Постанова

від 16.09.2020 по справі 200/5365/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року справа №200/5365/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Міронової Г.М., Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 р. (у повному обсязі складено 31 липня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/5365/20-а (головуючий І інстанції суддя Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційне бюро Кашнікова Руслана Едуардовича, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТОК ТРЕЙДИНГ", Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ОПТ СТОК", Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ОПТ ТОРГ" про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційне бюро Кашнікова Руслана Едуардовича, в якому просив визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Кашнікова Руслана Едуардовича: щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ "СТОК ТРЕЙДИНГ", що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 21.03.2019 року № 10741070001082515 - зміна складу або інформації про засновників; щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи - ТОВ "СТОК ТРЕЙДИНГ" від 22.03.2019 року № 10741050002082515 - зміна місцезнаходження, інші зміни; щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ "СТОК ТРЕЙДИНГ", що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 22.03.2019 року № 10741070003082515 - зміна місцезнаходження, додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи; щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ "УКР ОПТ СТОК", що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 21.03.2019 року від № 10741070001082508 - зміна складу або інформації про засновників; щодо державної реєстрація змін до установчих документів юридичної особи - ТОВ "УКР ОПТ СТОК" від 22.03.2019 № 10741050002082508 - зміна місцезнаходження, інші зміни; щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ "УКР ОПТ СТОК", що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 22.03.2019 року № 10741070003082508 - зміна місцезнаходження, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи; щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ "УКР ОПТ ТОРГ", що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 21.03.2019 року № 10741070001082513 - зміна складу або інформації про засновників; щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи - ТОВ "УКР ОПТ ТОРГ" від 22.03.2019 № 10741050002082513 - зміна місцезнаходження, інші зміни; щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ "УКР ОПТ ТОРГ" код (ЄДРПОУ 42745612), що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 22.03.2019 № 10741070003082513 - зміна місцезнаходження, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи; зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних відомостей про скасування реєстраційних дій: від 21.03.2019 року № 10741070001082515, від 22.03.2019 №10741050002082515, від 22.03.2019 № 10741070003082515 стосовно ТОВ "СТОК ТРЕЙДИНГ"; 21.03.2019 від № 10741070001082508, від 22.03.2019 №10741050002082508, від 22.03.2019 № 10741070003082508 стосовно ТОВ "УКР ОПТ СТОК"; від 21.03.2019 № 10741070001082513, від 22.03.2019 № 10741050002082513, від 22.03.2019 № 10741070003082513 стосовно ТОВ "УКР ОПТ ТОРГ" проведених державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Кашніковим Русланом Едуардовичем (а.с. 1-3).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року провадження у справі закрито (а.с. 130-133).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основними критерієм є характер спірних відносин.

Апелянт зазначає, що предметом у даній справі є правомірність реєстраційних дій державного реєстратора, що регулюється нормами Закону України № 755. Тобто, предметом доказування у справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятих державним реєстратором рішень, які за своєю юридичною природою є рішеннями суб`єкта владних повноважень та мають прийматись у порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.

Вважає, що державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень - публічно-правовими. Зазначає, якщо позивач обґрунтовує незаконність відповідної реєстраційної дії саме порушенням з боку державного реєстратора під час її здійснення, то така вимога не є похідною від будь-якої іншої вимоги, а є основною та має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 311 КАС справу розглянуто в порядку письмового провадження.

За унормуванням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" передбачає, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статі 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За унормуванням пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена ст. 19 КАС України. Згідно з нормами цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Предметом спору у даній справі є правомірність реєстраційних дій державного реєстратора щодо зміни місцезнаходження, керівника, засновників, змін до установчих документів юридичної особи, що регулюється нормами Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

За приписами пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Так, позивач оскаржує до адміністративного суду дії суб`єктів владних повноважень, що пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів, зміни місцезнаходження, керівника, засновників, посилаючись при цьому на недотримання цими суб`єктами встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Проте, як убачається з матеріалів справи та викладених у позові мотивів звернення до суду, на думку позивача, незаконність реєстрації таких змін пов`язана з підробкою документів, внаслідок чого позивача включено до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю СТОК ТРЕЙДИНГ, товариства з обмеженою відповідальністю УКР ОПТ СТОК , товариства з обмеженою відповідальністю УКР ОПТ ТОРГ .

Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 805/2556/15-а.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Таким чином, між сторонами виник приватно-правовий спір, який не пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи ( ч. 1 ст. 239 КАС України).

Аналогічні правові висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 806/443/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суд від 15.05.2019 у справі № 205/8482/15-ц.

Визначення Великою Палатою Верховного Суду юрисдикційності певної категорії спорів може бути підставою для поновлення строку на апеляційне чи касаційне оскарження процесуального рішення суду, яке є перешкодою для повторного звернення особи до належного суду. Така постанова вищої судової інстанції може бути процесуальною підставою для звернення з позовом до належного суду.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 р. у справі № 200/5365/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Сіваченко

Е.Г. Казначеєв