Рішення

від 07.09.2020 по справі 1.380.2019.006318

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.006318

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

представник позивача Пилипяк О.П.,

представники відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбетон» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантбетон» (далі - позивач, ТОВ «Гарантбетон» ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.08.2019 № 0011881401 та № 0011891401.

Ухвалою судді від 03.12.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 03.12.2020 суддя відкрила провадження у справі та призначила справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 02.03.2019 суд на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України замінив відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Ухвалою від 01.07.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 19.07.2019 № 1075/14.1/38582513 про нереальність господарських операцій із ТОВ «Захід Бест» є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 03.02.2020 вх. № 5699, у якому зазначає, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ «Захід Бест» , а отже безпідставно занижено податок на додану вартість та податок на прибуток. Тому оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 04.07.2019 по 10.07.2019 ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гарантбетон» (41194631) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Захід Бест» (41194631) за період листопад, грудень 2018 року та правомірність їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, про що 19.07.2019 складено акт № 10/5/14.1/38582513 (далі - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік у сумі 269 568 грн;

- п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплатті до бюджету всього у сумі 299 520 грн, в тому числі за листопад 2018 року - у сумі 138 240 грн та за грудень 2018 року - в сумі 161 280 грн.

Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Захід Бест» .

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 16.08.2019 винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0011891401, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 336960,00 грн (в т.ч. за основним платежем 269568,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 67392 грн);

- податкове повідомлення-рішення № 0011881401, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 374400 грн (в т.ч. за основним платежем 299 520 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 74880 грн).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ «Захід Бест» позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ «Захід Бест» .

Між ТОВ «Захід Бест» (постачальник) та ТОВ «Гарантбетон» (покупець) 11.11.2018 укладено договір поставки товару № 4/11-01-n.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали - цемент.

На виконання договору ТОВ «Захід Бест» передало, а ТОВ «Гарантбетон» прийняло товар згідно з видатковими накладними (т. 1, а.с. 56-68).

На зазначену продукцію ТОВ «Захід Бест» виписало податкові накладні (т. 1, а.с. 69-93).

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 95-97).

Також до матеріалів справи долучено лист-вимогу ТОВ «Захід Бест» від 01.02.2019 № 4/11-01-n/1, згідно з яким повідомлено, що у зв`язку з тим, що на даний час в ТОВ «Захід Бест» виникли труднощі з банківським обслуговуванням рахунків та коштами розміщеними на них, просило не здійснювати оплату згідно з договором поставки товару від 11.11.2018 № 4/11-01-n.

Крім того, суд встановив, що придбання цементу у ТОВ «Захід Бест» здійснювалось ТОВ «Гарантбетон» для виробництва та подальшої реалізації придбаного товару та цементно-піщаної суміші, що підтверджується:

- договором поставки від 03.01.2018 № 1810-1/1 укладеним ТОВ «Гарантбетон» (постачальник) з ТОВ «Альтбуд» (покупець);

- договором поставки від 03.01.2018 № 1810-1 укладеним ТОВ «Гарантбетон» (постачальник) з ТОВ «ОПТІМУС ВІА» (покупець);

- договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2018 № 8/18;

- договором купівлі-продажу обладнання від 02.12.2015 № 02.12/1;

- калькуляцією на виготовлення товарного бетону від 02.01.2018;

- калькуляцією на виготовлення товарного цементно-піщаного розчину від 02.01.2018;

- калькуляцією на виготовлення щебеневих сумішей від 02.01.2018;

На підтвердження реального виконання зазначених вище договорів позивач надав суду видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, акт здачі-приймання обладнання.

Також, на підтвердження можливості перевезення ватажів для здійсненя своєї господарської діяльності позивач надав:

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 01.12.2016;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 01.12.2016;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 01.12.2016;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 18.05.2017;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 17.07.2017;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 25.07.2017;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 25.07.2017;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 18.05.2018;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 18.05.2018;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 22.09.2017;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 03.01.2018;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 07.02.2019;

- договір найму (оренди) транспортного засобу від 01.03.2019.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ «Гарантбетон» та ТОВ «Захід Бест» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом у України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Захід Бест» .

При цьому, наявність деяких помилок чи неточностей у їх оформленні, зокрема відсутність прізвища особи-одержувача у видатковій накладній, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а і враховано судом при вирішенні даної справи .

Необґрунтованими є також посилання податкового органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність у позивача довіреностей на отримання товару. Суд зазначає, що відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена положеннями чинного законодавства. Вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 у справі № 815/423/17.

Відповідач також ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Захід Бест» з огляду на те, що до перевірки не було надано доказів транспортування ТМЦ.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Зазначені правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Натомість факт передання товару підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Також, однією із підстав здійснення оскаржених донарахувань слугували посилання відповідача щодо наявності кримінального провадження, в якому фігурує контрагент позивача.

Проте суд не приймає вказані посилання до уваги, оскільки сам лише факт відкриття кримінального провадження та/або отримання свідчень (пояснень) посадових осіб відповідних суб`єктів господарювання не є беззаперечним фактом на підтвердження «безтоварності» господарських операцій (правова позиція Верхового Суду у справі № 822/787/18, постанова від 11.12.2018).

Доказів, які б свідчили про наявність вироків суду відносно контрагента в акті перевірки не наведено, відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Так, з акту перевірки податкового органу вбачається, що також підставою для нарахування товариству податкових зобов`язань за результатом проведених спірних господарських операцій став факт виявлення відсутності основних засобів ТОВ "Захід Бест", достатньої чисельності трудових ресурсів, транспортних засобів.

Суд вважає, що відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів та великої кількості працівників не може свідчити про фіктивність проведених господарських операцій, за наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію та розкривають її зміст.

При цьому, контрагент позивача не позбавлений права залучати до проведення робіт тимчасово найманих працівників, орендувати приміщення та інші основні засоби.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Гарантбетон» як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Гарантбетон» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Гарантбетон» та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбетон» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 16.08.2019 № 0011881401.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 16.08.2019 № 0011891401.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантбетон» (просп. Чорновала, 67, м. Львів, 79058, код ЄДРПОУ 38582513) 10670,40 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складений 17.09.2020.

Суддя Кедик М.В.