Постанова

від 09.12.2020 по справі п/320/532/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № П/320/532/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Мєзєнцева Є.І., Парінова А. Б.

за участю секретаря Скидан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року

у справі №П/320/532/20 (розглянуто у порядку письмового провадження адміністративну)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт"

до відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" (надалі - позивач, ПрАТ Миронівський хлібопродукт ) з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач, ОВПП ДПС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000174203.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що викладені в акті перевірки обставини та факти не відповідають дійсності, оскільки позивач мав всі законні підстави для формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин з контрагентами ТОВ "МІКСТОРА", ТОВ "САРГАН ПЛЮС" та ТОВ "ТАНДЕМ-АГРО ТРЕЙД", що підтверджується первинною документацією. Стверджено, що господарські операції між ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" та зазначеними контрагентами реально існували та оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Миронівський хлібопродукт - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000174203 Офісу великих платників податків Державної податкової служби України.

Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (код ЄДРПОУ 25412361) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43141471) судовий збір у розмірі 9829 (дев`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 60 коп.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки встановлено відсутність реальних господарських правовідносин позивача з контрагентами: ТОВ "Мікстора", ТОВ "Тандем-Агро Трейд", ТОВ "Сарган Плюс" у період вересня 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та надав суду апеляційної інстанції.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками ОВПП ДПС проведено документальну позапланову перевірку Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" по декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року (реєстраційний номер 9248602926 від 24.10.2019) з урахуванням уточнюючих розрахунків, з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки від 19 грудня 2019 року №753/28-10-42-03/25412361 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року на загальну суму 91770,00 грн., що призвело до завищення значення суми від`ємного значення, по взаємовідносинам з:

- TOB "МІКСТОРА" (код ЄДРПОУ 42493084) що відображені в декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року на суму ПДВ 474103,50 грн. що призвело до завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду вересня 2019 року на суму ПДВ 474 103,50 грн.;

- ТОВ "ТАНДЕМ-АГРО ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 42157674) що відображені в декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму ПДВ 93 863,17 грн. що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року на суму ПДВ 93 863,17 грн.;

- ТОВ "САРГАН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 42175379) що відображені в декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму ПДВ 87 339,17 грн. що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року на суму ПДВ 87 339,17 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 13.01.2020 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000174203, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 655306,00 грн.

Позивач, вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт придбання позивачем послуг підтверджується документально, господарські операції є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем (МХП), з однієї сторони, та ТОВ "Мікстора" (Контрагент), з іншої сторони, укладено Договір надання маркетингових послуг від 24.09.2018 року №24/09 "Н" (надалі - Договір №24/09 "Н").

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 та п. 4.1 - п. 4.3 Договору №24/09 "Н" Контрагент надає МХП маркетингові та трейд маркетингові послуги (надалі - Послуги), а МХП приймає та оплачує Контрагенту належним чином надані Послуги. Сторони підтверджують, що дані Послуги мають безпосереднє відношення до господарської діяльності МХП. Перелік послуг наведений в Додатку № 2 до Договору. Невід`ємними частинами Договору, які визначають зобов`язання Сторін та регулюють його окремі положення є: Додаток №1 - Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та Контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконані Контрагентом зобов`язання і які обов`язкові до виконання Сторонами Договору. Дані Умови опубліковані у газеті Урядовий кур`єр , розміщені на сторінці офіційного сайту МХЛ https://www.mhp.com.ua/uk/partners/yurydychna-informatsiya та діють у відповідності до вказаних у них Положень. Додаток №2- найменування послуг, строки та порядок оплати Послуг, застереження про зміну ціни, максимальну суму договору, інші умови. Додаток №3 - специфікація, яка містить найменування (вид), вартість Послуг, кількість, одиниця виміру, термін та місце надання Послуги. Протягом визначеного Сторонами строку в Додатку №2 по завершенню надання передбачених цим Договором Послуг, Контрагент передає МХП на затвердження та підписання: два екземпляри підписаного уповноваженою особою та скріпленого печаткою Контрагента Акту приймання-передачі Послуг (надалі - Акт ). Акт повинен містити данні, згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . МХП після отримання Акту та документів (перелік вказано у Додатку №2 до Договору), підтверджуючих виконання Послуг, зобов`язаний протягом п`яти днів підписати обидва примірники Акту та один примірник повернути Контрагенту або в разі наявності зауважень направити Контрагенту письмову мотивовану відмову від підписання Акту з зазначенням зауважень та підстав для відмови. У випадку обґрунтованої відмови МХП від приймання Послуг, оформляється двосторонній акт із переліком необхідного доопрацювання (виправлень) Контрагентом та термінів їх виконання за рахунок Контрагента.

Так, сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 29.10.2018 уточнено реквізити МХП та Додатком № 3 від 26.12.2019 затверджено специфікації, які містять найменування (вид), вартість послуг, кількість, одиницю виміру, термін та місце надання послуг (стор. 103 - 105 том І).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано копії наступних документів: акт здачі-приймання наданих послуг від 07.08.2019 року на загальну суму з ПДВ 2844621,00 грн; специфікація №2 від 26.12.2018 року на загальну суму з ПДВ 2844621,00 грн; угода про залік зустрічних однорідних вимог та погашення заборгованості №2 від 08.09.2019 року; звіт про надання послуг; податкова накладна від 07.08.2019 року №3 на загальну суму з ПДВ 2844621,00 грн, яка зареєстрована в ЄРПН; акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2019 року по 30.09.2019 року; оборотна-сальдові відомість, які судом першої інстанції залучено до матеріалів справи (стор. 104 - 106 том І, стор. 235-250 том ІІ, стор. 1, 146 -148 том ІІІ).

Так, між позивачем, з однієї сторони та ТОВ "Сарган" , з іншої сторони, з укладено договір про надання маркетингових послуг від 21.08.2018 року №21/08 "Н", в якому передбачено, що контрагент надає позивачу маркетингові та трейд маркетингові послуги, а позивач приймає та оплачує контрагенту належним чином надані послуги (стор. 114-115 том І).

Колегія суддів звертає увагу, що даний договір та Договір №24/09 "Н" за змістом є ідентичним вищевказаному, а отже не підлягає окремому дослідженню.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано копії наступних документів: перелік послуг наведений в Додатку № 2; Додатковою угодою №1 від 29.10.2018 року уточнено умови з приводу розрахунків; Додатком № 3 від 26.12.2019 року затверджено специфікації, які містять найменування (вид), вартість послуг, кількість, одиницю виміру, термін та місце надання послуг, угода № 4 від 02.09.2019 про залік зустрічних однорідних вимог; акт здачі-приймання наданих послуг від 30.08.2019 року на загальну суму з ПДВ 524035,00 грн; акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2019 року по 30.09.2019 року; оборотно-сальдова відомість, копії, яких судом першої інстанції залучено до матеріалів справи (стор. 116 - 120, 128 том І, стор. 55-233 том ІІ).

Також, між позивачем, з однієї сторони, та ТОВ "Тандем-Агро-Трейд", з іншої сторони, укладено договір про надання маркетингових послуг від 10.08.2018 року №10/08 "Н", в якому передбачено, що контрагент надає позивачу маркетингові та трейд маркетингові послуги, а позивач приймає та оплачує контрагенту належним чином надані послуги, за змістом який є ідентичним вищезазначеному Договору, а тому не підлягає окремому дослідженню (стор. 107-108 том І).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано копії наступних документів: перелік послуг наведений в Додатку № 2 Додатковою угодою №1 від 29.10.2018 року уточнено умови з приводу розрахунків; Додатком № 3 від 26.12.2019 року затверджено специфікації, які містять найменування (вид), вартість послуг, кількість, одиницю виміру, термін та місце надання послуг; податкова накладна від 30.08.2019 року №11 на загальну суму з ПДВ 563179,00 грн, яка зареєстрована в ЄРПН; акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.2019 року по 30.09.2019 рік; звіт про надання послуг; акт здачі-приймання наданих послуг від 30.08.2019 року на загальну суму з ПДВ 563179,00 грн; специфікація №4 на загальну суму з ПДВ 563179,00 грн; угода № 4 від 02.09.2019 про залік зустрічних однорідних вимог, копії, яких судом першої інстанції залучено до матеріалів справи (стор. 109, 110 - 113, 121 - 248 том І, 1-55 том ІІ).

Колегія суддів звертає увагу, що в актах здачі-приймання наданих послуг та додатках до них міститься детальний опис наданих маркетингових послуг контрагентами, а отже позивачем доведено здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Апелянт звертає увагу суду, що під час проведення перевірки позивачем не надано додаток №1, видаткові накладні, банківські виписки на підставі, яких оформлено податкові накладні, що свідчить про відсутність реальності виконання вищезазначених договорів.

Колегія суддів критично ставиться до даних тверджень апелянта, оскільки під час перевірки контролюючим органом не досліджувалися первинні документи, зокрема договори про надання маркетингових послуг, в яких чітко зазначено, що підтвердження виконання умов договору свідчить Акт здачі-приймання наданих послуг та додатки до них, а не наявність видаткової накладної.

Крім того, в матеріалах справи містяться угоди про зустрічні однорідні вимоги, а отже, в даному випадку не потребується платіжних доручень, які підтверджують оплату отриманих послуг за вищезазначеними договорами.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано допустимих та достовірних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС (актів про неможливість проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання), проте така податкова інформація, носить інформативний характер та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Так чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі № 815/2066/16, від 13 жовтня 2020 року по справі № 0340/1408/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Варто наголосити, що порушення контрагентом податкового законодавства може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту. Однак, тільки в разі встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Так, у постановах від 19 квітня 2019 року (справа №826/1392/17), від 12 лютого 2020 року (справа №813/3577/13-а), від 20 березня 2020 року (справа №560/3956/18), від 2 липня 2020 року (справа №560/711/19), від 2 квітня 2020 року (справа №160/93/19) тощо Верховний Суд вказав, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду, проте наголошує, що визначальним є саме можливість дійти за наслідками дослідження первинних документів беззаперечного висновку, що відповідна господарська операція, з урахуванням її характеру, дійсно мала місце.

Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, колегією суддів не береться до уваги, оскільки дані твердження не свідчить про безтоварність угод про постачання.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі № 815/2066/16, від 13 жовтня 2020 року по справі № 0340/1408/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору, згідно частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентами, проте доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарськими операціями з вказаним вище контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі №814/2202/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву (запереченню) на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

А. Б. Парінов

Повний текст постанови складено 10 грудня 2020 року.