Рішення

від 15.09.2020 по справі 520/3541/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/3541/18

Провадження № 2/947/2986/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 204 114 (двісті чотири тисячі сто чотирнадцять) дол. США 72 (сімдесят два) центів за офіційним курсом національної валюти на день ухвалення судового рішення: тіло позики - 110 ООО дол. США, відсотки за користування позикою - 93 500 дол. США, відповідальність за порушення грошового зобов`язання - 614,72 дол. США. Стягнути з ОСОБА_2 суми судового збору та інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які були сплачені ОСОБА_1 .

В обґрунтування свого позову посилається на те, що 24.10.2016 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку, відповідно до якої позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмір еквівалентному 110 000 дол. США, що на момент передачі за домовленістю сторін складало 2 822 600 (два мільйони вісімсот двадцять дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 24.04.2017 року.

Також відповідно до вказаної розписки, позичальник зобов`язався сплатити позикодавцеві 33 000 (тридцять три тисячі) доларів США 00 центів, що становить 5 % від фактичної суми позики за увесь строк користування сумою позики із розрахунку 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США за кожний із шести місяців користування грошима.

12.04.2017 р. було продовжено строк повернення позики до 17.01.2018 р. із умовою щомісячної оплати відсотків за користування позикою у попередньому розмірі (тобто 5 500 дол. щомісячно).

Позивач стверджує, що свої зобов`язання Відповідач не виконав. На даний момент борг не повернуто, нараховані відсотки не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Одночасно з подачею позову, позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на: нежитлове приміщення, загальною площею 76 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; котедж № НОМЕР_1 , загальною площею 240.4, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; будівля № НОМЕР_2 пансіонату сімейного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення-апартаменти № НОМЕР_3 , загальною площею 59.1, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення-апартаменти № 3. загальною площею 52.8, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення-апартаменти № 4, загальною площею 64,7, розташований за адресою: АДРЕСА_3 нежитлове приміщення-апартаменти № 1, загальною площею 56,1, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; частку у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОРПОРАЦІЯ "ЧИСТЕ МІСТО", ідентифікаційний код юридичної особи: 40979161, пропорційну частці його засновника - ОСОБА_2 (100 %) та встановити заборону реєстраторам (особам уповноваженим на здійснення реєстраційних дій) проводити будь-які реєстраційні дії щодо перереєстрації часток у Статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПОРАЦІЯ "ЧИСТЕ МІСТО", ідентифікаційний код юридичної особи: 40979161. Також просив не застосовувати зустрічне забезпечення.

Ухвалою судді від 05.07.2017 року провадження по справі було відкрито та одночасно було частково задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову; накладено арешт на: нежитлове приміщення, загальною площею 76 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення-апартаменти №2 загальною площею 51,1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлове приміщення-апартаменти №3 загальною площею 51,1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . В іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.

19 червня 2018 року до канцелярії суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення апартаменти №3 загальною площею 52,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 41797051101). Посилаючись на те, що вказане вище нерухоме майно належить йому на праві власності, відношень до сторін він не має, а від так, вважає, що суд безпідставно наклав арешт на майно особи, яка не є стороною у справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 липня 2018 року клопотання ОСОБА_3 було задоволено. Частково скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2018 року. Знято арешт з нежитлового приміщення апартаментів №3 загальною площею 52,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 41797051101). В решті ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2018 року залишено без змін.

В подальшому ухвалою суду від 25 липня 2018 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні, яке відбулось 19 вересня 2018 року судом було закінчено з`ясування обставин, а також перевірка їх доказів та після судових дебатів суд видалився до нарадчої кімнати.

Проте, під час ухвалення рішення суду у справі виникла потреба з`ясувати додаткові обставини, а саме в частині достовірності наданої представником відповідача до відзиву на позов розписки, з тексту якої вбачається, що Позивач нібито отримував від Відповідача в період з 24 листопада 2016 року по 24 жовтня 2017 року грошову суму у розмірі 5500 дол. США в якості 5 відсотків за користування грошовими коштами, а 24 жовтня 2017 року Позивачу було повернено 115 500 дол. США.

У зв`язку з чим, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.09.2018 року було поновлено розгляд справи, витребувано від ОСОБА_2 оригінал розписки, копія якої була надана ним до відзиву на позовну заяву, з тексту якої вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , отримував від нього в період з 24 листопада 2016 року по 24 жовтня 2017 року грошову суму у розмірі 5500 дол. США в якості 5 відсотків за користування грошовими коштами, а 24 жовтня 2017 року Позивачу було повернено 115 500 дол. США.

В судове засідання, призначене на 24 вересня 2018 року, з`явився представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який надав суду оригінал вищевказаної розписки.

У зв`язку з чим, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила призначити почеркознавчу експертизу та технічну експертизу реквізитів документів, на вирішення якої поставити наступні питання: Чи вносилась у рукописний текст розписки (передостанній рукописний рядок розписки та останній рядок розписки, у якій зазначено про погашення заборгованості) зміни ? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту? Чи виконано рукописний текст останнього та передостаннього рядка розписки та інший рукописний текст розписки, у якій зазначено про погашення заборгованості, однією особою ? Для проведення експертизи просить надати експертній установі оригінал розписки, у якій зазначено про погашення заборгованості. Проведення експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

При цьому питання оригінальності почерку та підпису ОСОБА_1 на вказаній розписці представником позивача не ставилось.

Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 було задоволено, призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу на час виконання якої провадження у справі зупинено.

Проте, 25 квітня 2019 року матеріали цивільної справи були повернуті до суду без виконання судової експертизи у зв`язку з тим, що не була проведена судово-технічна експертиза та не встановлено Чи вносились у рукописний текст розписки (передостанній та останній рукописні рядки розписки, у якій зазначено про погашення заборгованості) зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту? .

У зв`язку з чим, ухвалою від 25 квітня 2019 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.07.2019 року, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 визнала факт несвоєчасної оплати її довірителем вартості експертного дослідження за рахунком від 05.10.2018 року, з яким вона особисто була ознайомлена ще 11.10.2018 року, однак, наполягала на призначенні почеркознавчої експертизи та технічної експертизи реквізитів документів, на вирішення якої поставити наступні питання: чи вносились у рукописний текст розписки (передостанній рукописний рядок розписки, у якій зазначено про погашення заборгованості), у якій зазначено про погашення заборгованості, зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту? чи вносились у рукописний текст розписки (передостанній рукописний рядок розписки, у якій зазначено про погашення заборгованості), зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту; чи виконано рукописний текст останнього та передостаннього рядка розписки та інший рукописний текст розписки, у якій зазначено про погашення заборгованості, однією особою?

Для проведення експертизи експертній установі надати оригінал розписки, у якій зазначено про погашення заборгованості. Проведення експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21).

Ухвалою суду від 16 липня 2019 року клопотання представника позивача було задоволено, призначено експертизу, на час проведення якої провадження зупинено.

05 листопада 2019 року до канцелярії суду надійшов Висновок експерта № 19 -4251 судової-технічної експертизи складений 24 жовтня 2019 року, в якому експерт зазначає що: цифрові та буквені записи розміщені у рядку 12 , у наданому на експертизу документі - розписка до договору позики від 24.10.2016 на суму 110 000 $ укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на 1 арк. , піддавалися обведенню без зміни первинного змісту . Цифрові та буквені записи у рядку 12 , розташовані у наданому на експертизу документі - розписка до договору позики від 24.10.2016 на суму 110 000 $ укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на 1 арк , змінам у вигляді підчистки, травлення, дописки та виправлення, не піддавалися.

У зв`язку з чим, ухвалою суду від 06 листопада 2019 року провадження у справі поновлено.

Однак, у зв`язку з повторною неявкою позивач та його представника у судове засідання, ухвалою суду від 23 грудня 2019 року позовну заяву було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 травня 2020 року вищевказану апеляційну скаргу задоволено частково , ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року - скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали справи повернуті до суду 11 червня 2020 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Куриленко О.М., яка ухвалою від 12.06.2020 року прийняла справу до свого провадження.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання вдруге поспіль не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Таким чином, враховуючи час перебування справи в провадженні суду та наявні у справі докази, суд приходить до висновку про те, що позивач, нехтуючи своїми правами та обов`язками, передбаченими ст. 43, 44 ЦПК України, не з`являється до суду з неповажних причин, що зважаючи на складність справи, стадію розгляду, готовність сторони до самостійного захисту своїх інтересів, добросовісність дій сторін, дає можливість суду розглянути справу у його відсутність на підставі наявних в ній матеріалів.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщався належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання його представника ОСОБА_4 , в якому останній просив розглядати справу за відсутності Відповідача та його представника. Позов не визнають в повному обсязі, вважають його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Так, як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач підтверджує факт укладання договору позики від 24 жовтня 2016 року. Разом з тим, зазначає, що борг ним погашений в повному обсязі, оскільки 24 числа кожного місяця в період з 24 листопада 2016 року по 24 жовтня 2017 року грошову суму у розмірі 5500 дол. США в якості 5 відсотків за користування грошовими коштами ним вчасно сплачувалось позивачу. Окрім того, зазначає, що 24 жовтня 2017 року разом із отриманням 5 відсотків за користування грошовими коштами, Позивачу було повернуто усю суму грошових коштів, яка надавалась останнім у позику Відповідачу, а саме 110 000 дол. США.

Таким чином вказує на те, що Відповідач свої зобов`язання за договором позики виконав належним чином та враховуючи приписи статті 599 ЦК України, у Позивача відсутні будь-які підстави для стягнення зазначених у позовній заяві сум грошових коштів.

З вищевказаних підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши поданий позов, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.

У судовому засіданні встановлено, що 24.10.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено розписку, відповідно до якої позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі еквівалентному 110 000 дол. США, що на момент передачі за домовленістю сторін складало 2 822 600 (два мільйони вісімсот двадцять дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 24.04.2017 року.

Також відповідно до розписки, позичальник зобов`язався сплатити позикодавцеві 33 000 (тридцять три тисячі) доларів США 00 центів, що становить 5 % від фактичної суми позики, за увесь строк користування сумою позики, із розрахунку 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США за кожний із шести місяців користування сумою позики.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач у своїй позовній заяві та його представник у судовому засіданні посилались на те, що строк дії зазначеного договору позики вже закінчився, відповідач до теперішнього часу в повному обсязі грошові кошти не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 627 і 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 , ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, до відзиву на позовну заяву Відповідачем надано розписку, з тексту якої вбачається, що Позивач отримував від Відповідача в період з 24 листопада 2016 року по 24 жовтня 2017 року грошову суму у розмірі 5500 дол. США в якості 5 відсотків за користування грошовими коштами . Окрім того, 24 жовтня 2017 року Позивачу було повернено 115 500 дол. США.

Розглядаючи справу по суті, суд бере до уваги, що вказаний доказ представником позивача у судовому засіданні спростований не був, таким чином приймається судом у якості належного та допустимого.

Як вбачається з клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи, нею не заперечувався факт написання зазначеної розписки саме позивачем, а лише ставились питання щодо можливих змін, підчисток, дописок тощо і ставилось під сумнів виконання рукописного тексту однією особою.

На виконання вимог ухвали суду, експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було виготовлено Висновок № 19 -4251 судової-технічної експертизи, складений 24 жовтня 2019 року, в якому експерт зазначає що: цифрові та буквені записи розміщені у рядку 12 , у наданому на експертизу документі - розписка до договору позики від 24.10.2016 на суму 110 000 $ укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на 1 арк. , піддавалися обведенню без зміни первинного змісту. Цифрові та буквені записи у рядку 12 , розташовані у наданому на експертизу документі - розписка до договору позики від 24.10.2016 на суму 110 000 $ укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на 1 арк , змінам у вигляді підчистки, травлення, дописки та виправлення, не піддавалися.

Також судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Римаревським І.Г. 16 жовтня 2019 року складено висновок судово-почеркознавчої експертизи № 19-4252 в якому зазначено, що: в результаті обведення первинних штрихів рукописних записів (як буквених так і цифрових) повторні штрихи повністю повторюють конфігурацію первинних літер та цифр, виявити в ній графічну інформацію, необхідну для ідентифікації виконавця неможливо, для проведення почеркознавчого дослідження рукописні записи (як буквені так і цифрові): получил в залог кВ. АДРЕСА_4 та рукописні записи, що починаються : 7. 24.05.2017 получил 5500 $... та закінчуються … 12.24.Х.2017 ПОЛУЧИЛ 115.500 $ ( сто пятнадцать тысяч пятсот долларов) , непридатні.

Статтею 559 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже стороною позивача не доведено того факту наявності боргу відповідача за розпискою від 24.10.2016 року, а доводи того, що у рукописний текст розписки вносились зміни (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) спростовуються вищевказаними висновками експертів.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А частиною 6 даної статті зазначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Ухвалюючи рішення суд зазначає, що сторона позивача у судове засідання не з`явилась, інших доводів на підтвердження своїх вимог не надала, доводів відповідача не спростовувала, у зв`язку з чим, враховуючи диспозитивність процесу, справа розглядається за наявними у ній документами.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог, то з урахуванням положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат, у разі відмови у позові не підлягають

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 533, 536, 611, 625, 1046, 1049, 1212,1214 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.