грн в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки №06-11/17 від 06.11.2017 до боржника ТзОВ Данко в розмірі 1 826 701,36 грн.

Згідно п. 1.2. договору клієнт також зобов`язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки №06-11/17 від 06.11.2017 до боржника з моменту настання строку сплати за вимогами, які можуть виникнути в майбутньому, неустойка (штраф, пеня), індекс інфляції, 3% річних, інші платежі, тощо.

У відповідності до п. 1.7. договору право грошової вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості. Разом з правом грошової вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором клієнт відступає та передає факторові право грошової вимоги в сумі 1 826 701,36 грн.

В пунктах 2.2. та 2.3. договору сторони погодили, що фактор сплачує клієнтові грошові кошти, протягом 180 банківських днів, з дня отримання від клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, шляхом перерахування на банківський рахунок. Розрахунок між сторонами вважається здійсненим в момент зарахування на рахунок клієнта всієї грошової суми, що передбачена в п. 2.1. цього договору.

На виконання умов цього договору між позивачем за первісним позовом та КП Кремінський Агрошляхбуд підписані: акт приймання-передачі права грошової вимоги за договором факторингу № Ф1-2019/0910 від 09.10.2019 та акт приймання-передачі документів від 09.10.2019, зокрема, договір поставки № 06-11/17 від 06.11.2017, товаросупровідні документи, документи на приймання-передачу продукції, рахунки на оплату, платіжні доручення за якими здійснювалась оплата поставленого товару, інформаційна довідка КП Кремінський Агрошляхбуд про проведення розрахунків ТзОВ Данко за договором поставки № 06-11/17 від 06.11.2017.

Також, 09.10.2019 між ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" (далі - фактор) та КП Кремінський Агрошляхбуд (далі - клієнт) укладено договір факторингу №Ф2-2019/0910, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 289 245,23 грн в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017 до боржника ТзОВ Данко в розмірі 361 555,23 грн.

Згідно п. 1.2. договору клієнт також зобов`язується відступити факторові своє право вимоги за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017 до боржника з моменту настання строку сплати за вимогами, які можуть виникнути в майбутньому, неустойка (штраф, пеня), індекс інфляції, 3% річних, інші платежі, тощо.

У відповідності до п. 1.7. договору право грошової вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості. Разом з правом грошової вимоги фактору переходять всі інші по`вязані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором клієнт відступає та передає факторові право грошової вимоги в сумі 361 555,23 грн.

В пунктах 2.2. та 2.3. договору сторони погодили, що фактор сплачує клієнтові грошові кошти, протягом 180 банківських днів, з дня отримання від клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, шляхом перерахування на банківський рахунок. Розрахунок між сторонами вважається здійсненим в момент зарахування на рахунок клієнта всієї грошової суми, що передбачена в п. 2.1. цього договору.

На виконання умов цього договору між позивачем за первісним позовом та КП Кремінський Агрошляхбуд підписані: акт приймання-передачі права грошової вимоги за договором факторингу №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019 та акт приймання-передачі документів, зокрема, договору оренди обладнання № 06/2 від 06.11.2017, акти здачі-приймання №1, №2, №3, рахунки на оплату наданих послуг за договором оренди обладнання № 06/2 від 06.11.2017, інформаційну довідку КП Кремінський Агрошляхбуд про проведення розрахунків ТзОВ Данко за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017.

21.10.2019 КП Кремінський Агрошляхбуд направило на адресу ТзОВ Данко повідомлення від 18.10.2019 за вих. № 790 та № 791 про відступлення права вимоги, в яких повідомило про укладення договорів факторингу №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019 та №Ф1-2019/0910 між КП Кремінський Агрошляхбуд та ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" .

Також, 21.10.2019 позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом повідомлення за вих. № 1810/19-П від 18.10.2019, в якому також повідомив про укладення договорів факторингу №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019 та №Ф1-2019/0910, крім того, вказав, що загальна сума, яка підлягає сплаті з боку ТзОВ Данко на користь ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" становить: за договором факторингу №Ф1-2019/0910 заборгованість складає 1 826 701,36 грн та за договором факторингу № Ф2-2019/0910 складає 361 555,23 грн.

22.10.2019 позивач за первісним позовом направив на адресу відповідача за первісним позовом вимогу за вих. № 2210/19-В, в якій вимагав сплатити грошові кошти у сумі 2 188 256,59 грн - основного боргу, 339 066,90 грн - інфляційних втрат та 98 561,47 грн - 3% річних.

ТзОВ Данко відповіді на вимогу ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" не надало, заборгованість не погасило.

Отже, позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором поставки № 06-11/17 від 06.11.2017 в сумі 1 826 701,36 грн та заборгованості за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017 в сумі 361 555,23 грн, право вимоги за якими ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" набуло на підставі договорів факторингу №Ф1-2019/0910 від 09.10.2019 та №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019, укладених з КП Кремінський Автошляхбуд .

Окрім, основної заборгованості ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" просить суд стягнути з ТзОВ Данко пеню в розмірі 332 459,65 грн, 3% річних в розмірі 141 507,23 грн та інфляційні втрати в розмірі 349 041,37 грн, нараховані на суму боргу за договором поставки № 06-11/17 в розмірі 1 826 701,36 грн, а також пеню в розмірі 65 803,05 грн, 3% річних в розмірі 28 008,22 грн та інфляційні втрати в розмірі 69 085,04 грн, нараховані на суму боргу за договором оренди обладнання № 06/2 від 06.11.2017 в розмірі 361 555,23 грн.

Разом з тим, ТзОВ Данко звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними договорів факторингу № Ф1-2019/0910 та № Ф2-2019/0910 від 09.10.2019, посилаючись на те, що спірні договори підписані між ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" та КП Кремінський Автошляхбуд без погодження з ТзОВ Данко .

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити, з огляду на таке.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між КП Кремінський Агрошляхбуд та ТзОВ Данко укладено договір поставки № 06-11/17 від 06.11.2017, відповідно до якого КП Кремінський Агрошляхбуд поставило, а ТзОВ Данко прийняло товар на загальну суму 7 088 413,82 грн, проте відповідач за первісним позовом за поставлений товар розрахувався частково в сумі 5 261 712,46 грн, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед постачальником в розмірі 1 826 701,36 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем за первісним позовом.

Крім того, частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Судом встановлено, що між КП Кремінський Агрошляхбуд та ТзОВ Данко укладено договір оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017, відповідно до якого КП Кремінський Агрошляхбуд передало, а ТзОВ Данко прийняло в користування будівельні машини і механізми.

Так, у відповідності до цього договору та додаткових угод до нього, орендарем надані послуги з оренди обладнання на загальну суму 361 555,23 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №1, №2 та №3.

Проте, відповідач за первісним позовом за надані послуги оренди обладнання з КП Кремінський Агрошляхбуд не розрахувався, у зв`язку з чим у нього також виникла заборгованість в розмірі 361 555,23 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем за первісним позовом.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Отже, судом встановлено, що ТзОВ Данко належним чином свої зобов`язання за договором поставки № 06-11/17 від 06.11.2017 не виконало, відповідно виникла заборгованість перед КП Кремінський Агрошляхбуд в сумі 1 826 701,36 грн.

Також, ТзОВ Данко належним чином не виконало свої зобов`язання за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 361 555,23 грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем за первісним позовом не заперечується факт наявності заборгованості перед КП Кремінський Агрошляхбуд в загальній сумі 2 188 256,59 грн (1 826 701,36 грн + 361 555,23 грн).

Зокрема, в матеріалах справи міститься акт заліку взаємних зобов`язань, підписаний директором ТзОВ Данко та скріплений печаткою товариства, з якого вбачається, що заборгованість ТзОВ Данко перед КП Кремінський Агрошляхбуд складає 2 188 256,59 грн.

Водночас, судом встановлено, що між ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" та КП Кремінський Агрошляхбуд укладені два договори факторингу, а саме:

- договір факторингу № Ф1-2019/0910, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 1 461 351,36 грн в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки №06-11/17 від 06.11.2017 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Данко в розмірі 1 826 701,36 грн;

- договір факторингу № Ф2-2019/0910, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 289 245,23 грн в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Данко в розмірі 361 555,23 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

В статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що 21.10.2019 КП Кремінський Агрошляхбуд направило на адресу ТзОВ Данко два повідомлення від 18.10.2019 за вих. № 790 та № 791 про відступлення права вимоги, в яких повідомило про укладення договорів факторингу №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019 та №Ф1-2019/0910 між КП Кремінський Агрошляхбуд та ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" . Також, 21.10.2019 позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом повідомлення за вих. № 1810/19-П від 18.10.2019, в якому також повідомив про укладення договорів факторингу №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019 та №Ф1-2019/0910, а також вказав, що загальна сума, яка підлягає сплаті з боку ТзОВ Данко на користь ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" становить: за договором факторингу № Ф1-2019/0910 заборгованість становить 1 826 701,36 грн та за договором факторингу № Ф2-2019/0910 становить 361 555,23 грн.

Отже, відповідач за первісним позовом належним чином повідомлений КП Кремінський Агрошляхбуд про укладення договорів факторингу №Ф1-2019/0910 та №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями описів вкладення у цінний лист від 21.10.2019, фіскальними чеками та службовими чеками ПАТ Укрпошта .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.10.2019 позивач за первісним позовом направив на адресу відповідача за первісним позовом вимогу за вих. № 2210/19-В, в якій вимагав сплатити грошові кошти у сумі 2 188 256,59 грн основного боргу, 339 066,90 грн - інфляційних втрат та 98 561,47 грн - 3% річних, а також повідомляв реквізити на оплату заборгованості. Направлення вказаної вимоги ТзОВ Данко також підтверджується описом вкладення у цінний лист, службовим чеком та фіскальним чеком ПАТ Укрпошта .

З матеріалів справи також вбачається, що ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" свої зобов`язання за договорами факторингу № Ф1-2019/0910 та № Ф2-2019/0910 щодо перерахування грошових коштів в загальній сумі 1 750 596,59 грн виконав належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями: № 84926640 від 29.01.2020, № 84926643 від 04.02.2020, № 84926647 від 07.02.2020, № 4 від 06.03.2020, № 16 від 13.03.2020, № 70 від 30.04.2020, № 69 від 30.04.2020, № 84926679 від 24.02.2020, № 1 від 03.03.2020, № 2 від 03.03.2020.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що згідно договорів факторингу № Ф1-2019/0910 та № Ф2-2019/0910 від 09.10.2019 право вимоги заборгованості з ТзОВ Данко за договором поставки №06-11/17 від 06.11.2017 в сумі 1 826 701,36 грн та за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017 в сумі 361 555,23 грн перейшло до ТзОВ ФК "Валекс-Інвест" .

Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Валекс-Інвест" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Данко заборгованості за договором поставки № 06-11/17 від 06.11.2017 в сумі 1 826 701,36 грн та заборгованості за договором оренди обладнання № 06/2 від 06.11.2017 в сумі 361 555,23 грн є обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення пені в розмірі 332 459,65 грн, 3% річних в сумі 141 507,23 грн та інфляційних втрат в розмірі 349 041,37 грн, нарахованих на суму боргу за договором поставки №06-11/17 в розмірі 1 826 701,36 грн, а також пені в розмірі 65 803,05 грн, 3% річних в сумі 28 008,22 грн та інфляційних втрат в розмірі 69 085,04 грн, нарахованих на суму боргу за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017 в розмірі 361 555,23 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Судом встановлено, що пунктом 7.3. договору поставки № 06-11/17 від 06.11.2017 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати (за винятком передоплати) продукції покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,1% від розміру простроченої оплати.

В п. 5.1. договору оренди обладнання № 06/2 від 06.11.2017 встановлено, що при пропуску орендарем терміну сплати орендної плати, останній сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, згідно п. 1.2. договору факторингу № Ф1-2019/0910 від 09.10.2019 клієнт також зобов`язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки №06-11/17 від 06.11.2017 до боржника з моменту настання строку сплати за вимогами, які можуть виникнути в майбутньому, неустойка (штраф, пеня), індекс інфляції, 3% річних, інші платежі, тощо.

У відповідності до п. 1.2. договору факторингу № Ф2-2019/0910 від 09.10.2019 клієнт також зобов`язується відступити факторові своє право вимоги за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017 до боржника з моменту настання строку сплати за вимогами, які можуть виникнути в майбутньому, неустойка (штраф, пеня), індекс інфляції, 3% річних, інші платежі, тощо.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені, нарахованої на суму боргу за договором поставки № 06-11/17 в розмірі 1 826 701,36 грн за період з 01.12.2017 по 31.05.2018, та встановив, що її розмір обчислено позивачем за первісним позовом арифметично вірно.

Суд також перевірив наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені, нарахованої на суму боргу за договором оренди обладнання №06/2 в розмірі 361 555,23 грн за період з 01.12.2017 по 31.05.2018, та встановив, що її розмір обчислено позивачем за первісним позовом арифметично правильно.

За таких обставин, позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення пені в розмірі 332 459,65 грн, нарахованої на суму боргу за договором поставки № 06-11/17 та пені в розмірі 65 803,05 грн, нарахованої на суму боргу за договором оренди обладнання №06/2 підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих суму боргу в розмірі 1 826 701,36 грн та на суму боргу в розмірі 361 555,23 грн за період з 01.12.2017 по 30.06.2020, та встановив, що їх розмір обчислено позивачем за первісним позовом також арифметично вірно.

Отже, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги за первісним позовом ТзОВ Фінансова компанія "Валекс-Інвест" про стягнення з ТзОВ Данко 3% річних в розмірі 141 507,23 грн та інфляційних втрат в розмірі 349 041,37 грн нарахованих на суму боргу за договором поставки № 06-11/17, а також 3% річних в розмірі 28 008,22 грн та інфляційних втрат в розмірі 69 085,04 грн нарахованих на суму боргу за договором оренди обладнання №06/2, відповідно заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Данко до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Валекс-Інвест" про визнання недійсними договорів факторингу № Ф1-2019/0910 та № Ф2-2019/0910 від 09.10.2019, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України Про банки і банківську діяльність від 07 грудня 2000 року, у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 ГК України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року N 352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231 до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

У статті 350 ГК України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 , норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

З матеріалів справи вбачається, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Розпорядженням № 904 видала Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Валекс-Інвест" ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання послуг з фінансового лізингу; надання послуг з факторингу; надання гарантій та поручительств.

Водночас, в ст. 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Тобто, договір факторингу є двостороннім договором, при цьому згода боржника на укладення договору факторингу необов`язкова.

Крім того, відповідно до 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Судом встановлено, що оспорювані договори факторингу №Ф1-2019/0910 та №Ф2-2019/0910 від 09.10.2019, укладені між ТзОВ Фінансова компанія "Валекс-Інвест" та КП Кремінський Агрошляхбуд відповідають вимогам чинного законодавства, відповідно підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Враховуючи встановлене, суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Данко про визнання недійними договорів факторингу № Ф1-2019/0910 та № Ф2-2019/0910 від 09.10.2019, що має наслідок відмову у їх задоволенні.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.

Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Валекс-Інвест" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Данко (03035, місто Київ, вулиця Механізаторів, будинок 2, офіс 111; ідентифікаційний код 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Валекс-Інвест" (02091, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 172-Б, офіс 209; ідентифікаційний код 41989432) заборгованість за договором поставки №06-11/7 від 06.11.2017 в розмірі 1 826 701 (один мільйон вісімсот двадцять шість тисяч сімсот одна) грн 36 коп., пеню в сумі 332 459 (триста тридцять дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 65 коп., 3% річних в розмірі 141 507 (сто сорок одна тисяча п`ятсот сім) грн 23 коп., інфляційні втрати в сумі 349 041 (триста сорок дев`ять тисяч сорок одна) грн 37 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Данко (03035, місто Київ, вулиця Механізаторів, будинок 2, офіс 111; ідентифікаційний код 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Валекс-Інвест" (02091, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 172-Б, офіс 209; ідентифікаційний код 41989432) заборгованість за договором оренди обладнання №06/2 від 06.11.2017 в розмірі 361 555 (триста шістдесят одна тисяча п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 23 коп., пеню в сумі 65 803 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот три) грн 05 коп., 3% річних в розмірі 28 008 (двадцять вісім тисяч вісім) грн 22 коп., інфляційні втрати в сумі 69 085 (шістдесят дев`ять тисяч вісімдесят п`ять) грн 04 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Данко ( 03035, місто Київ, вулиця Механізаторів, будинок 2, офіс 111; ідентифікаційний код 32727466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Валекс-Інвест" (02091, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 172-Б, офіс 209; ідентифікаційний код 41989432) судовий збір в розмірі 47 612 (сорок сім тисяч шістсот дванадцять) грн 45 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Данко відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 15.09.2020.

Суддя В.В. Бондарчук