Ухвала

від 14.09.2020 по справі 637/1555/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 637/1555/19

провадження № 61-13055ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зменшити розмір заборгованості по сплаті аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_2 згідно виконавчого листа від 15 лютого 2017 року № 637/815/16-ц, виданого Шевченківським районним судом Харківської області з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Позов мотивований тим, що на виконанні у Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку щомісяця. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 жовтня 2019 року з нього на користь його теперішньої дружини ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25 червня 2019 року до досягнення дітьми повноліття. На підставі цього вважає, що розмір аліментів, що стягуються на користь відповідача у даній справі має бути зменшений.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 27 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14 липня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що наявність у ОСОБА_1 двох дітей від другого шлюбу, на утримання яких він сплачує аліменти, сама по собі не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на дитину від першого шлюбу. У позивача є можливість, окрім отримання доходу від заробітної плати за основним місцем роботи, отримувати додатковий дохід від здачі двох земельних ділянок в оренду. Сплата аліментів у розмірі 1/4 частини доходів позивачем щомісячно не є надмірним тягарем для нього, а його зменшення не відповідає інтересам дитини, враховуючи баланс інтересів дитини та матеріальних можливостей батька, тому суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем неспроможності сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, раніше визначеному рішенням суду, та необхідності зменшення розміру аліментів.

У серпні 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у вищевказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити його позов.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач ціна позову визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.

Предметом спору у цій справі є вимоги про зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно.

Зі змісту рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 січня 2020 року вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 , станом на момент звернення до суду з позовом, становила 14 897,14 грн, тому сума, на яку просить зменшити відповідач розмір аліментів, становить 2 483,00 грн.

З урахуванням пункту 6 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у цій справі складає 29 796,00 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн) , а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 27 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик