Рішення

від 17.09.2020 по справі 910/9652/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2020Справа № 910/9652/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Агромайстер" , Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе

до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" , м. Київ

про стягнення 65 229,22 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Агромайстер" (далі - ТзОВ ВП "Агромайстер" /позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ НЕК "Укренерго" /відповідач) про стягнення 46 620,00 грн - основного боргу, 15 540,00 грн - суми забезпечувального платежу, 1 258,91 грн - пені, 812,34 грн - 3% річних та 997,97 грн - інфляційних втрат, що разом складає 65 229,22 грн, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором №01-067691-19 від 25.11.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.07.2020 позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

16.07.2020 до суду від ТзОВ ВП "Агромайстер" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зважаючи на викладені в заяві обставини та долучені докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.07.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ПрАТ НЕК "Укренерго" заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що 20.07.2020 останнім здійснено оплату на рахунок позивача в розмірі 46 620,00 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що підстави для повернення завдатку в розмірі 15 540,00 грн відсутні, оскільки позивачем прострочено поставку товару на 9 днів. Також, ПрАТ НЕК "Укренерго" стверджує, що немає підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки прострочення оплати відбулось не з вини відповідача.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ ВП "Агромайстер" направило позовну заяву на адресу суду 02.07.2020, при цьому заборгованість в розмірі 46 620,00 грн погашена відповідачем 20.07.2020 згідно платіжного доручення № 363, тобто після звернення позивача до суду, таким чином, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 46 620,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2019 між Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Агромайстер" (далі - постачальник) укладено договір № 01-067691-19, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в додатку 1 до договору, а покупець зобов`язується прийняти належним чином поставлений товар та оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 1.2. договору предмет закупівлі (за ДК 021:2015): 31520000-7 - Світильники та освітлювальна арматура Світильники зовнішні (з монтажем) .

У відповідності до п. 1.3. договору найменування, асортимент, одиниця вимірювання, характеристики товару, доставка, монтаж, інші вимоги до товару, документів тощо визначаються згідно з додатком №1 до договору та іншими умовами договору відповідно.

В п. 2.2. договору сторони погодили, що ціна договору становить 259 000,00 грн, крім того ПДВ - 51 800,00 грн, всього з ПДВ 310 800,00 грн.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що покупець здійснює оплату на наступних умовах:

- шляхом перерахування передоплати на поточний рахунок постачальника в розмірі 15% від ціни договору протягом 15 банківських днів з дати підписання договору;

- 70% - протягом 15 банківських днів, з дати готовності товару до поставки та монтажу, що підтверджується офіційним листом постачальника покупцю;

- 15% - протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 8.2. договору за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 13.1 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару протягом 25 календарних днів з моменту підписання договору та його реєстрації у НЕК Укренерго , але не пізніше 30.12.2019 (в залежності від того, яка дата наступить раніше).

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.01.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 13.3. договору).

Згідно п. 15.1. договору постачальник надає покупцеві (в порядку та строки, визначені чинним законодавством України, вимогами тендерної документації за даною закупівлею) забезпечення виконання договору.

У відповідності до п. 15.2. договору забезпечення виконання договору надається у вигляді завдатку. Розмір забезпечення виконання договору (завдатку) становить 15 540,00 грн.

Відповідно до п. 15.4., п. 15.5. договору покупець повертає постачальнику забезпечення виконання договору (завдаток) після належного (без порушень) виконання постачальником умов договору або дострокового розірвання договору сторонами (за умови відсутності на дату розірвання договору порушення виконання постачальником з його вини зобов`язань за договором), але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Забезпечення виконання договору (завдаток) не повертається постачальнику в разі порушення постачальником умов договору.

21.11.2019 позивачем на виконання п. 15.2. договору перераховано на рахунок відповідача завдаток в розмірі 15 540,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1525 від 21.11.2019.

16.12.2019 та 24.12.2019 відповідач здійснив авансові платежі на суми 46 620,00 грн та 217 560,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

28.12.2019 позивач здійснив поставку товару на загальну суму 274 920,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами: видатковою накладною № 144 та актом прийому-передачі обладнання до видаткової накладної № 144 від 28.12.2019 на суму 274 920,00 грн.

Крім того, позивачем виконані монтажні роботи на суму 35 880,00 грн, що також підтверджується підписаним сторонами актом № 35 від 28.12.2019.

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що залишок оплати у розмірі 46 620,00 грн, який ПрАТ НЕК "Укренерго" повинно було здійснити у строк до 24.01.2020, останнє вчасно не сплатило.

17.04.2020 ТзОВ ВП "Агромайстер" звернулось до ПрАТ НЕК "Укренерго" з претензією про сплату боргу у розмірі 46 620,00грн та пені у сумі 557,91 грн, а також суми забезпечувального платежу (завдатку) у розмірі 15 540,00 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі залишок по сплаті поставленого товару відповідачем перераховано 20.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням №363 від 20.07.2020.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням ПрАТ НЕК "Укренерго" своїх зобов`язань за договором №01-067691-19 від 25.11.2019, позивач нараховує на суму простроченого платежу пеню в розмірі 1 258,91 грн, 3% річних в сумі 812,34 грн та інфляційні втрати в розмірі 997,97 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму забезпечувального платежу (завдатку) у розмірі 15 540,00 грн, який ПрАТ НЕК "Укренерго" повинно було повернути ТзОВ ВП "Агромайстер" після здійснення останнім поставки товару.

Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що прострочення оплати відбулось не з вини ПрАТ НЕК "Укренерго" . Крім того, відповідач зазначає, що підстави для повернення завдатку відсутні, оскільки поставка здійснена позивачем з порушенням строків, встановлених п. 13.1. договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 01-067691-19 від 25.11.2019, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар на загальну суму 310 800,00 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач поставив товар на загальну суму 274 920,00 грн, а також виконав монтажні роботи на суму 35 880,00 грн, що разом складає 310 800,00 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, пунктом 3.3. договору встановлено, що покупець здійснює оплату на наступних умовах: шляхом перерахування передоплати на поточний рахунок постачальника в розмірі 15% від ціни договору протягом 15 банківських днів з дати підписання договору; 70% - протягом 15 банківських днів, з дати готовності товару до поставки та монтажу, що підтверджується офіційним листом постачальника покупцю; 15% - протягом 15 банківських днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено авансовий платіж на загальну суму 264 180,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару позивачем виконана 28.12.2019, відповідно оплату в повному обсязі необхідно було здійснити до 24.01.2020, проте відповідачем залишок грошових коштів сплачено тільки 20.07.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 363 від 20.07.2020.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З наведеного вбачається, що позивач прострочив виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого порушив умови договору № 01-067691-19 від 25.11.2019.

Водночас, судом не приймаються доводи відповідача, що прострочення виконання грошового зобов`язання відбулось не з вини останнього з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 899 від 03.10.2012 Про порядок здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку з огляду на наступне.

Так, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 916/1345/18.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму забезпеченого платежу (завдатку) у розмірі 15 540,00 грн, який ПрАТ НЕК "Укренерго" повинно було повернути ТзОВ ВП "Агромайстер" після здійснення останнім поставки товару.

Судом встановлено, що у відповідності до п. 15.2. договору забезпечення виконання договору надається у вигляді завдатку. Розмір забезпечення виконання договору (завдатку) становить 15 540,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням №1525 від 21.11.2019 позивачем перераховано платіж (завдаток) на суму 15 540,00 грн.

При цьому, в п. 15.4. договору зазначено, що покупець повертає постачальнику забезпечення виконання договору (завдаток) після належного (без порушень) виконання постачальником умов договору або дострокового розірвання договору сторонами (за умови відсутності на дату розірвання договору порушення виконання постачальником з його вини зобов`язань за договором), але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Разом з тим, відповідач, обґрунтовуючи підстави неповернення суми забезпечення виконання договору (завдатку) посилається на п. 15.4. договору.

Отже, згідно з умовами цього пункту договору забезпечення виконання договору (завдаток) не повертається постачальнику в разі порушення постачальником умов договору.

Пунктом 13.1 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару протягом 25 календарних днів з моменту підписання договору та його реєстрації у НЕК Укренерго , але не пізніше 30.12.2019 (в залежності від того, яка дата наступить раніше).

Судом встановлено, що позивачем виконано поставку товару 28.12.2019, що підтверджується видатковою накладною № 144 від 28.12.2019, актом прийому-передачі обладнання, а також не заперечується відповідачем.

Відтак, з наведеного вбачається, що сторони в договорі погодили кінцевий строк здійснення поставки за договором № 01-067691-19 від 25.11.2019, який позивачем не порушено, відповідно сума забезпечення виконання договору (завдаток) у розмірі 15 540,00 грн підлягає поверненню позивачу.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Агромайстер" про стягнення з Приватного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Укренерго" суми сплаченого забезпечення виконання договору (завдатку) у розмірі 15 540,00 грн, що має наслідком її задоволення.

Крім того, ураховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо повної оплати за поставлений товар, а також неповернення суми забезпечення договору (завдатку) позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 258,91 грн, інфляційні втрати в сумі 997,97 грн та 3% річних в розмірі 812,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до п. 8.2. договору за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, та встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, відповідно заявлена вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Водночас, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, та встановив, що в них допущено арифметичну помилку, проте заявлені суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки їх розмір не перевищує суму, обчислену судом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в частині задоволених вимог покладаються на відповідача.

Щодо розподілу судових витрат у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, суд відзначає наступне.

За приписами ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не подано до суду будь-яких заяв щодо відшкодування судових витрат за рахунок відповідача або повернення сплаченої суми позивачу внаслідок закриття провадження у справі, суд унеможливлений вирішити питання щодо повернення судового збору. Водночас, суд роз`яснює ТзОВ ВП "Агромайстер" , що останнє не позбавлене права звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено таке.

Як вбачається із позовних матеріалів, ТзОВ ВП "Агромайстер" просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

У відповідності до положень ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем надано договір про надання адвокатом правової допомоги № 17-20 від 30.06.2020, укладений між ТзОВ ВП "Агромайстер" та адвокатом Гончаровим А.М., додаткову угоду № 1 до договору про надання адвокатом правової допомоги № 17-20 від 30.06.2020, відповідно до якої загальна вартість послуг адвоката становить 10 000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.06.2020 на суму 10 000,00 грн, а також квитанцію до прибуткового касового ордера № 17-20 від 30.06.2020 на суму 10 000,00 грн.

Отже, оскільки в матеріалах справи міститься підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що ТзОВ ВП "Агромайстер" надано суду належні докази щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, тому заявлена вимога підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Агромайстер" до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині стягнення заборгованості в розмірі 46 620,00 грн - закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Агромайстер" в частині стягнення суми забезпечувального платежу в розмірі 15 540,00 грн, пені в розмірі 1 258,91 грн, 3% річних в розмірі 812,34 грн та інфляційних втрат в розмірі 997,97 грн задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство "Агромайстер" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Жовтнева, будинок 11, квартира 98; ідентифікаційний код 20619167) суму забезпечувального платежу в розмірі 15 540 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок) грн 00 коп., пеню в сумі 1 258 (одна тисяча двісті п`ятдесят вісім) грн 91 коп., 3% річних в розмірі 812 (вісімсот дванадцять) грн 34 коп., інфляційні втрати в сумі 997 (дев`ятсот дев`яносто сім) грн 97 коп., судовий збір в розмірі 599 (п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 68 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук