Рішення

від 15.09.2020 по справі 357/649/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/649/20

2/357/1258/20

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Тодосієнко О. А.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Каліпсо-КРЦ , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, мотивуючи тим, що 08.05.2011 злочинними діями ОСОБА_3 , йому було нанесено тілесні ушкодження середньої тяжкості. За обставинами злочину було порушено кримінальну справу, яку 23.08.2018 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду закрито. На думку позивача, злочинними діями ОСОБА_3 було завдано матеріальну та моральну шкоду. Зазначає, що на момент вчинення злочину, ОСОБА_3 працював у ТОВ Каліпсо-КРЦ охоронником. Внаслідок дій відповідача позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, за результатами МСЕК від 01.05.2014 позивачу встановлена третя група інвалідності, з 08.05.2011 року позивач постійно здійснює лікування, у зв`язку з чим несе витрати на закупівлю медичних препаратів, а також діагностичних процедур по стаціонарному та амбулаторному лікуванню. Окрім того, внаслідок травми він потерпав від сильного фізичного болю, переживав емоційні та душевні страждання. Умисне спричинення тілесних ушкоджень нанесло позивачу психологічну травму, він не зміг реалізувати свої плани, як підприємець, а саме організувати роботу кафе та обслуговування у ньому громадян, позивачем було втрачено соціальні зв`язки з друзями, а стан його здоров`я значно погіршився, що вимагає регулярного лікування. Крім того, відповідачі протягом більше 8 років не вибачились перед позивачем, не відшкодували навіть частково, завдану матеріальну та моральну шкоду. У зв`язку з чим позивач просить стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду 14 039,10 грн та моральну шкоду 200 000 грн.; вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 05 лютого 2020 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.03.2020 року відповідачем ТОВ Каліпсо-КРЦ подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову в частині позовних вимог до товариства заперечував та зазначив, що обов`язковими умовами для покладення матеріальної відповідальності за завдану працівником шкоду на роботодавця згідно ст. 1172 ЦК України є доведеність перебування останніх у трудових відносинах та виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Разом з тим, зазначає, що ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_4 ) перебував в трудових відносинах з товариством в період з 02.01.2007 року по 05.08.2009 року та в період з 05.08.2011 року по 19.01.2017 року. За таких обставин відповідач вважає, що ТОВ Каліпсо-КРЦ не є належним відповідачем у справі, оскільки станом на день вчинення злочину ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з товариством, що в свою чергу виключає солідарну відповідальність товариства. А тому, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог до ТОВ Каліпсо-КРЦ .

09.06.2020 року відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та зазначив, що 08.05.2011 року близько 3-ї години ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді охоронника ТОВ Каліпсо-КРЦ , вживав заходи щодо припинення протиправної поведінки ОСОБА_1 та його товариша, які порушували громадський порядок в залі. ОСОБА_3 кілька разів словесно попередив їх про недопустимість порушення громадського порядку, але позивач та його товариш не реагували на зауваження. Після чергового зауваження ОСОБА_3 . ОСОБА_1 неадекватно відреагував на його слова, схопив зі столу ніж та замахнувся на нього. Оцінюючи ситуацію як загрозливу для власного життя та здоров`я, відповідач миттєво наніс йому один удар кулаком в обличчя, від чого той впав. При цьому, зазначена дія ОСОБА_3 мала рефлекторний характер, була вчинена з метою захисту від удару ножем. А отже, зазначає, що згідно ст. 1169 ЦК України, шкода завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. А тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, яка була виконана в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30 червня 2020 року підготовче провадження по вказаній цивільні справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ТОВ Каліпсо-КРЦ в судове засідання свого представника не направило, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно, причини неявки суду невідомі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно, представник відповідача направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що 08.05.2011 року близько 03 год. в ТОВ Каліпсо-КРЦ по вулиці Ярослава Мудрого, буд. 24 в м. Біла Церква, Київської області, діями ОСОБА_3 , були нанесені тілесні ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_1 .

З ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 08.05.2011 року, на ґрунті неприязних відносин до ОСОБА_1 та його товариша ОСОБА_5 , що раптово виникли під час з`ясування стосунків з приводу небажання останніми залишати нічний заклад, переслідуючи мету умисного заподіяння тілесних ушкоджень останнім, вчинив бійку. В ході вказаної бійки ОСОБА_3 наніс один цілеспрямований удар кулаком правої руки в область правого боку обличчя ОСОБА_1 , від якого останній впав на підлогу та втратив свідомість. Згідно з висновком експерта №239/13 від 21.03.2014 року у потерпілого ОСОБА_1 мала місце черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, субарахноідального крововиливу та синця навколоочної ділянки справа, яка утворилась від одноразової дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, індивідуальні особливості якого не знайшли свого відображення в морфологічній характеристиці тілесного ушкодження, можливо в строк та за обставин вказаних в постанові. В даний час у потерпілого мають місце залишкові явища перенесеної черепно-мозкової травми у вигляді стійкого астено-вегетативного стану з явищами іпохондрії, що відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості .

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2018 року звільнено ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, судове провадження №357/16449/14-к, 1-кп/357/515/18 (кримінальне провадження №42013100030000034) щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За змістом положень ст. 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінальним процесуальним законодавством відмова держави від засудження особи, яка вчинила злочин, і від застосування щодо неї примусу у формі покарання. Звільнення особи від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У цьому випадку КК виходить зі встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому передбачені КК підстави для звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до положень ст.49 КК України не слід вважати реабілітуючими.

Закриття кримінального провадження ухвалою суду у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо підозрюваний (обвинувачений) проти цього заперечує. У такому випадку кримінальне провадження продовжується у загальному порядку (ч.8 ст.284, ч.3 ст.285 КПК України), суд ухвалює обвинувальний чи виправдувальний вирок, а особа, яка обвинувачується органами досудового розслідування у скоєнні кримінального правопорушення, дістає можливість добитись свого публічного виправдання у судовому порядку.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_3 на продовженні кримінального провадження та ухваленні виправдувального вироку не наполягав, кримінальне провадження в справі закрито саме за його клопотанням, підстава закриття кримінального провадження не є реабілітуючою, суд вважає, що між протиправними діями відповідача, виною відповідача у вчиненні кримінального правопорушення та наслідками у виді заподіяння позивачу, як потерпілому у даному кримінальному правопорушенні, майнової та моральної шкоди є причинно-наслідковий зв`язок.

За загальним правилом, відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачний ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно виписки із історії хвороби №5079, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в НХВ Білоцерківської МВ №2 з 08.05.2011 року по 31.05.2011 року, з діагнозом: забій г/мозгу середнього ступеня тяжкості, субарохноідального крововиливу, поверхнева травма обличчя.

З матеріалів справи вбачається, що результаті отриманих травм позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства БМР Білоцерківська міська лікарня №2 , що підтверджується виписками із історії хвороби № 8495, №2866, №12407, №4388, №12455 (а.с. 15-25).

Крім того, 01 травня 2014 року за результати огляду МСЕК ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності (а.с. 13).

Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда №623 від 05.05.2014 року та №673 від 26.04.2012 року, ОСОБА_1 проходив реабілітацію за наслідками перенесеної у 2011 році черепно-мозкової травми (а.с. 26-31).

З матеріалів справи вбачається, що під час проходження лікування позивачем на придбання ліків та лікування в медичних закладах було витрачено власні кошти на суму 14 039,10 грн., що підтверджується товарними чеками, квитанціями та актом приймання-передачі наданих медичних послуг (а.с. 32-42).

Позивач, звертаючись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Каліпсо-КРЦ про солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, посилався на те, що ОСОБА_3 на час скоєння злочину перебував у трудових відносинах з товариством.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних спра за позовами про відшкодування шкоди відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що наказом ТОВ Каліпсо-КРЦ №60-к від 02.01.2007 року ОСОБА_4 (після зміни прізвища ОСОБА_3 ) прийнято на посаду охоронця казино з 02 січня 2007 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Наказом ТОВ Каліпсо-КРЦ №173-к від 05.08.2009 року звільнено з 05.08.2009 року за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з посади охоронника казино ТОВ Каліпсо-КРЦ , зокрема, ОСОБА_3

Наказом ТОВ Каліпсо-КРЦ №222-К від 05 серпня 2011 року ОСОБА_3 прийнято на роботу охоронником ТОВ Каліпсо-КРЦ з 05.08.2011 року та наказом №3-К від 19 січня 2017 року звільнено з посади.

Наведене підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України №1000-0603-7/51988 від 26.06.2020, в якому управління повідомляє, що застрахована особа ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ Каліпсо-КРЦ з 01.08.2011 року по 19.01.2017 року, єдиний соціальний внесок за даний період сплачено, страховий стаж зараховано в повному обсязі.

З огляду на вищевказане, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення шкоди з ТОВ Каліпсо-КРЦ , оскільки ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з товариством, а отже останнє не має обов`язоку відшкодувати шкоду позивачу у відповідності до ст. 1172 ЦК України..

Приймаючи до уваги те, що завдана позивачу майнова шкода відповідачем ОСОБА_3 не відшкодована, суд дійшов висновку що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_3 в повному обсязі.

При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Відповідно до частини першої ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4, на осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статей 174, 451 ЦК України покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Європейський суд з прав людини вказує, що перше речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає від держав, серед іншого, запровадження законодавчих та адміністративних механізмів, спрямованих на забезпечення ефективного стримування загроз праву на життя у контексті як державної, так і приватної діяльності, під час здійснення якої право на життя може опинитися під загрозою (рішення у cправі Енерюлдіз проти Туреччини ). Якщо порушення права на життя чи тілесну недоторканість не здійснюється навмисно, позитивне зобов`язання за статтею 2 Конвенції щодо створення ефективної судової системи не обов`язково вимагає надання кримінально-правового засобу правового захисту в кожному випадку (рішення у справі Во проти Франції ).

Ґрунтуючись на природно-правових засадах розумності й добросовісності, суд бере до уваги вразливість становища позивачів, ступінь важливості для їх предмета спору та, відповідно, необхідність вияву суб`єктами правозастосування особливої сумлінності при розгляді справи цієї особи.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

З огляду на викладене, суд вважає, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у порушенні його нормальних життєвих зв`язків, що потягло за собою додаткові зусилля для їх відновлення.

Так, позивачу ОСОБА_1 було завдано тілесні ушкодження, а саме черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, субарахноідального крововиливу та синця навколоочної ділянки справа, що підтверджується матеріалами справи.

Як вже зазначалось, в результаті отриманих тілесних ушкоджень позивач перебував на стаціонарному лікуванні у НХВ Білоцерківської МВ №2. Окрім того, з довідки до акта огляду МСЕК серія КИО-1 №0403747 вбачається, що ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 01.05.2014 (а.с.13).

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 зазнав душевних страждань у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, що документально підтверджено, вимушено змінився спосіб його життя, потребує додаткових зусиль для його організації, суд знаходить обґрунтованою вимогу про відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3 у розмірі 200 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 000 грн. 00 коп., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_3 .

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 81, 133,137, 259, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, 23,1167 ЦК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Каліпсо-КРЦ /адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 24, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ЄДРПОУ 33847904/, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 / про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином -¬¬ задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 / на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , завдану вчиненням злочину майнову шкоду в розмірі 14 039,10 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн., а всього 214 039,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 / на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 / судовий збір в розмірі 3 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 16 вересня 2020 року.

СуддяБ. І. Кошель