Рішення

від 17.09.2020 по справі п/320/532/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року № П/320/532/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" до Офісу великих платників податків ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" з позовом до Офісу великих платників податків ДПС України, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000174203.

Позовні вимоги ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки обставини та факти не відповідають дійсності, оскільки позивач мав всі законні підстави для формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин з контрагентами ТОВ "МІКСТОРА", ТОВ "САРГАН ПЛЮС" та ТОВ "ТАНДЕМ-АГРО ТРЕЙД", що підтверджується первинною документацією. Стверджено, що господарські операції між ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" та зазначеними контрагентами реально існували та оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Позивач вважає, що податковий орган не має законних підстав робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем, у зв`язку із чим посилається на безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмовий відзив проти позову, в якому зазначив, що посадові особи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про завищення ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" суми податкового кредиту на суму 655306,84 грн.

Ухвалою суду від 21.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство Миронівський хлібопродукт (ідентифікаційний код 25412361, місцезнаходження: 08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1), зареєстроване 10.03.2006 як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 23-28).

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу, основним видом економічної діяльності Миронівський хлібопродукт є оптова торгівля м`ясом та м`ясними продуктами.

Судом встановлено, що у період з 26.11.2019 по 16.12.2019, відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС України від 20.11.2019 №503, та направлень на перевірку від 26.11.2019 №280, від 13.12.2019 №335, працівниками ОВПП ДФС України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача по декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року (реєстраційний номер 9248602926 від 24.10.2019) з урахуванням уточнюючих розрахунків, з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень.

За результатами перевірки складено Акт від 19 грудня 2019 року №753/28-10-42-03/25412361 Про результати документальної позапланової перевірки ПрАТ Миронівський хлібопродукт (код ЄДРПОУ 25412361) по декларації за вересень 2019 року (реєстраційний номер №9248602926 від 24.10.2019) з урахуванням уточнюючих розрахунків з питань відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., яким виявлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року на загальну суму 91770,00 грн., що призвело до завищення значення суми від`ємного значення, по взаємовідносинам з:

- TOB МІКСТОРА (код ЄДРПОУ 42493084) що відображені в декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року на суму ПДВ 474103,50 грн. що призвело до завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду вересня 2019 року на суму ПДВ 474 103,50 грн.;

- ТОВ ТАНДЕМ-АГРО ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 42157674) що відображені в декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму ПДВ 93 863,17 грн. що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року на суму ПДВ 93 863,17 грн.;

- ТОВ САРГАН ПЛЮС (код ЄДРПОУ 42175379) що відображені в декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму ПДВ 87 339,17 грн. що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року на суму ПДВ 87 339,17 грн.

У зв`язку з вказаними вище порушеннями, на підставі Акту перевірки від 19.12.2019 №753/28-10-42- 03/25412361 Офісом великих платників податків ДПС прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000174203 від 13.01.2020, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 655306,00 грн. (т.1, а.с. 97).

Позивач, вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.7 Податкового кодексу, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз наведених вище положень Податкового кодексу дає підстави для висновку, що суми податку на додану вартість, сплачені платником податків авансом у попередньому або звітному податковому періодах постачальникам товарів/послуг, враховуються при розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у випадку прийняття платником податків рішення про повернення суми бюджетного відшкодування за умови наявності у такого платника податків відповідного права на отримання бюджетного відшкодування.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).

З системного аналізу наведених вище положень законодавства з`ясовується, що єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14 січня 2015 року №К/9991/72258/12, від 21 жовтня 2014 року №К/800/6170/14 та від 26 серпня 2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Як встановлено у ході розгляду справи, відповідачем ставляться під сумнів господарські відносини між ПрАТ "Миронівський хлібпродукт" із контрагентами: ТОВ "Мікстора", ТОВ "Тандем-Агро Трейд", ТОВ "Сарган Плюс" у період вересня 2019 року.

З приводу взаємовідносин ПрАТ "Миронівський хлібпродукт" та ТОВ "Мікстора", суд зазначає наступне.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Мікстора" виникли на підставі договору про надання маркетингових послуг від 24.09.2018 №24/09 "Н", в якому передбачено, що контрагент надає позивачу маркетингові та трейд маркетингові послуги, а позивач приймає та оплачує контрагенту належним чином надані послуги (т. 1, а.с. 100-101).

На виконання вимог вказаного договору укладено додаткові угоди, зокрема: перелік послуг наведений в Додатку № 2 до Договору №24№24/09 "Н" (т. 1, а.с. 102-103), Додатковою угодою №1 від 29.10.2018 уточнено умови з приводу розрахунків (т. 1, а.с. 103), Додатком № З від 26.12.2019 затверджено специфікації, які містять найменування (вид), вартість послуг, кількість, одиницю виміру, термін та місце надання послуг (а.с. 105).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем до перевірки надавались:

- акт здачі-приймання наданих послуг від 07.08.2019 (т. 1, а.с. 104);

- угода №2 про залік зустрічних однорідних послуг;

- податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН (т. 3, а.с. 146-148);

- звіт про надання послуг (т. 2, а.с. 235-250, т. 3, а.с. 1 )

- акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2019 по 30.09.2019 (т. 3, а.с. 149-151);

- оборотна-сальдові відомість (т. 3, а.с. 152-153).

З приводу взаємовідносин ПрАТ "Миронівський хлібпродукт" та ТОВ "Сарган", суд зазначає наступне.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Сарган" виникли на підставі договору про надання маркетингових послуг від 21.08.2018 №21/08 "Н", в якому передбачено, що контрагент надає позивачу маркетингові та трейд маркетингові послуги, а позивач приймає та оплачує контрагенту належним чином надані послуги (т. 1, а.с. 114-115).

На виконання вимог вказаного договору укладено додаткові угоди, зокрема: перелік послуг наведений в Додатку № 2 (а.с. 116-117), Додатковою угодою №1 від 29.10.2018 уточнено умови з приводу розрахунків (т. 1, а.с. 117), Додатком № З від 26.12.2019 затверджено специфікації, які містять найменування (вид), вартість послуг, кількість, одиницю виміру, термін та місце надання послуг (а.с. 119).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем до перевірки надавались:

- акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2019 по 30.09.2019 (т. 2 а.с. 228-229);

- оборотно-сальдова відомість (т. 2, а.с. 230-233);

- акт здачі-приймання наданих послуг від 30.08.2019 (а.с. 128);

- угода № 4 від 02.09.2019 про залік зустрічних однорідних вимог (т. 1, а.с. 120);

- звіт про надання послуг (т. 2, а.с. 55-227).

З приводу взаємовідносин ПрАТ "Миронівський хлібпродукт" та ТОВ "Тандем-Агро-Трейд", суд зазначає наступне.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Тандем-Агро-Трейд" виникли на підставі договору про надання маркетингових послуг від 10.08.2018 №10/08 "Н", в якому передбачено, що контрагент надає позивачу маркетингові та трейд маркетингові послуги, а позивач приймає та оплачує контрагенту належним чином надані послуги (т. 1, а.с. 107-108).

На виконання вимог вказаного договору укладено додаткові угоди, зокрема: перелік послуг наведений в Додатку № 2 (т. 1, а.с. 109), Додатковою угодою №1 від 29.10.2018 уточнено умови з приводу розрахунків (т. 1, а.с. 110), Додатком № З від 26.12.2019 затверджено специфікації, які містять найменування (вид), вартість послуг, кількість, одиницю виміру, термін та місце надання послуг (а.с. 112).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем до перевірки надавались:

- податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН (т. 1, а.с. 121, 122);

- акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2019 по 30.09.2019 (т. 1, а.с. 123-125);

- звіт про надання послуг (т. 1, а.с. 126-248; т. 2, а.с. 1-55);

- акт здачі-приймання наданих послуг від 30.08.2019 (т. 1, а.с. 111-112);

- угода № 4 від 02.09.2019 про залік зустрічних однорідних вимог (т. 1, а.с. 113).

Дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів на надання маркетингових послуг, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем послуг підтверджується документально, господарські операції є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Отже, висновки відповідача про відсутність первинних документів, що підтверджують господарські операції із зазначеними контрагентами у ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачем надано усі необхідні первинні документи.

Щодо доводів, викладених відповідачем в Акті перевірки стосовно відсутності у контрагентів позивача персоналу та засобів для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Зі змісту Акта перевірки убачається, що доводи відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагента, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов`язаний дослідити первинні документи.

Таким чином, наведені в акті перевірки аргументи про недостатність у контрагентів персоналу та основних засобів для виконання взятих на себе зобов`язань за договором з позивачем є лише припущеннями, що не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами.

При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оскільки, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт надання послуг входить до предмету доказування у справі.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі № 813/2758/16.

У той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та, які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718.

Таким чином, доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 9829,60 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 17.01.2020 №1105770001 (т. 1, а.с. 22).

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000174203 Офісу великих платників податків Державної податкової служби України.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (код ЄДРПОУ 25412361) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43141471) судовий збір у розмірі 9829 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.