Ухвала

від 15.09.2020 по справі 921/298/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.09.2020Справа № 921/298/20

За позовом Бережанського колективного підприємства по веденню лісового

господарства

до 1. Тернопільської обласної державної адміністрації

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна

кераміка"

про - визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської обласної

державної адміністрації № 257/01.02-01 від 30.04.2020 "Про надання

Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бережанської міської ради";

- визнання незаконним припинення права постійного користування Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства земельною ділянкою площею 182, 800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.03.1998 серія ІІ-ТР № 002145 з переведення зазначеної земельної ділянки до земель запасу державної власності;

- визнання недійсним наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 52,0000 га в оренду до 07 лютого 2039 року (на строк дії спеціального дозволу на користування надрами) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами за рахунок земель запасу на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Вегера А.В.

Представники учасників справи:

від позивача: Качур С.В. за ордером серії ТР № 076647 від 14.09.2020;

Яворський А.В. за ордером серії ТР № 074930 від 13.08.2020;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Бережанське колективне підприємство по веденню лісового господарства (далі - позивач) звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" (далі - відповідач-2) про:

- визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 257/01.02-01 від 30.04.2020 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бережанської міської ради";

- визнання незаконним припинення права постійного користування Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства земельною ділянкою площею 182,800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.03.1998 серія ІІ-ТР № 002145 з переведення зазначеної земельної ділянки до земель запасу державної власності;

- визнання недійсним наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 52,0000 га в оренду до 07 лютого 2039 року (на строк дії спеціального дозволу на користування надрами) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами за рахунок земель запасу на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту.

Одночасно, у пункті 3 прохальної частини позовної заяви позивачем викладено клопотання про витребування у відповідачів документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації № 257/01.02-01 від 30.04.2020.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказував на те, що спірним розпорядженням Тернопільська обласна державна адміністрація всупереч вимог чинного законодавства незаконно припинила право постійного користування позивача земельною ділянкою, перевела її до земель запасу державної власності та надала Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 52,000 га в оренду землі до 07 лютого 2039 року. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 19.05.2020 у справі № 921/298/20 вищевказану позовну заяву передано до господарського суду міста Києва за виключною підсудністю на підставі статей 30, 31 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2020 року подану Бережанським колективним підприємством по веденню лісового господарства позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

24.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків, а також заяву про забезпечення позову, відповідно до змісту якої позивач просив суд:

- зупинити дію розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 30.04.2020 № 257/01.-02-01 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бережанської міської ради";

- накласти арешт на земельну ділянку постійного користування Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства земельною ділянкою площею 182,800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.03.1998 року серія ІІ-ТР № 002145;

- заборонити Тернопільській обласній державній адміністрації приймати рішення про затвердження землевпорядної документації щодо переведення земельної ділянки площею 182,800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.03.1998 року серія ІІ-ТР № 002145 до земель запасу державної власності, право постійного користування якою є Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства;

- заборонити передавати у власність чи користування (оренду, суборенду) або будь-яким іншим способом відчужувати дану земельну ділянку або її частини;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" здійснювати поділ земельної ділянки площею 52,0000 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту;

- заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області, його відділам та структурним підрозділам, вносити зміни до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 182,8000 га постійного користування Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства земельною ділянкою площею 182,800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.03.1998 року серія ІІ-ТР № 002145, в тому числі щодо скасування державної реєстрації даної ділянки у зв`язку з її поділом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2020 викликано представників Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства, Тернопільської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" для розгляду заяви Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства про забезпечення позову в судове засідання на 03.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2020 відкрито провадження у справі № 921/298/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувані додаткові докази у справі, підготовче засідання призначено на 22.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у задоволенні заяви Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства про забезпечення позову відмовлено.

07.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подані, зокрема, додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

21.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 22.07.2020 року представники сторін не з`явились, витребувані ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2020 документі надані не були.

У зв`язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2020 року строк проведення підготовчого провадження у справі № 921/298/20 було продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 15.09.2020 року та повторно витребувано у відповідачів документи, які стали підставою для прийняття розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації № 257/01.02-01 від 30.04.2020.

22.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

23.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву № 02-4985/16 від 20.07.2020, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що позивач не є правонаступником Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства, якому видано Державний акт на право постійного користування землею від 20.03.1998 серія ІІ-ТР № 002145, тоді як позивач не відноситься до переліку юридичних осіб, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності відповідно до положень статті 92 Земельного кодексу України. Крім того, Бережанським колективним підприємством по веденню лісового господарства не було надано жодних доказів на підтвердження сплати ним земельного податку від моменту виникнення (на думку позивача) права постійного користування вищенаведеною земельною ділянкою. Також позивач зазначив, що виділену Бережанському міжгосподарському підприємству по веденню лісового господарства згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.03.1998 серія ІІ-ТР № 002145 земельну ділянку не було сформовано у встановленому законом порядку, а права на цю ділянку не зареєстровані.

27.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача 1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

21.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву від 12.08.2020 року про зменшення розміру позовних вимог, їх уточнення та доповнення додатковими обставинами, згідно з якою останній просив суд визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 30.04.2020 № 257/01.02-01 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бережанської міської ради".

21.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь від 13.08.2020 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів свої аргументи на підтвердження безпідставності заперечень відповідача 1 проти позову.

14.09.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача 2 подано клопотання № 17 від 09.09.2020 про долучення до матеріалів справи копій витребуваних судом документів, які стали підставою для прийняття розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації № 257/01.02-01 від 30.04.2020.

14.09.2020 року на електронну адресу господарського суду міста Києва представником відповідача 2 надіслано клопотання, в якому останній просив суд зупинити провадження у справі № 921/298/20 до набрання законної сили рішенням суду в справі № 921/39/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" до Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства та Бережанської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "КЕРАМІК" про визнання незаконним та скасування рішення № 242 Бережанської міської ради від 22 квітня 1997 року у частині пункту 3 щодо надання Бережанському МПЛГ земельної ділянки в постійне користування та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування наведеного клопотання відповідач 2 зазначав про те, що предметом спору в справі № 921/39/20, яка перебуває у провадженні господарського суду Тернопільської області, є визнання незаконним та скасування рішення № 242 Бережанської міської ради від 22 квітня 1997 року в частині пункту 3 щодо надання Бережанському МПЛГ земельної ділянки в постійне користування, а також визнання недійсним державного акту на право постійного користування на земельну ділянку, яким Бережанське колективне підприємство по веденню лісового господарства обґрунтовує свої речові права на спірну земельну ділянку та позовні вимоги у справі № 921/298/20.

Крім того, 14.09.2020 року на електронну адресу господарського суду міста Києва представником відповідача 1 надіслано аналогічне за змістом клопотання про зупинення провадження у справі № 921/298/20.

15.09.2020 року на електронну адресу господарського суду міста Києва представником відповідача 2 надіслано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене підготовче засідання 15.09.2020 року не забезпечили.

Представники позивача у цьому засіданні заперечили проти задоволення клопотань про зупинення провадження у даній справі, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Розглянувши у підготовчому засіданні 15.09.2020 року заяву позивача від 12.08.2020 року про зменшення розміру позовних вимог, їх уточнення та доповнення додатковими обставинами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачені процесуальні права та обов`язки сторін.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частина 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з позовної заяви, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 257/01.02-01 від 30.04.2020 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бережанської міської ради; визнання незаконним припинення права постійного користування Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства земельною ділянкою площею 182,800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.03.1998 серія ІІ-ТР № 002145 з переведення зазначеної земельної ділянки до земель запасу державної власності; визнання недійсним наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 52,0000 га в оренду до 07 лютого 2039 року (на строк дії спеціального дозволу на користування надрами) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами за рахунок земель запасу на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту.

При цьому, судом встановлено, що у поданій заяві про уточнення позовних вимог позивач фактично відмовляється від позовних вимог в частині визнання незаконним припинення права постійного користування Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства земельною ділянкою площею 182,800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.03.1998 серія ІІ-ТР № 002145 з переведення зазначеної земельної ділянки до земель запасу державної власності; визнання недійсним наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 52,0000 га в оренду до 07 лютого 2039 року (на строк дії спеціального дозволу на користування надрами) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами за рахунок земель запасу на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту.

У підготовчому засіданні 15.09.2020 року представники позивача повідомили, що вищенаведена заява за своїм змістом та правовою природою є заявою про відмову від частини позовних вимог, а також просили суд задовольнити її в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заява позивача від 12.08.2020 року за своїм змістом є заявою про відмову від позову в частині вищенаведених позовних вимог в розумінні статті 191 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 2 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1-3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз приписів статті 191 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти до висновку, що підставами відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є:

- представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову);

- відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Як зазначив Верховний Суд у постанові № 925/2151/14 від 17.04.2019, положення статті 191 Господарського процесуального кодексу України не встановлюють підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову у вигляді того, що така відмова порушує права як товариства, так і інших осіб, окрім випадків коли особу позивача представляє її законний представник і його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Також приписами статті 191 Господарського процесуального кодексу України не визначено підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову від позову у зв`язку з її недостатньою обґрунтованістю.

Розглянувши подану позивачем заяву від 12.08.2020 року, суд встановив, що її підписано представником Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства адвокатом Яворським А.В., який відповідно до ордеру серії ТР № 074930 від 13.08.2020, виданого без будь-яких обмежень, має повноваження на вчинення такої процесуальної дії.

Враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності господарського судочинства та не суперечить інтересам позивача, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову в цій справі.

У зв`язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від частини позовних вимог і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 191 та пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Положеннями частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення також викладені у частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що позивач відмовився від частини позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення Бережанському колективному підприємству по веденню лісового господарства з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при пред`явленні таких позовних вимог.

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Бережанським колективним підприємством по веденню лісового господарства за подання позовної заяви, яка містила у собі три немайнові вимоги, було сплачено судовий збір у загальному розмірі 6 306,00 грн., що підтверджується квитанціями № 0.0.1705930455.1 від 15.05.2020 на суму 4 054,00 грн., № 0.0.1705929558.1 від 15.05.2020 на суму 2 027,00 грн. та № 0.0.1745248758.1 від 22.06.2020 на суму 225,00 грн., оригінали яких знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин, враховуючи прийняття судом відмови від позову та закриття провадження у справі в частині двох немайнових вимог позивача, суд вважає за можливе повернути останньому 50 відсотків сплаченого судового збору за такі вимоги у розмірі 2 102,00 грн.

У той же час, розглянувши у підготовчому засіданні 15.09.2020 року подані відповідачами клопотання про зупинення провадження у справі № 921/298/20 до вирішення пов`язаної з нею справи № 921/39/20, суд вирішив задовольнити їх, враховуючи наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного складу господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відтак, об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій пов`язаній справі.

Водночас пов`язаною справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні господарського суду Тернопільської області перебуває справа № 921/39/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" до Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства та Бережанської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "КЕРАМІК", про визнання незаконним та скасування рішення № 242 Бережанської міської ради від 22 квітня 1997 року у частині пункту 3 щодо надання Бережанському МПЛГ земельної ділянки в постійне користування та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Предметом спору в означеній справі є рішення Бережанської міської ради № 242 від 22 квітня 1997 року у частині, що стосується надання Бережанському міжгосподарському підприємству по веденню лісового господарства в постійне користування земельної ділянки площею 182,800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту, а також Державний акт на право постійного користування землею від 20.03.1998 серія ІІ-ТР № 002145, на підставі якого, за твердженням позивача, йому належать речові права на вказану земельну ділянку, з метою відновлення яких останній звернувся до суду з позовом у справі № 921/298/20.

Відтак, обставини, які є підставою позову у справі № 921/298/20, є предметом дослідження у справі № 921/39/20, і рішення суду в останній безпосередньо впливає на вирішення даного спору, оскільки стосуватиметься встановлення підстав для визнання незаконними та скасування правовстановлюючих документів постійного користувача спірної земельної ділянки та наявності в нього відповідних речових прав на цю ділянку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що справа № 921/39/20 є пов`язаною з даною справою, оскільки в ній інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі, а також може встановити факти, які мають преюдиціальне значення.

При цьому суд зазначає, що з огляду на предмет позову у даній справі та суб`єктний склад учасників судового процесу, суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються господарським судом у справі № 921/39/20 внаслідок одночасного розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами.

Крім того, питання щодо законності рішення Бережанської міської ради № 242 від 22 квітня 1997 року у частині, що стосується надання Бережанському міжгосподарському підприємству по веденню лісового господарства в постійне користування земельної ділянки площею 182,800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту, а також виданого Державного акту на право постійного користування землею від 20.03.1998 серія ІІ-ТР № 002145, не входить до предмета спору в справі № 921/298/20, і в суду відсутня можливість, зокрема, визнати незаконним та скасувати вищенаведене рішення органу місцевого самоврядування та/або відповідний Державний акт в силу прямої заборони, встановленої частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 921/39/20, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 921/298/20 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 921/39/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" до Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства та Бережанської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "КЕРАМІК" про визнання незаконним та скасування рішення № 242 Бережанської міської ради від 22 квітня 1997 року у частині пункту 3 щодо надання Бережанському МПЛГ земельної ділянки в постійне користування та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Керуючись статтями 46, 191, 227, 229, 231, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства від позову в частині вимоги про визнання незаконним припинення права постійного користування Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства земельною ділянкою площею 182,800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.03.1998 серія ІІ-ТР № 002145 з переведення зазначеної земельної ділянки до земель запасу державної власності, а також вимоги про визнання недійсним наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 52,0000 га в оренду до 07 лютого 2039 року (на строк дії спеціального дозволу на користування надрами) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами за рахунок земель запасу на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту.

2. Провадження у справі № 921/298/20 в частині позовних вимог Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства про визнання незаконним припинення права постійного користування Бережанського міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства земельною ділянкою площею 182,800 га на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 20.03.1998 серія ІІ-ТР № 002145 з переведення зазначеної земельної ділянки до земель запасу державної власності та про визнання недійсним наданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" дозволу на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 52,0000 га в оренду до 07 лютого 2039 року (на строк дії спеціального дозволу на користування надрами) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами за рахунок земель запасу на території Бережанської міської ради Тернопільської області за межами населеного пункту, закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. Повернути Бережанському колективному підприємству по веденню лісового господарства (47501, Тернопільська область, місто Бережани (пн), вулиця Мічуріна, будинок 1; код ЄДРПОУ 21142262) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., сплачений на підставі квитанції № 0.0.1705930455.1 від 15.05.2020 на суму 4 054,00 грн., квитанції № 0.0.1705929558.1 від 15.05.2020 на суму 2 027,00 грн. та квитанції № 0.0.1745248758.1 від 22.06.2020 на суму 225,00 грн.

4. Зупинити провадження у справі № 921/298/20 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 921/39/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" до Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства та Бережанської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "КЕРАМІК" про визнання незаконним та скасування рішення № 242 Бережанської міської ради від 22 квітня 1997 року у частині пункту 3 щодо надання Бережанському МПЛГ земельної ділянки в постійне користування та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

5. Зобов`язати сторони повідомити про результати розгляду по суті господарським судом Тернопільської області справи № 921/39/20.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання у відповідності до пункту 17.5 частини 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.09.2020 року.

Суддя В.С. Ломака