Постанова

від 16.09.2020 по справі 925/261/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2020 р. Справа№ 925/261/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Починок О.І.;

від відповідача - не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу

Фермерського господарства "Славутич"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 (повний текст рішення складено 24.06.2019)

у справі №925/261/19 (суддя Дорошенко М.В.)

За позовом Фермерського господарства "Славутич"

до Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Фермерське господарство "Славутич" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача після смерті ОСОБА_1 право позивача, який фактично використовував одержану ОСОБА_1 у постійному користування спірну земельну ділянку на постійне користування вказаною земельною ділянкою не припинилося.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача не виникло права постійного користування спірною земельною ділянкою, тому й підстав для визнання за ним такого права немає, що не означає про відсутність у позивача інших прав на спірну земельну ділянку.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Фермерського господарства "Славутич" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 року в та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема скаржник зазначає, що ФГ Славутич фактично використовує спірну земельну ділянку, що підтверджується понесенням останнім всіх витрат, сплати всіх обов`язкових платежів пов`язаних із користуванням земельною ділянкою. Також скаржник звертає увагу, що підставою для створення та реєстрації фермерського господарства є саме державний акт на право постійного користування землею то у випадку наявності недоліків у державному акті ОСОБА_1 не зміг би створити фермерське господарство. Отже, на думку позивача з моменту передачі земельної ділянки до створеного фермером фермерського господарства, як юридичної особи, відбулась фактична заміна землекористувача у відносинах, а саме фізична особа - фермер вибув зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце у таких правовідносинах землекористування - зайняло створене фермером господарство, як землекористувач.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Славутич" на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 року у справі №925/261/19 та призначено розгляд справи на 19.09.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.09.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Хрипуна О.О., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №925/261/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Фермерського господарства "Славутич" на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 року у справі №925/261/19, розгляд справи призначено на 31.10.2019 року.

23.09.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Тарасенко К.В., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №925/261/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуза М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 року апеляційну скаргу Фермерського господарства "Славутич" на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 року у справі №925/261/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 12.12.2019 року.

31.10.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 12.12.2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі №925/261/19 до закінчення перегляду колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/2202/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 року зупинено апеляційне провадження у справі № 925/261/19 до перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/989/18 у подібних правовідносинах.

Зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результат перегляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №320/5724/17.

03.08.2020 року від Фермерського господарства "Славутич" через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про поновлення провадження у зв`язку з прийняттям Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №922/989/18.

Вказаною вище Постановою касаційну скаргу задоволено частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 19 серпня 2019 року у справі №922/989/18 скасовано, рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2018 року змінено в мотивувальній частині, виклавши в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 08.10.2018 року у справі №922/989/18 залишено без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 року поновлено провадження у справі №925/261/19 та призначено її розгляд на 16.09.2020 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.09.2020 року, у зв`язку з відпусткою судді Хрипуна О.О., сформовано для розгляду справи №925/261/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 року апеляційну скаргу Фермерського господарства "Славутич" на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 року у справі №925/261/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

16.09.2020 року від Фермерського господарства "Славутич" через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшли пояснення в яких останні просив скасувати рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 16.09.2020 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в матеріалах справи позивачем долучений державний акт на право постійного користування землею серія ЧР №13-82 за формою, затвердженою постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 №2201-ХІІ, який на думку позивача підтверджує виникнення у ОСОБА_1 права постійного користування спірною земельною ділянкою. (а.с. 23).

Зі змісту даного державного акту вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Смілянської районної Ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області від 16 лютого 2001 №19-10 надано у постійне користування земельної ділянки площею 10,00 гектарів у межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Колегія суддів звертає увагу, що державний акт не підписаний вказаною у ньому особою - головою Смілянської районної Ради народних депутатів М. Тимошенко, не скріплений печаткою цієї Ради і не містить номеру його реєстрації в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

В матеріалах справи також наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких вбачається, що 01.03.2001 року була проведена державна реєстрація фермерського господарства "Славутич", як юридичної особи, заснованого ОСОБА_1 . (а.с. 24).

Як стверджує позивач фермерське господарство "Славутич" й використовує спірну земельну ділянку у своїй господарській діяльності.

Окрім цього в матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_1 від 06.09.2017 року серія НОМЕР_1 . (а.с. 26). Зі змісту даного свідоцтва вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що після смерті ОСОБА_1 продовжував користуватися спірною земельною ділянкою.

В подальшому протоколом загальних зборів членів фермерського господарства "Славутич" від 11.09.2017 №1 була призначена підписантом цього господарства ОСОБА_2 . (а.с. 25).

В подальшому позивач в особі ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Миколенка Т.О. із заявою від 28.08.2018 року про реєстрацію за фермерським господарством "Славутич" права приватної власності на спірну земельну ділянку. (а.с. 27).

Втім, рішенням від 30.08.2018 року №42768517 державний реєстратор виконавчого комітету Смілянської міської ради Миколенко Т.О відмовив у державній реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку за фермерським господарством "Славутич" через те, що подані документи не дають можливості встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, а саме заяву про реєстрацію речового права подано від імені юридичної особи, тоді як державний акт на право постійного користування землею видано на ім`я фізичної особи. (а.с. 28).

Крім того в матеріалах справи наявний лист №277/02-38 від 26.02.2019 року, яким сільській голова В.І. Ховайба повідомив позивача про те, що у зв`язку із смертю ОСОБА_1 спірна земельна ділянка має бути повернута її власнику - Ротмістрівській сільській раді, яка планує припинення права постійного користування цією земельною ділянкою. (а.с. 29).

Також в матеріалах справи наявна довідка із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями зі змісту якої вбачається, що станом на 31.12.2015 року за позивачем обліковується землі в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради (за межами населеного пункту) загальною площею 21,8081 га, в тому числі ріллі 21, 8081 га, із них 10,0 га в постійному користуванні, а 11,8081 га на умовах оренди. (а.с. 30).

Окрім цього позивачем долучено до матеріалів справи лист 815/23-00-51-07-025 від 22.02.2019 року, яким ДФС ГУ у Черкаській області повідомляє, що позивачем сплачено податків, зборів, обов`язкових платежів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2018 року в розмірі: за 2013 рік - 4 731, 36 грн., за 2014 рік - 4 385, 00 грн., за 2015 рік - 4 540, 34 грн., за 2016 рік - 45 872, 84 грн., за 2017 рік - 11 558, 79 грн., за 2018 рік - 16 864, 39 грн. (а.с. 31).

Позивач також долучив до позовної заяви податкову декларацію (а.с. 32-45), а також довідки з показниками господарської діяльності, посівних площ, підсумки збору врожаю. (а.с. 32-57).

Отже спір у даній справі виник у зв`язку з відмовою позивачу у реєстрації за ним права власності на спірну земельну ділянку і вимогою відповідача про повернення йому позивачем спірної земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Предметом позову у цій справі є визнання за ФГ Славутич права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, кадастровий номер:7123787200:02:002:0442, площею 10,00 гектарів, в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради, за межами населеного пункту, яка була надана ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право постійного користування землею серія ЧР №13-82 на підставі рішення Смілянської районної Ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області від 16 лютого 2001 №19-10 надано у постійне користування з підстав порушення прав позивача на користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У статті 1 Закону України Про фермерське господарство вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Колегія суддів також звертає увагу, що пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Таким чином, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ, як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 року у справі №922/989/18, в якій зазначено, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом, таке право не є таким, що припинилось.

З огляду на вищевикладене, доводи скаржника, що з моменту передачі земельної ділянки до створеного фермером фермерського господарства, як юридичної особи, відбулась фактична заміна землекористувача у відносинах, а саме фізична особа - фермер вибув зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце у таких правовідносинах землекористування - зайняло створене фермером господарство, як землекористувач знаходять свого підтвердження.

У своєму рішенні у справі Pine Valley Developments Ltd. and others v. Ireland Європейський суд визнав компанію-заявника, яка купила земельну ділянку, отримавши дозвіл на будівництво, такою, що має законні очікування розвивати спірну територію, а відповідний дозвіл на здійснення господарської діяльності на земельній ділянці був визнаний "складовою частиною власності заявника" в розумінні ст. 1 Протоколу № 1.

Суд зазначає, що умовою наявності законного очікування (legitimate expectations) в розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Тобто, законне очікування - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

У даному спорі законні очікування позивача мають ще більш очевидний характер, аніж в наведеній справі ЄСПЛ, оскільки законодавцем встановлене спеціальне призначення спірної земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства; використання позивачем земельної ділянки на підставі Закону носить тривалий характер; безстрокове право позивача на використання спірної ділянки визнано державними фіскальними органами та довідкою №2012/179-18 від 15.11.2018 року (а.с. 30) зі змісту якої вбачається, що станом на 31.12.2015 року за позивачем обліковується землі в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради (за межами населеного пункту) загальною площею 21,8081 га, в тому числі ріллі 21, 8081 га, із них 10,0 га в постійному користуванні, а 11,8081 га на умовах оренди.

В аспекті зазначеної довідки колегія суддів звертає увагу на той важливий факт, що в Україні не може існувати незареєстрованого легітимного користування землею, оскільки державній реєстрації підлягають як речові права на землю, так і строкове оплатне користування землею. Тому наведена довідка означає, що обліковуючи позивача як користувача землі (за відсутності речового титулу, договору оренди між третьою особою і позивачем тощо), Держгеокадастр був повністю освідомлений про спеціальний статус земельної ділянки, її призначення для здійснення господарської діяльності позивача і визнав легальність використання позивачем цієї земельної ділянки.

Право позивача на безстрокове використання земельної ділянки, яка була надана для створення і здійснення господарської діяльності СФГ "Славутич", є законними очікуваннями (legitimate expectations), і в якості таких вони підлягають захисту як майно в розумінні ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та абз. 2 ч. 2 ст. 20 ГК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання наявності чи відсутності права.

Згідно приписів ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 152 ЗК передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Враховуючи наявність спору щодо належності права постійного користування землею та відсутності правових підстав для невизнання такого права за позивачем, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позову в про визнання права фермерського господарства Славутич на постійне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, кадастровий номер:7123787200:02:002:0442, площею 10,00 гектарів, в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради, за межами населеного пункту, що посвідчена державним актом на право постійного користування землею (серія ЧР №13-82) виданого громадянину України ОСОБА_1 , на підставі рішення Смілянської районної Ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області від 16 лютого 2001 №19-10.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 року у справі №925/261/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Фермерського господарства "Славутич" підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Славутич" на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 року у справі №925/261/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 31.05.2019 року у справі № 925/261/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати право фермерського господарства Славутич (код ЄДРПОУ: 31007158) на постійне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, кадастровий номер:7123787200:02:002:0442, площею 10,00 гектарів, в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради, за межами населеного пункту, що посвідчена державним актом на право постійного користування землею (серія ЧР №13-82) виданого громадянину України ОСОБА_1 , на підставі рішення Смілянської районної Ради народних депутатів Смілянського району Черкаської області від 16 лютого 2001 №19-10.

3. Стягнути з Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (20726, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. Михайлівська, 18, код ЄДРПОУ 26359075) на користь Фермерського господарства "Славутич" (20726, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. 50-річчя Жовтня, 14, код ЄДРПОУ 31007158) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривню) 00 коп.

3. Стягнути з Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської (20726, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. Михайлівська, 18, код ЄДРПОУ 26359075) на користь Фермерського господарства "Славутич" (20726, Черкаська обл., Смілянський р-н, с. Ротмістрівка, вул. 50-річчя Жовтня, 14, код ЄДРПОУ 31007158) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню) 50 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/261/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.09.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз