Рішення

від 20.08.2020 по справі 646/3749/18

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/3749/18

№ провадження 2/646/187/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

за участю: секретаря Матвійчук В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

ОСОБА_3

представника відповідача Омельницької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу Автоград про усунення перешкод у здійсненні права власності та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила усунути перешкоди у користуванні майном шляхом заборони Обслуговуючому кооперативу Автоград в особі директора та інших осіб, які діють від імені Обслуговуючого кооперативу Автоград , вчиняти дії по закриттю (блокуванню) в'їзних воріт до підземного паркінгу, а також будь-які інші дії щодо перешкоджання в'їзду та виїзду автотранспорту ОСОБА_1 та членів її родини та використання машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 17,6 кв.м в літ. Д за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 4000 грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що їй на праві приватної власності належить машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 17,6 кв.м в літ. Д за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18844966 від 11.03.2014. Вказане машиномісце використовується позивачем та членами її родини для паркування транспортного засобу.

01.01.2015 між ОК Автоград як виконавцем та ОСОБА_1 як замовником був укладений договір обслуговування підземної автостоянки №3 за адресою: АДРЕСА_1. За договором виконавець в рамках договору зобов'язався надавати послуги, а замовник в свою чергу зобов'язався сплатити послуги, відшкодувати витрати виконавця.

З 04.06.2018 відповідач в особі інших осіб, закривши в'їзні ворота до паркінгу, почав перешкоджати позивачу у вільному користуванні своїм машиномісцем НОМЕР_1 , власником якого вона є, шляхом не допуску до підземного паркінгу, де знаходиться вказане машиномісце. Тим самим відповідач обмежив право власності позивачки на користування власним машиномісцем без наявності законних підстав.

04.06.2018 та 06.06.2018 позивач звернулася з заявами до Основ'янського відділу поліції ГУНП в Харківській області щодо перешкоджання у користуванні її машиномісцем.

Також факт перешкоджання у користуванні позивачем своїм майном підтверджується актом №1 від 06.06.2018.

Позивач зазначає, що, зі слів відповідача, одним із мотивів перешкоджання позивачу у користуванні її машиномісцем є наявність заборгованості за договором, що позивачка заперечує.

На підставі статей 316, 321, 391, 396 ЦК України позивачка вважала дії відповідача незаконними та неправомірними, якими їй завдано моральної шкоди в сумі 4000 грн.

04.09.2018 відповідачем в особі представника за довіреністю до суду подано відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні. Свої заперечення мотивував тим, що підземну автостоянку за адресою: АДРЕСА_1, обслуговує ОК Автоград . Також підтверджує факт укладення між сторонами договору обслуговування підземної автостоянки за №3 від 01.01.2015.

Проте відповідач зазначає, що договір не дійсний на даний час. На підставі умов договору ОСОБА_1 неодноразово повідомлялося відповідачем про розірвання вказаного договору з 01.01.2018 у зв'язку з порушенням нею як замовником своїх зобов'язань, передбачених п.4.1, 4.2, 4.13, 5.2, 5.3, 6.1.

Відповідач стверджує, що 24.02.2017 працівниками ОК Автоград було проведене зібрання загальних зборів членів та асоційованих членів кооперативу, була присутня і ОСОБА_1

03.03.2017 рішенням загальних зборів членів кооперативу одностайно прийнято рішення збільшити щомісячний платіж на обслуговування зазначеної підземної автостоянки до 455 грн за одне парко-місце. При цьому будь-які пропозиції щодо доцільного зменшення загальних витрат на обслуговування автостоянки від власників парко-місць не надходило.

Відповідач зазначає, що позивач з 03.04.2017 і до 01.01.2018 безпідставно ігнорувала пропозиції відповідача укласти додаткову угоду про збільшення до 455 грн розміру щомісячного платежу за обслуговування відповідної автостоянки.

Після розірвання договору обслуговування ОСОБА_1 безперешкодно використовувала належне їй парко-місце № НОМЕР_1 і продовжувала користуватися послугами ОК Автоград по обслуговуванню підземної автостоянки.

З початку 2018 року ОСОБА_1 продовжувала сплачувати щомісячно по 250 грн за розірваним договором. Станом на 01.08.2018 заборгованість позивача складає 3485 грн.

Стосовно обставин , які мали місце 04.06.2018 та 06.06.2018, відповідач пояснив, що до підземної автостоянки на автомобілі намагався заїхати не позивач, а інша особа, в порушення встановлених ОК Автоград правил користування та внутрішнього розпорядку, які були відомі позивачу.

04.06.2018 та 06.06.2018 в порушення п.2.1 вказаних правил невстановлений водій на автомобілі намагався заїхати до автостоянки без реєстрації, тобто без надання копій свідоцтва про реєстрацію ТЗ, діючого страхового полісу про страхування цивільно-правової відповідальності, відповідної заяви позивача як власника парко-місця. Зупинившись перед зачиненими воротами, 04.06.2018 та 06.06.2018 водій автомобіля відмовився від'їхати і звільнити заблокований в'їзд до автостоянки. На місце конфлікту була викликана поліція. Керівництво ОК Автоград , що прибули на місце конфлікту, просили співробітників поліції встановити особу водія автомобіля та скласти відносно нього постанову про порушення Правил дорожнього руху, що зроблено не було. Поліцейські відібрали пояснення у ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідач заперечує перешкоджання працівниками ОСОБА_1 04.06.2018 і 06.06.2018 у доступі до належного їй парко-місця НОМЕР_1, оскільки за кермом автомобіля був молодий чоловік, а позивач з адвокатом підійшли пізніше пішки.

Позивачем до позовної заяви було додано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

13.06.2018 справа розподілена на суддю Сороку О.П..

18.07.2018 справа повторно розподілена на суддю Теслікову І.І.

20.07.2018 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

09.08.2018 ухвалою суду відмовлено представнику відповідача у прийнятті зустрічного позову Обслуговуючого кооперативу Автоград до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості та зобов'язання укласти договір.

29.08.2018 позивачем подано заяву про стягнення і розподіл судових витрат.

23.11.2018 ухвалою судді зупинене провадження для вирішення заяви про відвід судді.

28.12.2018 заяву представника відповідача про відвід судді Тесліковій І.І. залишено без задоволення.

04.012.2019 ухвалою суду відновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

01.02.2019 справа повторно розподілена на суддю Єжова В.А. у зв'язку із закінченням строку повноважень судді Червонозаводського районного суду м.Харкова Теслікової І.І.

Представником відповідача 19.06.2019 до суду подано заяву про долучення до справи доказів: декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 13.12.2012, лист директора ОК Автоград від 14.08.2013, протокол №2 від 14.08.2013, наказ №1 від 20.07.2013, наказ №5-к від 16.08.2013, акт приймання-передачі від 19.08.2013, технічний паспорт на підземну нежитлову будівлю, диск із звукозаписом засідання загальних зборів членів кооперативу.

04.02.2020 представником відповідача до суду подано заяву про долучення до матеріалів справи копії постанови Харківського апеляційного суду від 16.01.2020 у справі №646/5414/18 за позовом ОК Автоград до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості та зобов'язання укласти договір.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити у позовних вимогах в повному обсязі.

Суд, вислухавши доводи сторін у справі, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 17,6 кв.м в літ. Д за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності індексний номер 18844877 серія САК №907520 від 11.03.2014 (а.с.23).

Право власності зареєстровано за ОСОБА_1 належним чином, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №18844877 від 11.03.2014 (а.с.22).

01.01.2015 між Обслуговуючим кооперативом Автогард (Виконавець) в особі директора Дубенко В.Б. та власником паркувального місця ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір обслуговування підземної автостоянки №3, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір) (а.с.91-95).

Відповідно до п.2.1 Договору виконавець представляє законні інтереси володільця паркінгу в договірних відносинах з комунальними та іншими організаціями з метою забезпечення належного обслуговування паркінгу. Виконавець зобов'язується надати послуги по обслуговуванню паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник зобов'язується сплатити послуги, відшкодувати витрати Виконавця, а також виконувати передбачені договором обов'язки Замовника.

П.2.2 Договору містить перелік послуг, що надаються Виконавцем.

П.2.3 Договору передбачає, що з метою виконання Договору Замовник передає Виконавцю право на обслуговування паркінгу, надавши йому низку повноважень, зокрема здійснення збору встановлених платежів від власників приміщень в паркінгу, укладати договори з підрядниками в інтересах та за рахунок Замовника проводити оплату послуг.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 договору виконавець зобов`язаний забезпечити паркінг необхідними комунальними ресурсами та послугами; забезпечити управління технічним обслуговуванням паркінга у відповідності до наступних функціональних обов`язків: планування, організація та проведення технічного обслуговування, робіт з поточного та капітального ремонту, а також збір коштів; проведення робіт щодо санітарного утриманню паркінгу; проведення робіт щодо підготовки паркінгу до сезонної експлуатації; проведення періодичних технічних оглядів та обстежень паркінгу; облік договорів з власниками; здійснення збору встановлених платежів від власників; збереження документів, пов`язаних з виконанням даного договору; стягнення у встановленому порядку заборгованості по сплаті послуг, які надаються власникам; ведення бухгалтерського і фінансового обліку за операціями, пов`язаними з виконанням даного договору.

Згідно з п.3.8 договору виконавець має право: вимагати відшкодування збитків, понесених виконавцем в результаті невиконання, або неналежного виконання замовником своїх обов`язків.

Відповідно до пунктів 3.10, 3.11, 3.12, 3.13 договору в разі наявності у замовника непогашеної заборгованості перед виконавцем більше одного місяця, а також в разі злісного невиконання замовником обов`язків, передбачених даним договором, виконавець вправі не допускати автотранспорт замовника та інших осіб, які фактично використовують паркінг, на територію даної підземної автостоянки. Право виконавця не допускати автотранспорт замовника та інших осіб, які фактично використовують паркінг, на територію даної підземної автостоянки зберігається до моменту погашення замовником заборгованості та/або до моменту фактичного виконання замовником раніше невиконаного зобов`язання та ліквідації наслідків такого невиконання.

Злісним невиконання зобов`язань передбаченим даним договором є невиконання замовником своїх обов`язків, передбачених договором протягом 10 днів з моменту виявлення виконавцем такого невиконання.

Також виконавець має право змінювати кошторис витрат щодо управління паркінгу при зміні фактичних витрат на його обслуговування, а також в разі виникнення інших додаткових витрат.

В свою чергу пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору встановлено наступні обов`язки замовника: відшкодувати виконавцю витрати, які пов`язані з виконанням замовником своїх функцій; своєчасно і в повному обсязі здійснювати платежі по оплаті послуг і відшкодуванню витрат виконавця; виконувати правила користування та внутрішнього розпорядку паркінгу; вносити плату за ремонт та інші поліпшення паркінгу та/або підземної автостоянки, якщо таке рішення прийнято більшістю власників паркінгів.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що власник відшкодовує витрати та сплачує послуги виконавця на підставі платіжних документів (рахунків), щомісячно, які надаються виконавцем, в сумі 250,00 грн за один паркінг в місяць. Рахунок є актом виконаних робіт.

Сплату всіх витрат та послуг в період експлуатації замовник здійснює щомісячно до 10 числа місяця, за який здійснюється сплата.

Пунктом 9 договору передбачено строк дії договору, порядок його зміни та розірвання. Зокрема, даний договір діє протягом одного календарного року з моменту його підписання сторонами, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Сторони мають право за взаємною згодою розірвати або змінити даний договір в установленому законом порядку. Дія цього договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо одна із сторін не повідомить іншу сторону про його розірвання за 30 днів до закінчення дії договору.

Виконавець вправі в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх обов`язків за договором, або розірвати його в разі злісного ухилення замовника від виконання своїх обов`язків, передбачених цим договором, а також в разі наявності у замовника непогашеної заборгованості перед виконавцем більше 30 календарних днів.

Протоколом № 3 загальних зборів Обслуговуючого кооперативу Автоград від 03.03.2017 встановлено розмір щомісячних членських внесків та розмір плати щомісячного обслуговування парко-місць за договором в розмірі 455 грн за одне машиномісце з березня 2017 року (а.с.120).

31.03.2017 Обслуговуючий кооператив Автоград на адресу позивача направив повідомлення № 30/03/03 від 30.03.2017, в якому вказав, що вартість обслуговування одного парко-місця збільшено з 03.03.2017 до 455 грн; просив підписати договір від 03.03.2017 про зміну договору обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01.01.2015 та надіслав проект договору. ОСОБА_1 це повідомлення не отримала (а.с.110-114).

03.05.2017 Обслуговуючий кооператив Автоград вдруге на адресу ОСОБА_1 направив повідомлення № 30/05/02 щодо підписання договору про внесення змін до договору обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01.01.2015 з проектом договору, яке позивач також не отримала (а.с.105-109).

Обслуговуючий кооператив Автоград на адресу ОСОБА_1 направив листа №22/03/12/17 від 22.12.2017, в якому повідомив про розірвання договору обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01.01.2015 з 01.01.2018 у зв`язку із закінченням строку його дії, а також порушенням нею зобов`язань на підставі пунктів 9.1, 9.3, 9.4 договору. Повідомлено щодо необхідності погасити заборгованість за обслуговування її парко-місця в сумі 2050 грн. Лист отриманий позивачем 10.01.2018 (а.с.122-123).

Оскільки проект договору не був підписаний ОСОБА_1 договір обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01.01.2015 припинив свою дію з 01.01.2018.

Позивач в свою чергу направила Обслуговуючому кооперативу Автоград лист-пропозицію, в якому зазначила, що у 2018 році вона отримала лист № 22/03/12/17 від 22.12.2017, в якому її повідомили про розірвання договору обслуговування підземної автостоянки № 3 з 01.01.2018 у зв`язку із закінченням терміну його дії, а також порушенням нею зобов`язань на підставі пунктів 9.1, 9.2, 9.4 договору №3. Вважала, що договір у 2017 році діяв і вона не отримала листа про його розірвання за 30 днів до закінчення дії договору, тому дія договору автоматично продовжилася на наступний календарний рік, тобто на 2018 рік. Також, запропонувала внести зміни до договору та встановити розмір щомісячної плати в сумі 350 грн та просила підготувати проект додаткової угоди до договору та повідомити її (а.с.115-116).

Обслуговуючий кооператив Автоград своїм листом № 26/06/18-1 від 26.06.2018 повідомив ОСОБА_1 , що вартість обслуговування машиномісць з березня 2017 року складає 455 грн в місяць та є пропорційною відносно загальних щомісячних витрат кооперативу на обслуговування цього паркінгу. Таким чином, підстави для її зменшення на користь позивача за рахунок інших власників відсутні. Запропоновано укласти новий договір на обслуговування її машиномісця в„– НОМЕР_1 на паритетних умовах з вартістю обслуговування 455 грн в місяць. Лист отримано позивачем 24.07.2018 (а.с.117-118).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 2017 року між Обслуговуючим кооперативом Автоград та ОСОБА_1 за січень, лютий 2017 року кооперативом нараховано оплату за послуги в розмірі по 250 грн, з березня по грудень 2017 року - 455 грн, а також в листопаді 2017 року нараховано ще 180,00 грн. За цей період ОСОБА_1 сплачено за надані послуги кооперативом в розмірі 250 грн щомісяця, а також за листопад ще 180 грн (а.с.121).

Матеріали справи містять копії квитанцій про оплату ОСОБА_1 за обслуговування парко-місця № НОМЕР_1 за період січень 2017 року - серпень 2018 року по 250 грн щомісячно; а також відшкодування витрат за ремонт воріт паркінга в розмірі 180 грн (а.с.54-64).

Автомобіль Тойота Камрі реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.52).

ОСОБА_7 є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 25.07.1986 (а.с.53).

Згідно з актом №1 про не допуск власника до його майна від 06.06.2018, складеним адвокатом Данченко А.С., 06.06.2018 о 17 годині за адресою: АДРЕСА_1 при в'їзді ОСОБА_1 разом з її сином ОСОБА_7 на автомобілі Тойота Камрі реєстраційний номер НОМЕР_2 в підземний паркінг на машиномісце НОМЕР_1 співробітниками ОК Автоград в особі директора ОСОБА_5 разом із вахтером було закрито в'їзні ворота та не допущено ОСОБА_1 до паркінгу для паркування зазначеного автомобіля. В зв'язку з протиправними діями ОК Автоград було викликано поліцію (а.с.14).

Позивачем надані суду її пояснення на ім'я начальника Основ'янського ВП ГУНПУ в Харківській області від 06.06.2018 , відповідно до яких 06.06.2018 її на автомобілі Тойота Камрі реєстраційний номер НОМЕР_2 директор з вахтером ОК Автоград за адресою: АДРЕСА_1, не допускали поставити автомобіль на паркомісце НОМЕР_1, власником якого вона є, шляхом закриття воріт паркінгу (а.с.15).

Аналогічні пояснення надавалися позивачем щодо її не допуску до належного їй паркомісця АДРЕСА_1 , співробітнику поліції 04.06.2018 (а.с.16).

04.06.2018 і 06.06.2018 ОСОБА_1 подавалися заяви на ім'я начальника Основ'янського ВП ГУНПУ в Харківській області з проханням вжити заходи стосовно посадових осіб ОК Автоград за фактом перешкоджання користування парко-місцем, власником якого вона є (а.с.18,17).

Директором ОК Автоград ОСОБА_5 06.06.2018 надано пояснення на ім'я начальника Основ'янського ВП ГУНПУ в Харківській області, в яких зазначив, що 06.06.2018 о 17-21 він звернувся до поліції з проханням прибрати автомобіль Тойота Камрі реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перешкоджає заїзду транспорту до паркінгу, чим створює аварійну ситуацію і додаткові утруднення іншим автовласникам- членам Автоград (а.с.96). В цей же день директор ОК Автоград подав до поліції заяву про вжиття заходів для розблокування центрального в'їзду, який перекриває автомобіль Тойота Камрі реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.97).

На ім'я начальника Основ'янського ВП ГУНПУ в Харківській області 04.06.2018 подавалася заява про розблокування в'їзду до паркінгу (а.с.98).

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 23.09.2019 у справі №646/5415/18-ц, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16.01.2020, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу Автоград заборгованість за послуги обслуговування підземної автостоянки у розмірі 3185 грн. Зазначеним рішенням встановлено законність нарахувань ОК Автоград за надані ОСОБА_1 послуги щодо обслуговування належного їй парко-місця НОМЕР_5 по АДРЕСА_1.

Суд відхиляє як неналежні докази надані представником відповідача: декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (а.с.221-226), лист голові правління ПАТ ХНТК б/н від 14.08.13 (а.с.227), протокол №2 правління ОК Автоград від 14.08.2013 (а.с.228), наказ №1 від 20.06.2013 (а.с.229), наказ №5-к від 16.08.2013 (а.с.230), акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс (а.с.231-233), технічний паспорт на підземну - нежитлову будівлю літ. Д по АДРЕСА_1 (а.с.234-242), оскільки вони не містять інформацію щодо предмету доказування.

Крім того, суд вважає недоцільним дослідження (перегляд) диску із звукозаписом загальних зборів членів кооперативу в присутності позивача, оскільки обставина присутності ОСОБА_1 на зборах членів кооперативу та асоційованих членів кооперативу, де було прийнято рішення щодо зміни розміру щомісячного платежу за послуги кооперативу встановлена постановою Харківського апеляційного суду від 16.01.2020 у справі №646/5415/18-ц, а тому не потребує доказування при розгляді даної справи.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судовим рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова у справі №646/5415/18-ц, що набрало законної сили, встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за обслуговування належного їй парко-місця станом на 01.08.2017 складає 3185 грн. Цю заборгованість визнано законною та стягнуто судом з позивачки на користь ОК Автоград .

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав , застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов`язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача.

Судом встановлено, що станом на 04.06.2018 та 06.06.2018 договір обслуговування підземної автостоянки №3, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 від 01.01.2015 був розірваний за ініціативою виконавця, тому наявність заборгованості не могла бути підставою для недопущення автотранспорту замовника ОСОБА_1 , що було передбачено умовами зазначеного договору. Тому посилання відповідача на законність не допуску автотранспорту позивачки на належне їй машиномісце на підставі положень договору, що не діяв на час такого не допуску, є хибним та судом не сприймається як дії, що відповідають закону.

Наявність договірних відносин між позивачкою та відповідачем або відсутність таких правовідносин жодним чином не може вплинути на право ОСОБА_1 користуватися власністю - парко-місцем АДРЕСА_1 .

Суд вважає аргумент відповідача про ухилення від укладення додаткової угоди таким, що не впливає на спірні правовідносини.

Ч.1 ст.627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже не підписання договору позивачем не надає право ОК Автоград перешкоджати позивачу у користуванні її нерухомим майном.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи, що 04.06.2018 та 06.06.2018 мало місце обмеження права користування для позивача ОСОБА_1 належним їй машиномісцем № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає, що у неї є підстави передбачати можливість порушення права власності відповідачем, а тому суд вважає за потрібне захистити право позивача шляхом заборони Обслуговуючому кооперативу Автоград в особі директора та інших осіб, які діють від імені Обслуговуючого кооперативу Автоград , вчиняти дії щодо перешкоджання в`їзду та виїзду автотранспорту ОСОБА_1 та використання машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 17,6 кв.м в літ. Д за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд не вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині заборони Обслуговуючому кооперативу Автоград в особі директора та інших осіб, які діють від імені Обслуговуючого кооперативу Автоград , вчиняти дії по закриттю (блокуванню) в`їзних воріт до підземного паркінгу, а також будь-які інші дії щодо перешкоджання в`їзду та виїзду автотранспортну членів родини ОСОБА_1 виходячи з наступного. Вимога заборонити вчиняти дії по закриттю в`їзних воріт до підземного паркінгу не відповідає змісту паркінгу, що знаходиться під охороною. Вимога перешкоджання в`їзду та виїзду автотранспортну членів родини ОСОБА_1 є абстрактною, не стосується визначеного кола осіб, заявляється особою щодо прав інших осіб без належного обґрунтування, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до абз.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже право на відшкодування моральної шкоди виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання шкоди, причинного зв`язку між порушенням права та шкоди, наявність винної поведінки.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Тобто для відшкодування завданих збитків особа має довести усі чотири складові правопорушення - порушення цивільного права чи інтересу; завдання шкоди, причинного зв`язку між порушенням права та шкодою, наявність винної поведінки.

Позивачем не доведено наявність всіх складових правопорушення, зокрема не надано доказів на підтвердження винної поведінки відповідача, тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 4000 грн недоведені та не підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 704,80 грн.

Крім того, позивачкою заявлено про стягнення з відповідача ОК Автоград на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем подано договір №05/06-18 про надання правової допомоги від 05.06.2018, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Феленко С.О., додаткова угода №1 до договору №05/06-18 від 06.06.2018, акт приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової) допомоги згідно договору №05/06-18 від 09.08.2018, квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 09.08.2018 (а.с.70-74).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду №301/1894/17 від 17.10.2018 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підставі наданих суду доказів суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 2500 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заборонити Обслуговуючому кооперативу Автоград в особі директора та інших осіб, які діють від імені Обслуговуючого кооперативу Автоград , вчиняти дії щодо перешкоджання в'їзду та виїзду автотранспорту ОСОБА_1 та використання нею машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 17,6 кв.м в літ. Д за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині: заборони Обслуговуючому кооперативу Автоград в особі директора та інших осіб, які діють від імені Обслуговуючого кооперативу Автоград , вчиняти дії по закриттю (блокуванню) в'їзних воріт до підземного паркінгу, а також будь-які інші дії щодо перешкоджання в'їзду та виїзду автотранспорту членів родини ОСОБА_1 та використання ними машиномісця № НОМЕР_1 загальною площею 17,6 кв.м в літ. Д за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення моральної шкоди в сумі 4000 грн.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Автоград на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн, та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в сумі 2500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду (Харківський апеляційний суд) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (Червонозаводський районний суд м.Харкова).

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Обслуговуючий кооператив Автоград , місце знаходження: 61010, м.Харків, вул.Вернадського, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38774422.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2020 року.

Суддя: В.А.Єжов