Постанова

від 15.07.2021 по справі 646/3749/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 липня 2021 року

м. Харків

справа № 646/3749/18

провадження № 22-ц/818/636/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Гришиної А.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Обслуговуючий кооператив Автоград ,

представники - Поліщук Денис Вікторович, Омельницька Тетяна Валентинівна ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Омельницької Тетяни Валентинівни - представника Обслуговуючого кооперативу Автоград на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року в складі судді Єжова В.А.,

у с т а н о в и в :

13 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу Автоград (далі - ОК Автоград ) про усунення перешкод у здійсненні права власності та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником машиномісця АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності № НОМЕР_1 від 11 березня 2014 року. 01 січня 2015 року між ОК Автоград та ОСОБА_1 було укладено договір № 3 про обслуговування підземної автостоянки за адресою: м. Харків, вул. Вернадського, 1 . За вказаним договором виконавець в рамках договору зобов'язався надавати послуги, а замовник - сплатити послуги, відшкодувати витрати виконавця. 04 червня 2018 року відповідач закрив в'їзні ворота до паркінгу та не допустив її до підземного паркінгу, де знаходиться вказане машиномісце, чим обмежив її право власності на користування власним машиномісцем без наявності законних підстав.

04 червня 2018 року та 06 червня 2018 року позивач звернулася з заявами до Основ'янського відділу поліції ГУНП в Харківській області щодо перешкоджання у користуванні її машиномісцем. Зазначала, що зазначеними діями відповідач завдай їй моральної шкоди, яка виразилася у незаконному створенні позивачу перешкод у здійсненні законного права користування даним машиномісцем, в постійних приниженнях та образах.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні майном шляхом заборони ОК Автоград в особі директора та інших осіб, які діють від імені ОК Автоград , вчиняти дії по закриттю (блокуванню) в'їзних воріт до підземного паркінгу, а також будь-які інші дії щодо перешкоджання в'їзду та виїзду автотранспорту ОСОБА_1 та членів її родини та використання машиномісця АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 4 000,00 грн.

04 вересня 2018 року Яно С.С. - представник ОК Автоград подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що підземну автостоянку за адресою: м. Харків, вул. Вернадського, 1 , обслуговує ОК Автоград . Зазначає, що договір, укладений між сторонами про обслуговування підземної автостоянки за № 3 від 01 січня 2015 року, на даний час є не дійсний. На підставі умов договору ОСОБА_1 неодноразово повідомлялося відповідачем про розірвання вказаного договору з 01 січня 2018 року у зв'язку з порушенням нею як замовником своїх зобов'язань, передбачених п.п. 4.1, 4.2, 4.13, 5.2, 5.3, 6.1. 24 лютого 2017 року працівниками ОК Автоград було проведене зібрання загальних зборів членів та асоційованих членів кооперативу, на яких була присутня і ОСОБА_1 03 березня 2017 року рішенням загальних зборів членів кооперативу одностайно прийнято рішення збільшити щомісячний платіж на обслуговування зазначеної підземної автостоянки до 455,00 грн за одне парко-місце. Позивач з 03 квітня 2017 року і до 01 червня 2018 року безпідставно ігнорувала пропозиції відповідача укласти додаткову угоду про збільшення до 455,00 грн розміру щомісячного платежу за обслуговування відповідної автостоянки. Після розірвання договору обслуговування ОСОБА_1 безперешкодно використовувала належне їй парко-місце в„– НОМЕР_5 і продовжувала користуватися послугами ОК Автоград по обслуговуванню підземної автостоянки, сплачуючи з 2018 року щомісячно по 250,00 грн. Станом на 01 серпня 2018 року заборгованість позивача складає 3 485,00 грн.

04 червня 2018 року та 06 червня 2018 року в порушення п. 2.1 вказаних правил невстановлений водій на автомобілі намагався заїхати до автостоянки без реєстрації, тобто без надання копій свідоцтва про реєстрацію ТЗ, діючого страхового полісу про страхування цивільно-правової відповідальності, відповідної заяви позивача як власника парко-місця. Зупинившись перед зачиненими воротами, 04 червня 2018 року та 06 червня 2018 року водій автомобіля відмовився від'їхати і звільнити заблокований в'їзд до автостоянки. На місце конфлікту була викликана поліція. Керівництво ОК Автоград , що прибули на місце конфлікту, просили співробітників поліції встановити особу водія автомобіля та скласти відносно нього постанову про порушення Правил дорожнього руху, що зроблено не було. Відповідач заперечує перешкоджання працівниками ОК Автоград ОСОБА_1 04 червня 2018 року і 06 червня 2018 року у доступі до належного їй парко-місця в„– НОМЕР_5 , оскільки за кермом автомобіля був молодий чоловік, а не сама позивач.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Заборонено ОК Автоград в особі директора та інших осіб, які діють від імені ОК Автоград , вчиняти дії щодо перешкоджання в'їзду та виїзду автотранспорту ОСОБА_1 та використання нею машиномісця АДРЕСА_1 . Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині: заборони ОК Автоград в особі директора та інших осіб, які діють від імені ОК Автоград , вчиняти дії по закриттю (блокуванню) в'їзних воріт до підземного паркінгу, а також будь-які інші дії щодо перешкоджання в'їзду та виїзду автотранспорту членів родини ОСОБА_1 та використання ними машиномісця АДРЕСА_1 ; стягнення моральної шкоди в сумі 4 000,00 грн. Стягнуто з ОК Автоград на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн, та витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою в сумі 2500,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем вимог про заборону ОК Автоград вчиняти їй дії щодо перешкоджання в`їзду та виїзду її автотранспорту та використання нею машиномісця в„– НОМЕР_5 , яке належить їй на праві власності.

Що стосується відмови в задоволені позовних вимог в частині заборони ОК Автоград вчиняти дії по закриттю (блокуванню) в`їзних воріт до підземного паркінгу, а також будь-які інші дії щодо перешкоджання в`їзду та виїзду автотранспортну членів родини ОСОБА_1 , то суд першої інстанції зазначив, що вимога заборонити вчиняти дії по закриттю в`їзних воріт до підземного паркінгу не відповідає змісту паркінгу, що знаходиться під охороною. Вимога перешкоджання в`їзду та виїзду автотранспорту членів родини ОСОБА_1 є абстрактною, не стосується визначеного кола осіб, заявляється особою щодо прав інших осіб без належного обґрунтування, а тому не підлягає задоволенню.

Також, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів на підтвердження винної поведінки відповідача, тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 4 000,00 грн не є доведеними та не підлягають задоволенню.

30 вересня 2020 року Омельницька Т.В. - представник ОК Автоград подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині усунення перешкод у здійснені права власності та в частині стягнення витрат на правничу допомогу, ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в позові.

Апеляційна скарга, мотивована тим, що починаючи з 28 березня 2019 року ОСОБА_1 знову почала користуватися належним їй машиномісцем в„– НОМЕР_5 та будь - яких перешкод співробітники ОК Автоград їй в цьому не чинять, тобто на день ухвалення судового рішення, а саме 10 серпня 2020 року у позивача було відсутнє порушене права, на захист якого нею заявлений позов. Будь - яких перешкод у реалізації позивачем права користування належним їй об`єктом власності відповідачем не здійснюється та докази будь - яких реальних порушень матеріали справи не містять. Також зазначає, що фактично із встановлених судом обставин вбачається, що перешкоджання 04 та 06 червня 2018 року в`їзду та виїзду автотранспорту з боку відповідача мало місце щодо сина позивача ОСОБА_4 та його автомобілю ОСОБА_5 , а право на усунення таких порушень захищено судовим рішенням на користь позивача, доказів наявності перешкоджання яких суд в своєму рішенні не наводить. Також, розподіляючи понесені сторонами справи витрати та частково стягуючи їх із відповідача судом першої інстанції не взято до уваги, що письмові докази в тому числі і фінансовий документ, надані до суду не в оригіналі, що не відповідає вимогам статті 95 ЦПК України.

16 листопада 2020 року ОСОБА_6 - представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення суду першої інстанції в частині заборони ОК Автоград в особі директора та інших осіб, які діють від імені ОК Автоград , вчиняти дії по закриттю (блокуванню) в'їзних воріт до підземного паркінгу, а також будь-які інші дії щодо перешкоджання в'їзду та виїзду автотранспорту членів родини ОСОБА_1 та використання ними машиномісця в„–74 не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - машиномісця № НОМЕР_5 загальною площею 17,6 кв.м в літ. Д за адресою: м. Харків, вул. Вернадського, 1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11 березня 2014 року (а. с. 23 т. 1).

Право власності зареєстровано за ОСОБА_1 належним чином, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №18844877 від 11 березня 2014 року (а. с. 22 т. 1).

01 січня 2015 року між ОК Автогард та ОСОБА_1 укладено договір обслуговування підземної автостоянки № 3, розташованої за адресою: м.Харків, вул. Вернадського, 1 (а. с. 91-95 т. 1).

Відповідно до пункту 2.1 даного Договору виконавець представляє законні інтереси володільця паркінгу в договірних відносинах з комунальними та іншими організаціями з метою забезпечення належного обслуговування паркінгу. Виконавець зобов'язується надати послуги по обслуговуванню паркінгу за адресою: м. Харків, вул. Вернадського, 1 . Замовник зобов'язується сплатити послуги, відшкодувати витрати Виконавця, а також виконувати передбачені договором обов'язки Замовника.

Пункт 2.2 Договору містить перелік послуг, що надаються Виконавцем.

Пункт 2.3 Договору передбачає, що з метою виконання Договору Замовник передає Виконавцю право на обслуговування паркінгу, надавши йому низку повноважень, зокрема здійснення збору встановлених платежів від власників приміщень в паркінгу, укладати договори з підрядниками в інтересах та за рахунок Замовника проводити оплату послуг.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 Договору виконавець зобов`язаний забезпечити паркінг необхідними комунальними ресурсами та послугами; забезпечити управління технічним обслуговуванням паркінга у відповідності до наступних функціональних обов`язків: планування, організація та проведення технічного обслуговування, робіт з поточного та капітального ремонту, а також збір коштів; проведення робіт щодо санітарного утриманню паркінгу; проведення робіт щодо підготовки паркінгу до сезонної експлуатації; проведення періодичних технічних оглядів та обстежень паркінгу; облік договорів з власниками; здійснення збору встановлених платежів від власників; збереження документів, пов`язаних з виконанням даного договору; стягнення у встановленому порядку заборгованості по сплаті послуг, які надаються власникам; ведення бухгалтерського і фінансового обліку за операціями, пов`язаними з виконанням даного договору.

Згідно з пунктом 3.8 Договору виконавець має право: вимагати відшкодування збитків, понесених виконавцем в результаті невиконання, або неналежного виконання замовником своїх обов`язків.

Відповідно до пунктів 3.10, 3.11, 3.12, 3.13 Договору в разі наявності у замовника непогашеної заборгованості перед виконавцем більше одного місяця, а також в разі злісного невиконання замовником обов`язків, передбачених даним договором, виконавець вправі не допускати автотранспорт замовника та інших осіб, які фактично використовують паркінг, на територію даної підземної автостоянки. Право виконавця не допускати автотранспорт замовника та інших осіб, які фактично використовують паркінг, на територію даної підземної автостоянки зберігається до моменту погашення замовником заборгованості та/або до моменту фактичного виконання замовником раніше невиконаного зобов`язання та ліквідації наслідків такого невиконання.

Злісним невиконання зобов`язань передбаченим даним договором є невиконання замовником своїх обов`язків, передбачених договором протягом 10 днів з моменту виявлення виконавцем такого невиконання.

Також виконавець має право змінювати кошторис витрат щодо управління паркінгу при зміні фактичних витрат на його обслуговування, а також в разі виникнення інших додаткових витрат.

В свою чергу пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору встановлено наступні обов`язки замовника: відшкодувати виконавцю витрати, які пов`язані з виконанням замовником своїх функцій; своєчасно і в повному обсязі здійснювати платежі по оплаті послуг і відшкодуванню витрат виконавця; виконувати правила користування та внутрішнього розпорядку паркінгу; вносити плату за ремонт та інші поліпшення паркінгу та/або підземної автостоянки, якщо таке рішення прийнято більшістю власників паркінгів.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що власник відшкодовує витрати та сплачує послуги виконавця на підставі платіжних документів (рахунків), щомісячно, які надаються виконавцем, в сумі 250,00 грн за один паркінг в місяць. Рахунок є актом виконаних робіт.

Сплату всіх витрат та послуг в період експлуатації замовник здійснює щомісячно до 10 числа місяця, за який здійснюється сплата.

Пунктом 9 Договору передбачено строк дії договору, порядок його зміни та розірвання. Зокрема, даний договір діє протягом одного календарного року з моменту його підписання сторонами, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Сторони мають право за взаємною згодою розірвати або змінити даний договір в установленому законом порядку. Дія цього договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік, якщо одна із сторін не повідомить іншу сторону про його розірвання за 30 днів до закінчення дії договору.

Виконавець вправі в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх обов`язків за договором, або розірвати його в разі злісного ухилення замовника від виконання своїх обов`язків, передбачених цим договором, а також в разі наявності у замовника непогашеної заборгованості перед виконавцем більше 30 календарних днів.

01 січня 2018 року договір обслуговування підземної автостоянки № 3 було розірвано внаслідок системного невиконання ОСОБА_1 умов договору.

04 червня та 06 червня 2018 року ОК Автоград обмежив вільний та безперешкодний доступ в`їзду автомобіля Тойота Камрі, реєстраційний номер НОМЕР_3 , до приміщення паркінгу та безпосередньо до машиномісця в„– НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Автомобіль Тойота Камрі реєстраційний номер НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 52 т.1).

ОСОБА_4 є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 25 липня 1986 року (а. с. 53 т. 1).

Факт обмеження доступу (здійснення перешкод) позивачу у користуванні належним їй машиномісцем з боку ОК Автоград , шляхом недопуску власника до його майна підтверджується актом № 1 від 06 червня 2018 року, складеним адвокатом Данченко А.С., 06 червня 2018 року о 17 годині за адресою: м. Харків, вул. Вернадського, 1 про те, що при в'їзді ОСОБА_1 разом з її сином ОСОБА_4 на автомобілі Тойота Камрі, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в підземний паркінг на машиномісце в„– НОМЕР_5 співробітниками ОК Автоград в особі директора Солопихіна А.Л. разом із вахтером було закрито в'їзні ворота та недопущено ОСОБА_1 до паркінгу для паркування зазначеного автомобіля. В зв'язку з протиправними діями ОК Автоград було викликано поліцію (а. с. 14 т. 1).

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожного володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлениий права власності. Право приватної власності є непорушним.

У системному зв`язку з наведеною конституційною нормою перебуває норма статті 16 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з пунктом 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відповідно до пункту 35 даної постанови задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов`язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача.

Суд першої інстанції правильно встановив всі необхідні обставини, які є підставою для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні правом власності, зокрема те, що ОСОБА_1 є власником машиномісця в„– НОМЕР_5 , а також той факт, що 04 та 06 червня 2018 року дійсно мали місце обставини щодо перешкоджання ОСОБА_1 у користуванні власним машиномісцем.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи ОК Автоград в апеляційній скарзі, щодо того, що з 28 березня 2019 року ОСОБА_1 знову почала користуватися належним їй машиномісцем та будь - яких перешкод їй в цьому ОК Автоград не чинив, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки при зверненні до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні правом власності 13 червня 2018 року у позивача були всі наявні підстави та докази, які підтверджують вчинення відповідачем перешкод у користуванні належним позивачу на праві власності машиномісцем, а саме факт недопуску позивача до машиномісця, які відбулися 04 та 06 червня 2018 року.

Посилання представника ОК Автоград в апеляційній скарзі на законність недопуску автотранспорту позивачки на належне їй машиномісце на підставі положень договору, що не діяв на час такого недопуску, на правильність висновку суду не впливає, оскільки договір обслуговування підземної автостоянки № 3 від 01 січня 2015 року був розірваний за ініціативою виконавця 01 січня 2018 року.

Твердження в апеляційній скарзі щодо того, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу долучені світлокопії відповідних доказів, однак в порушення вимог статті 95 ЦПК України позивач не надав до суду оригінали відповідних доказів є безпідставними, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач надав для огляду суду оригінали документів, які підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу. Факт дослідження судом оригіналів наданих доказів підтверджується звукозаписом судових засідань, містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Жодних клопотань про витребування у позивача оригіналів поданих доказів, ОК Автоград не заявляв під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не заперечував проти даних доказів, а також не ставив перед судом питань щодо визнання їх недостовірними, недопустими чи неналежними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Омельницької Тетяни Валентинівни - представника Обслуговуючого кооперативу Автоград - залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 липня 2021 року.

Головуючий - А.В. Котелевець

Судді - І.В. Бурлака

О.М. Хорошевський