Рішення

від 17.09.2020 по справі 908/1634/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/113/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 Справа № 908/1634/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін, справу

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, кв. 5-а; фактична адреса: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 9)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс", (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148)

про стягнення 46596,27 грн.

30.06.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс", м. Запоріжжя про стягнення 45131,98 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію, 574,26 грн. інфляційних втрат та 890,03 грн. 3 % річних, що разом складає 46596,27 грн. заборгованості.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 30.06.2020 справу № 908/1634/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2020 після усунення недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1634/20, справі присвоєно номер провадження справи 4/113/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 15, 16 509, 525, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2, 3, 193, 276 ГК України, норми Законів України "Про теплопостачання", положення Правил користування тепловою енергією, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" 45131,98 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію, 574,26 грн. інфляційних втрат та 890,03 грн. 3 % річних, що разом складає 46596,27 грн. заборгованості.

Відповідач проти позову заперечив. Свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи правову позицію відповідач зазначає, що дійсно ТОВ Фірма "Онікс"на підставі договору купівлі-продажу № 2-15 від 04.01.2007, посвід ченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І., є власником вка заного нежитлового підвального приміщення.Опалення будинку № 148 по вул. Круговій у м. Запоріжжі здійснюється від котельні АТ Мотор Січ . Через належне підприємству відповідача приміщення транзитом проходять труби тепловодоопалення для опалення будинку, при цьому, у приміщенні ТОВ Фірма "Онікс" опалення та гаряча вода від цих труб не подається. Труби, що проходять через приміщення, мають теплоізоляцію від розповсюдження тепла по при міщенню і опалення від зазначених труб у приміщення не здійснюється. В приміщенні відсутні будь-які точки обігріву від труб тепловодоопалення (радіатори, батареї, тощо). Опалення приміщення здійсню ється за рахунок електрообігрівачів, а підігрів гарячої води - з використання електричного бойлера. Зауважує, що позивач неодноразово, зокрема, лис тами від 17.08.2018 № 1943/091 та від 31.01.2019 року № 475/0-91 звертався до підприємства відповідача з в вимогою про укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води щодо приміщення. На зазначені вимоги позивача ТОВ Фірма "Онікс" також неодноразово, зокрема, листами від 20.08.2018 р. № 14 та від 13.03.2019 р. № 06, повідомляв його про те, що послуги з теплопостачання і по дачі гарячої поди у приміщенні ТОВ Фірма "Онікс" не отримуються і потреба у їх отриманні відсутня, у зв`язку з чим для укладення відповідного договору з позивачем немає підстав. Крім того, рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі №904/803/19, яке залишене без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019 в задо воленні позову Концерту Міські теплові мережі до ТОВ Фірми Онікс , про спонукання вважати договір № 340571 від 28.01.2019 Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концер ном Міські теплові мережі та ТОВ Фірма Онікс укладеним відмовлено. Зауважує, що однією із обов`язкових ознак споживача житлово-комунальних послуг є фактично отримання цією особою житлово-комунальних послуг для власних потреб. Необгрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону ук ладає договір в інтересах споживача) від укладання договору с підставою для припинення в одно сторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу. У випадку відмови особи від укладання договору про надання жит лово-комунальної послуги, у якості єдиного можливого для виконавця послуги заходу реагування - можли вість в односторонньому порядку припинити надання відповідної комунальної послуги. Вважає, що підстави для пред`явлення вимог щодо оплати комунальних послуг, які фактично не надаються відповідачу і надання яких ТОВ Фірма "Онікс" не потребує, відсутні, а, відповід но, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача. Також, вважає, що позовна заява не містить жодного обґрунтування розміру суми та заявленої до стягнення, та посилання на будь-які докази, які б підтверджували поставки теплової енергії саме на цю суму. Так, зазначає, що у розрахунку визначено величину договірного теплового навантаження на опалення належного нам приміщення у розмірі 15121 ккал/год згідно з нормативами споживання, які відпо відно до пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630, можуть застосовуватися лише у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку теплової енергії. Одночасно у розрахунку позивач зазначає, що житловий будинок по вул. Кругова, 148 обладна ний приладом обліку теплової енергії. При цьому, при розрахунку кількості тепла, яке приходиться на належне приміщення, позивач, застосовує нормативи споживання теп лової енергії, які у даному випадку застосуванню не підлягають.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів. Підведення централізованого опалення до стояка об`єкта теплопостачання свідчить про надання послуг Позивачем. Таким чином, Позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а Відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення об`єкта теплопостачання від мережі теплопостачання. Також, зауважив, що відсутність укладеного договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі сплило 14.09.2020, але судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 (з подальшими змінами) на усій території України установлено карантин, який наразі триває, із запровадженням відповідних заборонюючих та обмежувальних карантинних заходів.

Законом України № 540-IX від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) у Господарському процесуальному кодексі України розділ X Прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. .

Законом України № 731-IХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, згідно з п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Встановлений п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ 20-денний строк закінчився 07.08.2020.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.09.2020, з урахуванням п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ та наданням можливості сторонам у справі подання процесуальних заяв по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 1 Закону України "Про теплопостачання" дає визначення, зокрема, терміну споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на нежитлове підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м. зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс".

13.08.2018 листом за вих. №1943/09-1 та листом за вих.475/091 від 31.01.2019 позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №340571 від 28.01.2019, з направленням відповідачу для підписання проекту відповідного договору.

Листами за вих. № 14 від 20.08.2018 р. та за вих. № 06 від 13.03.2019 ТОВ Фірма "Онікс" повідомила позивача про те, що послуги з теплопостачання і по дачі гарячої поди у приміщенні підприємством відповідача не отримуються і потреба у їх отриманні відсутня, у зв`язку з чим для укладення відповідного договору з позивачем немає підстав.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі №904/803/19, яке залишене без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019 в задо воленні позову Концерту Міські теплові мережі до ТОВ Фірми Онікс , про спонукання вважати договір № 340571 від 28.01.2019 Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концер ном Міські теплові мережі та ТОВ Фірма Онікс укладеним відмовлено.

Отже, в супереч приписам Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією відповідачем не укладено з Концерном "Міські теплові мережі" договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Не зважаючи на фактичну відсутність договірних відносин з відповідачем щодо постачання теплової енергії позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до нежитлового підвального приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м.

Об`єкт теплопостачання - нежитлове підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м, має єдину з будинком систему опалення.

Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 511 від 01.11.2018 і № 130 від 04.04.2019 опалювальний період 2018 - 2019 років у м. Запоріжжі розпочався з 04 листопада 2018 року та завершився 05 квітня 2019 року, та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 441 від 24.10.2019 і № 147 від 06.04.2020 опалювальний період 2019 - 2020 років у м. Запоріжжі розпочався з 28 жовтня 2019 року та завершився 07 квітня 2020 року.

У період з листопада 2018 по квітень 2020 року включно відповідачу поставлена теплова енергія на загальну суму 45131,98 грн.

Нарахування опалення на нежитлове приміщення площею 149,7 м 2 виконані згідно будинкового приладу обліку на будинку. Порядок обліку та оплати наданих послуг з теплопостачання визначається п.12 Правил 630, а саме, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги згідно з її показаннями пропорційно опалювальній площі.

На підтвердження факту надання цих послуг позивачем надано суду акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії складні та підписані позивачем, проте відповідачем підписані не були.

Також позивачем відповідачу виставлялися рахунки на оплату наданих послуг з листопада 2018 по квітень 2020 року.

Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлялися на адресу відповідача замовною кореспонденцією, у підтвердження чого позивачем надано суду згруповані реєстри на відправлення кореспонденції за спірний період, які містяться в матеріалах справи.

Заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період, відповідачем суду не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статями 6, 627 ЦК України визначені загальні принципи цивільного законодавства, зокрема принцип свободи договору, який полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України законодавець визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За змістом ст., ст. 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.

Частиною 1ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про теплопостачання".

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем укладено не було, хоча позивачем вчинялися дії спрямовані на укладення такого договору. Отже, у даному випадку має місце бездоговірне користування тепловою енергією.

Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Крім того, у частині 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з виконавцем послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої у період з листопада 2018 по квітень 2020 року теплової енергії на суму 45 131, 98грн. При цьому, відсутність у даному випадку укладеного між сторонами у вказаний період договору на постачання теплової енергії не нівелює обов`язку споживача оплатити спожиті комунальні послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17, відповідно до якої укладення договору з теплопостачальною організацією відповідно до статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язок. Але, сам факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.

Відповідно статті 21 Закону України Про теплопостачання , Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Приміщення відповідача є вбудованим в житловий будинок і має єдину систему централізованого опалення з житловим будинком. Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають в житловому будинку по вул. Круговій, 148, м. Запоріжжя, на забезпечення їх здоров`я та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає право на житло, позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії відповідачу в належні йому на праві власності нежитлові приміщення в цьому будинку, у зв`язку з тим, що приміщення відповідача не є відокремленим від житлового будинку.

Тому посилання відповідача на відсутність договірних відносин як підставу для несплати за поставлену теплову енергію суд до уваги не приймає.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності в спірному приміщенні будь-яких точок обігріву від труб тепловодоопалення суд зауважує наступне.

Теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояк нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них . Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Підведення централізованого опалення до стояка об`єкта теплопостачання свідчить про надання послуг Позивачем. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення об`єкта теплопостачання від мережі теплопостачання.

Відповідно до положень Правил (п. 25), самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Наказом Мінбуду України № 169 від 26.07.2019 року Про порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води , визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП. Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Закону України Про житлово-комунальні послуги не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Відповідачем не надано доказів відключення належного йому приміщення від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку.

Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11.11.2015 у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15, у постанові від 19.08.2019 по справі № 226/1437/16-ц.

Щодо незгоди з розрахунком позивача, суд зауважує, що житловий будинок по вул. Круговій, 148, м. Запоріжжя, обладнано приладом обліку теплової енергії. Нарахування опалення на нежитлове приміщення площею 149,7 м 2 виконані згідно будинкового приладу обліку на будинку. Порядок обліку та оплати наданих послуг з теплопостачання, визначається п.12 Правил 630, а саме, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії, споживач сплачує послуги згідно з її показаннями пропорційно опалювальній площі приміщення, у якому відсутній засіб обліку теплової енергії.

Враховуючи викладене, посилання відповідача про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вартості не наданої теплової енергії спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрати від інфляції в розмірі 574,26 грн., за загальний період з січня 2019 по лютий 2020 та 3 % річних, за період з 20.12.2018 по 11.03.2020 в розмірі 890,03 грн., стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірені та визнані такими, що виконані правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 574,26 грн. інфляційного нарахування та 890,03 грн. 3 % річних за порушення строків оплати заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов суд відхиляє як необгрунтовані.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс", (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, ідентифікаційний код юридичної особи 20502637) на користь Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 , установа банку: Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957) 45 131 (сорок п`ять тисяч сто тридцять одну) грн. 98 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс", (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, ідентифікаційний код юридичної особи 20502637) на користь Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на п/р № НОМЕР_2 , установа банку: ПАТ АБ УКРГАЗБАНК , МФО 320478) 890 (вісімсот дев`яносто) грн. 03 коп. 3 % річних, 574 (п`ятсот сімдесят чотири) грн. 26 коп. інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено "17" вересня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.