Постанова

від 15.09.2020 по справі 320/6079/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Справа № 320/6079/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі

за позовом ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

до Ірпінської міської ради Київської області,

виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області,

третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3

про визнання протиправними та скасування

містобудівних умов і обмежень

та дозволу на виконання будівельних робіт,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач-1), виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_3 про:

- визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень № 0172-12-2018 від 21.12.2018 об`єкта будівництва Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м. Ірпінь, вул. Павленка В., 54-в, 54-г , 56, 58, 58-6, видані відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради;

- визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт КС № 112192771312 об`єкта будівництва Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м. Ірпінь, вул. Павленка В., 54-в, 54-г, 56, 58, 58-6 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у відкритті провадження відмовлено.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані позивачем містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є рішенням Ірпінської міської ради Київської області, яке є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, що вичерпав свою дію внаслідок його виконання і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав ОСОБА_3 , як замовника забудови земельної ділянки за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Павленка В., 54-в, 54-г , 56, 58, 58-6, а також з того, що суть порушеного права позивачів зводиться до можливих порушень їх житлових прав зі сторони забудовника суміжної земельної ділянки в майбутньому.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, наполягаючи на адміністративній юрисдикції цього спору, зазначаючи, що позов у цій справі подано на захист прав людини, гарантованих Конституцією України та законом.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо територіальної підсудності цієї справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, наполягаючи на тому, що ця справа не підсудна суду адміністративної юрисдикції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.

Нормативно-правове обґрунтування.

Так, у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів установила, що предметом спору в цій справі є дозвіл на виконання будівельних робіт і містобудівні умови та обмеження, тобто рішення суб`єкта владних повноважень, прийняті при реалізації наданої йому компетенції.

При цьому, підставами, з яких позивачі звернулися до суду з цим позовом, є не спір про право щодо нерухомого майна, а порушення, як вважають позивачі, їх прав, зокрема екологічних, що можуть виникнути в майбутньому у зв`язку з виданням відповідачем оскаржуваних ними містобудівних умов та обмежень і дозволу на будівництво.

Таким чином, з огляду на предметом спору в цій справі та підстави звернення позивачів до суду з відповідним позовом, судова колегія вважає, що такий спір підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, перевіряючи підстави, з яких судом першої інстанції відмовлено у відкритті провадження в цій справі, а саме те, що позов спрямований на захист права на майбутнє і що оспорювані позивачами містобудівні умови та дозвіл вичерпали свою дію, судова колегія зазначає, що такі обставини, відповідно до статті 170 КАС України, не є правовими підставами для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Крім того, судова колегія враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 у справі Беллет проти Франції , в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 27.06.2000 у справі Ілхан проти Туреччини Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження в цій справі.

Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року - скасуванню, а справа направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Судове рішення виготовлено 15 вересня 2020 року.

Головуючий суддя:

Судді: