Рішення

від 14.09.2020 по справі 924/848/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2020 р. Справа № 924/848/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР Україна КОРП." м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продесбуд" м. Хмельницький

про стягнення 300 675,00 грн. неустойки

Представники сторін:

позивач: Гончарук В.В. - адвокат, діє згідно довіреності від 01.03.2020

відповідач: не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

15.07.2020 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР Україна КОРП." м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продесбуд" м.Хмельницький про стягнення 300675,00грн. неустойки. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 10.12.2018 між сторонами укладено договір комерційної концесії та 03.01.2017 укладена ліцензійна угода. Листом № 93 від 25.05.2020 відповідач повідомив позивача про припинення договору комерційної концесії від 10.12.2018 з 25 червня 2020 року. Пунктом 10.4 вказаного договору передбачено обов`язок відповідача сплатити позивачу неустойку у розмірі 10000 євро у випадку розірвання договору з ініціативи відповідача. Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив вказану неустойку за вимогою позивача, то останній звернувся до суду із даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.07.2020 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.07.2020 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі №924/848/20 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.08.2020.

17.08.2020 відкладено підготовче засідання на 09:30 год. 28.08.2020, інформацію про що занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 28.08.2020 закрито підготовче провадження у справі №924/848/20 та призначено справу №924/848/20 до судового розгляду по суті на "14" вересня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2020 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 14.09.2020 не направив свого представника, відзиву на позовну заяву не подав.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, суд надсилав на адресу відповідача ухвали від 16.07.2020, 17.08.2020 та від 28.08.2020. Вказані ухвали були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, конверти з ухвалами суду повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

01.01.2017 між компанією SPAR INTERNATIONAL B.V. та ТЗОВ "СПАР УКРАЇНА КОРП" укладено ліцензійну угоду, згідно п. 2.1 якої відповідно до умов цієї угоди SPAR INTERNATIONAL надає СПАР УКРАЇНА КОРП виключне право в рамках офіційних кордонів України за винятком Луганської та Донецької областей на використання фірмових найменувань та торгових знаків SPAR.

Пунктом 2.2 угоди визначено, що СПАР УКРАЇНА КОРП вправі надавати субліцензії третім особам в межах території відповідно до статті 2.1 з урахуванням (і) умов, викладених в цій Угоді, (її) додаткових умов, що встановлюються СПАР УКРАЇНА КОРП, прав та обов`язків учасників і за умови попереднього отримання письмової згоди SPAR INTERNATIONAL.

Ліцензійна угода підписана та скріплена відтисками печаток сторін.

10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАР Україна КОРП." (далі - правоволоділець) та ТзОВ "Продесбуд" (далі - користувач) укладено договір комерційної концесії, у відповідності до п. 2.1 якого за договором правоволоділець зобов`язується надати користувачу за плату (Роялті) право користування відповідно до встановлених договором вимог комплекс належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки "SPAR".

Згідно п. 2.2 договору предметом договору є право на використання користувачем об`єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації правоволодільця з метою ведення бізнесу за системою правоволодільця. До об`єктів інтелектуальної власності, які надаються правоволодільцем користувачеві, належать торгівельна марка та система правоволодільця.

У відповідності до п. 10.3 договору користувач має право в односторонньому порядку у вказаний ним строк розірвати договір, письмово повідомивши про це правоволодільця не менше ніж за 1 місяць до дати розірвання договору та не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення дії цього договору.

У випадку розірвання цього договору з ініціативи користувача, або припинення діяльності у точці без погодження з правоволодільцем, користувач зобов`язаний на першу вимогу правоволодільця, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня розірвання договору, припинити ведення бізнесу, включаючи але не обмежуючись вказаним, припинити користування об`єктами інтелектуальної власності користувача, повернути правоволодільцеві систему, всі друковані, електронні та інші матеріали, що мають відношення до Франчайзингової мережі "SPAR" та сплатити правоволодільцю неустойку в грошовій сумі у розмірі 10000 (десять тисяч) євро (п. 10.4 договору).

У відповідності до п. 11.1 даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 січня 2023 року.

Згідно п. 14.7 договору всі платежі по даному договору сплачуються у національній валюті гривні по курсу Національного банку на день виникнення відповідного зобов`язання по сплаті.

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

25.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Продесбуд" звернулось з листом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР Україна КОРП.", у відповідності до якого повідомляло, що у зв`язку із припиненням договору суборенди нежитлового приміщення, подальше використання приміщення за адресою м. Хмельницький, вул. Інститутська, 10 Товариством для франшизи стає неможливим. Враховуючи викладене та керуючись п. 10.3 договору комерційної концесії від 10.12.2018, Товариство просило припинити дію договору комерційної концесії з 25.06.2020.

У відповідь на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю "СПАР Україна КОРП." листом від 05.06.2020 повідомило відповідача, що на підставі п. 10.4 договору комерційної концесії у разі розірвання договору з його ініціативи відповідач зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі 10 тисяч євро, яка підлягає до сплати у строк до 25.06.2020.

Вказаний лист 05.06.2020 надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продесбуд" - м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 16, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною відділення поштового зв`язку.

Враховуючи, що відповідач не сплатив позивачу 10 000 євро неустойки, останній звернувся до суду із позовом про стягнення вказаної суми, що згідно перерахунку позивача становить 300675,00грн.

На підтвердження понесених витрат на оплату правової допомоги позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 01.03.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАР Україна КОРП." та адвокатом Гончаруком В.В., акт приймання - передачі (детальний опис) послуг до договору про надання правничої допомоги від 10.07.2020 на суму 9001,5грн. та платіжне доручення №703 від 10.07.2020, у відповідності до якого позивач сплатив адвокату 9001,50 грн. в якості оплати послуг згідно договору від 01.03.2020.

Аналізуючи надані докази та пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1115 ЦК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об`єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту (ст. 1116 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 366 ГК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов`язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.12.2018 між сторонами укладено договір комерційної концесії, у відповідності до п. 2.1 якого позивач зобов`язався надати відповідачу за плату (Роялті) право користування відповідно до встановлених договором вимог комплекс належних позивачу прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки "SPAR".

Згідно п. 2.2. договору предметом договору є право на використання відповідачем об`єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації позивача з метою ведення бізнесу за системою позивача. До об`єктів інтелектуальної власності, які надаються позивачем відповідачу належать торгівельна марка та система позивача.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України).

У п. 10.3 договору сторони визначили, що користувач має право в односторонньому порядку у вказаний ним строк розірвати договір, письмово повідомивши про це правоволодільця не менше ніж за 1 місяць до дати розірвання договору та не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення дії цього договору.

У випадку розірвання цього договору з ініціативи користувача, або припинення діяльності у точці без погодження з правоволодільцем, користувач зобов`язаний на першу вимогу правоволодільця, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня розірвання договору, припинити ведення бізнесу, включаючи але не обмежуючись вказаним, припинити користування об`єктами інтелектуальної власності користувача, повернути правоволодільцеві систему, всі друковані, електронні та інші матеріали, що мають відношення до Франчайзингової мережі "SPAR" та сплатити правоволодільцю неустойку в грошовій сумі у розмірі 10000 (десять тисяч) євро (п. 10.4 договору).

Суд встановив, що листом від 25.05.2020 відповідач на підставі п. 10.3 договору повідомив позивача про припинення дії договору комерційної концесії від 10.12.2018 з 25 червня 2020 року, у зв`язку із припиненням договору суборенди нежитлового приміщення, яке використовувалось для франшизи.

В зв`язку із вказаним, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату до 25.06.2020 неустойки у розмірі 10000 євро на підставі п. 10.4 договору, що підтверджується долученим до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист та накладною відділення поштового зв`язку від 05.06.2020.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не виконав свого зобов`язання, визначеного п. 10.4 договору комерційної концесії та на вимогу позивача не сплатив останньому 10000 (десять тисяч) євро неустойки. Доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.

У відповідності до ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Пунктом. 14.7 договору сторони визначили, що всі платежі по даному договору сплачуються у національній валюті гривні по курсу Національного банку на день виникнення відповідного зобов`язання по сплаті.

У відповідності до інформації, що розміщена на сайті Національного Банку України курс євро станом на 25.06.2020 становив 30,0675 грн.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 300675,00грн., що визначена п. 10.4 договору комерційної концесії від 10.12.2018, є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 300675,00грн. неустойки.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Позивач заявив до стягнення 9001,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Згідно акту приймання-передачі послуг до договору про надання правничої допомоги від 10.07.2020 вказані витрати складаються з: 264,75грн. - зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, 1059,00грн. - правовий аналіз наданих клієнтом документів, 1059,00грн. - пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, 2118,00грн. - складання позовної заяви, 264,75грн. - складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, 529,50грн. - підготовка додатків до позовної заяви, 529,50 грн. - підготовка копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, 264,75грн. - поїздка до пошти, подання позову, 529,50грн. - правовий аналіз відзиву на позовну заяву, 264,75грн. - правовий аналіз доказів, які надані відповідачем у справі, 529,50 грн. - підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, 264,75грн. - направлення відповіді на відзив на позовну заяву учасникам судового процесу, 1059,00грн. - поїздка до суду, участь у судових засіданнях, 264,75грн. - ознайомлення з матеріалами справи.

Суд встановив, що надання адвокатом Гончаруком В.Л. адвокатських послуг в господарському суді Хмельницької області у справі №924/848/20 підтверджується договором про надання правової допомоги від 01.03.2020, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПАР Україна КОРП." та адвокатом Гончаруком В.В., актом приймання - передачі (детальний опис) послуг до договору про надання правничої допомоги від 10.07.2020 на суму 9001,5грн. та платіжним дорученням №703 від 10.07.2020 у відповідності до якого позивач сплати адвокату 9001,50 грн. в якості оплати згідно договору від 01.03.2020 року.

суд приймає до уваги, що позовна заява у даній справі підписана адвокатом Гончаруком В.В. Даний представник приймав участь в підготовчих засіданнях 17.08.2020, 28.08.2020 та в судовому засіданні 14.09.2020.

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/848/20 у господарському суді Хмельницької області.

В той же час проаналізувавши наданий позивачем акт приймання - передачі послуг від 10.07.2020, яким встановлено розмір винагороди за надані адвокатські послуги, суд встановив, що позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу, до яких в тому числі включені адвокатські послуги, які позивачу не надавались. Так, матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву та доказів, поданих відповідачем, за правовий аналіз яких позивачем заявлено 794,25грн. Також матеріали справи не містять і відповіді на відзив та відповідно доказів її направлення відповідачу, за які позивачем заявлено до стягнення 794,25грн. Адвокат Гончарук В.В. не знайомився з матеріалами справи.

За таких обставин враховуючи, що позивач та його представник не довели належними та допустимими доказами надання усього обсягу послуг, що міститься у акті приймання - передачі послуг від 10.07.2020, суд приходить до висновку, що розподілу між сторонами та стягненню з відповідача (в зв`язку із задоволенням позову) підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7148,25грн., у тому числі 264,75грн. за зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, 1059,00грн. за правовий аналіз наданих клієнтом документів, 1059,00грн. за пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, 2118,00грн. за складання позовної заяви, 264,75грн. за складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, 529,50грн. за підготовку додатків до позовної заяви, 529,50 грн. за підготовку копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, 264,75грн. за поїздку до пошти, подання позову, 1059,00грн. за поїздку до суду, участь у судових засіданнях. Решта заявлених сум - витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними, оскільки вказані послуги фактично позивачу не надавались, тому не можуть бути покладені на відповідача.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв`язку із задоволенням позову. При цьому суд враховує, що зважаючи на приписи п. 2.1 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за позовними вимогами про стягнення 300675,00 грн. становить 4 510,13 грн. (1,5 відсотка ціни позову), які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.

В той же час приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин витрати зі сплати судового збору в розмірі 776,74 грн. (5286,87 - 4510,13) між сторонами не розподіляються, і у разі надходження клопотання позивача, вказана сума сплаченого судового збору буде повернута з бюджету.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР Україна КОРП." м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продесбуд" м. Хмельницький про стягнення 300675,00 грн. неустойки задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продесбуд" (м. Хмельницький, вул.Проскурівська, 16, код 33822429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР Україна КОРП." (м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, код 41064563) 300 675,00 грн. (триста тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 00 коп.) неустойки, 4 510,13грн. (чотири тисячі п`ятсот десять гривень 13 коп.) судового збору та 7148,25грн. (сім тисяч сто сорок вісім гривень 25 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 15.09.2020

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 4 примірниках: 1- до справи, 2,3- позивачу (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1 та 43005, м. Луцьк, вул. Арцеулова, 11/23), 4- відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 16). Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.