Постанова

від 14.12.2020 по справі 908/1634/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1634/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Онікс» на рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2020р., повне рішення складено 17.09.2020, суддя Зінченко Н.Г., у справі №908/1634/20

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» , м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Онікс» м. Запоріжжя

про стягнення 46596,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

30.06.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс", м. Запоріжжя про стягнення 45131,98 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію, 574,26 грн. інфляційних втрат та 890,03 грн. 3 % річних, що разом складає 46596,27 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 15, 16 509, 525, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2, 3, 193, 276 ГК України, норми Законів України "Про теплопостачання", положенням Правил користування тепловою енергією, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" 45131,98 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію, 574,26 грн. інфляційних втрат та 890,03 грн. 3 % річних, що разом складає 46596,27 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.09.2020р. у справі № 908/1634/20 позов Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 45 131грн. 98 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 890 грн. 03 коп. 3 % річних, 574 грн. 26 коп. інфляційних втрат та 2 102 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем укладено не було, хоча позивачем вчинялися дії спрямовані на укладення такого договору. Отже, у даному випадку має місце бездоговірне користування тепловою енергією.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої у період з листопада 2018 по квітень 2020 року теплової енергії на суму 45 131, 98грн. При цьому, відсутність у даному випадку укладеного між сторонами у вказаний період договору на постачання теплової енергії не нівелює обов`язку споживача оплатити спожиті комунальні послуги.

Відповідачем не надано доказів відключення належного йому приміщення від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 574,26 грн. інфляційного нарахування та 890,03 грн. 3 % річних за порушення строків оплати заявлені до стягнення правомірно.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2020р. у даній справі у повному обсязі, прийняти нове, яким відмовити у позові повністю.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що ТОВ Фірма "Онікс"на підставі договору купівлі-продажу № 2-15 від 04.01.2007, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І., є власником вказаного нежитлового підвального приміщення. Опалення будинку № 148 по вул. Круговій у м. Запоріжжі здійснюється від котельні АТ Мотор Січ . Через належне підприємству відповідача приміщення транзитом проходять труби тепловодоопалення для опалення будинку, при цьому, у приміщенні ТОВ Фірма "Онікс" опалення та гаряча вода від цих труб не подається. Труби, що проходять через приміщення, мають теплоізоляцію від розповсюдження тепла по при міщенню і опалення від зазначених труб у приміщення не здійснюється. В приміщенні відсутні будь-які точки обігріву від труб тепловодоопалення (радіатори, батареї, тощо). Опалення приміщення здійсню0ється за рахунок електрообігрівачів, а підігрів гарячої води - з використання електричного бойлера.

Скаржник зазначає, про те, що позивач листами від 17.08.2018 № 1943/091 та від 31.01.2019 року № 475/0-91 звертався до підприємства відповідача з в вимогою про укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води щодо приміщення. На зазначені вимоги позивача ТОВ Фірма "Онікс" також неодноразово, зокрема, листами від 20.08.2018 р. № 14 та від 13.03.2019 р. № 06, повідомляв його про те, що послуги з теплопостачання і по дачі гарячої поди у приміщенні ТОВ Фірма "Онікс" не отримуються і потреба у їх отриманні відсутня, у зв`язку з чим для укладення відповідного договору з позивачем немає підстав. Крім того, рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі №904/803/19, яке залишене без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019 в задоволенні позову Концерту Міські теплові мережі до ТОВ Фірми Онікс , про спонукання вважати договір № 340571 від 28.01.2019 Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном Міські теплові мережі та ТОВ Фірма Онікс укладеним відмовлено.

Так, апелянт вважає, що підстави для пред`явлення вимог щодо оплати комунальних послуг, які фактично не надаються відповідачу і надання яких ТОВ Фірма "Онікс" не потребує, відсутні.

Узагальнені доводи інших учасників справи.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів відключення належного йому приміщення від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку. Відповідно Факт теплопостачання у приміщення апелянта беззаперечний.

Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15, у постанові від 19.08.2019 по справі № 226/1437/16-ц.

Відсутність укладеного договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Нежитлове приміщення, яке знаходиться у житловому будинку за адресою вул. Кругова, 148, м. Запоріжжя, є невід`ємною частиною житлового будинку, що підтверджується актом обстеження системи тепло споживання від 13.03.2018 року та не заперечується Відповідачем. Також, факт наявності у належному відповідачу приміщенні теплопостачання по стоякам та трубопроводам, які транзитом проходять через це приміщення та входять до єдиної системи теплопостачання житлового будинку є доведеним.

Тому посилання відповідача на відсутність договірних відносин як підставу для несплати за поставлену теплову енергію є помилковим.

Члени ОСББ Ярило-Сонце , як мешканці житлового будинку по вул. Круговій, 148, м. Запоріжжя, жодного відношення до нарахувань ТОВ Фірма Онікс не мають.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, через не надання доказів на підтвердження сплати і зарахування до Державного бюджету судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду у встановленому законом розмірі.

30.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" надійшла заява про усунення недоліків та докази сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" на рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2020р. у справі №908/1634/20. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на нежитлове підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м. зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс".

13.08.2018 листом за вих. №1943/09-1 та листом за вих.475/091 від 31.01.2019 позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №340571 від 28.01.2019, з направленням відповідачу для підписання проекту відповідного договору.

Листами за вих. № 14 від 20.08.2018 р. та за вих. № 06 від 13.03.2019 ТОВ Фірма "Онікс" повідомила позивача про те, що послуги з теплопостачання і по дачі гарячої поди у приміщенні підприємством відповідача не отримуються і потреба у їх отриманні відсутня, у зв`язку з чим для укладення відповідного договору з позивачем немає підстав.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі №904/803/19, яке залишене без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.12.2019 в задоволенні позову Концерту Міські теплові мережі до ТОВ Фірми Онікс , про спонукання вважати договір № 340571 від 28.01.2019 Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між Концерном Міські теплові мережі та ТОВ Фірма Онікс укладеним відмовлено.

Не зважаючи на фактичну відсутність договірних відносин з відповідачем щодо постачання теплової енергії позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до нежитлового підвального приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м.

Об`єкт теплопостачання - нежитлове підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м, має єдину з будинком систему опалення.

Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 511 від 01.11.2018 і № 130 від 04.04.2019 опалювальний період 2018 - 2019 років у м. Запоріжжі розпочався з 04 листопада 2018 року та завершився 05 квітня 2019 року, та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 441 від 24.10.2019 і № 147 від 06.04.2020 опалювальний період 2019 - 2020 років у м. Запоріжжі розпочався з 28 жовтня 2019 року та завершився 07 квітня 2020 року.

У період з листопада 2018 по квітень 2020 року включно відповідачу поставлена теплова енергія на загальну суму 45131,98 грн.

Нарахування опалення на нежитлове приміщення площею 149,7 м 2 виконані згідно будинкового приладу обліку на будинку. Порядок обліку та оплати наданих послуг з теплопостачання визначається п. 12 Правил 630, а саме, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги згідно з її показаннями пропорційно опалювальній площі.

На підтвердження факту надання цих послуг позивачем надано акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії складні та підписані позивачем, проте відповідачем підписані не були.

Також позивачем відповідачу виставлялися рахунки на оплату наданих послуг з листопада 2018 по квітень 2020 року. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлялися на адресу відповідача замовною кореспонденцією, у підтвердження чого позивачем надано згруповані реєстри на відправлення кореспонденції за спірний період, які містяться в матеріалах справи.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрати від інфляції в розмірі 574,26 грн., за загальний період з січня 2019 по лютий 2020 та 3 % річних, за період з 20.12.2018 по 11.03.2020 в розмірі 890,03 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи свідчать, що Концерн "Міські теплові мережі" є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну "Міські теплові мережі" є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 1 Закону України "Про теплопостачання" дає визначення, зокрема, терміну споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

В супереч приписам Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією відповідачем не укладено з Концерном "Міські теплові мережі" договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на фактичну відсутність договірних відносин з відповідачем щодо постачання теплової енергії позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до нежитлового підвального приміщення, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим. XVII підвалу літ. А-4, площею 149,7 кв. м.

Частиною 1ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України "Про теплопостачання".

Матеріалами справи встановлено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем укладено не було, хоча позивачем вчинялися дії спрямовані на укладення такого договору. Отже, у даному випадку має місце бездоговірне користування тепловою енергією.

Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Крім того, у частині 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з виконавцем послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком господарького суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої у період з листопада 2018 по квітень 2020 року теплової енергії на суму 45 131, 98грн. При цьому, відсутність у даному випадку укладеного між сторонами у вказаний період договору на постачання теплової енергії не нівелює обов`язку споживача оплатити спожиті комунальні послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17, відповідно до якої укладення договору з теплопостачальною організацією відповідно до статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язок. Але, сам факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрати від інфляції в розмірі 574,26 грн., за загальний період з січня 2019 по лютий 2020 та 3 % річних, за період з 20.12.2018 по 11.03.2020 в розмірі 890,03 грн.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат визнає його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою.

Судова колегія приходить до висновку про те, що обставини, зазначені у апеляційній скарзі, не підтвердилися, що свідчить про безпідставність тверджень скаржника, з огляду на таке.

Зокрема, посилання відповідача - скаржника на відсутність договірних відносин як підставу для несплати за поставлену теплову енергію є безпідставними, оскільки відповідно статті 21 Закону України Про теплопостачання , виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Так, приміщення відповідача є вбудованим в житловий будинок і має єдину систему централізованого опалення з житловим будинком. Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають в житловому будинку по вул. Круговій, 148, м. Запоріжжя, на забезпечення їх здоров`я та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає право на житло, позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії відповідачу в належні йому на праві власності нежитлові приміщення в цьому будинку, у зв`язку з тим, що приміщення відповідача не є відокремленим від житлового будинку.

Щодо доводів відповідача - скаржника про відсутності в спірному приміщенні будь-яких точок обігріву від труб тепловодоопалення судова колегія зазанчає наступне.

Теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояк нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Підведення централізованого опалення до стояка об`єкта теплопостачання свідчить про надання послуг Позивачем. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення об`єкта теплопостачання від мережі теплопостачання.

Відповідно до положень Правил (п. 25), самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Наказом Мінбуду України № 169 від 26.07.2019 року Про порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води , визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП. Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Закону України Про житлово-комунальні послуги не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Оцінивши фактичні обставини справи комплексно, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів відключення належного йому приміщення від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Житловий будинок по вул. Круговій, 148, м. Запоріжжя, обладнано приладом обліку теплової енергії. Нарахування опалення на нежитлове приміщення площею 149,7 м2 виконані згідно будинкового приладу обліку на будинку. Порядок обліку та оплати наданих послуг з теплопостачання, визначається п.12 Правил 630, а саме, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії, споживач сплачує послуги згідно з її показаннями пропорційно опалювальній площі приміщення, у якому відсутній засіб обліку теплової енергії.

Відтак, посилання відповідача - саржника про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вартості не наданої теплової енергії спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.09.2020 у справі 908/1634/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 22.12.2020р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв