Рішення

від 10.09.2020 по справі 520/2900/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 вересня 2020 р. № 520/2900/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання - Говтві Д.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів (Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного управління Національної поліції у Харківській області) - Биковченко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 08592313), Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 40108599), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області (62472,Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 211, код ЄДРПОУ 08675950) про визнання дій протиправними, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточненого позову, просить суд:

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 42253 грн.;

- визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 по справі №520/8684/18 в частині зобов`язання ГУ МВС в Харківській області розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (М-131385) від 22.10.2015 з прийняттям відповідного рішення шляхом формування листа за вих. №850/119/05/12-2019 від 12.02.2019 протиправними;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головне управління Національної поліції у Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, та, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського в органах поліції, а саме: ГУ МВС України в Харківській області шляхом видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до органів Національної поліції на запропоновану та погоджену посаду, а ГУ НП в Харківській області шляхом видання наказу про призначення ОСОБА_1 на конкретну посаду поліцейського в органах Національної поліції;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ -08675950) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) 2 428 144 грн. відшкодування моральної шкоди;

- допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за весь період відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 по справі №520/8684/18 в частині зобов`язання ГУ МВС в Харківській області розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (М-131385) від 22.10.2015 з прийняттям відповідного рішення шляхом формування листа за вих. №850/119/05/12-2019 від 12.02.2019 є протиправними. Також вказав, що на його користь відповідачу належить сплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд прийняти рішення про їх задоволення.

Представник відповідачів, Головного управління Національної поліції у Харківській області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував та просив суд відмовити в задоволенні вимог з підстав, що викладені у відзивах на позовну заяву, з урахуванням наданих позивачем уточнень.

Представник відповідача, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області, у судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Згідно змісту відзиву на позов у задоволенні вимог просив суд відмовити та здійснювати розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 02.04.2007 року та наказом ГУМВС України від 26.06.2013 року № 228 о/с призначений на посаду дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин).

Наказом ГУ МВС України від 05.11.2015 року № 594 о/с відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, позивача, звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів з 06.11.2015 року.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю наказу №594 о/с, звернувся до суду з позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі №820/11676/15 адміністративний позов задоволено частково, скасовано оскаржуваний наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 05 листопада 2015 року №594 о/с; поновлено позивача на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області. В частині поновлення на посаді позивача постанову суду звернуто до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 року апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі №820/11676/15 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі №820/11676/15 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі №820/11676/15 в частині відмови в задоволенні адміністративного позову про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасовано з прийняттям в цій частині нової постанови про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 2364,57 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі № 820/11676/15 залишено без змін.

На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 07.06.2016 № 15 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУ МВС У в Харківській області з 06.11.2015 року, що підтверджується записом в послужному списку ОСОБА_1 .

В подальшому, листом ГУ МВС України в Харківській області за вих. №4008/119/12/01-2018 від 14.06.2018, ОСОБА_1 повідомлено, що Закон України "Про міліцію" та наказ МВС України від 31.10.2007 №499 втратили чинність, тому відсутні нормативні акти щодо регулювання службової діяльності ОСОБА_1 та нарахування грошового забезпечення. Крім того, зазначено, що функціональні обов`язки ОСОБА_1 , його робоче, місце та графік роботи не можуть існувати у ліквідованому органі. Таким чином, відсутність посад, які замішуються особами рядового та начальницького складу ОВС в ліквідованому ГУ МВС України, унеможливлює подальше використання ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 попереджено про подальше звільнення через скорочення штатів та запропоновано позивачу вирішити питання звільнення за підставою - звільнення з ОВС за п. 64 "з" у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші органи через проходження ОСОБА_1 конкурсу на заміщення вакантних посад поліцейських у будь-якому регіоні України.

Головою Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області 17 серпня 2018 року на адресу ОСОБА_1 сформовано лист, в якому повідомлено останнього, що 17.08.2018 згідно витягу із наказу Головного Управління МВС України в Харківській області № 73 о/с ОСОБА_1 звільнено згідно з п.1 ст. 40 КЗпПУ та відповідно до п. 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 24).

ОСОБА_1 направлено витяг з наказу ГУ МВС України в Харківській області від 17.08.2018 року №73 о/с, відповідно до якого старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області звільнено у запас Збройних Сил України з 17.08.2018 року. Підстава: наказ МВС України від 06.11.2015 року № 1388.

Позивач, не погоджуючись з підставами та процедурою його звільнення, звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 р. у справі №520/8684/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до 1) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, 2) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області, 3) Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 17.08.2018 №73 о/с про звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 (М-131385), дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області.

Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (М-131385) від 22.10.2015 року з прийняттям відповідного рішення.

Поновлено ОСОБА_1 (М-131385) на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (в особі Ліквідаційної комісії) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.08.2018 року по 23.01.2019 року.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (М-131385) на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 року по справі №520/8684/18 залишено без змін.

На виконання рішення суду позивача поновлено на посаді з 17.08.2018 згідно наказу №79 о/с від 11.02.2019 (а.с.82).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (в особі Ліквідаційної комісії) на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2018 року до 23 січня 2019 року скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року залишено без змін.

Листом від 22.04.2019 р. позивача проінформовано, що наказом від 19.04.2019 р. №81 о/с звільнено ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області з 22.04.2019 (а.с.42).

Не погоджуючись з вказаним наказом ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №520/5147/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківський районний відділ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період роботи з моменту поновлення по 22.04.2019 р. - незаконними.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу позивача та відповідача залишено без задоволення, рішення від 06.08.2019 залишено без змін.

Не погоджуючись з діями відповідача та з метою стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та поновлення на посаді ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи оцінку вимогам про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 42253 грн., суд прийшов до наступного висновку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі №520/8684/18 задоволено вимогу про стягнення з ГУ МВС України в Харківській області і Ліквідаційної комісії) на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.08.2018 по 23.01.2019 року.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в області від 19.04.2019 №81 о/с позивача звільнено з посади з 22.04.2019.

Таким чином вимушеним прогулом слід вважати з 24 січня 2019 року по 22 квітня 2019 року.

За приписами ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Також судом враховано, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року у справі №520/5147/19, яке залишено без змін Другим апеляційним адміністративним судом 25.11.2019, визнано дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період роботи з моменту поновлення по 22.04.2019 - незаконними.

Таким чином, спірний у даній справі період з 24.01.2019 по 22.04.2019 не охоплений зазначеним вище рішенням, оскільки позовні вимоги щодо стягнення сум за період з 11.02.2019 по 22.04.2019 не були предметом спору у справі №520/5147/19.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що доказів виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 відповідачем до матеріалів справи не надано, вказана частина позовних вимог є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відносно вимог про визнання дій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 по справі №520/8684/18 в частині зобов`язання ГУ МВС в Харківській області розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (М-131385) від 22.10.2015 з прийняттям відповідного рішення шляхом формування листа за вих. №850/119/05/12-2019 від 12.02.2019 протиправними, судом встановлено наступне.

Згідно змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 по справі №520/8684/18 вбачається, що …22.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника ГУ МВС України в Харківській області генерала - майора міліції Дмитрієва А.А. із рапортом, в якому просив зарахувати ОСОБА_1 до органів Національної поліції України.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що вказаний рапорт не відповідає формі звернення працівника міліції з метою його вступу до лав Національної поліції у розумінні Закону України "Про Національну поліцію".

При цьому, представник відповідача 1, 3 вказав, що розгляд вказаного рапорту ОСОБА_1 відбувся шляхом накладення резолюції "До матеріалів", що, на думку представника відповідача 1, 3 цілком відповідає вимогам чинного законодавства та, водночас не потребує формування окремої письмової відповіді.

Однак, суд зазначає, що вчинення суб`єктом владних повноважень резолюції "До матеріалів справи" не є формою розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 22.10.2015 року та не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку надання обґрунтованої, повної письмової відповіді по суті питань із зазначенням суті вирішених питань, які поставлені заявником та із посиланням на відповідні норми чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що ГУ МВС України в Харківській області не розглянуто по суті питання, які поставлено в рапорті ОСОБА_1 від 22.10.2015 року та не надано письмової відповіді за результатом такого розгляду, приймаючи до уваги те, що служба в міліції є професійною діяльністю, державною службою особливого характеру, до якої поставлено підвищені вимоги, що також включає, окрему процедуру вирішення питання про звільнення/прийняття на службу працівників…. .

У зв`язку з чим, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 по справі №520/8684/18, зокрема, зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (М-131385) від 22.10.2015 року з прийняттям відповідного рішення.

На виконання рішення суду листом від 12.02.2019 (а.с.10) повідомлено позивача, що рапорт був повторно розглянутий ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області. Зазначений рапорт від 22.10.2015 щодо зарахування в якості кандидата до органів Національної поліції не був підставою для звільнення з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) та прийому на службу в Національну поліцію. До 06.11.2015 позивач не звертався з рапортом до керівництва ГУМВС України Харківській області щодо звільнення з органів внутрішніх справ переводу та заявою про прийом на службу в поліцію на конкретну посаду відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".

Вирішення питання щодо проходження служби в ГУНП в Харківській області відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехід положень Закону України "Про Національну поліцію" здійснювалося у певний проміжок часу, а саме з 06.08.2015 до 06.11.2015. На теперішній час вирішити питання відповідно до вказаних норм неможливо.

Оскільки ГУМВС України в Харківській області та Харківський РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України Харківській області ліквідовані як юридичні особи, а позивача поновлено посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботині ГУМВС України в Харківській області, тобто в органі, який наразі перебуває у стані припинення, на теперішній час нормативні акти щодо регулювання службової діяльності відсутні.

У зв`язку з викладеним повідомлено, що після повної ліквідації ГУМ України в Харківській області позивача буде звільнено через скорочення штатів відповідно до ст. 49-2 КЗпП України та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Повторно проінформовано, що ліквідаційна комісія ГУМВС України Харківській області може вирішити питання щодо звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 з (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації) Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі надання підтвердження про визнання переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади, що заміщується поліцейським, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Також повідомлено, що реалізувати право та бажання проходити службу в Національній поліції України можливо згідно розділу VI Закону України Про Національну поліцію в усіх регіонах України(а.с.10).

За правилами ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З огляду на це суд зазначає, що фактичною підставою для звернення позивача з вищевикладеними позовними вимогами є невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, набрання постановою суду законної сили породжує наступні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, постанова суду стає загальнообов`язковою, є незмінною та остаточною та може бути виконана примусово.

Закон України Про виконавче провадження визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Крім того, відповідно до ст. 383 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

При цьому, в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом щодо зобов`язання виконання судового рішення по іншій справі.

З огляду на вказане у цій частині позову слід відмовити.

Відносно частини вимог про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного управління Національної поліції у Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, та, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського в органах поліції, а саме: ГУ МВС України в Харківській області шляхом видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до органів Національної поліції на запропоновану та погоджену посаду, а ГУ НП в Харківській області шляхом видання наказу про призначення ОСОБА_1 на конкретну посаду поліцейського в органах Національної поліції, судом встановлено наступне.

Суд звертає увагу, що принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Відтак, вказана частина вимог задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписами ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року по справі №815/7401/16.

Для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.

Суд наголошує на тому, що будь-яких доказів того, що оскаржувані дії відповідача будь-яким чином призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, позивачем не надано. Саме лише посилання на протиправність дій суб`єкта владних повноважень недостатньо для прийняття рішення про відшкодування шкоди.

Враховуючи, що позивачем не надано належних та достатніх доказів заподіяння відповідачами йому моральної шкоди, судом таких обставин не встановлено, суд прийшов до висновку про те, що підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, вказана частина позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності з ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 08592313), Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 40108599), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 211, код ЄДРПОУ 08675950) про визнання дій протиправними, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 42253 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Звернути рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 16 вересня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.