Рішення

від 27.05.2021 по справі 320/6079/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року № 320/6079/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області

третя особа ОСОБА_3

про визнання протиправними та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_3 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати містобудівні умови та обмеження №0172-12-2018 від 21.12.2018р. об`єкта будівництва Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, видані відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради;

- визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт КС №112192771312 об`єкта будівництва Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю видачі містобудівних умов та обмеження №0172-12-2018 від 21.12.2018р. з огляду на те, що прийнято з порушенням Закону України Про регулювання містобудівної діяльності Закону України Про будівельні норми та державних будівельних норм при видачі містобудівних умов та обмежень. Також, позивачами зазначено, що надання вихідних даних (в тому числі містобудівних умов та обмежень) з подальшою видачею дозволу на виконання будівельних робіт від 04.10.2019 може призвести до погіршення екологічної ситуації в кварталі присадибної забудови та знизити вартість їх будинків.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності третій особі. Наголошено, що вказані земельні ділянки розташовані в межах території, що відповідно до оновленого Генерального плану міста Ірпеня, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19 грудня 2018 року №4574-62-VII, є територією, зарезервованою під багатоквартирну житлову забудову. З урахуванням викладеного відповідач-1 вважає, що мав правові підстави для видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень.

Третя особа у поясненнях щодо позову зазначає, що будівництво нею здійснюється на земельних ділянках, що належить їй на праві власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в зоні, що відповідно до плану зонування території (зонінг) міста Ірпеня, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 27 червня 2013 року №3260-45-VI, відноситься до зони мішаної забудови середньої поверховості Ж-4 . Вказано на відсутність порушеного права у даній справі у позивачів.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 20.07.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення.

23.07.2020 позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 20.07.2020 до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 апеляційну скаргу - задоволено; ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 05.10.2020 прийнято справу до провадження.

Ухвалою суду 08.12.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.01.2021.

12.01.2020 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили. В адміністративній справі задоволено клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, відкладено розгляд справи на 26.01.2021.

26.01.2021 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача; третя особа належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не прибула, явку свого представника не забезпечила. В адміністративній справі оголошено перерву до 04.02.2021.

04.02.2021 у судове засідання прибули представник позивача, відповідача та третьої особи. В адміністративній справі оголошено перерву за клопотання сторін та у зв`язку із витребовуванням доказів по справі до 22.02.2021.

22.02.2021 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача; третя особа належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не прибула, явку свого представника не забезпечила. В адміністративній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.03.2021.

15.03.2021 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, неявку учасників справи у судове засідання та те, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою суду від 15.03.2021 прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 є власником земельних ділянок: - кадастровий номер 3210900000:01:053:0186, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0011, , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0148, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0145, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0140, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; - кадастровий номер 3210900000:01:053:0009, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с. 108-113).

12.12.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень вказаних земельних ділянок, загальна площа яких становить 0,559 га (т.1 а.с.196).

Наказом Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 21.12.2018 року №194 затверджені Містобудівні умови та обмеження від 21.12.2018 року №0172-12-2018 для проектування об`єкта будівництва Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями (далі - МУО №0172), відповідно до яких гранично допустима висотність будинків становить 30 метрів, максимально допустимий відсоток забудови земельних ділянок - 36%, максимально допустима щільність населення - 450 осіб на 1 га (т.1, а.с. 193-194).

04.10.2019 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради було видано ОСОБА_3 дозвіл на виконання будівельних робіт №КС112192771312 (т.1, а.с.195).

Вважаючи, що МУО №0172 та дозвіл на виконання будівельних робіт третій особі були видані протиправно, позивачі звернулися до суду із даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У Кодексі адміністративного судочинства України (пункт 2 частини першої статті 4 цього Кодексу) термін публічно-правовий спір вживається у такому значенні:

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; аб

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб`єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені в Законі України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до статті 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України Про архітектурну діяльність передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Частинами другою та третьою статті 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з положеннями статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У частині п`ятій цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування. Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника

Містобудівною документацією, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту є генеральний план населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

У розумінні пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI план зонування території (зонінг) - це містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частиною 10 статті 17 Закону № 3038-VI передбачено, що генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

У частині другій, третій статті 18 Закону № 3038-VI визначено, що план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням зокрема таких вимог: урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.

Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначає Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року № 109, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року № 912/19650 (далі - Порядок № 109, у редакції, чинній на момент видачі спірних містобудівних умов та обмежень).

Пунктом 2.1 Порядку № 109 визначено, що містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно підпункту 2.2 Порядку № 109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Відповідно до підпункту 2.4 Порядку № 109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

VI. Оцінка суду

Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, обов`язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин.

Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17:

70. … що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її );

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

71. Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до юридичного відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

74. З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

85. … ознаки потерпілого від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

87. … Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є, і для якої цей інтерес має значення.

Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення, оскільки воно не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

88. Зазначені обставини не свідчать про очевидну відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості і були встановлені лише під час судового розгляду справи. Встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. …

89. Водночас, встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскарженні рішення, суди проаналізували доводи позивача, що стосуються правомірності рішення і дійшли висновку, що воно не є незаконним.

90. З цього приводу Суд звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення. Відтак, висновки суду щодо правомірності оскарженого рішення не мають самостійного правового значення. …

Згодом ці висновки були застосовані у справі № 640/11643/19 за участю тих самих сторін, але щодо дозволу на інший об`єкт будівництва (постанова Верховного Суду від 28.05.2020). Суд не бачить підстав не погодитися з цими висновками і застосувати їх у справі, що розглядається.

Звертаючись до суду з цим позовом, та обґрунтовуючи наявність порушеного права позивачі зазначали, що надання вихідних даних (в тому числі містобудівних умов та обмежень) з подальшою видачею дозволу на виконання будівельних робіт від 04.10.2019 може призвести до погіршення екологічної ситуації в кварталі присадибної забудови та знизити вартість їх будинків.

Суд звертає увагу на те, що позивачі фактично оспорюють містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, дозвіл на виконання будівельних робіт, які є правовим актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки у першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано і стосуються прав саме цих суб`єктів.

Як випливає з обставин справи, яка розглядається, позивачі не були безпосереднім учасниками публічно-правових відносин, які виникли між відповідачами та третьою особою й у межах яких прийняті оскаржувані акти, а також не зверталась до відповідачів щодо реалізації своїх певних суб`єктивних прав у таких відносинах. Жодних актів, які були б наслідком здійснення відповідачами публічно-владних управлінські функції безпосередньо щодо позивачів і породжували б для них певні права, встановлювали обов`язки, у даному конкретному випадку не приймалось. При цьому, в ході розгляду справи позивачі не довели які саме їх права та інтереси порушені внаслідок даного будівництва будинків.

За висновком суду, відсутність порушеного права у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у даному спорі є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Водночас, розглядаючи даний спір по суті, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави стверджувати, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі № 809/721/18, від 10.10.2019 у справі № 260/1499/18, від 20.02.2020 у справі № 813/52/13-а.

Так, згідно підпункту 2.2 Порядку № 109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта будівництва.

Відповідно до підпункту 2.4 Порядку № 109 розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації.

При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14.08.2018 року у справі № 823/5265/15.

Судом встановлено, що 12.12.2018 року ОСОБА_3 звернувся до відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень вказаних земельних ділянок, загальна площа яких становить 0,559 га.

За наслідками розгляду зазначеної заяви та встановлення відповідності вимогам законодавства поданих документів, відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради видано ОСОБА_3 містобудівні умови та обмеження від 21.12.2018 року №0172-12-2018 та Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради - дозвіл на виконання будівельних робіт №КС112192771312.

Щодо правомірності видачі відповідачами зазначених містобудівних умов та обмежень, дозволу на виконання будівельних робіт судом встановлено наступне.

Як на підставу позову у цій справі позивачі посилаються на те, що МУО №0172 видані на будівництво восьмиповерхових багатоквартирних житлових будинків у кварталі, що відповідно до Генерального плану міста Ірпеня відноситься до території садибної та котеджної забудови.

В аспекті вказаних вимог Закону № 3038-VI та підстав позову суд звертає увагу, що частиною 10 статті 17 Закону № 3038-VI передбачено, що генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. У частині другій, третій статті 18 Закону № 3038-VI визначено, що план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням зокрема таких вимог: урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови.

З наведених правових положень слідує, що планувальні та архітектурні вимоги до проектування та будівництва об`єкта, що зазначаються в містобудівних умова та обмеженнях, повинні відповідати генеральному плану населеного пункту та плану зонування.

Вказане узгоджується з вимогами пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI, відповідно до якої невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Судом встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради від 20.12.2012 року №2639-39-VI затверджено Генеральний план міста Ірпеня, відповідно до якого територія житлового кварталу, обмеженого вулицями Павленка, Українська, Садова та Університетська в м. Ірпені, відноситься до зони мішаної багатоквартирної, садибної та котеджної житлової забудови, що підтверджується викопіюванням з Генерального плану 2012 року.

Згідно плану зонування території (зонінг) міста Ірпеня, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 27.06.2013 року №3260-45-VI, територія житлового кварталу, обмеженого вулицями Павленка, Українська, Садова та Університетська в м. Ірпені, відноситься до зони мішаної забудови середньої поверховості Ж-4 .

Рішенням Ірпінської міської ради від 19 грудня 2018 року №4574-62-VII затверджено оновлений Генеральний план міста Ірпеня, розроблений ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто імені Ю.М. Білоконя (т.2, а.с. 29), викопіюванням з якого підтверджується, що територія житлового кварталу, обмеженого вулицями Павленка, Українська, Садова та Університетська (Садовий провулок) в м. Ірпені відноситься до території, що зарезервована під багатоквартирну житлову забудову (реконструкція) .

Крім цього, суд звертає увагу, що проект будівництва об`єкту СС2 пройшов обов`язкову експертизу, про що ТОВ Перша будівельна експертиза видано експертний звіт №190301-11/А.

Таким чином, наявними у матеріалах справи викопіюваннями з Генеральних планів міста Ірпеня 2012 та 2018 років, викопіюванням із плану зонування території (зонінгу) міста Ірпеня підтверджується відповідність МУО №0172 в частині наміру забудови вимогам містобудівної документації та відсутність в ній обмежень на будівництво багатоквартирних житлових будинків у спірному кварталі. Відтак, доводи позивачів про те, що розміщення багатоквартирних будинків у даній зоні не допускається, спростовано матеріалами справи.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що у вказаному кварталі на момент направлення такого колективного звернення вже були зведені та введені в експлуатацію багатоквартирні житлові будинки, зокрема п`ятиповерховий житловий будинок, розташований по АДРЕСА_8 , введений в експлуатацію в четвертому кварталі 2015 року відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації №КС143153501129; десятиповерховий будинок по АДРЕСА_3 , введений в експлуатацію в четвертому кварталі 2016 року відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації №КС143163511050.

За наведеного, суд погоджується з доводами відповідача 1 про те, що наявність у вказаному кварталі на момент складання колективного звернення про встановлення у ньому зони садибна та котеджна забудова багатоквартирних житлових будинків, що були зведені відповідно до чинних на той час Генерального плану 2012 року та зонінгу 2013 року, виключало можливість його задоволення.

Суд відхиляє твердження позивачів щодо на порушення відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради при видачі містобудівних умов та обмежень № 0172-12-2018 від 21.12.2018 року вимог ДБН Б.2.2-12:2019, які набули чинності лише з 01.10.2019 року, оскільки на момент видачі відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради містобудівних умов та обмежень № 0172-12-2018 від 21.12.2018 року набули чинності положення Генерального плану міста Ірпеня, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 року № 4574-62-VІ, відповідно до якого, територія, на якій здійснюється будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, розташована у межах території змішаної багатоквартирної садибної та котеджної житлової забудови.

У судовому засіданні було досліджено графічну (основне креслення) і текстову частину оновленого Генерального плану міста Ірпеня, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19 грудня 2018 року №4574-62-VII, з якого встановлено, що весь квартал, обмежений вулицями Павленка, Українська, Садова та Університетська (провулком Садовим) в місті Ірпені, відведений під багатоквартирну житлову забудову.

Копію основного креслення оновленого Генерального плану міста Ірпеня 2018 року, викопіювання з нього, що оглянуті судом в судовому засіданні, були долучені до матеріалів справи (т.2 а.с.65-68).

Вищенаведене в сукупності свідчить про те, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №0172-12-2018 від 21.12.2018р. відповідають Генеральному плану м. Ірпеня.

Вирішуючи даний спір судом враховується позиція Верховного Суду висловлена у постанові від 04.09.2019 року в справі №826/13852/17 згідно якої, законним способом узгодження різних інтересів у сфері містобудування є громадське обговорення. Процедура громадського обговорення є запобіжником порушення важливих інтересів різних груп та осіб та забезпечує їх виявлення та врахування під час прийняття рішень у сфері містобудування.

Відповідно до статті 21 вказаного Закону № 3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Відтак, слід виходити з презумпції, що містобудівна документація, яку розроблено та затверджено у встановленому порядку, враховує державні, громадські та приватні інтереси. Тому видання містобудівних умов та обмежень на підставі та у повній відповідності до містобудівної документації свідчить про взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

В контексті вказаних висновків суд зазначає, що позивачами не було надано доказів, які б свідчили про те, що оновлений Генеральний план міста Ірпеня, затверджений рішенням Ірпінської міської ради від 19.12.2018 року №4574-62-VII, був розроблений з порушенням вимог законів чи державних будівельних норм і правил, зокрема без громадських обговорень.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні і достатні докази щодо невідповідності МУО №0172 оновленому Генеральному плану міста Ірпеня 2018 року та відсутність порушеного права у даному випадку, вимоги позивачів про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень №0172-12-2018 від 21.12.2018р. є необґрунтованими.

З огляду на те, що вимоги позивачів про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт КС №112192771312 є похідною вимогою від іншої вимоги, у задоволенні якої відмовлено та враховуючи те, що такі вимоги обґрунтовані аналогічними підставами і зводяться до тверджень про протиправність МУО №0172 з причин їх невідповідності вимогам Генерального плану міста Ірпеня 2018 року, суд дійшов висновку що у задоволенні вказаної вимоги слід також відмовити.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Доказів, які б спростували доводи відповідачів, позивачі під час розгляду справи не надали.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 27.05.2021 р.