Рішення

від 08.09.2020 по справі 920/407/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.2020 Справа № 920/407/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/407/20

за позовом Приватного підприємства "Агроспаське" (вул. В`язова, 1, с. Спаське, Кролевецький район, Сумська область, 41354),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтерагростандарт" (вул. Харківська, буд. 111, м. Суми, 40007),

про стягнення 3 919 101 грн 82 коп.,

представники учасників справи:

від позивача - Докукін І.М.;

від відповідача - Вовк О.В. (на оголошення вступної та резолютивної частин рішення суду - не з`явився);

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 3 919 101 грн. 82 коп., в тому числі 1 752 320 грн 95 коп. вартості недопоставленого товару (попередня оплата) відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 2020-1001/03 від 10.01.2020, 2 102 785 грн 14 коп. штрафу, 43 495 грн 97 коп. пені за прострочення поставки товару, 14 018 грн 57 коп. інфляційних втрат, 6481 грн 19 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/407/20; призначено підготовче засідання на 01.06.2020, 11:30; відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України; позивачу наданий семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив.

20.05.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3927 від 20.05.2020), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, ПП "Агроспаське" не вчинено всіх необхідних дій, передбачених умовами договору та додатками до нього, які направлені на належне виконання договору, що унеможливлює постачання товару на його адресу. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання, тому вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими. Попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які очікує понести відповідач у зв`язку із розглядом справи складає 25 000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.06.2020 відкладене підготовче засідання на 24.06.2020, 10:30; відповідачу наданий десятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.

22.06.2020 позивач подав відповідь на відзив (вх. №5105 від 22.06.2020), в якій зазначає, що виконав всі покладені на нього зобов`язання відповідно до укладеного між сторонами договору.

У судовому засіданні 24.06.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.07.2020, 10:00, зобов`язання відповідача подати видаткові накладні на часткову поставку товару на суму 319 680 грн 17 коп., про яку зазначає у позовній заяві позивач з посиланням на те, що видаткових накладних на вказану поставку відповідачем надано не було.

02.07.2020 відповідач подав клопотання (вх. № 5541 від 02.07.2020), в якому просить суд відкласти розгляд справи з метою об`єктивного та всебічного розгляду всіх обставин, враховуючи, що на адресу позивача було направлено (продубльовано) первинні документи на підтвердження факту поставки товару та відповідач очікує повернення відповідних накладних для долучення до матеріалів справи. До клопотання додані докази направлення на адресу позивача видаткових накладних № ТД0313-14 від 13.03.2020, № ТД 0313-28 від 13.03.2020 (фіскальний чек від 01.07.2020, опис вкладення у цінний лист від 01.07.2020).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладене підготовче засідання на 20.07.2020, 12:00.

13.07.2020 позивач подав пояснення по справі (вх. №5996 від 13.07.2020), в якому зазначає, що відповідачем було поставлено позивачу за договором товар на загальну суму 319 680 грн. 17 коп. Видаткові накладні чи будь-які інші документи на підтвердження отримання зазначеної кількості товару у позивача були відсутні, так як вони не були вчасно надані відповідачем під час відвантажування товару. 02.07.2020 до позивача надійшов лист від відповідача з видатковою накладною № ТД 0313-14 від 13 березня 2020 року, товарно-транспортною накладною №ТД 0313-14 від 13.03.2020, видатковою накладною № ТД 0313-28 від 13 березня 2020 року, товарно-транспортною накладною №ТД 0313-28 від 13.03.2020 на поставку товару загальною масою 43,200т вартістю 319 680 грн. 17 коп., які були підписані сторонами. Той факт, що відповідачем було поставлено ПП "Агроспаське" частину товару, повністю нівелює доводи висловлені представником відповідача в судовому процесі з приводу відсутності транспортної інструкції, що стало наслідком не поставки зазначеного у договорі товару на адресу позивача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.07.2020 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2020, 12:30.

У судовому засіданні 29.07.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 08.09.2020, 10:30.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 2020-1001/03 від 10.01.2020, відповідач зобов`язується поставити і передати у власність позивача хімічну продукцію (іменовану надалі - товар), а позивач зобов`язується належним чином прийняти й оплатити товар в сумі, строки та на умовах визначених даним договором.

Товар поставляється партіями в порядку та на умовах, визначених даним договором, відповідно до додатків, що укладаються сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).

Найменування товару, його кількість, одиниця виміру, асортимент, ціна одиниці товару, вартість партії товару, строки та базис поставки товару та інші умови визначаються сторонами в додатках до даного договору (п. 1.3. договору).

Умови поставки товару узгоджені сторонами у розділі 3 договору.

Поставка товару відбувається на підставі транспортної інструкції покупця, яка є невід`ємною частиною виконання договору і документом, що підтверджує наміри покупця в отриманні товару, та надається постачальнику в письмовій (електронній) формі за 3 (дні) до поставки з обов`язковим зазначенням: номера та дати договору поставки товару; найменування вантажоодержувача, його місцезнаходження, ідентифікаційного коду (коду ЄДРПОУ) та коду по залізниці; найменування, асортименту та кількості товару, виду упаковки (тари); строків (термінів) поставки; адреси місця призначення, куди має бути поставлено товар; автопідприємства та реквізити автотранспорту (в разі перевезення товару за рахунок покупця); назви та коду станції (в разі перевезення товару залізничним транспортом, при умові, що передачу товару перевізникові має здійснити постачальник) (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору, якщо постачальник протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання транспортної інструкції покупця не надав останньому відмову в прийнятті такої транспортної інструкції до виконання, вважається, що транспортна інструкція покупця узгоджена сторонами і постачальник прийняв її до виконання.

За умовами п. 3.7. договору, зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними та право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент поставки товару.

Моментом поставки товару вважається: у випадку передачі товару на складі постачальника (виробника) - момент відвантаження товару покупцю або перевізнику; у випадку відвантаження залізничним транспортом - момент проставляння штемпельної відмітки на залізничній накладній.

Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної (п. 3.8. договору).

Пунктом 3.9. договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за цим договором, ненадання або несвоєчасного надання транспортної інструкції, постачальник має право призупинити відвантаження товару. Постачальник звільняється від зобов`язань по виконанню умов цього договору в частині подальшої поставки товару, при відсутності підтвердження про можливість виконання умов договору з боку покупця.

За умовами п. 3.10 договору, у разі ненадання постачальнику транспортної інструкції на відвантаження товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, постачальник залишає за собою право повернути зазначені грошові кошти покупцеві та відмовитися від поставки.

Згідно із п. 5.1. договору, покупець здійснює оплату за товар в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури у порядку та строки, що визначені у додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з додатком № 1 до договору відповідач зобов`язався поставити позивачу товар (карбамід) у кількості 280, 000 т загальною вартістю 2072001 грн 12 коп.

Умови поставки товару згідно правил INCOTERMS - 2010: "СРТ, ст. Кролевець Південно-західної залізничної дороги".

Ціна Товару встановлена на умовах: "СРТ, ст. Кролевець Південно-західної залізничної дороги", згідно правил INCOTERMS - 2010.

Оплата за товар здійснюється на поточний банківський рахунок постачальника наступним чином: 100% попередня оплата вартості товару до 11.01.2020. Ціна за товар дійсна до 11.01.2020.

Термін поставки товару - до 10.03.2020, на підставі транспортної інструкції покупця, погодженої постачальником, але не раніше виконання покупцем вимог цього додатку щодо попередньої оплати вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно з платіжним дорученням № 2778 від 11.01.2020 на підставі рахунку № 9 від 10.01.2020 (оплата за карбамід) перераховано відповідачу 2 072 001 грн. 12 коп.

Згідно з видатковими накладними № ТД 0313-14 від 13.03.2020 та № ТД 0313-28 від 13.03.2020, товарно-транспортними накладними від 13.03.2020 відповідач поставив позивачу товар загальною вартістю 319 680 грн 16 коп. Видаткові та товарно-транспортні накладні, як вказує позивач та не спростовує відповідач, не були надані позивачу для підписання під час поставки, такі документи фактично оформлені шляхом підписання постачальником та покупцем 08.07.2020.

Доказів поставки відповідачем позивачу товару за договором на суму 1 752 320 грн 95 коп. у строк до 10.03.2020 матеріали справи не містять.

30.03.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про повернення вартості недопоставленого товару на суму 1 752 320 грн 95 коп., у зв`язку з простроченням поставки товару та втратою інтересу покупця до виконання зобов`язання (договору).

Листом № 16/04/20/01 від 16.04.2020 відповідач повідомив позивача про те, що не зміг виконати у повному обсязі свої зобов`язання за договором у передбачений договором строк через перебої у поставці мінеральних добрив постачальниками відповідача та негативною ситуацією на ринку мінеральних добрив у 2020 році. Відповідач також зазначив, що до нестабільної ситуації призводить недопоставка на адресу відповідача по найбільш затребуваним товарам, в тому числі імпортованим, обмеження роботи транспортних компаній, нестабільність роботи складів через введення карантину в державі. Відповідач запевнив, що ним вживаються всі заходи для повернення раніше перерахованих коштів до 15 травня 2020 року. У разі виникнення потреби у недопоставленому товарі, після взаємної згоди обох сторін, відповідач зазначив, що зобов`язується здійснити поставку недопоставленого товару до 15 травня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не передав у власність позивача товар, попередню оплату в сумі 1 752 320 грн 95 коп. на вимогу позивача не повернув.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач вказує на те, що позивач не виконав договірних зобов`язань в частині надання постачальнику транспортної інструкції, що унеможливило постачання товару.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Згідно зі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Судом встановлено, що факт перерахування позивачем відповідачу коштів у строки встановлені договором в сумі 2072001 грн. 12 коп. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням. Доказів поставки відповідачем позивачу товару у повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем такі докази не подані.

Твердження відповідача з посиланням на ст. 613 ЦК України про те, що поставку товару у строки визначені договором унеможливило ненадання позивачем транспортної інструкції, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У додатку № 1 до договору сторонами узгоджено кількість, номенклатуру, вартість товару, умови поставки, строки оплати товару та строки поставки.

Термін поставки визначено моментом у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, зокрема конкретною датою - до 10.03.2020, з умовою - не раніше виконання покупцем вимог щодо попередньої оплати товару.

Попередня оплата перерахована позивачем у строк визначений договором 11.01.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 2778 від 11.01.2020.

Ненадання (несвоєчасне надання) транспортної інструкції не змінює строку поставки товару, а надає відповідачу право, виходячи з умов договору, призупинити відвантаження товару, повернути грошові кошти покупцеві та відмовитися від поставки.

Судом встановлено, що відповідачем здійснена часткова поставка товару на суму 319 680 грн. 16 коп. Разом з цим, останній не подав доказів повідомлення позивача про призупинення відвантаження товару на суму 1 752 320 грн 95 коп. відповідно до п. 3.9. договору, повідомлення позивача про повернення коштів та відмову від поставки відповідно до п. 3.10 договору через ненадання транспортної інструкції.

У відповіді на претензію відповідач не зазначив про неможливість поставки товару через ненадання транспортної інструкції, визнав факт прострочення поставки товару та повідомив, що здійснюватиме повернення раніше перерахованих позивачем коштів за товар до 15 травня 2020 року.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ненадання транспортної інструкції, на підставі якої за умовами договору та додатку здійснюється поставка товару, не є простроченням кредитора в силу статті 613 цього Кодексу.

Доказів повернення позивачу попередньої оплати, у зв`язку з не поставкою товару, відповідач не подав.

Враховуючи викладені встановлені судом обставини, оскільки відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язань щодо поставки товару, грошові кошти в сумі 1 752 320 грн 95 коп. на вимогу позивача не повернув, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 752 320 грн 95 коп. заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо поставки товару у строк до 10.03.2020.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. договору, за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від вартості непереданого товару за кожний календарний день прострочення.

Пунктом 7.10 договору визначено, що за порушення строку поставки товару, який вказано у відповідному додатку (ах) до даного договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% за кожні 7 днів, від вартості несвоєчасно поставленого товару .

Згідно з поданим розрахунком, позивачем відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 43 495 грн 97 коп. за період з 10.03.2020 по 23.04.2020, виходячи з суми заборгованості в розмірі 1 752 320 грн. 95 коп., а також штраф в сумі 2 102 785 грн 14 коп. в розмірі 20% за кожні 7 днів прострочення поставки від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Абзацом другим частини першої статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в частині сьомій статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.09.2019 у справі N 904/5770/18.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідач не поставив позивачу товар у строк до 10.03.2020, відповідно, прострочення поставки товару почалося з 11.03.2020; станом на 30.03.2020 позивач відмовився від зобов`язання у зв`язку з простроченням поставки та втратою інтересу до виконання відповідачем поставки товару, вимагаючи повернення перерахованої попередньої оплати.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за несвоєчасну поставку товару у період 11.03.2020 до 29.03.2020, враховуючи, що станом на 30.03.2020 позивач скористався своїх правом вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати, що за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Штрафом, за приписами викладених норм, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З викладеного вбачається, що кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання; б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Оскільки штраф не має триваючого характеру, з урахуванням положень ст. 549 ЦК України та ст. 231 ГК України, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 350464 грн 19 коп. в розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

У зв`язку з викладеним, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної поставки товару, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 18 385 грн. 01 коп. за період з 11.03.2020 до 29.03.2020, виходячи з вартості непоставленого товару в сумі 1752320 грн 95 коп. та штрафу в сумі 350 464 грн. 19 коп. Розрахунок пені здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2020 та долучений до матеріалів справи.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 25110 грн 96 коп., штрафу в сумі 1752320 грн. 95 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 6481 грн. 19 коп. та втрат від інфляції в сумі 14 018 грн 57 коп. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, в межах яких відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.07.2019 у справі N 910/5773/18.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладеним між сторонами договором поставки розмір таких процентів не встановлено.

У зв`язку з зазначеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 14 018 грн 57 коп. інфляційних втрат, 6481 грн 19 коп. 3% річних за їх необґрунтованістю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерагростандарт" (вул. Харківська, буд. 111, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 38244851) на користь Приватного підприємства "Агроспаське" (вул. В`язова, 1, с. Спаське, Кролевецький район, Сумська область, 41354, код ЄДРПОУ 35149151) 1 752 320 грн 95 коп. заборгованості, 350464 грн 19 коп. штрафу, 18385 грн 01 коп. пені, 58102 грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI (Перехідні положення) Кодексу.

Повне рішення складене та підписане суддею 17.09.2020.

Суддя Є.А. Жерьобкіна