Рішення

від 26.08.2020 по справі 320/6147/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року № 320/6147/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Дмитренко К.В.,

за участю:

представника позивача - Шевченка І.Ю., Гайрітіс В.В.,

представника відповідача - Леошка Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Платан Сістем Трейд Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Платан Сістем Трейд Україна" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київський області від 29.07.2019 № 0009781304, № 0009791304, № 0022001402, № 0021991402, № 0021981402.

В основу оскаржуваних рішень покладено висновок відповідача про неправомірність дій позивача щодо списання витрат на паливно-мастильні матеріали, а також завищення витрат на збут упродовж перевіряємого періоду, та непідтвердження реалізації товарів за господарськими операціями, що призвело до заниження податкових зобов`язань за податком на прибуток підприємств, податком на доходи фізичних осіб, податком на додану вартість та військовим збором.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення висловив у письмовому відзиві, в якому зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, адже за результатами проведеної перевірки, встановлено ряд порушень податкового законодавства ТОВ "Платан Сістем Трейд Україна".

Ухвалою суду від 02.12.2019 відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 21.07.2020 здійснено заміну відповідача ГУ ДФС у Київській області на ГУ ДПС у Київській області у порядку процесуального правонаступництва.

У судове засідання, призначене на 26.08.2020 прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача з адміністративним позовом не погодився, наполягав на відмові у його задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Київський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Платан Сістем Трейд Україна", згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване як юридична особа Броварською районною державною адміністрацією Київської області 01 квітня 2014 року, запис №10721020000030074.

Як платник податків, позивач перебуває на обліку в Броварській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

З матеріалів справи убачається, що Головним управлінням ДФС у Київській області відповідно до наказу від 03.05.2019 № 941 та на підставі направлень від 14.05.2019 № 1217, № 1219, №1220, № 1223, № 1222, № 1221, №1218, № 1269, №1268 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Платан Сістем Трейд Україна (код за ЄДРПОУ 39157763) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2016 по 31.03.2019.

Перевірка проводилась з 14.05.2019 по 25.06.2019. Термін проведення перевірки продовжувався з 11.06.2019 по 25.06.20I9 на підставі наказу ГУ ДФС у Київський області від 10,06.2019 № 1251.

За результатами перевірки було складено акт від 03.07.2019 №574/10-36-14-02-13/39157763 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Платан Сістем Грейд Україна (код за ЄДРПОУ 39157763) з питань дотримання вимог податкового, валютного з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 (т. 2, а.с. 16-80).

У відповідності до вказаного акту податковим органом встановлено наступні порушення позивачем норм податкового законодавства (т.2 а.с. 77-78):

1) п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 383470, у тому числі по періодах: 2016 року - 8010 грн. (в тому числі 3 квартал 2016); 2017 року - 74329 грн. (1 кв. 2017 - 8082 грн., 2 кв. 2017 - 66247 грн.); 2018 року - 301131 грн. (3 кв. 2018 - 218842 грн., 4 кв. - 82289 грн.);

2) п. 44.1 ст. 44, пп. 181.1 ст. 187, пункту 199.1 статті 199, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 3959432 грн., у тому числі по періодах: квітень 2016 - 12083 грн., травень 2016 - 12606 грн., червень 2016 -17351 грн., липень 2016 -13923 грн., серпень 2016 -15867 грн., вересень 2016 - 14615 грн., жовтень 2016 - 14612 грн., листопад 2016 - 13884 грн., грудень 2016 - 11409 грн., січень 2017- 7668 грн., лютий 2017 - 10117 грн., березень 2017 - 13042 грн., квітень 2017 - 8586 грн., травень 2017 - 9283 грн., червень 2017 - 10041 грн., липень 2017 - 10278 грн., серпень 2017 - 10509 грн., вересень 2017 - 8925 грн., жовтень 2017 - 11545 грн., листопад 2017 - 10872 грн., грудень 2017 - 9307 грн., січень 2018 - 9298 грн., лютий 2018 - 5722 грн., березень 2019 - 3691639 грн.;

3) п. 120-1.2 статті 120.1 Податкового кодексу України, не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН на загальну суму 1913416 грн. (3826832 грн.*50%);

4) п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016-2018 рр. в сумі 234173,00 грн.;

5) ч. 1 п.1 ст. 7, п. 1 п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016-2018 рр. в сумі 286212,00 грн.;

6) п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1. п. 168, ст. 168 Податкового кодексу України, врезультаті чого перевіркою встановлено заниження військового збору за 2016-2018 рр. в сумі 19514,00 грн.

До таких висновків перевіряючі дійшли на підставі того, що позивачем протиправно віднесено до витрат на збут у 2016-2017 рр. витрати у розмірі 2130390,00 грн. за операціями із контрагентом ПП "Белес-Транс", оскільки встановити пов`язаність цих сум, списаних до витрат у відповідному періоді за первинними документами бухгалтерського обліку неможливо, так як витрати формувалися не у період здійснення господарських операцій, а пізніше.

Також, на переконання перевіряючих, списання операцій по перерахунку коштів за паливно-мастильні матеріали на автомобілі на загальну суму 1300964,48 грн., право власності яких належить працівникам підприємства, протиправно віднесено до господарської діяльності товариства, оскільки такі витрати не є господарською діяльністю платника податку. На думку податкового органу, за вказаними операціями позивачу необхідно було скласти та зареєструвати окремі зведені податкові накладні для визначення податкових зобов`язань, як податковому агенту за податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та ЄСВ.

Ще одним підґрунтям для виявлених порушень, став висновок посадових осіб відповідача про недекларування, неутримання та неперерахування податку на додану вартість за господарськими операціями із контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Краск" на загальну суму 6251,09 грн. Податковий орган встановив, що позивачем зареєстровано податкові накладні по вищевказаних контрагентах, а в деклараціях з ПДВ їх не відображено.

Крім того, відповідач дійшов висновку, що позивачем не включено до податкових зобов`язань за операціями із ТОВ "Компанія "Версаль" та ФОП " ОСОБА_2 " на загальну суму 3691639,00 грн., що також призвело до заниження податку на додану вартість.

За висновками акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0009781304 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 401530,00 грн. у т.ч. 234173,00 грн. з основного платежу та 167357,00 грн. зі штрафних санкцій;

- №0009791304 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань зі сплати військового збору на загальну суму 33 460,00 грн. у т.ч. 19514,00 грн. з основного платежу та 13946,00 грн. зі штрафних санкцій;,

- № 0009771304 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 143106,00 грн., у т.ч. 143106,00 грн. зі штрафних санкцій;

- № Ю-0009761304 (вимога про сплату боргу) від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 286212,00 грн., у т.ч. 286212,00 грн. з основного платежу;

-№ 0022001402 від 29.07.2019 з визначення штрафу з податку на додану вартість на загальну суму 1913416,00 грн.;

-№ 0021991402 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 4912499,00 грн. у т.ч. 3929999,00 грн. з основного податку та 982500,00 грн. зі штрафних санкцій;

-№ 0021981402 від 29.07.2019 з визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 479338,00 грн., у т.ч. 383470,00 грн. з основного податку та 95868,00 грн. зі штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач 12.08.2019 подав скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій оскаржив всі прийняті вищенаведені ППР в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 11.09.2019 № 1402/6/99-00-08-06-01 вирішено скасувати та вважати відкликаними з дня прийняття рішення вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.07.2019 року № Ю-000976І304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.07.2019 року № 0009771304 ГУ ДВС у Київській області (т. 1, а.с. 248е-250).

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 10.10.2019 № 5000/6/99-00-08-05-01 вирішено залишити без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 29.07.2019 №0009781304, №0009791304, №002200402, №0021991402, №0021981402 (т. 2, а.с. 1-12).

Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та порушують його права як платника податків, тому він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність прийняття рішень податкового органу в частині їх оскарження, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " від 16 липня 1999 року № 996-XIV, наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 за № 1300/27745 про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами ( далі - Порядок № 727), а також іншими нормативно-правовими актами, якими, зокрема, визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами.

Згідно п. 5 р. II Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем пункту 44.1 ст. 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що виявилось у заниженні фінансового результату діяльності позивача та прийнятті ППР №0021981402, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-Х1У Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Згідно з ч . 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , №996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені.

Згідно із п.7 П(С)БО 16 Витрати : Витрати відображають в періоді визнання доходу, для отримання якого вони були здійснені, або в періоді фактичного понесення, якщо їх неможливо прямо пов`язати з доходом.

Із аналізу норм чинного законодавства убачається, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. У свою чергу, доходи й витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ПП "Белес Транс" (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування №14830 від 01.01.2016, згідно умов якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом (т. 1, а.с. 33-36).

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно оборотів по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з постачальниками , аналізу бухгалтерського рахунку 93 Витрати на збут , аналізу бухгалтерського рахунку 84 Інші операційні витрати , до складу витрат на збут підприємством включено суму у розмірі 2 819 890 грн. по контрагенту ПП Белес-Транс (код за СДРПОУ 37626129), зокрема:

2016 року -734000,00 грн.,

2017 року - 328940,00 грн.,

2018 року - 1672950,00 грн.

Як убачається з акта перевірки, віднесення до витрат суми у розмірі 689500 грн. за 2016 рік підтверджено в повному обсязі.

Однак, на думку перевіряючих, встановити пов`язаність витрат на суму 2130390 грн. не можливо у зв`язку з віднесенням їх до витрат не у звітному періоді, у якому вони були здійснені.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на тому, що нормами податкового законодавства не заборонено відносити до витрат суми, понесені в іншому періоді, які впливають на формування податку на прибуток, незалежно від дати їх понесення.

Пояснили, що отримання документів за наслідками здійснення господарських операцій з ПП "Белес-Транс", відбувалося з великим затриманням, а тому, формування витрат відбувалося не у періоді їх здійснення.

При цьому, на думку позивача, у разі порушення ведення бугалтерського обліку, відповідальність має застосовуватися згідно Кодексу про адміністративні правопорушення, та не свідчить про заниження ним податкових зобов`язань.

На підтвердження включення до витрат вказаних сум, позивачем надано акти надання послуг, датовані січнем 2016 року (т. 1, а.с. 41-68). , акти надання послуг за квітень-грудень 2016 року (т. 9, а.с. 1-208),акти надання послуг за 2017 рік (т. 7, а.с. 230, 236, 244; т. 8, а.с. 1, 12, 31, 39, 51, 86-250).

Проте, суд критично ставиться до доводів позивача, що реальність господарських операцій із ПП Белес-Транс підтверджено, а формування витрат може відбуватися в будь-якому періоді, оскільки нормами податкового законодавства чітко встановлено, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. У свою чергу, доходи й витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів.

Таким чином, суд погоджується із висновками податкового органу, що позивачем завищено витрати на збут на загальну суму 2130390,00 грн. ( в тому числі: за 2016 рік - 44500,00 грн. (в тому числі 2 квартал 2016), 2017 рік - 412 940 грн, (1 кв. 2017 - 84000,00 грн, 2 кв.2017 - 328940,00 грн) за 2018 рік - 1 672 950 грн. (3 кв.2018 - 1215790 грн, 4 кв. 457160 грн.), а відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування ППР №0021981402 задоволенню не підлягають.

Що стосується висновку податкового органу про порушення позивачем п.п. 164.2.17 п. 167.2 ст. 164 ПК України, що виявилось у неутриманні та неперерахуванні податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо та прийняття ППР №009781304, №009791304, суд зазначає наступне.

Як убачається із акта перевірки, на думку відповідача, позивач за результатами видачі звітів про використання палива та розрахунків компенсації за використання власних автомобілів, право власності (користування) яких належить працівникам, на загальну суму 1300964,48 грн. набув статус податкового агента та мав утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб, оскільки такі витрати не пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що позивачем до перевірки не було надано нотаріально засвідчених договорів найму (оренди) транспортних засобів, на які використовувались ПММ, відомостей обліку видачі нафтопродуктів, а тільки чеки, накази про використання транспортних засобів та затвердження норм витрати палива, звіти про використання палива та розрахунок суми компенсації за використання власного автомобіля співробітника в службових цілях.

З огляду на вказані обставини, відповідачем зроблено висновок щодо не включення підприємством до бази оподаткування ПДФО вартість витраченого працівниками пального при заправці автомобілів згідно вказаних договорів, як отримане ними додаткове благо.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Згідно пп. "є" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). ( п. 14.1.47 ст. 47 ПК України).

Згідно із пп. 14.1.13. п. 14.1 ст.14 ПК України до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг відносяться:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ "Платан Сістем Трейд Україна" за перевіряємий період придбавало паливно-мастильні матеріали, шляхом перерахування коштів через поточний рахунок. Заправка автомобілів на АЗС проводилась за смарт-картками. Паливно-мастильні матеріали використовувались на власні автомобілі працівників у службових цілях.

На придбання палива між позивачем та ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" укладено договір поставки партіями з використанням паливних карток №08-3561 від 30.03.2017 (т. 2, а.с 82-89).

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що товариством встановлено порядок використання автотранспортних засобів працівників та наказами директора затверджено норми витрат палива для працівників підприємства - торговельних представників. Також, між позивачем та працівниками укладено договори про використання автомобілів, що належні працівникам на праві власності (користування) в господарській діяльності підприємства для виконання своїх трудових обов`язків пов`язаних з систематичними службовими поїздками (т. 3, а.с. 157-239).

Окрім цього, директором ТОВ "Платан Сістем Трейд Україна" затверджено посадову інструкцію торгівельного представника (т. 2, а.с. 90), відповідно до якої визначено функціональні обов`язки, права та відповідальність працівників щодо надання позивачу послуг транспортного експедирування.

Водночас, позивачем надано звіти використання палива та розрахунки суми компенсації за використання власного автомобіля співробітника у службових цілях (т. 4, а.с. 86-250; т. 5 а.с. 1-33), а також витяги з розрахункової відомості щодо розміру компенсації працівникам (т. 4, а.с. 62-85).

Згідно з пп. 14.1.36. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ст. 125 Кодексу законів про працю України працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

Як свідчать матеріали справи, предметом договорів, укладених підприємством з працівниками, є домовленість про використання працівником під час виконання службових поїздок власного автомобіля для пересування по території України (п.1.1. Договору). При цьому, підприємство зобов`язується в період використання автомобіля відповідно до умов цього Договору забезпечувати працівника смарт-картами для заправки автомобіля паливно-мастильними матеріалами (п. 2.2.2. Договору).

Таким чином, предмет укладених договорів істотно відрізняється від договорів оренди та позички, оскільки об`єкт (автомобіль) не вибуває з володіння власника, а продовжує використовуватися останнім, частково на користь підприємства, і відповідним договором охоплюється виключно використання автомобіля на користь підприємства і не охоплюється використання його власником в особистих цілях.

Суд звертає увагу, що в користування (оплатне або безоплатне) підприємству автомобілі працівниками не передавалися.

Ознайомившись зі змістом вказаних договорів компенсації вартості транспортних засобів, судом встановлено, що транспортні засоби працівників підприємства використовувались для службових поїздок персоналу підприємства - торгових представників, а працівники отримували компенсаційні виплати за експлуатацію автомобіля на підставі звітів про використання палива та подорожніх листів.

До того ж, домовленість між підприємством та працівником про використання автомобіля з компенсацією за це не підпадають під визначення жодного з видів договорів, передбачених цивільним законодавством України. Проте, частинами 1 -3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укладати договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність нотаріально засвідчених цивільно-правових угод є помилковими, оскільки працівники використовували власні автомобілі у службових цілях без передання їх в оренду позивачу, що підтверджуються наявними у справі матеріалами.

Отже, посилання відповідача на отримання вказаними працівниками позивача безоплатно наданих товарів, не узгоджується з вищевказаними приписами ПК України, оскільки послуги з використання власного транспорту працівників підприємства передбачають вимоги щодо компенсації їх вартості.

Крім того, з урахуванням наведених положень податкового законодавства, суд вважає, що до доходу платника податку, у т.ч. до додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі, що в даному випадку, унеможливлює визнати збільшення вказаними особами їх майнового стану через використання підприємством в господарській діяльності в вказаних транспортних засобів, зокрема, паливо для їх заправки шляхом його списання відповідно до облікової політики підприємства.

У свою чергу, пов`язаність таких витрат із господарською діяльністю позивача підтверджується також посадовою інструкцію працівників, якою визначено їх посадові обов`язки, а дійсність понесення таких витрат звітами про використання палива та розрахунками компенсації, про що уже зазначалося судом вище.

У зв`язку з вищезазначеним у сукупності, суд не може погодитися із висновками відповідача про протиправність віднесення позивачем витрат на паливно-мастильні матеріали до його господарської діяльності, оскільки останнім надано всі необхідні первинні документи.

Відтак, податкове ППР №0009781304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується ППР №0009791304, яким позивачу було збільшено податкове зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 19414,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.16-1 підрозділ 10 "Інші перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Як убачається із акта перевірки, підставою для нарахування позивачу військового збору стало встановлення контролюючим органом неутримання та несплати позивачем податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи, що порядок утримання військового збору повністю ідентичний із порядком оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також суміжність вказаних порушень, суд приходить до висновку про неправомірність нарахування спірної суми грошового зобов`язання з військового збору.

Отже, спростування висновку податкового органу про заниження суми податку на доходи фізичних осіб, має наслідком визнання протиправним висновку про заниження платником суми військового збору.

Отже, податкове повідомлення-рішення №009791304 є також протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0021991402, яким донараховано позивачу суму податкового зобов`язання за податком на додану вартість у розмірі 3929999,00 грн. у тому числі:

1) за віднесення витрат на паливно-мастильні матеріали у сумі 3953181,00 грн. до господарської діяльності позивача, чим порушено вимоги п. 198.5 ст. 198 ПК України та занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 261542,00 грн.;

2) за господарськими операціями із ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Краск" зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 11556,34 грн., а в деклараціях з ПДВ податкові зобов`язання відображено лише на суму 5305,25, чим порушено вимоги п. 187.1 ст. 187 ПК України та занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 6251,00 грн.;

3) за не включення до податкових зобов`язань з ПДВ по товарах за господарськими операціями із ТОВ "Компанія "Версаль" та ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 3691639,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність ППР №0021991402, суд зазначає наступне.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Ураховуючи той факт, що судом встановлено правомірність віднесення позивачем витрат на паливно-мастильні матеріали до господарської діяльності позивача, та помилковість висновку податкового органу про визначення таких витрат як додаткове благо, збільшення податкового зобов`язання позивачу із ПДВ в цій частині за визнання витрат на ПММ як додаткове благо та обкладення їх ПДВ є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується збільшення податкового зобов`язання із ПДВ на загальну суму 6251,00 грн. за господарськими операціями із ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Краск", суд зазначає наступне.

Як убачається із висновків акту перевірки, згідно БД Податковий блок - Аналітична система співставлення встановлено розбіжності по податкових зобов`язаннях ТОВ "ПЛАТАП С1СТЕМ ТРЕЙД УКРАЇНА" у грудні 2016, лютому 2017, грудні 2017 на суму 6251,00 грн.

Згідно видаткових накладних ТОВ "ПЛАТАП СІСТЕМ ТРЕЙД УКРАЇНА" реалізовано на користь ТОВ "КРАСК" (39709485) будівельні матеріали на загальну суму 9885,60 грн., в тому числі ПДВ 1647,60 грн. (т. 1, а.с. 247).

Згідно видаткових накладних ТОВ "ПЛАТАП СІСТЕМ ТРЕЙД УКРАЇНА" реалізовано на користь ФОП ОСОБА_3 будівельні матеріали на загальну суму 19723,14 грн., у тому числі ПДВ 3287,19 грн (т. 3, а.с. 77-81).

У той же час, судом встановлено, що ТОВ "ПЛАТАН СІСТЕМ ТРЕЙД УКРАЇНА зареєстровано податкові накладні по вищезазначених контрагентах на загальну суму ПДВ 6251,09 грн. (т.2, а.с. 246б-246ж, т. 3, а.с. 67-76), а в деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період вказані податкові зобов`язання не відображено (т. 7, а.с. 97-112, 119-125).

Відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV (із змінами та доповненнями), податкове зобов`язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше;

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 187.1 ст.187 ПК України, яке виявилось у неподанні податкових декларацій із ПДВ та призвело до заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Відтак, ППР №0021991402 в частині збільшення суми податкового зобов`язання у розмірі 6251,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1532,77 грн. є правомірним.

Відносно висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов`язання із ПДВ на загальну суму 3691639,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, податковий орган дійшов вказаного висновку за результатами перевірки операцій з придбання шпалер Версаль з огляду на те, що позивачем було придбано шпалери "Версаль" категорія 0-10, 17, 27 у кількості 234682 шт. на загальну суму без ПДВ 18458193,3 грн. у ТОВ "Компанія "Версаль" та ФОП ОСОБА_2 , втім, підтвердити використання позивачем вказаних шпалер в операціях, що оподатковуються ПДВ на підставі наданих до перевірки документів не вбачається можливим.

Отже, на думку відповідача, позивачем протиправно не зареєстровано податкові накладні за вказаними операціями та не включено до податкових зобов`язань із ПДВ за товарами шпалери "Версаль" категорій 0-10, 17, 27 на загальну суму 3691639,00 грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПП в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання та/або починають використовуватися в операціях, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, що здійснюються платником податку в межах балансу, та в операціях, що не є господарською діяльністю.

Отже, у платника виникає обов`язок нарахувати податкові зобов`язання відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України та скласти зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватись, зокрема, в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу, та не є господарською діяльністю платника податку.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п . 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 (далі по тексту: Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Також, згідно із п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством .

Як убачається зі змісту акта перевірки, податковим органом не встановлено факту оприбуткування, обліку та вибуття шпалер "Версаль" категорія 0-10,17, 27 на балансі позивача після їх придбання у контрагентів за наданими товариством первинними документами.

Вказана обставина і слугувала підставою для нарахування позивачу грошового зобов`язання із ПДВ на загальну суму 3691639,00 грн.

Проте, суд не може погодитися з таким висновком відповідача, з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, між ТОВ "Компанія "Версаль" та позивачем було укладено договір поставки №127 від 12.05.2014, між ФОП ОСОБА_2 та позивачем укладено договір поставки №1305-14 від 14.05.2014 та додатки до них (т.3, а.с.с 46-53).

Згідно видаткових накладних (т. 5, а.с. 40-204) ТОВ Компанія Версаль та ФОП ОСОБА_4 постачали шпалери Версаль , які згруповані по категоріях відповідно до специфікації виробника залежно від колекції, виду та методу виробництва. Оскільки зазначені контрагенти є виробниками продукції (або суб`єктами групи) та здійснюють реалізацію продукції великими партіями, наявність згрупованих номенклатурних позицій є обґрунтованою. Крім того, нормативні акти не мають заборони у такому групуванні. При однаковому УКТ ЗЕД можливо зазначення номенклатури наприклад як шпалери в асортименті .

Водночас, кожне підприємство повинно вести бухгалтерський облік раціонально. Як убачається із наявних у справі документів, ТОВ Платан Сістем Трейд Україна здійснює постачання товарів в розрізі номенклатурних позицій.

З метою вдосконалення обліку на підприємстві складено наказ від 15.05.2014 № 17-у Про порядок обліку товару (т. 3, а.с. 90-120), у додатку до якого визначено співвідношення, вказані у документах постачальника згруповані найменування товару з найменуваннями, зазначеними у супровідних документах за наявності погодженої заявки покупця.

Крім того, наказом директора ТОВ "Платан Сістем Трейд Україна" №4-у від 10.02.2016 затверджено систему співвідношення категорій та артикулів шпалер (т. 3, а.с. 84-89).

Згідно вказаних наказів та відповідно до вимог договорів від 14.05.2014 № 1305-14, від 12.05.2014 №127 поставка товару по кількості, якості асортименту повинна повинна відповідати підтвердженим заявкам покупця, специфікації/накладної та заявки та супровідним документам постачальника. На кожну заявку покупця поставка здійснюється по окремому супровідному документу постачальника. Якщо положення Специфікації/накладної та заявки стосовно кількості чи асортименту партії товару не співпадають, пріоритетними для сторін договору мають положення специфікації/накладної, за умови її оформлення належним чином підписання уповноваженими представниками сторін.

Крім того, придбані у ТОВ Компанія Версаль та ФОП ОСОБА_4 шпалери Версаль , були реалізовані позивачем протягом періоду, що перевірявся. Вказані обставини підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю, відомостями по рахунках по товарній групі "Версаль", де значиться ієрархія номенклатури (т. 2, а.с. 102-237), а також видатковими накладними позивача (т. 5, а.с. 206-250; т. 5, а.с. 1-250).

Отже, висновки контролюючого органу про непідтвердження позивачем використання у господарській діяльності придбаних шпалер в операціях, що оподатковуються ПДВ, спростовуються наявними у справі первинними документами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0022991402 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання із ПДВ у розмірі 4904685 (чотири мільйони дев`ятсот чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн. 14 коп. (у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 3923747,91 грн. та за штрафними санкціями на суму 980937,23 грн.), є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0022001402, яким на позивача накладено штраф у сумі 1913416,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Як убачається із описової частини акта перевірки, підставою для прийняття зазначеного рішення був висновок контролюючого органу про несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних по операціях: витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів та шпалер "Версаль" на загальну суму 3826832,00 грн.

Так, пунктом 120-1.2 ст. 120 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Ураховуючи той факт, що у ході розгляду справи було спростовано висновки відповідача про те, що позивачем не відображено податкові зобов`язання по списанню паливно-мастильних матеріалів та шпалер "Версаль" на загальну суму 3826832 грн., у позивача був відсутній обов`язок реєструвати окремі податкові накладні за вказаними господарськими операціями.

Відтак, ППР №0022001402, яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних за вказаними операціями, також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування усіх обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 17000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 29.07.2019 №0022001402, №0009791304, №0009781304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 29.07.2019 №0021991402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 4904685 (чотири мільйони дев`ятсот чотири тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн. 14 коп. (у тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 3923747,91 грн. та за штрафними санкціями на суму 980937,23 грн.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Платан Сістем Трейд Україна" судовий збір у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 14 вересня 2020 р.