Постанова

від 15.09.2020 по справі 910/7396/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 910/7396/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Шевченко В.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 19.02.2020

за заявою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

Гненного Дмитра Анатолійовича

про звернення стягнення на грошові кошти, які належать третій

особі, яка має заборгованість перед боржником

у справі № 910/7396/19 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий

дім Насіння

до Товариства з обмеженою відповідальністю Роско груп

про стягнення 2 136 579, 50 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать третій особі, яка має заборгованість перед боржником у справі № 910/7396/19 задоволено. Звернуто стягнення на кошти у розмірі 266 158,77 грн., на рахунках, що належать Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Маяк - Агро , яка має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Роско груп в рахунок задоволення вимог стягувана по виконавчому провадженню № 60373460 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Роско груп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння заборгованості за рішенням суду по справі 910/7396/19.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати в частині звернення стягнення на грошові кошти у загальному розмірі 266 158,77 грн. та ухвалити нову, якою в задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що заборгованість СТОВ Маяк-Агро перед ТОВ Роско груп за рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2016 по справі № 925/1333/16 була сплачена добровільно в повному обсязі, тому наказ суду у справі № 925/1333/16 до виконання не пред`являвся На підтвердження здійснення оплати апелянт долучив до апеляційної скарги копію виписки по рахунку скаржника за 06.03.2017, а також копії платіжних доручень № 4462 від 06.03.2017 на суму 262 225,38 грн. та № 4463 від 06.03.2017 на суму 3 933, 79 грн. При цьому, в порушення приписів ст. 336 ГПК України суд першої інстанції не повідомив апелянта про розгляд клопотання приватного виконавця, не викликав його в судове засідання та не повідомив про винесення оскаржуваної ухвали, що також є підставою для скасування судового рішення.

В наданих апеляційному суду поясненнях приватний виконавець зазначив, що ТОВ Роско Груп (боржник) не повідомив його про отримання грошових коштів СТОВ Маяк-Агро , відповідно приватний виконавець при зверненні до суду з відповідним поданням не знав та не міг знати про добровільне виконання рішення про стягнення з СТОВ Маяк-Агро на користь ТОВ Роско Груп коштів. Крім цього, приватний виконавець зазначив про проведення списання коштів з рахунку СТОВ Маяк-Агро в сумі 161 834, 99 грн., які станом на 24.04.2020 знаходяться на рахунку приватного виконавця. Питання по суті розгляду апеляційної скарги приватний виконавець залишив на розсуд суду.

В судове засідання апеляційної інстанції 15.09.2020 представники сторін, апелянта та приватного виконавця не з`явилися не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення їм відповідної ухвали апеляційного суду про призначення розгляду справи, яка згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень про вручення отримана уповноваженими представниками позивача та приватного виконавця 10.08.2020, уповноваженим представником апелянта - 12.08.2020, від відповідача вказана ухвала повернулась з відміткою за закінченням терміну зберігання .

За приписами ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень передбачено ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Положеннями ч. 11 вказаної статті ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В Перехідних положеннях ГПК України, а саме, в п. 17 та пп. 17.1 визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку встановлено Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто , рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п.11, 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

При цьому, апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду( постанови від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19), відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, слід вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою (зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повідомленою позивачем (апелянтом) суду) та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, а також те, що апеляційним судом здійснено необхідні заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце цього засідання шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про призначення розгляду справи, й матеріали даної справи не містять доказів наявних порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про наявність судового розгляду даної справи апеляційним господарським судом.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 15.09.2020 представники сторін, апелянта та приватного виконавця, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи та наявні в матеріалах справи докази, які є достатніми для вирішення спору у даній справі, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Роско груп про стягнення 2 136 579, 50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 року по справі № 910/7396/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Роско груп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння грошові кошти: заборгованість - 1 641 614, 36 грн., пені - 134 831, 22 грн., штрафу - 328 322, 88 грн., 3 % річних - 11 394, 90 грн. та витрати зі сплати судового збору - 31 742, 46 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

18.10.2019 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ.

26.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником. В обґрунтування своїх вимог приватний виконавець зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № ВП 60373460 з виконання наказу від 18.10.2019 у справі № 910/7396/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Роско груп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння грошових коштів: заборгованості - 1 641 614, 36 грн., пені - 134 831, 22 грн., штрафу - 328 322, 88 грн., 3 % річних - 11 394, 90 грн. та витрат зі сплати судового збору - 31 742, 46 грн. При цьому, в ході виконання наказу від 18.10.2019 по справі № 910/7396/19 було виявлено наявність у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро заборгованості перед боржником в розмірі 266 158,77 грн.

За приписами ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Заходами примусового виконання рішень згідно ч. 1 ст. 10 вказаного Закону є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

За змістом ч.ч. 1, 4, 5 ст. 53 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, яке перебуває у інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, які перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено приписами ст. 336 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4-8 вказаної статті суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.

Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Арешт накладається у межах загальної суми стягнення в порядку, встановленому цим Кодексом для накладення арешту при вжитті заходів забезпечення позову.

Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу.

У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.

Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №910/7023/19.

При цьому, предметом дослідження суду, в даному випадку, буде факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які виконавець просить звернути стягнення. Аналогічна правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ висловлена Верховним Судом в постановах від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17 та від 10.07.2019 у справі № 912/2199/17.

Звертаючись до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником, приватний виконавець вказував, що в ході виконання наказу від 18.10.2019 у справі № 910/7396/19 було виявлено наявність у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю Роско груп (боржником) в розмірі 266 158,77 грн.

В той же час, суд першої інстанції не перевірив, а приватний виконавець не довів наявності на момент звернення з даною заявою до суду заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро перед Товариством з обмеженою відповідальністю Роско груп в розмірі 266 158,77 грн.

Доказів пред`явлення наказу Господарського суду Черкаської області від 09.03.2017 по справі № 925/1333/16, відповідно до якого з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Роско груп 194 658,73 грн. основного боргу за поставлений товар, 17 819,78 грн. пені, 38 226,54 грн. штрафу, 11 520,33 грн. 20% річних на підставі договору поставки КМ-1 від 29.01.2016 та 3 933,39 грн. на відшкодування сплаченого судового збору, матеріали справи також не містять.

Натомість, з наданих апелянтом копій виписки по рахунку апелянта за 06.03.2017 та платіжних доручень № 4462 від 06.03.2017 на суму 262 225,38 грн., № 4463 від 06.03.2017 на суму 3 933, 79 грн., які прийнято апеляційним судом, оскільки апелянт не повідомлявся судом першої інстанції про розгляд заяви приватного виконавця та не міг подати відповідні докази до місцевого господарського суду, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро ще у 2017 році на виконання рішення Господарського суду черкаської області від 23.12.2017 у справі № 925/1333/16 добровільн сплачено Товариства з обмеженою відповідальністю Роско груп заборгованість в загальному розмірі 262 225,38 грн. з ПДВ та судовий збір в розмірі 3 933, 79 грн.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що в силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, зокрема, наявності заборгованості СТОВ Маяк-Агро перед ТОВ Роско груп (боржником).

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Належними згідно ст. 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження приватного виконавця про те, що ТОВ Роско Груп (боржник) не повідомило його про отримання грошових коштів СТОВ Маяк-Агро , відповідно приватний виконавець при зверненні до суду з відповідним поданням не знав та не міг знати про добровільне виконання рішення про стягнення з СТОВ Маяк-Агро на користь ТОВ Роско Груп коштів, не заслуговують на увагу, оскільки за змістом ч. 1 ст. 53 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Отже, за текстом цієї статті вбачається, що зверненню виконавця до суду передує певна дія, а саме, направлення відповідних запитів, установлення строків для надання відповіді, отримання відомостей про належне боржникові майно, що перебуває у зазначених осіб, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові. Метою направлення запитів є, зокрема, збирання доказів на підтвердження наявності та її безспірності.

В той же час матеріали справи не містять й приватний виконавець не надав доказів на підтвердження надіслання ним у порядку, визначеному приписами с. 53 Закону України Про виконавче провадження відповідних запитів СТОВ Маяк-Агро для отримання відомостей про майно чи грошові кошти, які перебувають в останнього та мають бути передані ТОВ Роско Груп .

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав згідно ст. 366 ГПК України для звернення на кошти в розмірі 266 158,77 грн. на рахунках, належних Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро , яка має заборгованість перед ТОВ Роско груп в рахунок задоволення вимог стягувана по виконавчому провадженню № 60373460 про стягнення з ТОВ Роско груп на користь ТОВ Торговий дім Насіння заборгованості за рішенням суду по справі № 910/7396/19, відтак в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать третій особі, яка має заборгованість перед боржником слід відмовити.

Крім цього, в порушення ч. 4 ст. 336 ГПК України суд першої інстанції не повідомив апелянта про розгляд клопотання приватного виконавця, не викликав його в судове засідання та не повідомив про винесення оскаржуваної ухвали, що також є підставою для скасування судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 3 ч. 3 вказаної статті порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення місцевого суду та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд вважає, що наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали є незаконними, не можуть бути достатніми підставами для задоволення заяви приватного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, які належать третій особі, яка має заборгованість перед боржником, а порушення вимог процесуального права щодо виклику апелянта в судове засідання для розгляду вказаної заяви є обов`язковою підставою для скасування ухвала місцевого суду, отже апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, з приватного виконавця на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.

Разом з цим,оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які ідентифікуючі дані (реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків, розрахунковий рахунок та ін.) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, окрім його адреси, номеру мобільного телефону та e-mail, які б дозволяли в подальшому виконати постанову суду апеляційної інстанції, питання про стягнення судового збору з приватного виконавця судом апеляційної інстанції на даний час не вирішується.

Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі № 910/7396/19 - скасувати.

В задоволенні заяви Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать третій особі, яка має заборгованість перед боржником відмовити.

Матеріали справи № 910/7396/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.09.2020

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко